Ухвала

від 11.06.2014 по справі 486/3035/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №486/3035/13-ц 11.06.2014 11.06.2014 11.06.2014

Провадження №22-ц/784/1618/14 Головуючий у суді першої інстанції - Падалка В.О.

Категорія 20 Суддя - доповідач апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

11 червня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Галущенка О.І.,

суддів: Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Шпонарською О.Ю.,

за участю:

- третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомгідроенергобуд»

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 квітня 2014 року, ухвалене за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Атомгідроенергобуд» (далі - ТОВ «АГЕБ») та ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_3, про визнання договорів розірваними за домовленістю сторін,

встановила:

27 грудня 2013 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_5, пред'явила до суду зазначений позов, який обґрунтувала наступним.

ТОВ «АГЕБ» є правонаступником акціонерного товариства закритого типу «Атомгідроенергобуд» та приватного акціонерного товариства «Атомгідроенергобуд».

07 квітня 2000 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу АТЗТ «Атомгідроенергобуд» продало ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 за 33 138 грн. 02 коп. з розстроченням платежу не менш 100 грн. на місяць строком до 07 квітня 2015 року.

14 квітня 2000 року на виконання зобов'язання за цим договором, ті ж сторони уклали договір застави вказаної квартири.

З грудня 2010 року ОСОБА_6 припинив сплачувати кошти згідно договору.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03 березня 2012 року, яка набрала законної сили 13 березня 2012 року, визнана мирова угода між ПАТ «Атомгідроенергобуд» та ОСОБА_6, за умовами якої, зокрема, був визнаний неукладеним договір купівлі-продажу вказаної квартири від 07 квітня 2000 року та право власності на квартиру перейшло від ОСОБА_6 до ПАТ «Атомгідроенергобуд». Останнє в місячний термін після реєстрації за ним права власності зобов'язалося реалізувати квартиру не менше ніж за 80 000 грн.

Цією ж мировою угодою передбачалось припинення дії застави щодо квартири зі скасуванням запису в реєстрі про право власності ОСОБА_6

На виконання цієї угоди, 19 квітня 2012 року ПАТ «Атомгідроенергобуд» продало позивачці вказану квартиру за 128 000 грн. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу ОСОБА_7

07 травня 2012 року вона зареєструвала право власності на квартиру.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2012 року скасована ухвала Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03 березня 2012 року.

-2-

Позивач вказувала, що поворот виконання ухвали місцевого суду від 03 березня 2012 року судом не проводився.

Після укладання відповідачами мирової угоди, правовідносини за договорами купівлі-продажу квартири від 07 квітня 2000 року та її застави від 14 квітня 2000 року між ними не поновлювалися, а тому, на думку позивачки, зобов'язання між ними припинилися у повному обсязі за домовленістю сторін.

Посилаючись на порушення її прав власника квартири, ОСОБА_4 просила визнати, що вказані договори між відповідачами є розірваними, а правовідносини припиненими за домовленістю сторін з 13 березня 2012 року .

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 квітня 2014 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_8 через свого представника ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просила його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В апеляційній скарзі ТОВ «АГЕБ», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_4

Заперечуючи проти апеляційних скарг, ОСОБА_3 посилалася на їх необґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка приймала участь у судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню на підставі наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними та є неналежним захист майнових прав та інтересів позивачки у спосіб, на якому вона наполягала, з урахуванням обставин справи та заявлених позовних вимог.

Колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_6, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3, 07 квітня 2000 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу придбав у АТЗТ «Атомгідроенергобуд» квартиру АДРЕСА_1 за 33 138 грн. 02 коп. з розстроченням платежу не менш 100 грн. на місяць строком до 07 квітня 2015 року. Пунктом 8 договору встановлено, що право власності на придбану квартиру переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору (а.с.17).

14 квітня 2000 року на виконання зобов'язання за цим договором, ті ж сторони уклали нотаріально посвідчений договір застави вказаної квартири (а.с. 18).

Станом на 17 серпня 2011 року ОСОБА_6 сплатив лише 13 924 грн. 48 коп. (а.с.19, 81).

Відповідно до умов договору продавець розраховував отримати кошти, обумовлені договором, за продаж своєї квартири, однак внаслідок дій покупця ОСОБА_6, які виразились в тому, що він всупереч умовам договору не проводив повного розрахунку, згідно графіку, позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.

У грудні 2011 року ПАТ «Атомгідроенергобуд» звернулося з позовом до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, з підстав його вчинення неповноважною особою товариства та за відсутності згоди ОСОБА_3

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03 березня 2012 року, яка набрала законної сили 13 березня 2012 року, визнана мирова угода між ПАТ «Атомгідроенергобуд» та ОСОБА_6 (а.с. 20-21).

-3-

За умовами цієї угоди, зокрема, був визнаний неукладеним договір купівлі-продажу вказаної квартири від 07 квітня 2000 року та право власності на квартиру перейшло від ОСОБА_6 до ПАТ «Атомгідроенергобуд». Останнє в місячний термін після реєстрації за ним права власності зобов'язалося реалізувати квартиру не менше ніж за 80 000 грн.

Цією ж мировою угодою передбачалось припинення дії застави щодо квартири зі скасуванням запису в реєстрі про право власності ОСОБА_6

19 квітня 2012 року ПАТ «Атомгідроенергобуд» продало позивачці вказану квартиру за 128 000 грн. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу ОСОБА_7

07 травня 2012 року вона зареєструвала право власності на квартиру (а.с.22-27).

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2012 року скасована ухвала Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03 березня 2012 року, а рішенням того ж суду від 18 листопада 2012 року, яке набрало законної сили, відмовлено у позові ПАТ «Агрогідроенергобуд» (а.с.86, 157-159).

Заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 04 березня 2014 року, за колишньою дружиною відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с.82-84).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд послався на ст. ст. 651, 653 ЦК України, а саме: на загальні норми цивільного законодавства, які регулюють порядок розірвання укладених договорів.

Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що правовідносини відповідачів регулюються спеціальною нормою ЦК України, а саме: випливають із договору купівлі-продажу нерухомості, тобто зі ст. 692 ЦК України.

Між тим, основний висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову є вірним, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Так, згідно з ч. 3, 4 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Як встановлено, ОСОБА_6 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу прийняв у власність квартиру, проте повністю оплату не здійснив, строк виконання обов'язків покупця по оплаті закінчується 07 квітня 2015 року.

Мирова угода відповідачів про визнання договору купівлі-продажу квартири від 07 квітня 2000 року неукладеним та, як наслідок, припинення договору застави квартири від 14 квітня 2000 року, яка була визнана ухвалою місцевого суду від 03 березня 2012 року у справі за вищевказаним позовом ПАТ «Атомгідроенергобуд», стосується підстав визнання договорів недійсними і не є підставою для того, щоб вважати їх розірваними.

Вимог про визнання вказаних договорів купівлі-продажу та застави квартири розірваними, жодна із сторін цих договорів не пред'являла.

Інших належних та допустимих доказів розірвання спірних договорів за домовленістю сторін, ні позивачка, ні ТОВ «АГЕБ», суду не надали, хоча згідно ст. 60 ЦПК України, це є їх обов'язком.

Тому відсутні підстави вважати, що спірні договори між відповідачами були розірваним, а правовідносини припиненими з 13 березня 2012 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 недоведені та обраний позивачкою спосіб захисту своїх прав є неналежним, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

-4-

Між тим, відмова у задоволенні позову з цих підстав не позбавляє ОСОБА_4 права пред'явити до суду позов про захист права власності у інший спосіб.

Інші доводи апеляційних скарг є суб'єктивними і не впливають на правильність остаточних висновків суду.

Що ж до тверджень в апеляційній скарзі ТОВ «АГЕБ» про наявність процесуальних порушень, допущених судом при розгляді даної справи, то вони не можуть слугувати скасуванню оскарженого рішення, оскільки частина з них не має підтвердження, а ті ж, що мали місце, носять формальний характер і не вплинули на результат вирішення справи.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 303, 308,315 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомгідроенергобуд» відхилити, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: