Постанова

від 11.06.2009 по справі 16/125-д

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/125-Д

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "11" червня 2009 р.                                                          Справа №  16/125-Д

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                              ,

за участю представників сторін:

від позивача: Войводіч Ю.А. - генерального  директора,

від відповідача: Поставенського О.А. - представника за довіреністю  №101/11.5.2 від

                            26.03.2008 р.,

розглянувши апеляційні скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю "Терра", с. Мала Рача Радомишльського району Житомирської

області та Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк ( м. Київ ) в особі

Житомирської філії ВАТ ВТБ Банк, м. Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області

від "27" листопада 2008 р. у справі № 16/125-Д ( суддя Гансецький В.П. )

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Терра",

с. Мала Рача Радомишльського району Житомирської області  

до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк  ( м. Київ ) в особі  Житомирської філії

ВАТ ВТБ Банк, м. Житомир

про визнання договорів недійсними

з  оголошеною в судовому засіданні 26.05.2009р. перервою  до 11.06.2009 р. згідно зі

ст.ст. 77,99 ГПК України,

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.11.2008р. у справі №16/125-Д позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", с.Мала Рача Радомишльського району Житомирської області до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Житомирської філії ВАТ ВТБ Банк, м.Житомир про визнання договорів недійсними задоволено частково.

Визнано недійсним договір застави від 17.12.2004р., укладений між Акціонерним комерційним банком "Мрія" (правонаступник ВАТ ВТБ Банк) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Терра", зареєстрований приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Бойко В.М. в реєстрі за №2107.

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ВАТ ВТБ Банк в особі Житомирської філії ВАТ ВТБ Банк на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" - 42,50грн. державного мита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними договору іпотеки від 17.12.2004р. та кредитного договору №КЮ 059/04 від 25.11.2004р., СТОВ "Терра" подало апеляційну  скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в зазначеній частині та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі з підстав, наведених у скарзі.

Апеляційну скаргу позивача мотивовано, зокрема тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме:

- незаконність рішення полягає в незастосуванні судом норм матеріального права, які повинні були бути застосовані при прийнятті рішення, неправильному тлумаченні застосованих судом норм матеріального права;

- оцінка майна по договору іпотеки у сумі 4 000 000, 00 грн. не знаходилась у межах звичайної ціни, тобто ціни, яку міг би отримати позивач при звичайних умовах ведення господарської діяльності у разі можливого продажу особам, які не пов"язані із ним; інвентарна вартість нерухомого майна на час укладення договору складала            10 462 049 грн.;

- договір іпотеки укладений без врахування вимог ст.582 ЦК України ( тобто суперечить ЦК України ) і є таким, що порушує охоронювані законом права та інтереси позивача;

- твердження місцевого суду про пропуск строку позовної давності по вимозі про визнання недійсним кредитного договору спростовується тим, що СТОВ "Терра" зверталось з аналогічним позовом до Богунського районного суду, який 23.05.2007 р. прийняв справу до провадження, а потім з"ясував,  що вона непідсудна даному суду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволення позову, ВАТ ВТБ Банк подало апеляційну  скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в зазначеній частині та прийняти нове рішення про відмову в позові з підстав, наведених у скарзі.

Апеляційну скаргу відповідача мотивовано, зокрема тим, що судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме:

- рішення прийнято з підстав, які позивачем згідно з позовом та уточненням не заявлялись ( стосовно переданого в заставу молодняка );

- в заставу по відповідному договору від 17.12.2004 р. взято обладнання льонозаводу - 228 найменувань, хоч в додатку №1, який є невід"ємною частиною договору застави вказана кількість всього рухомого майна СТОВ "Терра";

- сума 1 904 539,00 грн. - це вартість обладнання, яку оцінили сторони по договору застави, а вказана в додатку сума - це балансова вартість обладнання;

- позивач не заперечував, що в заставу передано обладнання; спір стосувався кількості одиниць обладнання - 236 чи 228;

- транспортні засоби (трактори), зазначені в додатку, мають назву, рік випуску та реєстраційні номери;

- товари в обороті визначаються родовими ознаками; їх не стосується вимога про те, що опис повинен містити індивідуальні ознаки цих товарів;

- між сторонами досягнуто згоди зі всіх істотних умов договору застави.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги останнього, просив скаргу задовольнити, а також заперечив проти доводів й вимог скарги відповідача ( більш детально позицію СТОВ "Терра" викладено в письмових запереченнях за №5 від 19.01.2009 р. - а.спр.144,145, т.2 ).

Представник банку в засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги останнього, просив скаргу задовольнити, а також заперечив проти доводів й вимог скарги СТОВ "Терра" ( більш детально позицію ВАТ ВТБ Банк викладено в письмовому відзиві за №669/800-04-2 від 28.04.2009 р. ).

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм  матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Матеріали справи свідчать, що в грудні 2007 р. СТОВ "Терра" подало до господарського суду Житомирської області позов про визнання недійсними договорів, укладених між СТОВ "Терра" та Акціонерним комерційним банком "Мрія", правонаступником якого є ВАТ ВТБ Банк ( вказану особу зазначено в якості відповідача), а саме: кредитного договору №КЮ 059/04 від 25.11.04р., договору застави від 17.12.04р. (реєстр.№2107), іпотечного договору від 17.12.04р. (реєстр.№2105), іпотечного договору від 17.12.04р.(реєстр.№2103) - а.спр.3-8, т.1.

Позов мотивовано, зокрема тим, що сторонами не були дотримані вимоги Закону України "Про заставу" в частині конкретизації заставного майна, внаслідок чого неможливо достовірно встановити, яке саме майно позивача передане в заставу, тобто не визначено предмет застави. Наявна невідповідність переліку майна, яке фактично передане в заставу з тим, яке зазначено у додатку до договору застави від 17.12.04р. (реєстр.№2107).

В позовній заяві зазначено, що договори іпотеки укладено без врахування вимог ст.582 ЦК України ( тобто суперечать ЦК України ) і є такими, що порушують охоронювані законом права та інтереси позивача; визначена у договорі вартість об"єкта не відповідає звичайним цінам.

У зв"язку з наведеним кредитний договір №КЮ 059/04 від 25.11.04р., укладений між сторонами, є незабезпечений, що, також, має наслідком визнання його недійсним, оскільки вид забезпечення відноситься до істотних умов кредитного договору.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 07.12.2007 р. вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №16/125-Д ( а.спр.1, т.1 ).

Заявою від 19.09.08р. №56 ( а.спр. 72-76, т.2 ) позивач уточнив позовні вимоги, просив визнати недійсними договори, укладені між СТОВ "Терра" та Акціонерним комерційним банком "Мрія", правонаступником якого є відповідач, а саме: кредитний договір №КЮ 059/04 від 25.11.04р., договір застави від 17.12.04р. (реєстр.№2107), іпотечний договір від 17.12.04р. (реєстр.№2105).

На думку апеляційного суду, місцевий суд правомірно прийняв вищезазначену заяву.

Розглянувши уточнені позовні вимоги по суті, господарський суд Житомирської області своїм рішенням від 27.11.2008 р. ( як вже зазначалось ) позов СТОВ "Терра" задовольнив частково.

Визнав недійсним договір застави від 17.12.2004р., укладений між Акціонерним комерційним банком "Мрія" (правонаступник ВАТ ВТБ Банк) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Терра", зареєстрований приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Бойко В.М. в реєстрі за №2107.

В решті позову відмовив.

При цьому, місцевий суд зазначив, зокрема, що при укладенні оспорюваного договору застави (об"єктом якого є обладнання, технічні засоби, виробничі запаси) в порушення ст.41 Закону України "Про заставу" сторони не визначили родові ознаки товарів та не вказали види товарів, якими може бути замінено предмет застави (стосовно молодняка, який віднесено до виробничих запасів). Судом також вказано, що додаток до договору застави містить 236 шт. найменувань, а не обумовлені договором 228 найменувань (стосовно обладнання). При чому, вартість цих 236 шт. предметів в даному додатку зазначена в сумі 4270145,60грн., в той час як в договорі сума 228 найменувань зазначена -1904539,00грн. Тобто, додаток суперечить договору застави від 17.12.04р. (реєстр.№2107) і, як наслідок, сам договір суперечить Закону України "Про заставу" та ст.584 ЦК України. Суд погодився з позивачем стосовно того, що опис переданих в заставу технічних засобів (трьох тракторів) також суперечить Закону України "Про заставу".

Щодо позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору, господарський суд Житомирської області дійшов висновку про відмову у позові в цій частині. З посиланням, зокрема на приписи ст.204, 626-629, 638, 651 ЦК України суд  зазначив, що ним не встановлено, а позивачем не подано доказів, які підтверджують наявність визначених законом або іпотечним договором підстав для визнання його недійсним.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у позові в цій частині, оскільки, хоч і відсутні докази, що цей договір суперечить чинному законодавству, проте у позові щодо такої вимоги необхідно відмовити у зв"язку із спливом строку позовної давності. При цьому,  суд  із зазначенням положень  ч.4 ст.267 ЦК України посилався на наявність заяви відповідача  про застосування позовної давності до вимог позивача про визнання недійсним кредитного договору.

Апеляційний суд частково не погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що 25 листопада 2004 року між Акціонерним комерційним банком "Мрія" в особі директора Житомирської філії АКБ "Мрія" ( банк) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Терра" (позичальник) укладено кредитний договір №КЮ 059/04 (а.спр.10,11, т.1).

Судова колегія наголошує, що згідно із статутом ВАТ ВТБ Банк останній є правонаступником всіх прав і обов"язків АКБ "Мрія" (п.1 - а.спр.91, т.1, зворотня сторона). Житомирська філія АКБ "Мрія" перейменована у  Житомирську філію ВАТ ВТБ Банк ( абз. 3 п.1.2. Положення про останню - а.спр.95, т.1 ).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами вказаного кредитного договору, банк надав позичальнику                    ( позивачу ) кредит в сумі 3 500 000,00 грн.;  строк кредитування  до 24.11.06р. (п.1.1.).

З метою забезпечення виконання зобов'язань позивача по кредитному договору сторони уклали ряд договорів, зокрема:

- договір застави від 17.12.04р. (зареєстрований нотаріусом за №2107) з додатком №1 - а.спр. 48-60, т.1;

- іпотечний договір від 17.12.04р. (зареєстрований нотаріусом за №2105) - а.спр.65-68, т.1.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог  саме вказані договори позивач просив визнати недійсними.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону.

Згідно з ч.1 ст. 12 вказаного Закону України (в редакції, чинній на момент укладення договору застави від 17.12.2004 р.) у договорі застави повинно бути зазначено найменування (прізвище, ім'я та по батькові), місцезнаходження (місце проживання) сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, її розмір і строк виконання зобов'язання, опис предмета застави, а також будь-які інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода .

Статтею 584 ЦК України передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.  Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з договором застави від 17.12.04р. (реєстр.№2107) заставодавець - позивач передав заставодержателю - відповідачу в заставу рухоме майно, яке складається з транспортних засобів та об'єктів рухомого  майна льонозаводу, згідно з додатком № 1 до цього договору від 17.12.2004 р., який є його невід'ємною частиною, рухоме майно описане в п.3 цього договору, що знаходиться в Житомирській області, Радомишльський район, с. Мала Рача, вул. Заводська, 1 (п.1).

Відповідно до п.3 договору застави від 17.12.04р. (реєстр.№2107), предметом  застави є:

- обладнання льонозаводу в кількості 228 найменувань ( згідно додатку № 1) на загальну суму 1904539,00 грн.;

- технічні засоби - три трактора із зазначенням назви, реєстраційного номеру та року випуску; загальна вартість автотранспортних засобів складає 207450,00грн.;

- виробничі запаси: льонотреста в кількості 500 тонн на загальну суму                425 000,00 грн.; насіння льону насіннєвого в кількості 120 тонн на суму 576000,00грн.; молодняк великої рогатої худоби в кількості 88 голів на суму 92 400,00грн.; насіння вівсу в кількості 80 тонн на суму 48 000,00 грн.; насіння жита в кількості 160 тонн на суму 104000,00грн.

На думку судової колегії, яка погодилась з доводами апеляційної скарги відповідача, відсутні правові підстави для визнання недійсним договору застави від 17.12.2004 р. (реєстр.№2107) з огляду на таке.

До виробничих запасів, що є об"єктом застави, віднесено, зокрема молодняк ВРХ .

Загальновідомим фактом є те, що тварини природно протягом певного проміжку  часу (в даному випадку протягом дії договору) набирають вагу, на їх утримання, відгодівлю витрачаються кошти, змінюється у зв'язку з цим їх вартість, тобто фактично відбувається оборот і переробка товару силами заставодавця (позивача).

В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженому  наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. №87 та зареєстрованому в  Міністерстві юстиції України 21.06.99р. за №396/3689 зазначено, що "тварини на  вирощуванні та відгодівлі (тотожне поняття молодняк) відносяться до оборот активів". Оборотні активи цим Положенням визначені як грошові кошти та їх еквівалент, що не обмежені у використанні, а також інші активи,  призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу (проміжку часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг) чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Як вбачається з додатку до Положення "Баланс" у розділ "Оборотні активи" код рядка 110,  "тварини на вирощувані та відгодівлі" відносяться до оборотних активів.

Слід вказати, що місцевий суд вірно визначив молодняк ВРХ, віднесений до об"єкту оспорюваного договору застави ( виробничі запаси), як товар в обороті або у переробці.

Як вже зазначалось, суд першої інстанції в оскарженому рішенні вказав, що при укладенні оспорюваного договору застави в порушення ст.41 Закону України "Про заставу" сторони не визначили родові ознаки товарів та не вказали види товарів, якими може бути замінено предмет застави (стосовно молодняка, який віднесено до виробничих запасів).

Проте судова колегія наголошує про безпідставність такого висновку місцевого суду, оскільки ст.41 Закону України ( в редакції з 01.01.2004 р. по 01.09.2005 р., тобто чинній на момент укладення договору застави від 17.12.2004 р.; зміни в ст.41 внесено Законом №583/97-ВР від 21.10.1997 р. в редакції Закону №1255-IV від 18.11.2003 р.) не містить таких вимог.

Такі положення мали місце до внесення змін в ст. 41 Закону України "Про заставу".

Відповідно до вказаної статті, яка діяла на момент укладення договору застави від 17.12.2004 р., договір застави товарів у обороті або в переробці повинен індивідуалізувати предмет застави шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави.

Тобто, одним із способів індивідуалізації предмета застави є зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця.

Судова колегія вважає, що в даному випадку зазначене мало місце при укладенні спірного договору застави (п.п.8.1., 8.2., 9.4. договору застави).

Судова колегія наголошує, що в заставу по відповідному договору від    17.12.2004 р. взято обладнання льонозаводу саме 228 найменувань (помилковими є висновки позивача в позовній заяві та місцевого суду в оскарженому рішенні про протилежне ), хоч в додатку №1, який є невід"ємною частиною договору застави,  вказана кількість всього рухомого майна СТОВ "Терра". Апеляційний суд не вважає об"єктами застави озелення та благоустрій, забір залізобетонний, площадку водоканалу та автодороги, площадки для мийки, теплицю, оскільки перелічене не є обладнанням. Позивач не заперечував, що в заставу передано саме обладнання; спір стосувався кількості одиниць обладнання - 236 чи 228.  

Слід зазначити, що сума 1 904 539,00 грн. - це вартість обладнання, яку оцінили сторони по договору застави, а вказана в додатку сума - це балансова вартість обладнання.

Апеляційний суд вважає помилковим посилання місцевого суду на ту редакцію абз.2 п.5 роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" від 24.12.99р. №02-5/602 ( відносно того, що вимога стосовно опису майна не стосується товарів в обороті або у переробці, оскільки вони визначаються родовими ознаками, однак у договорі має бути зазначено види товарів, якими можна замінити предмет застави ), в якій не враховано зміни до ст.41 Закону України "Про заставу" .

Опис переданих технічних засобів не суперечить чинному на момент укладення договору застави законодавству. Зазначення  назви, років випуску та реєстраційних  номерів тракторів вказує на те, що вони зареєстровані в підрозділі Держтехнагляду у встановленому законодавством порядку, як передбачено Правилами державної реєстрації та обліку тракторів, самохідних машин, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, затвердженими Наказом Міністерства аграрної політики України від 11.07.2004р. № 221. Крім того , цей факт підтверджує сам позивач в своїй позовній заяві ( уточненій ) - стор.3 заяви.

На думку судової колегії, відсутні підстави вважати, що договір застави від 17.12.2004 р. не відповідає вимогам ст.12 Закону України "Про заставу", ст.584 ЦК України, зокрема в тій частині, що договором чітко не визначено предмет застави.

Суд першої інстанції безпідставно визнав недійсним договір застави ( реєстр. №2107 ).

Оскаржене рішення в частині задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору застави слід скасувати (як таке, що прийнято з порушенням норми матеріального права) з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у позові.

Щодо позовної вимоги СТОВ "Терра" про визнання недійсним іпотечного договору від 17.12.04 р. (реєстр.№2105) судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з абз. 2 ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

Відповідно до п.1 укладеного між сторонами у справі з врахуванням правонаступництва іпотечного договору від 17.12.04р. (реєстр.№2105)- а.спр.65-68,т.1,  предметом  іпотеки є передача іпотекодавцем (позивач) іпотекодержателю (відповідач) нерухомого майна - майнового комплексу, що складається з об'єктів нерухомого майна льонозаводу та розташований в Житомирській області, Радомишльський район, с.Мала Рача , вул.Заводська, 1 на земельній ділянці площею 16,48га (п.1) .

Перелік будівель та споруд, переданих в іпотеку, зазначено в п. 3 іпотечного  договору .

Апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним іпотечного договору-реєстр.№2105 ( аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції, з яким не можна не погодитись ) , виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі  ст.627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст.629 ЦК України ).

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами укладений спірний іпотечний договір від 17.12.04 р. (реєстр.№2105).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем не подано доказів, які підтверджують наявність визначених законом або іпотечним договором підстав для визнання його недійсним.

Відповідно до ст.204 правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не  встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.6 ст.5 Закону України "Про іпотеку" вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

І в позовній заяві, і в апеляційній скарзі позивач вказав (як зазначалось вище), що договір іпотеки укладено без врахування вимог ст.582 ЦК України, згідно з якою оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Проте, на думку апеляційного суду, відсутні підстави так вважати (помилковими є доводи скарги позивача про протилежне ).

Вартість предмета іпотеки  ( майнового комплексу ) відображена в пункті 4 укладеного між сторонами іпотечного договору: сторони оцінили його в 4 000 000 грн. Слід зазначити, що сторони діяли добровільно, тобто здійснили своє волевиявлення.

При оцінці майна як предмету іпотеки необхідно враховувати ряд умов, зокрема встановлення можливої ціни продажу, у т.ч. на дату можливого звернення , а не лише на дату укладання договору, яка може відрізнятися від фактичної ринкової ціни (заставна ціна завжди нижча від сподіваної ціни продажу ) та інше.

В січні 2003 р.  набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24 грудня 2002 р., який передбачає нові правила визначення звичайної ціни на товари, роботи й послуги, що застосовуються для розрахунку податку на прибуток підприємств.

Оподаткування отриманої виручки податком на прибуток дає підстави стверджувати  про  вплив таких  правил  на ціноутворення в господарських операціях.

Сфера застосування звичайної ціни обмежується декількома випадками:

- визначення валових витрат у зв'язку з виплатою винагород особам, пов'язаним із суб'єктом господарювання;

- визначення валових витрат у зв'язку зі збитками, понесеними суб'єктом господарювання внаслідок продажу товарів, робіт, послуг;

- визначення вартості товарів і послуг під час бартерних операцій;

- визначення розміру доходу, отриманого від продажу товарів, робіт, послуг пов'язаним особам;

- визначення витрат, понесених господарюючим суб'єктом податку в зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг у пов'язаних осіб;

- визначення витрат господарюючого суб'єкта, понесених зі сплати відсотків за депозитами, орендними платежами, цивільно-правовими договорами особам, пов'язаним з господарюючим суб'єктом;

- визначення розміру дивідендів, виплачених у негрошовій формі;

- визначення вартості майна, отриманого під час ліквідації пов'язаної юридичної особи;

- визначення вартості об'єкта фінансового лізингу.

Апеляційним судом не встановлено і позивачем не надано доказів того, що оспорюваний іпотечний договір суперечить чинному законодавству. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що сторони приступили до його виконання та реально його виконували.

Отже, на думку судової колегії,   договір    підлягає    обов'язковому    виконанню    згідно з умовами, у   ньому  передбаченими (аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції).

Місцевий суд правомірно відмовив у позові в частині визнання недійсним вищезазначеного іпотечного договору. У вказаній частині оскаржене рішення слід залишити без змін.

Що стосується оспорюваного кредитного договору №КЮ 059/04 від 25.11.04р., апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

В позовній заяві СТОВ "Терра" вказало, що кредитний договір №КЮ 059/04 від 25.11.04р., укладений між сторонами, є незабезпечений (дійшовши висновку, що наявні підстави для визнання недійсними договору застави та іпотечного договору ), що має наслідком визнання його недійсним, оскільки вид забезпечення відноситься до істотних умов кредитного договору.

На думку судової колегії, відсутні підстави визнавати кредитний договір недійсним, оскільки сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, у т.ч. і щодо його забезпеченості.

Суд першої інстанції правомірно відмовив у позові в цій частині (хоч і з інших підстав).

Оскаржене рішення стосовно цього апеляційний суд залишає без змін.

Стосовно позовної давності колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Апеляційним судом враховується, що відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється  тривалістю у три роки. Частиною 3 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Судом апеляційної інстанції також враховується, що місцевий суд прийняв відповідну заяву відповідача (а.спр.66, т.2) згідно з ч.2 ст.267 ЦК України.

Проте слід наголосити, що, оскільки є підстави для відмови у позові по суті (по вимозі про визнання недійсним кредитного договору), апеляційний суд не розглядає вищезазначену заяву ВАТ ВТБ Банк.

Судова колегія вважає безпідставними доводи скарги позивача та погоджується з доводами й вимогами скарги відповідача.

А тому апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" с.Мала Рача Радомишльського району Житомирської області    слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Житомирської філії ВАТ ВТБ Банк (м.Київ)  - задовольнити.

  Керуючись ст.ст.101,103-105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" с.Мала Рача Радомишльського району Житомирської області    залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Житомирської філії ВАТ ВТБ Банк (м.Київ)  задовольнити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 27 листопада               2008 року  у справі № 16/125  скасувати в частині визнання недійсним договору застави від 17.12.2004р., укладеного між Акціонерним комерційним банком "Мрія"  (правонаступник ВАТ ВТБ Банк, м. Київ) та Сільськогосподарським  товариством з обмеженою відповідальністю "Терра" с.Мала Рача Радомишльського району Житомирської області, зареєстрованого приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Бойко В.М. в реєстрі за №2107 та судових витрат. Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Справу №16/125-Д повернути до  господарського суду Житомирської  області.

 Головуючий - суддя:                                                               

 судді:

Віддрук. 5 прим.:

----------------------

1 - до справи

2-4 - сторонам

5 - в наряд