Постанова

від 11.06.2014 по справі 925/1885/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 року Справа № 925/1885/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Державного навчального закладу

"Звенигородський центр підготовки і

перепідготовки робітничих кадрів"

на постанову Київського апеляційного господарського

суду 26.03.2014 року

у справі № 925/1885/13

господарського суду Черкаської області

за позовом Державного навчального закладу

"Звенигородський центр підготовки і

перепідготовки робітничих кадрів"

до Приватного підприємства "Енергоплазма"

про зобов'язання повернути товар

за участю представників:

позивача - Трохименко Н.О., Микитюк Р.Б.

відповідача - не з"явились

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2013 року Державний навчальний заклад "Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів" звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Енергоплазма" про зобов'язання повернути вугілля ДГР 13-200, в кількості 68660 тон, на загальну суму 104 500,52 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.01.2014 року (суддя Пащенко А.Д.) позов задоволено повністю; зобов"язано Приватне підприємство "Енергоплазма" повернути Державному навчальному закладу "Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів" вугілля ДГР 13-200, в кількості 68,660 тон, на загальну суму 104 500,52 грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача 2 090,01 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 року (судді: Станік С.Р., Зеленін В.О., Шевченко Е.О.) рішення господарського суду Черкаської області від 21.01.2014 року у даній справі скасовано; прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 045,01 грн. судового збору.

В касаційній скарзі Державний навчальний заклад "Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів" просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.12.2010 року між Державним навчальним закладом "Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів" та Приватним підприємством "Енергоплазма" укладено договір № 5-ВЕ, згідно якого відповідач зобов'язався у 2010 році поставити позивачу вугілля ДГР 13-200 в кількості товару 185,283 тон, а останній - прийняти й оплатити його вартість в сумі 282 000 грн.

Відповідно до пп. 4.1., 4.2., 5.1., 5.2. договору розрахунки проводяться шляхом оплати рахунка, до якого додається товарна накладна. Погоджено строк поставки до 30.12.2010 року (включно); місце поставки: Черкаська область, Звенигородський район, склад в м. Звенигородка, вул. Кірова, 38 та склад в с. Козацьке, вул. Леніна.

Строк дії договору до 31.12.2010 року (пункт 10.1.).

Позивач платіжним дорученням № 585 від 23.12.2010 року, з призначенням платежу: "за вугілля згідно накладної № 481 від 22.12.2010, договір № 5-ВЕ від 14.12.2010", здійснив оплату товару за договором № 5-ВЕ від 14.12.2010 року в сумі 282 000 грн.

Також 22.12.2010 року між сторонами укладено договір (на постачання вугілля енергетичного) за № 6-ВЕ, відповідно до якого відповідач продає, а позивач купує товар в кількості 32,717 тон, згідно річного кошторису на 2010 рік, по коду 1166.

В пункті 2.1. договору визначена марка вугілля ДГР 13-200, відбірний із зольн. 15,5 %, по підсумковій ціні 1 522 грн. за 1 тону з ПДВ та доставкою на залізничну дорожню станцію замовника, а також доставкою на його склад, враховуючи усі інші витрати (послуги залізничної дороги з подачі та прибирання вагона на під"їздні колії складу, розвантажувальні роботи, навантажувальні роботи та доставка товару автотранспортом на територію замовника).

Згідно п. 2.2. договору оплата товару здійснюється по рахунку, за наявності товарної накладної, протягом 5 банківських днів з дати реєстрації накладної в Держказначействі.

Ціна товару може бути змінена протягом дії договору у випадку офіційного змінення залізних тарифів та цін на ринку енергоносіїв. Сума договору складає 49 796 грн. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного розрахунку між позивачем та відповідачем (пп.2.3., 2.4, 4.4.).

Позивач платіжним дорученням № 884 від 23.12.2010 року, з призначенням платежу: "за вугілля згідно накладної № 483 від 22.12.2010 року, договір № 6-ВЕ від 22.12.2010 року", здійснив оплату товару за договором № 6-ВЕ від 22.12.2010 року в сумі 49 796 грн.

Всього за двома договорами оплачено 313 796 грн.

Проте, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки оплаченого позивачем товару в кількості 68,660 тон на суму 104 500,52 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, ПП "Енергоплазма" зазначило про повне виконання ним своїх зобов'язань в обумовлені строки, що підтверджується підписаними представниками сторін без претензій і зауважень та скріпленими їх печатками товарними накладними на суму 282 000 грн. та на суму 49 796 грн. (підстава: договори № 5-ВЕ від 14.12.2010 року та № 6-ВЕ від 22.12.2010 року).

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та приймаючи нове рішення про відмову в позові, апеляційна інстанція вказала про безпідставність позовних вимог та на наявність доказів, що підтверджують факт поставки відповідачем обумовленої договорами кількості вугілля, зокрема, товарних накладних №№ 481, 483 від 22.12.2010 про поставку товару в кількості 185,283 тони та 32,717 тон на суму 282 000 грн. та суму 49 796 грн., відповідно, які, в силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують здійснення господарської операції - передачі товару відповідачем позивачу.

Проте, такі висновки апеляційної інстанції є передчасними.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вирішуючи спір, апеляційний господарський суд не врахував, що первинним документом на одержання цінностей є довіреність, яка відповідно до пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р., незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. Постачальник у таких випадках один примірник накладної (або документа, що ії заміняє) передає одержувачу цінностей, а другий - додає до залишеної у нього довіреності і використовує для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Разом з тим, матеріали справи не містять відповідних довіреностей Державного навчального закладу "Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів" на одержання товару за накладними, складеними відповідачем. При цьому, товарно-транспортна накладна є лише дозволом для здійснення господарської операції відпуску цінностей.

Крім того, поза увагою апеляційної інстанції залишились твердження позивача про те, що жодного доказу на підтвердження виконання ПП "Енергоплазма" зобов"язань щодо доставки вугілля до пункту призначення, як того вимагають умови договору, відповідач не надав.

Також скаржник стверджував, що на момент виписки зазначених товарних накладних товар був відсутнім, оскільки вагони з вугіллям надійшли лише 26.12.2010 року та 12.02.2011 року (вагони №№ 67850511, 67171462, кількістю 68,35 тон та 60,4 тон, залізничні квитанції №№ 46822476, 45897717) після виписки вищевказаних товарних накладних, а з наявних у справі квитанцій про приймання вантажу не вбачається реквізитів ідентифікації товару саме за вищевказаними договорами.

Проте, ці обставини залишились поза увагою апеляційної інстанції, а тому висновок апеляційного господарського суду щодо безпідставності позовних вимог є сумнівним.

Господарський суд першої інстанції, вирішуючи спір, також не з"ясував усі обставини, які мають значення для вірного вирішення спору.

Так, задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на належне виконання відповідачем своїх зобов'язань по поставці узгодженої кількості вугілля. При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що договірні відносини між сторонами існували з 2002 року, однак з жовтня 2007 року були наявні прострочення поставки вугілля і станом на 16.03.2011 року відповідачем недопоставлено позивачу 68,660 тонн вугілля ДГР 13-200 на суму 104 500,52 грн.

Відтак, встановивши факт недопоставки вугілля і, як наслідок, неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за вищевказаними договорами, місцевий господарський суд належним чином не обгрунтував свій висновок та не перевірив докази, що підтверджують обсяги поставок (недопоставок) вугілля саме за договорами, які є предметом спору у даній справі.

В зв"язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 4 7 ГПК України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України.

Згідно статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вимоги статті 111 7 цього ж Кодексу, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного навчального закладу "Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Черкаської області від 21.01.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду 26.03.2014 року у справі № 925/1885/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.

Головуючий суддяІ.А. Плюшко СуддіН.І. Мележик С.С. Самусенко