Постанова
від 11.06.2014 по справі 914/4843/13
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. Справа № 914/4843/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Якімець Г.Г.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» Вих. № 23/1251 від 07.05.2014 р. (вх. № 01-05/2348/14 від 20.05.2014 р.),

на рішення господарського суду Львівської області від 12 березня 2014 року

у справі № 914/4843/13 (суддя Петрашко М.М.),

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСГ Холдинг», м. Київ,

До відповідача: Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м. Жидачів, Львівської обл.,

Про: стягнення заборгованості у розмірі 61974,80 грн., в т.ч. 57285,00 грн. - основного боргу, 4689,80 грн. - пені та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: не прибув,

від позивача: не прибув

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 20.05.2014 р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням Голови Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 р. у склад колегії для розгляду справи № 914/4843/13 господарського суду Львівської області введено суддів - В.О.Дякович та Г.Г.Якімець.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 року скаржнику відновлено строк для подання апеляційної скарги та ухвалою від 22.05.2014 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» Вих. № 23/1251 від 07.05.2014 р. (вх. № 01-05/2348/14 від 20.05.2014 р.) до провадження, також вищезазначеною ухвалою суду скаржнику відстрочено сплату судового збору до прийняття судом постанови та розгляд скарги призначено на 11.06.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

З підстав зазначених у розпорядженні Голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2014 р. у склад колегії для розгляду даної справи № 914/4843/13 господарського суду Львівської області, замість судді Дякович О.В. (перебування у відпустці по догляду за дитиною) введено суддю Давид Л.Л.

В судове засідання, яке відбулось 11.06.2014 р. представник апелянта/відповідача, повторно, не прибув, про причини не прибуття не повідомив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке отримане скаржником - 26.05.2014 р. рекомендованою кореспонденцією за № 7901007230705 (а. с. 204).

Як вбачається з апеляційної скарги апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2014 р. по справі № 914/4843/13 повністю та прийняти нове рішення у справі, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСГ Холдинг» до Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» про стягнення боргу відмовити у повному обсязі (а.с. 205-207).

Представник позивача, повторно, в судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 р. участь повноважних представників обов'язковою не визнавалась, крім того, сторін було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника апелянта/відповідача та представника позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засіданні.

Наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 р. № 75 (із змінами та доповненнями) затверджена Інструкція з діловодства в господарських судах України (далі за текстом - Інструкція).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам або іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.08р. № 01-8/482 ).

З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції на адресу сторін у справі було направлено ухвалу про порушення провадження у справі № 914/4843/13 від 22.05.2014 року, що підтверджується штампом суду з відміткою про відправку документа (а. с. 203/зворот).

Щодо не належного виконання позивачем вимог ухвали суду від 22.05.2014 р. у справі № 914/4843/13, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 р. зобов'язано позивача подати письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу.

Статтею 75 ГПК України визначено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відтак, не виконання вимог ухвали суду не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 914/4843/13 та розгляду справи без участі представника апелянта/відповідача та представника позивача.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.03.2014 року у справі № 914/4843/13 (суддя М.М.Петрашко) позов задоволено частково (пункт 1-й резолютивної частини рішення ), стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Фабрична, 4, код ЄДРПОУ 00278801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСГ Холдинг» (01021, м. Київ, пров. Куренівський, 19/5, код ЄДРПОУ 38398362) 57285,00 грн. - основного боргу, 4468,18 грн. - пені, 1714,32 грн. - судового збору та 472,10 грн. - інших витрат, пов'язаних з розглядом справи (пункт 2-й резолютивної частини рішення ). В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (пункт 3-й резолютивної частини рішення ) (а. с. 134-142).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду апелянт/відповідач (Публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2014 р. по справі № 914/4843/13 повністю та прийняти нове рішення у справі, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСГ Холдинг» до Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» про стягнення боргу відмовити у повному обсязі (п. 3 прохальної частини апеляційної скарги)(а.с. 207).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, неправильно застосовано та порушено норми матеріального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи. Вважає, що місцевим судом не вірно в оскаржуваному рішенні зазначено, що між сторонами у справі існували договірні відносини згідно договору про надання транспортно-експедиційних послуг, оскільки на думку скаржника даний договір є договором перевезення вантажу, що вбачається зі змісту договору (предмету - п. п. 1.2., обов'язків виконавця - п. п. 2.1., 2.3.). Відповідно до вищенаведеного апелянт вважає, що між сторонами не було досягнуто усіх істотних умов, так як спірний договір є договором перевезення вантажів.

Також апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем здійснювалась лише організація перевезень третіми особами, а не перевезення особисто вантажу, що також не відповідає умовам укладеного між сторонами договору. Відтак апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, а в задоволенні позовних вимог ТзОВ «ЕСГ Холдинг» відмовити, оскільки позов подано з підстав невиконання договору перевезення вантажів, а не договору на транспортно-експедиційні послуги.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що апелянт/відповідач: Відкрите акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» правонаступником якого, з 24.04.2014 р., є Публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (надалі - ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат») з усіма правами та обов'язками товариства, є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код: 00278801, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 81700, Львівська обл., Жидачівський р-н, м. Жидачів, вул. Фабрична, буд. 4, вид діяльності за КВЕД: 17.12. Виробництво паперу та картону, що підтверджується виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АБ № 535691, Серії АБ № 536453, дата державної реєстрації змін у найменуванні юридичної особи: 24.04.2014 р., витягом зі Статуту Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» державна реєстрація якого проведена 22.04.2014р. № запису: 13971050017000035 (а. с. 59, 210, 211-212).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСГ Холдинг» (надалі - ТзОВ «ЕСГ Холдинг») є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 38398362, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 19/5, вид діяльності за КВЕД: 49.41. Вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії ААБ № 772453 (а. с. 49-50).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСГ Холдинг» (Виконавець - за договором, Позивач - у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» правонаступником якого з 24.04.2014 р. є Публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (Замовник - за договором, Апелянт/Відповідач - у справі) укладено Договір № 5-13 на транспортно-експедиційні послуги (надалі за текстом - Договір) (а. с. 11-12), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок здійснення автомобільного перевезення вантажів згідно із заявками, що підписуються уповноваженими особами сторін і є невід'ємною частиною даного Договору (пункт 1.2. Договору).

Колегією суддів встановлено, що вищезазначений Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 ЦК України.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений Договір є договором транспортного експедирування, в нашому випадку, автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та в межах України (п.1.1. Договору).

У статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004р. № 1955-ІУ (із змінами і доповненнями, чинними на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що:

транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, враховуючи плату експедитору;

перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного (стаття 2 Закону).

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Аналогічні приписи містить ст. 929 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач, на підставі умов вищевказаного Договору, організовував транспортно-експедиційне перевезення шляхом укладення договорів з перевізниками (експедиторами) на виконання зобов'язань за Договором перед ВАТ «Жидачівський ЦПК», правонаступником якого є ПАТ «Жидачівський ЦПК», що відповідає приписам Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Станом на час розгляду даної справи, зазначений Договір не розірвано, не змінено, не скасовано у встановленому законом порядку, таких доказів сторони суду не представили, в матеріалах справи такі докази відсутні, відтак є правомірним правочином в силу ст. 204 ЦК України.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що твердження апелянта про те, що між сторонами у справі існували договірні відносини за договором перевезення вантажів, а не за договором транспортного експедирування є помилковими, оскільки спростовуються умовами Договору № 5-13 від 20.05.2013 р. та матеріалами справи.

Відповідно до п.2.1. Договору виконавець зобов'язаний направляти автотранспорт з відповідними параметрами, в технічно-справному стані, на час, дату і за адресою, вказаною у заявці.

Згідно із п.3.3. Договору замовник зобов'язаний проводити своєчасну оплату за надані виконавцем послуги в терміни, вказані в заявці.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що вартість послуг виконавця по кожному перевезенню вказуються у заявці, яка підписується уповноваженими представниками сторін.

Платежі і взаєморозрахунки за виконані послуги по перевезенню вантажу здійснюються на підставі рахунку, виданого виконавцем на протязі 20-ти календарних днів після одержання оригіналів документів (СМR, рахунок, податкова, акт виконаних робіт) (п.4.2. договору).

Відповідно до п.4.3. Договору оплата за надані виконавцем послуги проводиться замовником.

Відповідальність сторін сторонами передбачено у розділі 5 даного Договору.

Так пунктом 5.3. Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати послуг виконавця згідно із п.4.3. Договору замовник сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми неоплачених коштів за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем згідно умов даного Договору, було подано заявки про надання послуг з перевезення вантажів (за кожним перевезенням вантажу окремо), а саме: Замовленням на перевезення вантажу № 1 від 20.05.2013 р., № 3 від 30 травня 2013 р., № 4 від 30.05.2013 р. та № 4 від 30.05.2013 р. (а. с. 16, 21, 25, 29).

Колегія суддів зазначає, що Замовленням на перевезення вантажу № 4 від 30.05.13 р. (а.с. 17) подане без інших документів, є ідентичним Замовленню на перевезення вантажу № 4 від 30.05.2014 р. ( а.с. 21), яке подано з Актом здачі-прийняття робіт, рахунком-фактурою, Міжнародною ТТН (CMR) (а.с. 22, 23, 24), тому судом, при дослідженні обставин даної справи, взято до уваги Замовлення на перевезення вантажу № 4 від 30.05.13 р. (а.с. 21) з пакетом документів до нього - на а.с. 22 - 24.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перевезення вантажів відбулося за маршрутами: вул. Нижегольське шоссе, 2, м. Шебекино, Белгородської області, Російської Федерації (ТзОВ «Шебекинський картон» - вул. Фабрична, 4, м. Жидачів, Львівської області, Україна (ВАТ «Жидачівський ЦПК»).

Колегією суддів встановлено, що Виконавцем (Позивачем) в повному обсязі виконано перевезення вантажу, що підтверджується Міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR) № 0577325, № 505801, № 119882, № 018012, № 018011 та № 253184 (а. с. 20, 24, 28, 32, 35), які не містять будь-яких застережень чи зауважень.

Слід зазначити, що Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів закріплює, зокрема, форму та порядок складання міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) (ст. 4 та ст. 5 Конвенції), яка, так як не доведено протилежного, є доказом договірних відносин і посвідченням прийняття вантажу перевізником (транспортером) ( п. 1 ст. 9 Конвенції).

Міжнародна транспортна накладна (CMR) є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей вказаних у товарно-транспортних документах.

При передачі вантажу уповноваженій особі вантажоодержувача за договором, без застережень, перевезення вважається закінченим.

Слід зазначити, що вимоги до Міжнародної транспортної накладної (CMR) викладені у ст. ст. 5, 6, 9, 11 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПГ) (Женева, 19 травня 1956р.) та ст. 47 Статуту автомобільного транспорту Української РСР.

Як зазначено у п. 1 статті 9 Конвенції, накладна, оскільки не доказано протилежного, служить доказом умов договору і посвідченням прийняття вантажу перевізником (транспортером).

Оглянувши подану позивачем Міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) А № 0577325 (а.с. 15), А № 505801 (а.с.20), А № 119882 (а.с. 24), А № 018012 (а.с. 28) колегія суддів встановила, що у відповідних графах - 24 - накладних відсутні будь-які застереження /претензії/ відправника, перевізника та вантажоодержувача щодо вантажу, строків перевезення, типу автомобіля, пропуску строків проходження зазначених у цих накладних автомобілів митного та іншого контролю, строків передачі їх вантажоодержувачу тощо.

В матеріалах справи знаходяться рахунки-фактури (а. с. 14 19, 23, 27, 31, 34), а саме: № СФ-0000036 від 26.05.2013 р. на загальну суму 9485,00 грн. з ПДВ; № СФ-0000040 від 07.06.2013 р. на загальну суму 8850,00 грн. з ПДВ; № СФ-0000041 від 07.06.2013 р. на загальну суму 8850,00 грн. з ПДВ; № СФ-0000053 від 31.05.2013 р. на загальну суму 20050,00 грн. з ПДВ; № СФ-0000054 від 31.05.2013 р. на загальну суму 20050,00 грн. з ПДВ; № СФ-0000070 від 01.07.2013 р. на загальну суму 9485,00 грн. з ПДВ.

Факт надання позивачем транспортно-експедиційних послуг підтверджується також Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: № ОУ-0000045 від 27.05.2013 р. на загальну суму 9485,00 грн. з ПДВ; № ОУ-0000050 від 07.06.2013 р. на загальну суму 8850,00 грн. з ПДВ; № ОУ-0000051 від 07.06.2013 р. на загальну суму 8850,00 грн. з ПДВ; № ОУ-0000060 від 11.06.2013 р. на загальну суму 20050,00 грн. з ПДВ; № ОУ-0000061 від 11.06.2013 р. на загальну суму 20050,00 грн. з ПДВ; № ОУ-0000084 від 1.07.2013 р. на загальну суму 9485,00 грн. з ПДВ (а. с. 13, 18, 22, 26, 30, 33).

Колегією суддів встановлено, що вищезазначені Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, без будь яких зауважень чи застережень.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 146455,00 грн.

Однак, відповідач з позивачем розрахувався частково, сплативши лише 89170,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 3176 від 05.07.2013 р. на суму 9167,50 грн.; № 3176.2 від 02.08.2013 р. на суму 9167,50 грн.; № 3438 від 22.08.2013 р. на суму 18875,00 грн.; № 3438.2 від 30.08.2013 р. на суму 5000,00 грн.; № 3415 від 03.09.2013 р. на суму 23085,00 грн. (а. с. 124-128).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2013 р. з метою врегулювання спору у досудовому порядку, Позивачем на адресу Відповідача було надіслано ПРЕТЕНЗІЮ Вих. № 5/13 від 29.10.2013 р. з вимогою: «здійснити розрахунок за поставлений товар протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даної вимоги шляхом здійснення перерахунку на поточний рахунок Повіреного» (а. с. 38-39), що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 40).

Платіжними дорученнями № 3438.3 від 29.11.2013 р. на суму 13875,00 грн.; № 3807 від 23.01.2014 р. на суму 10000,00 грн. (а. с. 129-130), відповідач з позивачем розрахувався частково.

Станом на час подання позову до господарського суду заборгованість відповідача перед позивачем складала решту 57285,00 грн. основного боргу за надані ним послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (146455,00 грн. - 89170,00 грн. = 57285,00 грн.).

Претензія позивача залишена відповідач без відповіді.

Відповідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.316 ГК України та ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Як уже було вищез значено, відповідно до ст.316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу .

Відповідно до Закону України від 01.07.2004 N 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. При цьому експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як вбачається із п.1.2. Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок здійснення автомобільного перевезення вантажів згідно із заявками, що підписуються уповноваженими особами сторін і є невід'ємною частиною даного договору.

На підставі вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що за умовами укладеного договору у позивача виник обов'язок не особисто доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення (як це передбачено ст.307 ГК України), а обов'язок вчинити дії (здійснити) для того, щоб вантаж був перевезений з точки завантаження до точки розвантаження, відповідно до заявок замовника, тобто виконати або організувати виконання зазначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відтак, укладений між сторонами Договір № 5-13 від 20.05.2013р. на транспортно-експедиційні послуги за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, а не договором перевезення вантажу.

Крім того, підтвердженням того, що між сторонами був укладений договір транспортного експедирування, є те, що в актах здачі-прийняття робіт, які підписані обома сторонами, виконавець передав, а замовник прийняв послуги з міжнародних перевезень та експедиційні послуги .

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором № 5-13 на транспортно-експедиційні послуги від 20.05.2013р. підтверджується також Міжнародними товарно-транспортними накладними CMR, копії яких містяться в матеріалах справи та актами здачі-прийняття робіт.

Відповідно до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСГ Холдинг" про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" правонаступником якого з 24.04.2014 р. є Публічне акціонерне товариство "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" 57285,00 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач крім суму основного боргу просить стягнути на свою користь пеню у розмірі 4689,80 грн., яка нарахована відповідно до п. 5.3. Договору.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із п.5.3. Договору у випадку несвоєчасної оплати послуг виконавця згідно із п.4.3. даного Договору замовник сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми неоплачених коштів за кожен день прострочення платежу.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вказаного закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегією суддів в судовому засіданні перевірено розрахунок розміру пені, та встановлено, що місцевим судом правомірно задоволено суму пені у розмірі 4468,18 грн.

Отже, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позов слід задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 57285,00 грн. основного боргу та 4468,18 грн. пені.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суми судового збору, витрат на правову допомогу, витрат представника позивача на проїзд та добових витрат, які місцевим судом задоволено частково, з чим погоджується колегія суддів та зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як вбачається із платіжного доручення № 577 від 19.11.2013р. позивач сплатив 1735,93 грн. судового збору. Однак, позивачу слід було сплатити 1720,50 грн. судового збору.

Відповідно до ст.49 ГПК України сплату судового в розмірі 1720,50 грн. слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам, оскільки позов слід задоволити частково.

Відтак, місцевим судом правомірно присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1714,32 грн.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.4 ст.49 ГПК України при частковому задоволенні позову cуми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат пов'язаних з представництвом представника позивача на проїзд та добових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Як зазначено місцевим судом, із протоколів судових засідань та ухвал про відкладення розгляду справи, в судове засідання 22.01.2014р. прибуло два представника позивача (Усатенко Ю.Є. та Усатенко М.С.). Сума витрат пов'язаних із явкою двох представників в судове засідання 22.01.2014р. становить 336,24 грн.

Відповідно до п.6.5. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи .

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що для представлення інтересів позивача в судовому засіданні достатньо було забезпечити явку лише одного повноважного представника.

Відтак, сума витрат пов'язаних із явкою одного представника в судове засідання 22.01.2014р. становить 168,12 грн. Докази понесення вказаних витрат містяться в матеріалах справи (а.с. 62, 63, 83).

Крім того, позивач просить відшкодувати 6,00 грн. витрат понесених представниками позивача на проїзд у трамваї, однак місцевим судом відмовлено у задоволенні цієї вимоги, оскільки позивачем не надано доказів в підтвердження понесення вказаних витрат. Квитки на проїзд у міському трамваї (а.с. 64) не є належними доказами, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, місцевим судом у задоволенні таких вимог відмовлено, оскільки такі послуги не є послугами адвоката та не входять в склад судових витрат в розумінні ст.44 ГПК України, з чим погоджується колегія суддів.

Інші твердження апелянта/відповідача, які зазначені в апеляційній скарзі до уваги не приймаються, оскільки не доведені належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2014 р. у справі № 914/4843/13 - без змін.

Крім того, колегія суддів зазначає, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду 22.05.2014 р. апелянту/відповідачу було відстрочено сплату судового збору до прийняття постанови у даній справі.

Відтак, судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2014 р. у справі № 914/4843/13 в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача, стягнувши з Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (п. і. 81701, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Фабрична, 4, код ЄДРПОУ 00278801) на користь стягувача: Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 913 грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 89, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 12.03.2014 року у справі № 914/4843/13 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (п. і. 81701, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Фабрична, 4, код ЄДРПОУ 00278801) на користь стягувача: Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 913 грн. 50 коп.

4. Місцевому господарському суду видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Якімець Г.Г.

В судовому засіданні 11.06.2014 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 17.06.2014р.

СудЛьвівський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення11.06.2014
Оприлюднено20.06.2014
Номер документу39276865
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/4843/13

Ухвала від 17.03.2014

Господарське

Господарський суд Львівської області

Петрашко М.М.

Ухвала від 22.01.2014

Господарське

Господарський суд Львівської області

Петрашко М.М.

Постанова від 11.06.2014

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Данко Л.С.

Ухвала від 26.03.2014

Господарське

Господарський суд Львівської області

Петрашко М.М.

Рішення від 12.03.2014

Господарське

Господарський суд Львівської області

Петрашко М.М.

Ухвала від 26.02.2014

Господарське

Господарський суд Львівської області

Петрашко М.М.

Ухвала від 27.12.2013

Господарське

Господарський суд Львівської області

Петрашко М.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні