Вирок

від 06.06.2014 по справі 335/982/13

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

06.06.2014

Справа № 335/982/13- к 1-кп/335/98/2014 В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2014 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження № 32012080060000002 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, освіта вища економічна, не оружений, працює ТОВ «Запоріжторгсервіс», директор, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він будучи директором ТОВ «Запоріжторгпостачання» (код ЄДРПОУ 32513198), виконуючи організаційно - розпорядчі та адміністративно - господарські обов`язки, тобто будучи службовою особою підприємства, діючи умисно, з метою незаконного заволодіння бюджетними коштами у особливо великих розмірах, шляхом зловживання своїм службовим становищем в період з 2008 - 2010 рр. вчинив заволодіння бюджетними коштами у великих розмірах, за наступних обставин.

Так, у вказаний період часу ТОВ «Запоріжторгпостачання» здійснювало постачання продуктів харчування в адресу Управління освіти та науки ЗМР (код ЄДРПОУ 02136293) згідно укладених договорів на закупівлю продуктів харчування, а саме: масла вершкового (код НОМЕР_1 ), молока рідкого та вершків (код ДК 15.51.1) для закладів, підпорядкованих управління освіти та науки Запорізької міської ради.

Відповідно до ст.ст. 19, 43 ГК України, суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Також, статтею 44 вказаного кодексу України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі самостійного встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про ціни та ціноутворення», державне регулювання цін і тарифів на території України здійснюється шляхом встановлення граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фінансових цін і тарифів. Статтею 4 вказаного Закону встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фінансові та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління. Дія вказаного закону поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці на виробництві.

Також, відповідно до п.6 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10.2008, закупівля товарів, робіт і послуг, ціни (тарифи), на які підлягають державному регулюванню здійснюється за цінами (тарифами), які не можуть перевищувати граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін (тарифів); за цінами та (тарифами), які дорівнюють державним фіксованим цінам (тарифів); за цінами (тарифами), сформованими відповідно до встановленого законодавством порядку.

У свою чергу, положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад шодо регулювання цін (тарифів)» №1548 від 25.12.1996 року та Додатку до нього, затверджено повноваження обласних державних адміністрацій щодо регулювання і встановлення фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торгівельних і постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельного запровадження обов`язкового декларування змін) цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг. Відповідно до вимог Додатку до зазначеної постанови, обласні державні адміністрації регулюють (встановлюють) граничні торгівельні (постачальницько-збутові) надбавки до оптової ціни виробника митної вартості) на борошно, хліб, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину і м`ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметана масло вершкове, олію соняшникову, яйця курячі не вище 15% без урахування витрат з їх транспортування у міжміському сполученні.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації Запорізької обласної державної адміністрації «Про встановлення граничних торговельних (постачальницько- збутових) надбавок на продовольчі товари» № 353 від 22.09.2008 (зареєстрованого в Головному управлінні юстиції у Запорізької області 22.09.2008 за № 41/1325), встановлена гранична торговельна (постачальницько-збутова) надбавка до оптової ціни виробника на масло вершкове та молоко жирністю до 2,5 % включно яка становить до 12%.

За наслідками проведених Управління освіти та науки Запорізької міської ради відкритих торгів на закупівлю масла вершкового та молока жирністю до 2,5 % переможцем визнано ТОВ «Запоріжторгпостачання», та з яким укладено договори про закупівлю продуктів харчування в дошкільні навчальні заклади за державні кошти .

У цей час у ОСОБА_4 виник умисел на заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах.

З метою реалізації свого злочинного плану ОСОБА_4 в період 2008-2010 років здійснювалась фактично закупівля масла вершкового та молока жирністю до 2,5 % у ТОВ «Агропродпостач», який виступає дилером ВАТ «Вільнянський маслозавод» - виробника даної продукції.

На підставі укладених вказаних договорів та угод, ОСОБА_4 в дошкільні заклади освіти району міста протягом 2008-2010 року фактично поставлено масла вершкового та молока жирністю до 2,5 % на загальну суму 456 854, 9 грн, внаслідок чого Управління освіти та науки Запорізької міської ради на розрахунковий рахунок ТОВ «Запоріжторгпостачання» перераховано коштів місцевого бюджету у вказаному розмірі.

ОСОБА_4 , під час закупівлі та подальшого постачання масла вершкового та молока жирністю до 2,5 % у дошкільні заклади освіти Управління освіти та науки Запорізької міської ради, в супереч вимогам Господарського кодексу України, Закону України «Про ціноутворення», постанови Кабінету Міністрів України № 1548 від 25.12.1996 та розпорядження Голови обласної державної адміністрації №353 від 22.09.2008, систематично завищував протягом 2008-2010 року гранично допустимі торговельні надбавки на вказану продукцію, внаслідок чого ОСОБА_4 вчинив заволодіння чужим майном у особливо великих розмірах, а саме бюджетними коштами у сумі 135 865,68 гривень, що більш ніж в 250 разів, але менше ніж в 600 разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент скоєння злочину.

Відповідно до ст. 337 КПК України розгляд справи проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

На думку обвинувачення, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України доведена повністю, а саме: висновком судово- економічної експертизи № 7/12 від 12.11.2012 року, речовими доказами: матеріалами виїмок, які покладені в основу судово-економічної експертизи, та показами свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 4 ст. 191 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем у великих розмірах.

Провівши судове слідство та проаналізувавши наявні в справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину не визнав і пояснив, що процедура тендерних торгів відбувається наступним чином: розпорядник грошових коштів дає заявку в Інтернеті, на яку повинно надійти мінімум 3 заявки на участь у тендері. Тендерна процедура відбувається відкрито за допомогою відкриття тендерних пропозицій. На зазначену процедуру може прийти будь-яка людину, прокурор, співробітник УБОЗа. При відкритті оголошується тендерний переможець за ціною, тобто виходить, що прийшло 3 учасника, він запропонував саму низьку ціну на молоко и масло. Ціна відповідно до постанови 2008 року, заявлена на тендері не може бути змінена на протязі року, вона є невід`ємною частиною договору. Його ризик полягає в тому, що він поставив наприклад по 1 гривні, а на протязі року ціна виросла до 5 гривень, а він рік повинен поставляти по 1 гривні. Він гроші не крав, були підписані договори, все це було узгоджене з казначейством, вони відправляють на Київ, там усе перевіряють і лише потім підписуються договори. Всі поставки продукції від ТОВ «Запоріжторгпостачання» на адресу установ здійснювалися виключно за цінами, зафіксованими в указаних договорах. Він коштами не заволодівав, а лише поставляв продукцію по тій ціні, по якій він її закупав. Розпорядник коштів повинен годувати дітей, він оголошує тендер, виграє сама низька ціна, і він по Закону повинен укладати договір за тією ціною, яку змінювати неможна. У нього були договори, він їх виконував. Директором ТОВ «Запоріжторгпостачання» він був з моменту створення - 2003 року. Всі поставки товарів від імені ТОВ «Запоріжторгпостачання» на адресу дошкільних установ м.Запоріжжя та області у тому числа масла вершкового, молока рідкого, вершків здійснювалися в строгій відповідності з чинним законодавстві України, в тому числі про тендерні закупівлі і ціноутворення, навпаки, незважаючи на ріст цін за умовами тендерних договорів він не мав права підняти ціну на продукти. Тому вважає, що висунуте щодо нього обвинувачення у вчиненні злочину, передбачене ч.4 ст. 191 КК України необґрунтоване, оскільки ним не підвищувалися свідомо ціни на реалізовану продукцію і його дії не були направлені на заволодіння бюджетними грошовими коштами засобами.

Аналізуючи докази, представлені в обґрунтування версією звинувачення про доведеність вини підсудного, суд встановив наступне.

Звинувачення ґрунтується на таких доказах, які досліджені судом в судовому засіданні: показаннях свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , висновок судово - економічної експертизи від № 7/12 від 12.11.2012 року (т. 1 а.с. 94-111), речових доказах, письмових документах, які покладені в основу висновку судово-економічної експертизи експерта ОСОБА_10 , а саме:

- Договір про закупівлю продуктів харчування: масло вершкове ( код ДК 15.51.3) для закладів, підпорядкованих управлінню освіти і науки Запорізької міської ради № 01-03\6 від 25.01.2008р.

- Договір про закупівлю продуктів харчування: масло вершкове ( код ДК 15.51.3) для закладів, підпорядкованих управлінню освіти і науки Запорізької міської ради № 03-12М5 від 12.03.2008р.

- Договір про закупівлю продуктів харчування: масло вершкове ( код ДК 15.51.3) для закладів, підпорядкованих управлінню освіти і науки Запорізької міської ради № 10-02\5 від 06.10.2008р.

- Договір про закупівлю продуктів харчування: масло вершкове ( код ДК 15.51.3) для закладів, підпорядкованих управлінню освіти і науки Запорізької міської ради № 11-04\4 від 04.11,2008р.

- Договір про закупівлю продуктів харчування: масло вершкове ( код ДК 15.51.3) для закладів, підпорядкованих управлінню освіти і науки Запорізької міської ради № 05-1241 від 08.12.2008р.

- Договір про закупівлю продуктів харчування: масло вершкове ( код ДК 15.51.3) для закладів, підпорядкованих управлінню освіти і науки Запорізької міської ради № 12-29М1 від 09.01.2008р. та додаткова угода до нього № 02-01 \ 11;

- Договір про закупівлю продуктів харчування: масло вершкове ( код ДК 15.51.3) для закладів, підпорядкованих управлінню освіти і науки Запорізької міської ради № 03-12\4 від 12.03.2008р.

- Договір про закупівлю продуктів харчування: масло вершкове ( код ДК 15.51.3) для закладів, підпорядкованих управлінню освіти і науки Запорізької міської ради № 11-19\3 від 19.11.2008р.

- Договір про закупівлю продуктів харчування: масло вершкове ( код ДК 15.51.3) для закладів, підпорядкованих управлінню освіти і науки Запорізької міської ради № 01-01\26від 08.01.2009р.

-Договір про закупівлю продуктів харчування: масло вершкове ( код ДК 15.51.3) для закладів, підпорядкованих управлінню освіти і науки Запорізької міської ради № 02-02\1 від 02.02.2009р.

-Договір про закупівлю продуктів харчування: масло вершкове ( код ДК 15.51.3) для закладів, підпорядкованих управлінню освіти і науки Запорізької міської ради № 11-10\2 від 10.11,2009р. та додаткова угода № 10-19\6 до цього договору;

-Договір про закупівлю продуктів харчування: масло вершкове ( код ДК 15.51 підпорядкованих управлінню освіти і науки Запорізької міської ради № 02-20\6 від 20.02.2009 року;

- Договір про закупівлю продуктів харчування: масло вершкове ( код ДК 15.51.3) для закладів, впорядкованих управлінню освіти і науки Запорізької міської ради № 03-29\9 від 29.03.2010р. та додаткова угода № 11 -15\6 до цього договору;

-Договір про закупівлю продуктів харчування: масло вершкове ( код ДК 15.51.3) для закладів, впорядкованих управлінню освіти і науки Запорізької міської ради № 10-19М від 19.10.2010р.

- Договір про закупівлю продуктів харчування: масло вершкове ( код ДК 15.51.3) для закладів, " підпорядкованих управлінню освіти і науки Запорізької міської ради № 04-01\6 від 29.03.2010р.

- Договір про закупівлю продуктів харчування: масло вершкове ( код ДК 15.51.3) для закладів, " підпорядкованих управлінню освіти і науки Запорізької міської ради № 06-17\6 від 24.06.2010р.

- Платіжні доручення платника - Управління освіти та науки Запорізької міської Ради до отримувача - ТОВ «Запоріжторгпостачання» за 2008-2010р.р. за молоко та масло вершкове

- Відповідь ПАТ «Вільнянський маслозавод»- лист вих. № 247 від 09.10.2012р. до ДПІ - Орджонікідзевського району м.Запоріжжя.

- Договір № 14\09 від 06.01.2009р. між ТОВ «Запоріжторгпостачання» та ВАТ «Вільнянський маслозавод»

-Інші матеріали справи, які надані експерту у загальній кількості 28 томів та долучені прокурором до кримінального провадження з метою проведення повторних судово-економічних експертиз.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що з обвинуваченим має робочі стосунки. Вона працює у «Запоріжторгсервіс» бухгалтером. Вид діяльності підприємства - поставка продуктів харчування у навчальні заклади. На підприємстві працювало чоловік 5. В її посадові обов`язки входить ведення бухгалтерського обліку, здача звітності, контроль за організацію проведення розрахунків з підприємствами - контрагентами. Спочатку вони укладали договори, потім даються заявки, яка продукція та у якій кількості необхідна та вони закупають продукцію. Вони працювали з державними підприємствами, право підпису на документах було лише у Безсмертного, вона не брала участь у тендері. Зараз вона працюю на «Запоріжторгсервіс», також вона працювала на «Запоріжторгпостачання». Вони укладали договори з «Агроторгпостач» на творог, кефір, молоко, масло. За продукцію розраховувались безготівковим розрахунком. Продукцію постачали у дошкільні заклади, ціни не пам`ятає. Вона не відстежувала завищення чи заниження цін. «Агроторгпостач» купувало продукцію у Вільнянського заводу. Ціна за якою вони купували та продавали продукцію була відповідно до договору. Були торги на яких виставлялася ціна, тобто вона визначалася відповідно до тендеру. Ціна за якою вони купували продукцію у «Агроторгпостач» періодично мінялася, за їх ініціативою. Ціна «Агроторгпостач» мінялася як правило протягом року. Гроші які заробляло їх підприємство внаслідок різниці цін, використовувалися для розвитку підприємства, збільшення обігу. Безсмертний не давав ніяких наказів перелічити гроші на якийсь рахунок, вони використовувалися для підприємства. З чого формувалася пропозиція на тендері їй не відомо. Коли укладалися тендерні договори то до їх укладення договори на поставку масла, молока були лише в інформаційному плані.

Повторно допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що «Запоріжторгпостач» придбавало молоко, масло вершкове закупались у «Агроторгпостач», ОСОБА_11 та ще декілька фірм. «Агропродпостач» була не єдиним поставником. В дитячі заклади зазначена продукція постачалася не лише придбана у «Агропродпостач». Жодних обмежень щодо поставки від інших виробників не було. Більша частина молочної продукції купувалася відповідно до періодів у різних постачальників. Поставляли продукції у дитячі дошкільні заклади.

Свідок сторони обвинувачення ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що не має жодних стосунків з обвинуваченим, вони не знайомі. Вона звільнилася рік назад з підприємства «Агропродпостач» на якому працювала головним бухгалтером. «Агропродпостач» працювала з «Запоріжторгпостач». У неї, як у головного бухгалтера ніяких сумнівів не було, підприємство працювало нормально, жодних претензій від клієнтів не було, оплати проходило вчасно. Між «Агропродпостач» та «Запоріжторгпостач» у період 2008 2010 років повинні були укладалися договори - їх підприємство торгувало молоком, молочною продукцією, поставкою молочної продукції. Наскільки їй відомо, умови договорів дотримувалися, можливо десь і були порушені строки оплати, однак вона про цього не знає. Усі розрахунки між даними підприємствами були у безготівковій формі. «Агропродпостач» придбавала молочну продукцію на Вільнянському маслозаводі. За якими цінам у 2008-2009 роках продавалася продукція вона не пам`ятає, вони зазначені в накладних, які є стандартного зразку. У них прописувалося найменування постачальника, найменування покупця, посилання на договір за яким продається, найменування продукції, кількісні показники, ціни і сума та ПДВ. В основному, вони купували продукцію у Вільнянського маслозаводу, в інших місцях купували лише ту продукцію, яку Вільнянський маслозавод не виробляв, наприклад кефір, але могли купити молоко в іншому місці, якщо наприклад на маслозаводі зламалася лінія, були такі випадки. Масло також могли купити в іншому місці, якщо не вистачало ресурсів. На даний час вона не може точно сказати, що «Агропродпостач» торгувало продукцією лише Вільнянського маслозаводу, однак випадки коли вони купували масло у інших постачальників мали місце. Вона не може пояснити нічого по цінам, оскільки не займалася ціноутворенням. Їй не відомо про існування домовленості між « ОСОБА_12 » та Вільнянським маслозаводом щодо формування ціни. Коли «Агропродпостач» реалізовувала продукцію то відомостей щодо цін за якими воно їх купувало, свідок нікому не передавала і ніхто про її про таке не питали, їй такі факти не відомі. Їй не відомо «Агропродпостач» чи повідомляли ціни за якими вони купували продукцію у Вільнянському маслозаводі. Декларація цін в якій зазначені граничні ціни за якими завод може продавати продукцію. Заводу необхідно було обґрунтувати, чому саме така ціна. Ця декларація відносилась до відпускної ціни заводу, «Агропродпостач» такого документи не видавала ніколи. Цей документ видавався «Агропродпостач», це ніяк не задокументовано. Завод повинен був давати даний документ лише за запитом. «Агропродпостач» зобов`язана була керуватися даним документом. «Агропродпостач» зобов`язана була давати декларацію цін лише за запитом інших покупців.

Свідок сторони обвинувачення ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що працює головою правління Вільнянського маслозаводу. З обвинуваченим у нього були робочі стосунки. Безсмертний працював з організацією у 2008 2009 чи 2010 роках. Агропродпостач була дистриб`ютором Вільнянського маслозаводу. Агропродпостач займалося купівлею та продажем молочних продуктів на підставі договору, поставляли продукцію більш ніж 500 підприємствам. Підприємство Запоріжторгпостачання відомо, вони приїжджали, купували потім напевно перепродавали. У Вільнянського маслозаводу вони купували молоко 2,5% та 3,2%. По накладним було зазначено що Запоріжторгпостачання купували по товарним накладним де було зазначено «процентовка». Оформлення договорів з Запоріжторгпостачання займався менеджер. Вони приїжджали брали з торгівельного складу та уїжджали. Розрахунки проходили у безготівковому вигляді. Продукцію такої ж якості вони придбавали не тільки на Вільнянскому маслозаводі, а й у інших підприємств, працювали з Новомиколаївкою наприклад. Запоріжторгпостачання придбавала у них продукцію і не тільки Вільнянського маслозаводу. Агропродпостач купували молоко і продавали молоко, ніхто не відстежував чиє вони продали молоко. На той час він був головою правління та директором «Агропродпостач». Вільнянський маслозавод продавав і напряму і через Агропродпостач, який продавав також продукцію інших підприємств. Йому не відомо за якими цінами Запоріжторгпостачання реалізовувало продукцію куплену у Агропродпостач та яким чином формувало ціну. Агропродпостач зазначала лише рекомендовані ціни, якісь обмеження вони не мають ставити контрагентам. Він перестав бути директором Агропродпостач десь 1,5 роки тому, наразі є головою правління Вільнянського маслозаводу. З Агропродпостач немає контактів і що з підприємством на даний час не знає. З Запоріжторгпостачання також немає жодних відносин.

Свідок сторони обвинувачення ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що працює у Централізованому Управлінні відділу освіти, бухгалтером, має з обвинуваченим робочі стосунки. У 2010 році поступали накладні, які приходили від закладів. Процедура наступна: продукція приходить у заклад, її приймає комірник, дивиться на відповідність, наявність документа та передає документ в бухгалтерію, для оприбуткування даних продуктів. Надалі протягом місяця документи накопичуються і в кінці місяця проводиться звірка, якщо все гаразд проводиться оплата через казначейство. Тендер укладається на рік, як тільки відпрацювали договір укладається новий. Вона не має відношення до тендерному комітету, а лише оприбутковує накладні, товарно-транспортні накладні це звичайний бухгалтерський документ, стандартної форми. В ній зазначається найменування продукту, кількість, ціна та сума на яку вийшов продукт. Також в ній зазначається торгуюча організація. ЇЇ підрозділ працював з «Запоріжторгпостчанням», «Укрторгпрод». У неї по інструкції інвентаризація, яка проводиться кожного кварталу, вони її і проводили. Щоквартальна інвентаризація проходить наступним чином, спочатку виносяться документально папки на визначений день вони йдуть по закладах і дивляться на наявність документальних даних та наявність товару. За 2010 рік вона не знає чи вони збереглися, оскільки кожний рік проводиться архівація. При інвентаризації присутні вона, комірник, директор закладу, постачальник жодним чином не відноситься до цього процесу. Хто є виробником товару не зазначається в товарній накладній і взагалі в бухгалтерії немає відомостей про виробника. Щодо ціни, то у неї є договір в якому зазначена ціна і вона лише дивлюся, щоб в накладних вона не перевищувала зазначену в договорі фіксовану ціну.

Згідно до висновку судово-економічної експертизи №7/12 від 12.11.2012 року у результаті здійсненого дослідження у обсязі проведених досліджень та з урахуванням факту, що була завищена гранично допустима торгівельна надбавка на масло вершкове та молоко жирністю до 2,5 % понад 12% встановлених законодавчо від фактичної ціни виробника при закупівлі його у ТОВ «Агроподпостач», який є дилером ПАТ «Вільнянський маслозавод» сума надлишково сплачених бюджетних грошових коштів Управлінням освіти та науки Запорізької міської ради до постачальника ТОВ «Запоріжторгпостачання» за 2008-2010 роки складає 135865,68 грн. з ПДВ. (т.1 а.с.94-111).

У судовому засіданні була допитана експерт ОСОБА_10 , яка пояснила, що вона робила висновок № 7/12. На експертизу було поставлено питання: «Яка сума надлишкове сплачених … бюджетних коштів за період з 2008-2010 років….». Були використані документи, договори по закупкам повністю бухгалтерські документи, попередні розрахунки, нормативні акти та був зроблений висновок, що сума перевищення торгової оцінки складає 135865,68 грн. При проведенні експертизи вона виходила саме з того що у неї була довідка, яку вона використовувала при розрахунках. Це була довідка, відповідь на запит податкової міліції в Орджонікідзевському районі на «Агропродпостач», яке було дилером Вільнянського маслозаводу та вони надали відповідь, яка була у них ціна реалізації в ті місяці, коли була проведена реалізація безпосередньо «Запоріжторгпостачання». «Агропродпостач» є дилерами Вільнянського заводу. Договір 14/09 між «Запоріжторгпостачання» та Вільнянський маслозавод, який вона також використовувала при проведенні експертизи. При проведенні експертизи вона зробила висновок, що масло та молоко Запоріжторгпостач була придбана у «Агроторгпостач» на підставі наявних документів. У листі 247 прописано, що Вільнянський маслозавод мав господарські відносини з «Агроторгпостач», із «Запоріжторгпостачання» взаємовідносини відсутні. У неї було поставлене чітке питання при закупівлі Запоріжторгпостачання у ТОВ «Агроторгпостач», тобто вона не мала права виходити за межі поставленого питання та самостійно збирати інформацію. При наданні висновку виходила з того що вся продукція була закуплена у Вільнянського маслозаводу в особі «Агроторгпостач». Питання щодо того у кого «Агроторгпостач» закупало продукцію вона не розглядала і будь-яку документації з цього приводу не бачила. На тендер ОСОБА_13 виставив також сертифікати Вільнянського маслозаводу, однак чи було умовою укладення тендерних договорів, що продукція буде купуватися лише у них. Вона виходила безпосередньо з тендерної документації. Чи було умовою укладання договорів «Запоріжторгпостачання» з Управлінням освіти, що продукція буде саме з Вільнянського заводу вона пояснити не може, однак на тендер вони надали сертифікати Вільнянського маслозаводу. Експертизу вона робила з тих документів які їй надали, а саме договори відповіді та інші матеріали справи. Питання про те що Запоріжторгпостачання поставило закладам управління освіти масло та молоко це були вихідні дані, які поставлені слідчим у питанні проведення, будь-яких документальних підтверджень слідчим не було надано. У кого Запоріжторгпостачання придбало продукцію можна визначити первинними документами, договорами, рахунками накладними, вони досліджувалися, однак лише ті, які Запоріжторгпостачання надало для проведення тендеру. Також досліджувалися договір між Запоріжторгпостачання та Вільнянським маслозавод, довідка 247, договір між з управлінням освіти. Документи на виконання договору між Запоріжторгпостач та Вільнянським маслозаводом вона не бачила, однак до цього договору є пояснення, відповідь, що «Агропродпостач» є дилерами Вільнянського заводу і вона виходила з того, що «Агропродпостач» поставляло продукцію Вільнянському маслозаводу . Висновок про те що продукція, яку поставляло Запоріжторгпостач придбана у Агроторгпостач і вироблена саме Вільнянським маслозаводом вона зробила на підставі досліджуваних документів. Нею вивчалися лише ті документи, які вже перелічені в рамках питання слідчого поставленого на експертизу, виходячи з того, що Запоріжторгпостач придбавав продукцію у ТОВ «Агропродпостач». Безпосередньо первинні документи нею не вивчалися, оскільки це не було необхідно та не входило до її обов`язків, цифри вона брала з накладних на реалізацію з управління освіти з Запоріжторгпостачання, дослідила чи Запоріжторгпостачання відповідно до накладних поставило в заклади управління освіти і управління освіти здійснило оплату. Дослідження проводилось за період з 25.06.2008 року по 2010 року, граничну надбавку вирахувала методом аналізу, були співставленні ціни. Граничні надбавки встановлені розпорядженням Запорізької адміністрації. Вона вважає що розпорядження від 22.09.2008 року мало силу на 25.06.2008 року, вважаючи, що напевно розпорядження у подальшому просто вийшло в іншій редакції. Видаткові накладні описані у висновку увійшли потім до кінцевої цифри, оплата за ними була здійснена. Таблиця 1.2, видаткова накладна № 26, 24 які увійшли у розрахунок. За цими видатковим накладним вона робила виборку, тобто використовувала лише ті, де було зазначено молоко жирністю 2,5 %.

Підводячи підсумки судового розгляду справи, суд враховує основні засади кримінального судочинства.

Так, ст.2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України та аналогічна позиція держави закріплена й у ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77). У справі "Федорченко та Лозенко проти України" (Заява N 387/03) 20 вересня 2012 року, Європейським судом зверталася увага на фактах неможливості встановити "поза розумним сумнівом" причетність до вчинення злочину, відтак констатовано порушення ст. 14 у поєднанні з ст. 2 Конвенції в її процесуальному аспекті, у зв`язку з не проведенням державними органами розслідування можливих інших мотивів.

За змістом ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: у тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення і обов`язок доказування вказаних обставин, згідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Стаття 323 КПК України встановлює, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, в їх сукупності, вважає, що пред`явлене обвинувачення не знайшло своє підтвердження в ході судового слідства з огляду на наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Закон (ст.92 КПК України) покладає обов`язок на сторону обвинувачення доказування не лише обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, а й обов`язок доказування належності та допустимості представлених доказів.

Аналізуючи покази свідків допитаних у судовому засіданні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , суд встановлює, що жоден із свідків не підтвердив обставин викладених у обвинувальному акті і належних показів щодо кримінального правопорушення суду не надав, зокрема вказані свідки не підтвердили ані наявності об`єктивної сторони злочину інкримінуємого ОСОБА_4 , ані наявність інкримінованого органом досудового слідства з його боку прямого умислу та корисного мотиву, ані взагалі факту наявності події злочину.

Оцінюючи письмові докази по справі, які покладені в основу судово-економічної експертизи №7/12 та сам висновок експерта від 12.11.2012 року, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.10 ст.101 КПК України, висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 "Про судову експертизу в цивільних і кримінальних справах", при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що згідно зі ст. 67 КПК чи ст. 62 ЦПК висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності".

Відповідно до п.17 цієї ж постанови, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи".

Державний обвинувач, як на доказ вини ОСОБА_4 і доведеності події злочину, а саме розтрати у великому розмірі, посилався на висновок судово економічної експертизи №7/12 від 12.11.2012 року.

Однак, судом не приймається до уваги як належний та допустимий доказ висновок судово-економічної експертизи проведений органом досудового слідства за №7/2012 від 12.11.2012 року з огляду на наступне.

Так, згідно до висновку № 7/12 судово-економічної експертизи від 12.11.2012 року, відповідно до якого «з урахуванням матеріалів справи та в об`ємі проведених досліджень з урахуванням факту, що була завищена гранично допустима торгівельна надбавка на масло вершкове та молоко жирністю до 2,5% понад 12% встановлених законодавчо від фактичної ціни виробника при закупівлі його у ТОВ «Агропродпостач», який є дилером ПАТ «Вільнянський маслозавод» суми надлишкова сплачених бюджетних коштів Управлінням освіти та науки Запорізької міської Ради до постачальника ТОВ «Запоріжторгпостачання» за 2008-2010 роки складає 135 865,68 грн.

Як встановлено під час дослідження цього висновку та допиту експерта ОСОБА_10 при проведенні експертизи приймалося припущення сформульоване у питанні поставленим на експертизу слідчим, що ТОВ «Запоріжторгпостачання» при виконанні зобов`язань по договорам з Управлінням освіти та науки Запорізької міської Ради була завищена гранично допустима торговельна надбавка на масло вершкове та молоко жирністю до 2,5% понад 12% встановлених законодавчо від фактичної ціни виробника при закупівлі його у ТОВ «Агропродпостач». При цьому документально не досліджувалося, що масло вершкове молоко жирністю до 2,5% ТОВ «Запоріжторгпостачання» реалізовувало саме те, що було придбано у ТОВ «Агропродпостач», а ТОВ «Агропродпостач», в свою чергу, придбало ці продукти у ПАТ «Вільнянський маслозавод».

У тож же час допитана у якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що ТОВ Запоріжторгпостачання» закупало масло вершкове та молоко жирністю до 2,5% не тільки у ТОВ «Агропродпостач», а і у інших контрагентів. Крім того вона пояснила, що на адресу закладів освіти Управління освіти та науки Запорізької міської Ради ТОВ «Запоріжторгпостачання» постачало масло вершкове та молоко жирністю до 2,5% - придбане не тільки у ТОВ «Агропродпостач».

Допитана свідок ОСОБА_7 пояснила, що ТОВ «Агропродпостач» було дилером ПАТ «Вільнянський маслозавод», однак у разі необхідності могло закупати масло вершкове та молоко жирністю до 2,5% для подальшої реалізації контрагентам і у інших суб`єктів господарчої діяльності.

Як вибачається із висновку експерта, при розрахунку були прийняті до уваги і платежі за поставлене молоко жирністю до 3,2%. Однак на вказану категорію товару не встановлено гранично допустимих торгівельних надбавок, і тому вони не можуть входити у вказаний розрахунок.

Крім того, згідно висновку експерта у розрахунок «суми надлишково сплачених коштів» увійшли платежі з червня 2008 року. У той же час гранично допустима торгівельна надбавка 12% на масло вершкове та молоко жирністю 2,5%, встановлені розпорядженням Голови Запорізької обласної державної адміністрації №353 від 22.09.2008 роки, тобто майже через три місяці з початку того періоду, за який було зроблено розрахунок.

До того ж, як вбачається з пояснень експерта ОСОБА_10 у судовому засіданні, під час проведення дослідження перевіряються платіжні доручення за поставлені продукти харчування за період з 25.06.2008 року, а видаткові накладні, що підтверджують отримання закладами освіти продуктів харчування від ТОВ «Запоріжторгпостачання» досліджувалися лише за період з січня 2009 року.

Усі ці обставини ставлять під сумнів об`єктивність висновку №7/12 судово-економічної експертизи від 12.11.2012 року, що в свою чергу дає суду підстави не довіряти зазначеному вище доказу та викликає сумнів у його належності (стосовності), допустимості, достовірності і достатності, при проведенні цієї експертизи не були виважено використані інформаційні джерела за кримінальним провадженням, і як наслідок висновки даної судової економічної експертизи невмотивовані, не узгоджуються з іншими доказами по кримінальному провадженні, а тому судом вказаний висновок не може бути покладений в основу обвинувачення.

У зв`язку із чим, згідно до ст. 332 КПК за клопотанням сторони захисту судом була призначена повторна судово-економічна експертиза, провадження якої доручено ТОВ «РСЕБ» судовому експерту ОСОБА_14 . Щодо необхідності призначення повторної судово-економічної експертизи і наявність підстав для її призначення прокурор у судовому засіданні не заперечував, навпаки сам просив призначити повторну експертизу.

Згідно до повідомлення про неможливість надання висновку № 138 судової економічної експертизи по справі №335/982/13-к 1-кп/335/29/2013 ТОВ «РСЕБ» експерта ОСОБА_14 документально дослідити, чи підтверджується документально надлишкова сплата Управлінням освіти та науки Запорізької міської Ради ТОВ «Запоріжторгпостачання» грошових коштів за поставлене масло вершкове та молоко жирністю 2,5% у період 2008- 2010 років з урахуванням законодавчо встановлених гранично допустимих торгівельних надбавок від фактичної ціни виробника при закупці його ТОВ Запоріжторгпостачання» у ТОВ «Агропродпостач», і якщо так, то в якій сумі, за наявними матеріалами кримінальної справи №335/982/13к у 28 томах не надається за можливе.

Вказані висновки підтверджені у судовому засіданні експертом ОСОБА_14 , яка була допитана у судовому засіданні за клопотанням прокурора, і пояснила, що відсутність первинної бухгалтерської документації позбавляє її можливості провести вказану експертизу і встановити чи було взагалі підвищення гранично допустимої надбавки і документально підтвердити завищення сплати бюджетних коштів за поставлену продукцію не є можливим, як і неможливо встановити розмір такого завищення.

У зв`язку із чим, прокурором було заявлено клопотання про призначення повторної судово-економічної експертизи, яке було задоволено судом і призначена повторна судово-економічна експертиза, проведення якої доручено Харківському НДІСЕ ім. проф. М.С. Бокаріуса.

Незважаючи на забезпечення в ході судового процесу процесуальних прав прокурора на надання додаткових доказів, у тому числі і шляхом надання доручення в порядку ст. 33 КПК України, однак, стороною обвинувачення не були надані належні докази, що підтверджують реалізацію ТОВ «Запоріжторгпостачання» на адресу закладів Управління освіти та науки Запорізької міської Ради, масла вершкового та молока жирністю 2,5% виробництва саме ПАТ «Вільнянський маслозавод» і що підтверджують реалізацію ТОВ «Запоріжторгпостачання» на адресу закладів Управління освіти та науки Запорізької міської Ради, масла вершкового та молока жирністю 2,5% із завищенням гранично допустимих торгівельних надбавок.

Згідно до Повідомлення про неможливість надання висновку комісійної судової економічної експертизи№ 1943/2319 Харківського НДІСЕ ім. проф. М.С. Бокаріуса по матеріалам кримінальної справи №1-кп/335/982/13-к провадження №1-кп/335/29/2013від 13.05.2014 року керуючись ст.69 КПК України та п.п. 1.13, 2.2, 4.11 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями), повідомлено про неможливість надання висновку.

Обидві проведенні у процесі судового розгляду судово-економічні експертизи за клопотанням як сторони захисту так і сторони обвинувачення не змогли надати висновки з поставленого питання, у зв`язку із тим, що не були надані за їх клопотаннями необхідна бухгалтерська документація, вилучення і надання якої було доручено органу досудового слідства, у тому числі і в порядку ст. 333 КПК України, незважаючи на те, що на судові експертизи направлялося кримінальне провадження у повному обсязі у 28 томах.

Решта наданих прокурором матеріалів провадження, окрім вище перелічених, у 28 томах взагалі стосується іншої продукції, яка не входить до предмету доказування у даному провадженню (наприклад, платіжні доручення, договори щодо постачання картоплі, томатів, консерви тощо).

Згідно з ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими цим Кодексом.

Суд оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.12 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення ЄС від 11.07.13 року у справі «Вєренцов проти України»).

За змістом ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин події злочину покладається на слідчого та прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Доведення події злочину передбачає достовірне встановлення наявності передбаченого кримінальним законом суспільно небезпечного діяння, його наслідків, причинного зв`язку між діянням і його наслідками, часу, місця, способу, обстановки, засобів вчинення злочину, безпосереднього об`єкта злочину, предмета посягання, особи і змісту поведінки потерпілого тощо.

Згідно ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» у статті 191 КК передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи.

Заволодіння чужим, майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим, становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище.»

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його у великих розмірах (ч. 4 ст. 191 КК);

Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вважається закінченим з моменту отримання можливості розпорядитися ним на власний розсуд.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту, органом досудового слідства встановлено, що документально встановлено систематичне завищення ОСОБА_4 у 2008-2010 роках гранично допустимих торгівельних надбавок, внаслідок чого він вчинив заволодіння чужим майном у великих розмірах, а саме бюджетними коштами у сумі 135 865,68 грн.

Під час судового слідства стороною обвинувачення було долучено до матеріалів справи у якості доказів цілий ряд документів, у тому числі платіжні доручення, довідки, рахунки тощо у кількості 28 томів, які на думку сторони обвинувачення підтверджують завищену сплату Управлінням освіти та науки Запорізької міської ради бюджетних коштів і заволодіння бюджетними коштами саме ОСОБА_4 .

Вивчення матеріалів експертиз та наданих стороною обвинувачення документів не дає суду підстав для обвинувачення ОСОБА_4 у скоєні злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України і, з огляду на досліджені у судовому засіданні докази, суд знаходить, що органом досудового слідства взагалі не доведене, що вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 191 КК України, оскільки жодним належним та допустимим доказом не підтверджено ані наявності факту завищення гранично допустимих торгівельних надбавок на торгівельну продукцію, ані факту завищеної сплати бюджетних коштів Управлінням освіти та науки Запорізької міської ради, ані розміру такої сплати, тобто не доведено шкідливі наслідки, настанням яких обумовлюється злочинність діяння, і, тим паче, не доводить факту заволодіння бюджетними коштами у тому числі і ОСОБА_4 .

Надані прокурором докази, суд не вважає такими, що доводять вину обвинуваченого у вчиненні злочину поза розумним сумнівом і не доводять в цілому події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. Окрім того, суб`єктивна сторона складу вказаного злочину передбачає дії з прямим умислом та наявність корисного мотиву, об`єктивна сторона передбачає спосіб заволодіння та інші складові злочину, однак вказані обставини під час судового розгляду взагалі прокурором не доводилася і не встановлювалися, а тому вважається недоведеними .

При цьому суд вважає достатньо забезпеченими в ході судового процесу процесуальні права прокурора на надання ними додаткових доказів у підтвердження доведеності події та вини обвинуваченого.

Відповідно до ст.. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно до ч.3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Така позиція також знаходить своє відображення і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року №5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку». Згідно вказаної постанови виправдувальний вирок постановляється: за відсутністю події злочину, коли судовим розглядом справи встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачувався підсудний, взагалі не мало місця або відсутній причинний зв`язок між діянням підсудного і шкідливими наслідками, настанням яких обумовлюється злочинність діяння, зокрема, коли шкідливі наслідки настали внаслідок дій особи, якій заподіяно шкоду, або в результаті дії сил природи тощо.

Виправдувальний вирок постановляється судом у випадках передбачених ст.284 та 373 КПК України. П.1 ч.1 ст. 373 КПК України встановлено, що виправдувальній вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.

Сумнівний характер існування суспільно небезпечного діяння, яке інкримінується ОСОБА_4 не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов свій вияв як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Однак, аналіз перерахованих вище доказів на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, та враховуючи, що можливості для збору додаткових доказів вичерпано і не пропонується стороною обвинувачення, стороною обвинувачення залишилися нез`ясованими обставини, які мають суттєве значення для законного та обґрунтованого вирішення даної кримінальної справи та ухвалення обвинувального вироку і аналіз цих доказів привів до того, що наявність самої події, яка могла б бути розцінена як злочин, виходячи з пред`явленого звинувачення, не доведена.

При цьому суд не приймає доводи обвинувачення про те, що ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинив заволодіння бюджетними коштами шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, у великих розмірах, оскільки належних доказів на підтвердження таких фактів стороною обвинувачення не надано, а в судовому засіданні не доведено, що вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ст. 191 ч.4 КК України, так як обвинувачення фактично ґрунтується на судово-економічній експертизі, яка проведена при відсутності первинних бухгалтерських документів і будь-яких інших доказів документального підтвердження надлишкової сплати Управлінням освіти та науки Запорізької міської ради грошових коштів за поставлене масло вершкове та молоко жирністю 2,5% у період з 2008-2010 роках матеріали справи не містять, та можливість їх отримання втрачена із-за їх відсутності, об`єм пред`явленого обвинувачення за ознаками ч.4 ст.191 КК України не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду, тому суд і прийшов до переконання, що ОСОБА_4 необхідно виправдати в інкримінованому йому злочині з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 373 КПК України.

Згідно з вимогами ч.2 ст.124 КПК України, щодо стягнення судових витрат на залучення експерта тільки при постановлені обвинувального вироку, суд вважає необхідним судові витрати покласти на рахунок держави.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Враховуючи обставини справи і результати судового слідства по ній суд постановляє виправдувальний вирок.

Керуючись ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (зі змінами та доповненнями внесеними Протоколом №11 від 11.05.1994 року, Протоколом №14 від 13.05.2004 року), ст.62 Конституції України, ст.ст.17, 373, 374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст.191 КК України .

Запобіжний захід обраний ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді підписки про невиїзд, після набрання вироком законної сили - скасувати.

Речові докази, які перебувають у матеріалах провадження, а це матеріали виїмок, довідки, відомості, накладні, платіжні доручення, акти звірок і т.п. необхідно зберігати в матеріалах справи у кількості 28 томів, за необхідності та за вимогою повернути володільцям, залишивши завірені ксерокопії документів.

Судові витрати по кримінальній справі віднести на рахунок держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1