Рішення

від 24.06.2009 по справі 44/68пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

44/68пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.06.09 р.                                                                                                       Справа № 44/68пд                               

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Семенюшко Г.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування” (представник до судового засідання не з'явився) до товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» (представники Пилипенко О.В., довіреність від 01.01.09 року) про визнання недійсним договору поставки № ПСНС-00146 від 29.10.08 року, –   

                                                   ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський завод важкого машинобудування” (далі – Товариство) звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» (далі – Компанія) про визнання недійсним договору поставки № ПСНС-00146 від 29.10.08 року, укладеного між покупцем Товариством та продавцем Компанією (далі – Договір). Позовні вимоги Товариства ґрунтувалися на приписах норм 203, 215 ЦК України та статті 180 ГК України, зокрема, на тому, що Договір не містить всіх обов'язкових умов правочину (відсутні умови щодо предмету та суми Договору), на що вказує істотна відмінність обсягу товару у протоколі розбіжностей до Договору – 7'210 тон – від обсягу товару, зазначеного у специфікації № 1 до Договору – 18'500 тон.

Представники позивача в судовому засіданні повністю підтримали позовні вимоги.

Представники відповідача зазначили, що позивач навмисно вводить суд в оману щодо процедури погодження обсягу поставленого товару, оскільки згідно підписаної сторонами специфікації № 1 до Договору (т.1 а.с.42-43) об'єм поставленої металопродукції складає саме 7'210 тон, що повністю відповідає умовам пункту 2.1 Договору з урахуванням протоколу розбіжностей. Наданий позивачем примірник специфікації № 1 до Договору (т.1 а.с.40-41) містить застереження Товариства „з протоколом розбіжностей”, тому не може вважатися укладеним.

До судового засідання не з'явився Орлов В.А. – посадова особа Компанії, залучена до участі у справі в порядку статті 30 ГПК України, наразі суд вважає, що матеріали справи є достатніми для підготовки судом правового висновку у справі № 44/68пд, через що опитування Орлова В.А. не є обов'язковим.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Товариства не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Оцінивши зміст Договору (т.1 а.с.5-8), з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Таким чином, в силу статті 712 ЦК України, статті 265 ГК України, розділів 1-3 Договору та змісту протоколу розбіжностей, погодженого у редакції Товариства (т.1 а.с.9), продавець Компанія зобов'язався передати у власність покупця Товариства металопродукцію у обсязі 7'210 тон на умовах поставки FCA, а покупець зобов'язався прийняти продукцію та сплатити продавцю за неї грошові кошти. При цьому асортимент та обсяг товару зазначається у специфікації № 1 до Договору, яка є його невід'ємною частиною.

У відповідності до умов free carrier (FCA) Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року продавець здійснює поставку товару, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Суд вважає безпідставними твердження позивача про недійсність (неукладеність) Договору внаслідок розбіжностей у обсязі металопродукції, зазначеній у протоколі розбіжностей та специфікації № 1 до Договору, оскільки згідно наявного у матеріалах справи протоколу розбіжностей (т.1 а.с.9) та специфікації № 1 до Договору (т.1 а.с.42-43) об'єм поставленої металопродукції складає саме 7'210 тон.

Позивачем було прийнято виконання Компанією умов Договору в частині поставки металопродукції на визначених протоколом розбіжностей та специфікацією № 1 умовах, про що переконливо свідчать надані суду Компанією видаткові накладні та акти приймання-передачі металопродукції.

Наданий позивачем примірник специфікації № 1 до Договору (т.1 а.с.10-11) з об'ємом поставленої металопродукції у 18'500 тон, який відповідає наданому відповідачем примірникові специфікації № 1 до Договору (т.1 а.с.40-41) – не береться судом до уваги, оскільки зазначена специфікація містить застереження Товариства „з протоколом розбіжностей”, тобто позивач самостійно погодив обсяг поставки саме на рівні 7'210 тон, як зазначено у наданому суду протоколі розбіжностей до Договору.

До того ж, специфікація № 1 до Договору за умовами цього правочину є невід'ємною частиною Договору, яка укладається хронологічно пізніше протоколу розбіжностей до Договору, тому зазначені у підписаній сторонами специфікації № 1 дані щодо обсягу та вартості металопродукції у будь-якому разі є легітимним доповненням до Договору, погодженим обома сторонами в порядку частини 1 статті 651 ЦК України.  

Нарешті, відсутність всіх обов'язкових умов Договору має своїм наслідком лише ставлення суду до цього правочину як до неукладеного, наразі визнання неукладеного правочину недійсним можливо лише у випадках, прямо передбачених законом (на кшталт договору оренди державного та комунального майна), тому визнання судом Договору недійсним через його неукладеність суперечило би принципу законності, який є основною засадою судочинства в силу статті 129 Конституції України.

Таким чином, позовні вимоги Товариства про визнання Договору недійсним за наведених у позовній заяві підстав не можуть бути задоволені через їх цілковиту правову та доказову безпідставність.

Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача.

На підставі ст.ст.203, 215, 651 та 712 ЦК України, ст.42, 180, 224, 264-271 ГК України,  керуючись ст.ст.1, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

                                                        ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування” до товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» про визнання недійсним договору поставки № ПСНС-00146 від 29.10.08 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Мєзєнцев Є.І.                               

Надруковано у 3 примірниках:

1 –позивачу

2 –відповідачу

3 –господарському суду Донецької області