Постанова

від 14.04.2015 по справі 925/1885/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 925/1885/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачаТрохименко Н.О. дов. від 14.11.2013 Микитюк Р.Б. дов. від 14.11.2013 відповідачаКрученко М.О. наказ від 02.09.2013 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Енергоплазма" на постановувід 16.12.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№925/1885/13 господарського суду Черкаської області за позовомДержавного навчального закладу "Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів" доПриватного підприємства "Енергоплазма" прозобов'язання повернути товар ВСТАНОВИВ:

Державний навчальний заклад "Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів" звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Енергоплазма" про зобов'язання повернути вугілля ДГР 13-200 в кількості 68,660 тон на загальну суму 104500,52 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вугілля було передано відповідачу на зберігання на підставі договору від 22.12.2010, але на вимогу позивача відповідач вугілля не повернув.

В процесі судового розгляду позивач двічі змінював підстави позову і згідно з останньою заявою (т.1, а.с.59-60) просив суд зобов'язати відповідача передати йому вугілля ДГР 13-200 в кількості 68,660 тон на загальну суму 104500,52 грн, посилаючись на невиконання відповідачем умов договорів поставки вугілля енергетичного №5-ВЕ від 14.12.2010 та №6-ВЕ від 22.12.2010.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.01.2014 (суддя Пащенко А.Д.) позов задоволено повністю.

Зобов'язано Приватне підприємство "Енергоплазма" повернути Державному навчальному закладу "Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів" вугілля ДГР 13-200, в кількості 68,660 тон, на загальну суму 104500,52 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 (судді: Станік С.Р., Зеленін В.О., Шевченко Е.О.) рішення господарського суду Черкаської області від 21.01.2014 було скасоване з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2014 вказані судові рішення були скасовані, а справа передана до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарський суд Черкаської області рішенням від 21.08.2014 (суддя Потапенко В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 (головуючий суддя Зубець Л.П., судді Новіков М.М., Мартюк А.І.), позовні вимоги задовольнив, зобов'язав відповідача повернути позивачу вугілля ДГР 13-200 в кількості 68,660 тонн на загальну суму 104500,52 грн та стягнуто з відповідача на користь позивача 2090,01 грн судового збору.

Приватне підприємство "Енергоплазма" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 21.08.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, а саме статті 4 3 , 22, 63, 82, 99 Господарського процесуального кодексу України, статті 16, 215, 599, 640, 936, 949 Цивільного кодексу України, статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, заявник зазначає про пропуск позовної давності для звернення до суду з вимогою про повернення товару, який зафіксований у двох товарних накладних за грудень 2010 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи 14.12.2010 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як постачальником, було укладено договір на постачання вугілля №5-ВЕ, за умовами якого постачальник зобов'язується у 2010 році поставити замовникові товар, а замовник - прийняти його і оплатити. Найменування товару - вугілля ДГР 13-200 (п.п.1.1, 1.2). Кількість товару становить 185,283 тон (т.1, а.с. 45-47).

Ціна договору №5-ВЕ була обумовлена сторонами в розділі 3 договору, згідно з пунктом 3.1 якого становить 282000,00 грн.

Порядок здійснення оплати наведений в розділі 4 договору №5-ВЕ, відповідно до якого розрахунки проводяться шляхом оплати замовником рахунка на оплату товару. До рахунка додається товарна накладна.

Строк поставки товару до 30.12.2010 (включно). Місце поставки товару: Черкаська область, Звенигородський район, склад в м. Звенигородка, вул. Кірова, 38 та склад в с. Козацьке, вул. Леніна (п.п.5.1, 5.2 договору).

Пунктом 10.1 договору №5-ВЕ передбачено, що останній набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2010.

22.12.2010 між сторонами у справі було укладено договір на постачання вугілля енергетичного №6-ВЕ, за умовами якого постачальник продає, а замовник купує товар - згідно річному кошторису на 2010 рік, по коду 1166 (п.п.1.1, 1.2). Кількість товару складає 32,717 тон (т. 1, а.с. 48).

У розділі 2 договору №6-ВЕ наведені характеристики товару та його вартість, зокрема, у пунктах 2.1-2.4 вказано, що марка вугілля - ДГР 13-200 відбірний із зольн. 15,5% по підсумковій ціні 1522,00 грн за одну тону.

Ціна вказана з урахування ПДВ та доставкою на зал. дор. станцію замовника в його області, а також доставкою на склад замовника, враховуючи в себе всі витрати (послуги залізничної дороги по подачі та уборці вагона на під'їздні колії складу, розвантажувальних робіт, навантажувальних робіт та доставці товару автотранспортом на територію замовника). Оплата товару здійснюється на підставі цього Договору, по рахунку за наявності товарної накладної, протягом 5 банківських днів з дати реєстрації накладної у Держказначействі. Ціна товару може бути змінена на протязі дії Договору у випадку офіційного змінення залізнодорожніх тарифів. Ціна товару може бути змінена на протязі дії договору у випадку офіційного змінення цін на ринку енергоносіїв. Сума договору складає 49796,00 грн.

У пункті 4.4 договору сторони передбачили, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного розрахунку між замовником та постачальником.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на виконання умов укладених з відповідачем договорів він перерахував відповідачу 331796,00 грн, тоді як останній неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання і поставив позивачу вугілля лише на суму 227295,48 грн. За твердженням позивача, відповідач не здійснив позивачу поставку вугілля ДГР 13-200 в кількості 68,660 тонн на загальну суму 104500,52 грн.

Зважаючи на те, що відповідач в добровільному порядку поставити позивачу товар за договорами №5-ВЕ від 14.12.2010 та №6-ВЕ від 22.12.2010 відмовився, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача повернути недопоставлений товар (вугілля).

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили із того, що між сторонами виникли правовідносини з поставки вугілля на підставі договорів від 14.12.2010 та від 22.12.2010.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договорів №5-ВЕ від 14.12.2010 та №6-ВЕ від 22.12.2010 позивач перерахував відповідачу за поставку вугілля грошові кошти у загальній сумі 331796,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення №858 від 23.12.2010 та №884 від 23.12.2010 (т.2, а.с.102-103).

Натомість відповідач лише частково виконав свої зобов'язання з поставки товару (вугілля) за вищевказаними Договорами, поставивши позивачу вугілля лише на суму 227295,48 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи бухгалтерською довідкою позивача, рахунками, накладними, актами (відповідального зберігання), тощо.

Згідно статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договором №5-ВЕ від 14.12.2010 сторони визначили строк поставки товару до 30.12.2010 включно, а в договорі №6-ВЕ від 22.12.2010 строк поставки вугілля не встановлений.

Позивач звертався до відповідача з претензіями №391 від 05.04.2012 та №119 від 04.02.2013 (т.1, а.с.7-8), в яких вимагав повернути недопоставлене вугілля за договорами №5-ВЕ від 14.12.2010 та №6-ВЕ від 22.12.2010, які були залишені відповідачем без відповіді.

Заперечення відповідача щодо кількості поставленого позивачу вугілля судами не прийняті до уваги, виходячи з того, оскільки сам лише факт складання накладної перед поставкою та запис про це у будь-якій звітності не може свідчити про належне виконання відповідачем, як постачальником, свого зобов'язання по поставці вугілля.

Відповідач не надав ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції довіреностей позивача на одержання товару за складеними відповідачем накладними. Окрім того, на момент виписки зазначених товарних накладних товар був відсутнім, оскільки вагони з вугіллям надійшли після їх виписки, тобто 26.12.2010 та 12.02.2011 (вагони №67850511, №67171462, кількістю 68,35 тонн та 60,4 тонн, залізничні квитанції №46822476, №45897717) після виписки товарних накладних. В матеріалах справи наявні квитанції про приймання вантажу, але вони не містять реквізитів, які б надали змогу ідентифікувати товар саме за укладеними між сторонами договорами.

Крім того, судами встановлено, що згідно акта від 14.01.2011 до договорів на забезпечення вугіллям станом на 11.01.2011 відповідач, як постачальник, підтвердив наявність 187,36 тонн товару ДГР 13-200 на відповідальному зберіганні в себе на складі. Загальна вартість товару, який знаходиться на складі постачальника згідно вищевказаних договорів складає 285168,43 грн. Товар залишається на відповідальному зберіганні у постачальника до моменту його поставки на залізничну станцію замовника або на його склад автотранспортом з підтверджуючими відмітками в цьому акті на першій та другій сторінці (на звороті цього аркушу). На вказаному акті містяться відмітки про отримання вугілля в загальній кількості 118,7 тон (т.1, а.с.49-50).

В акті від 02.03.2011 до договорів на забезпечення вугіллям вказано, що станом на 02.03.2011 відповідач, як постачальник, підтверджує наявність 98,66 тон товару ДГР 13-200 на відповідальному зберіганні в себе на складі. Загальна вартість товару, який знаходиться на складі постачальника, згідно вищевказаних договорів складає 150160,52 грн. Товар залишається на відповідальному зберіганні у постачальника до моменту його поставки на залізничну станцію замовника або на його склад автотранспортом з підтверджуючими відмітками в цьому акті на першій та другій сторінці (на звороті цього аркушу). Згаданий акт також містить відмітки про отримання вугілля 16.03.2011 в загальній кількості 30 тон, дату, підпис та печатку відповідача (т.1, а.с.51).

Виходячи із викладеного судами встановлено, що станом на 16.03.2011 відповідач не здійснив поставку вугілля ДГР 13-200 позивачу в кількості 68,660 тонн на загальну суму 104500,52 грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку при вирішенні спору по суті.

Заперечення відповідача щодо пропуску позовної давності касаційна інстанція до уваги не приймає, оскільки згідно частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Решта заперечень заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Черкаської області від 21.08.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі № 925/1885/13 господарського суду Черкаської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Енергоплазма" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач