Рішення

від 11.06.2014 по справі 904/659/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.06.14р. Справа № 904/659/14 За позовом Спільного підприємства "Вест-Транс", м. Ужгород Закарпатської області

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

про стягнення 55 133 грн. 00 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Литвінова К.А., дов. № 2724-О від 20.08.13р.

СУТЬ СПОРУ:

Спільне підприємство "Вест-Транс" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" грошові кошти в сумі 55 133 грн. 00 коп., перераховані позивачем відповідно до умов Договору доручення від 07.09.2006р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов зазначив, що відповідно до списку виплат кредиторської заборгованості, який є Додатком до Договору, ПАТ КБ „Приватбанк" виконав умови Договору у повному обсязі, здійснивши перерахування грошових коштів в сумі 15 470 грн. 00 коп. на користь ОСОБА_3, на підтвердження чого надав меморіальний ордер № 1 від 02.10.2006р. Будь-яких інших вимог щодо перерахування чи повернення грошових коштів від позивача до банку не надходило. Крім того, відповідач надав до суду заяву про застосування строків позовної давності, мотивовану тим, що за відсутності додаткових платежів позивач набув права вимагати повернення невикористаного залишку суми за Договором з 02.10.2006р. У зв'язку із чим, посилаючись на норми ст. 257 ЦК України, згідно яких загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, просив суд відмовити в позові, за спливом строку позовної давності на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Позивач явку повноважного представника в призначені судові засідання не забезпечив. На адресу суд надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника та витребувані судом документи.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

07.09.2006р. між Спільним підприємством "Вест-Транс" (довіритель) та Філією "Закарпатське регіональне управління" ЗАТ КБ "Приватбанк" правонаступником його є Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (повірений) укладений договір (надалі - Договір), відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений зобов'язується від імені, в інтересах та за рахунок довірителя проводити виплату коштів в розмірі 55 133 грн. 00 коп. вказаним довірителем особам (згідно додатків до даного договору) (п.1 Договору).

Відповідно до умов п.2 Договору на виконання даного договору довіритель перераховує повіреному на рахунок суму коштів до виплати та винагороду повіреному.

На виконання умов Договору довірителем перераховано платіжним дорученням №06 від 07.09.2006р. на рахунок повіреного 55 133 грн. 00 коп. (а.с. 8)

Згідно п. 3 Договору повірений проводить необхідні грошові розрахунки з особами довірителя вказаними коштами. Обов'язок повідомлення осіб, яким підлягають до виплати кошти, лежить на повіреному.

За умовами п.4 Договору винагорода повіреного за виконання доручення за умовами даного договору складає 1 відсоток фактично виплачених коштів та 3 грн. за кожну людину.

Відповідно до п. 5 Договору повернення повіреним довірителю коштів, на виконання умов даного договору, здійснюється на вимогу довірителя.

Про виконання доручення повіреним надається довірителю звіт (п.6 Договору).

Відповідно до Додатку № 1 до Договору від 07.09.2006р. до списку виплат кредиторської заборгованості довірителем було включено ОСОБА_3 із зазначенням суми виплати в розмірі 15 470 грн. 00 коп.

Даний Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами договірних зобов'язань.

Як зазначає позивач, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідачем не виконано умови Договору та не надано позивачу звіт про виконання доручення довірителя.

Листом від 18.11.13р. вих. № 9/98-07 позивач направив на адресу відповідача відмову від договору доручення від 27.09.2006р. на підставі ст. 1008 ЦК України, з вимогою повернути грошові кошти в розмірі 55 133 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок позивача. Вказане звернення позивача залишене відповідачем без задоволення.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору доручення, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно із ст. 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

За приписами ст. 1006 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний:

1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;

2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;

3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Статтею 1008 Цивільного кодексу України унормовано, що договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі, зокрема, відмови довірителя або повіреного від договору.

Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

Якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором.

Згідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст.ст. 9, 16, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220 та 230-232 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалі справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою надати звіт повіреного про проведенні виплати за Договором із наданням підтверджуючих документів (запити № 9/98-03 від 01.03.12р.; № 9/98-07 від 10.05.12р.; № 9/98-07 від 05.06.12р.; № 5/04-07 від 23.07.12р.).

Згідно відповідей банку (№ 30.1.0.0/2-20120515/2175 від 25.05.12р.; № 30.1.0.0/2-20120606/1736 від 07.06.12р.; № 38.1.0.0/2-2020725/1419 від 27.07.12р.) останнім у наданні витребуваної позивачем інформація було відмовлено із посиланням на ст.. 60 Закону України „Про банки і банківську діяльність".

Листом від 18.11.13р. вих. № 9/98-07 позивач направив на адресу відповідача відмову від договору доручення від 27.09.2006р. на підставі ст. 1008 ЦК України, та одночасно просив відповідача повернути грошові кошти в розмірі 55 133 грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок позивача.

Таким чином, договір від 07.09.2006р. в силу положень п. 1 ч. 1 ст. 1008 ЦК України є припиненим, у зв'язку із відмовою довірителя від договору.

Одночасно, відповідачем в матеріали справи наданий меморіальний ордер № 1 від 02.10.2006р. на підтвердження перерахування грошових коштів в сумі 15 470 грн. 00 коп. на користь ОСОБА_3, відповідно до списку виплат кредиторської заборгованості (а.с. 22).

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, встановлені Договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем, не повернувши на вимогу довірителя грошові кошти, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору та вищевказані приписи діючого законодавства., тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 39 663 грн. 00 коп. - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Крім того, господарський суд не знаходить правових підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 Договору повернення повіреним довірителю коштів, на виконання умов даного договору, здійснюється на вимогу довірителя.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, вимога про повернення грошових коштів в розмірі 55 133 грн. 00 коп. направлена СП „Вест-Транс" на адресу банку 18.11.2013р., а тому саме з цієї дати починає перебіг строк, визначений ст. 257 ЦК України. Позивач звернувся до суду із даним позовом 04.02.14р., тобто в межах строку позовної давності.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Спільного підприємства "Вест-Транс" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул.. Болгарська, б. 5; 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пр. Свободи, 50/77, код ЄДРПОУ 22097170) 39 663 грн. 00 коп. (тридцять дев'ять тисяч шістсот шістдесят три грн.. 00 коп.), 1 314 грн. 35 коп. (одну тисячу триста чотирнадцять грн. 35 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено -10.06.14р.