Ухвала

від 19.06.2014 по справі 2а-1670/10244/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2014 р. м. Київ К/800/48354/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу релігійної громади повного Євангелія «Полтавська Християнська Церква» м. Полтави на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року у справі за позовом релігійної громади повного Євангелія «Полтавська Християнська Церква» м. Полтави до управління Держкомзему у м. Полтаві, Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру, третя особа Полтавська міська рада, про визнання незаконними рішень та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

06 грудня 2011 року релігійна громада повного Євангелія «Полтавська Християнська Церква» м. Полтави пред'явила позов до управління Держкомзему у м. Полтаві, Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру, третя особа Полтавська міська рада, про визнання незаконними відмов управління Держкомзему у м. Полтаві від 07 червня 2011 року за вих. № 03-06-08/2881 та Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру від 10 червня 2011 року за вих. № 28-14/507/п у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1; визнання незаконним висновку Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою від 10 червня 2011 року за вих. № 03-06-07/149, яким позивачу відмовлено в погодженні проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки; зобов'язання управління Держкомзему у м. Полтаві та Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки релігійній громаді повного Євангелія «Полтавська Християнська Церква» м.Полтави для будівництва молитовного дому з господарськими приміщеннями, розроблений товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий інститут «Земресурс».

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано відмову управління Держкомзему у м. Полтаві від 07 червня 2011 року за вих. № 03-06-08/2881 та відмову Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру від 10 червня 2011 року за вих. № 28-14/507/п в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, а також висновок Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою від 10 червня 2011 року за вих. № 03-06-07/149, яким відмовлено в погодженні проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.

Зобов'язано управління Держкомзему у м. Полтаві та Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру розглянути питання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції скаржник оскаржив його.

У касаційній скарзі релігійна громада повного Євангелія «Полтавська Християнська Церква» м. Полтави, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що релігійною громадою повного Євангелія «Полтавська Християнська Церква» м. Полтави було розпочато процедуру розроблення проекту землеустрою та подальшого узгодження для початку будівництва молитовного дому з господарськими приміщеннями.

8 вересня 2010 року позачерговою п'ятдесят шостою сесією п'ятого скликання Полтавської міської ради прийнято рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва молитовного дому з господарськими приміщеннями по АДРЕСА_1».

27 вересня 2010 року позивачем затверджено Завдання на виконання робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки для товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого інституту «Земресурс», які виконані відповідно до вимог законодавства.

Актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 07 лютого 2011 року було встановлено в натурі і передано на зберігання межові знаки земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1.

Проект землеустрою з відповідними додатками позивачем було направлено на погодження до Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою 10 червня 2011 року у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відмовлено з підстав відмови членів комісії, а саме управління Держкомзему у м. Полтаві та Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру, погодити проект землеустрою щодо відведення позивачу спірної земельної ділянки.

Позивачем частково було погоджено межі земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Зокрема, ділянки за адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 знаходяться у власності Полтавської міської ради, а за адресою АДРЕСА_2 межі погоджено з ОСОБА_5, що підтверджується актом від 07 лютого 2011 року. Для повного узгодження вказаних меж позивач звернувся до домоволодільців за адресою АДРЕСА_3, однак в усному порядку йому було відмовлено. Так, до вказаного акту додано пояснювальну записку від 28 квітня 2011 року № 20, яким визначено обставини погодження меж земельної ділянки.

На адвокатський запит від 21 січня 2010 року про надання інформації кому належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3, Полтавським міським управлінням земельних ресурсів та земельного кадастру надано відповідь від 02 лютого 2010 року № 01-14/268, згідно з якою в архіві управління така інформація відсутня. Згідно відповіді Державного архіву Полтавської області від 19 листопада 2010 року № 07-13/127 в протоколах засідань виконавчого комітету Полтавської міської Ради депутатів трудящих за 1946-1954 рр., які зберігаються в архіві, рішення про виділення земельної ділянки відсутні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було вчинено всі можливі заходи з погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1, яку надано для будівництва молитовного дому з господарськими приміщеннями, що засвідчено належними доказами, а тому оскаржувані рішення відповідачів є невмотивованими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог, з тих підстав, що позивачем не дотримані положення статті 198 Земельного кодексу України щодо погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правовою позицією суду апеляційної інстанції із огляду на наступне.

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до частини 4 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно зі статтею 198 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає, у тому числі, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Механізм встановлення меж земельних ділянок визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 (далі - Інструкція №376).

Пунктом 2.8 Інструкції № 376 передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Із системного аналізу вищевказаних норм колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції, що погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами є обов'язковою умовою для виготовлення кадастрового плану земельної ділянки, який є невід'ємною частиною проекту землеустрою.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з Акту погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами від 07 лютого 2011 року, позивачем було погоджено межі земельної ділянки з суміжним власником та землекористувачем (АДРЕСА_2), а саме з ОСОБА_5

Межі земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, ділянки за адресою АДРЕСА_3 погоджено не було, отже позивачем не були виконані всі умови щодо погодження меж земельної ділянки з суміжним землекористувачем.

Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не були дотримані положення статті 198 Земельного кодексу України щодо погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, а тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу релігійної громади повного Євангелія «Полтавська Християнська Церква» м. Полтави залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: