Рішення

від 14.04.2009 по справі 8/69н

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/69н

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.09                                                                                 Справа № 8/69н.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамниця № 44 «Урожай»», м. Луганськ,

до Дочірнього підприємства «Центральний ринок м. Луганська»Луганської обласної спілки споживчих товариств, м. Луганськ,

за участю: 1-ї третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради,  м. Луганськ;

2-ї третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Луганського міського управління УМВС України у Луганській області,               м. Луганськ,

3-ї третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Міжрайонної санітарно-епідеміологічної станції Ленінського та Кам'янобрідського районів у м. Луганську, м. Луганськ,

4-ї третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Управління з питань нерухомості Луганської міської ради, м. Луганськ,

5-ї третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Головного управління МНС України в Луганській області, м. Луганськ, про визнання недійсним плану-схеми.

          Суддя господарського суду Луганської області  Середа А.П.,

при секретарі судового засідання –Рубан І.Є.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Войтова Г.М. –приватний підприємець, - паспорт серії ЕК 851939, вид. Ленінським РВ УМВС України в Луганській області 09.06.1998 року, довідка з ЄДРПОУ № 1397 від 06.06.07 року; Федоренко О.А. –представник, - довіреність № 5 від 05.01.09 року;

від відповідача –Паращук В.І., - представник за довіреністю № 86 від 24.03.09 року;

від 1-ї третьої особи –Єлгазіна Я.О.- головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність № 01-19/14 від 15.01.09 року;

від 2-ї третьої особи –представник не з'явився;

від 3-ї третьої особи –представник не з'явився;

від 4-ї третьої особи – Саркісян Я.Ш. –заступник начальника відділу контрольно-юридичної роботи, - довіреність №1703 від 25.07.08 року;

від 5-ї третьої особи –представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним плану-схеми Дочірнього підприємства «Центральний ринок міста Луганська»Луганської обласної спілки споживчих товариств (далі –ДП «Центральний ринок», - відповідач), розробленого цим підприємством у січні 2007 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 26 березня до 14 квітня 2009 року –у зв'язку з неявкою усіх третіх осіб, залучених до участі у справі.

Ухвалою суду від 26.03.09 року  з числа третіх осіб виведено Управління  з питань земельних ресурсів Луганської міської ради, оскільки його правонаступником є Управління з питань нерухомості Луганської міської ради; останнє тією ж ухвалою залучене до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Згідно з клопотанням позивача судовий процес відповідно до ст.ст. 4-4 та 81-1 ГПК України у повному обсязі зафіксовано технічними засобами.

Позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі, мотивуючи його тим, що цей документ порушує охоронювані законом права та інтереси позивача, суть яких зводиться до того, що розміщення торговельних кіосків впритул до будівлі магазину № 44, який належить позивачу, не тільки перешкоджає діяльності Товариства, а і позбавляє його права на пожежну безпеку, спрямовану на запобігання пожежам, загибелі відвідувачів та працівників ринку, а також зниженню майнових втрат, створення умов швидкого виклику пожежної охорони та успішного гасіння пожежі.

Представник відповідача  позов не визнав, пославшись на те, що:

цей спір не підвідомчий господарському суду і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач оскаржує план-схему як нормативний акт; в той же час відповідач визнає, що ДП «Центральний ринок»не є органом влади або місцевого самоврядування;

план-схема не є нормативним актом, а ДП «Центральний ринок»не є належним відповідачем за цим спором з підстав, про які йдеться у попередньому абзаці цього рішення;

спір за аналогічним предметом, з аналогічних підстав та між тими ж сторонами уже вирішено господарським судом Луганської області шляхом винесення рішення від 13.11.08 року по справі №10/444пн, яке набрало законної сили, - тобто, на думку відповідача, по справі №8/69н відсутній предмет спору (відзив на позов за вих. №87 від 25.03.09 року, - а.с.19-21).

            1-а Третя особа –Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради  позов не визнала, пославшись на те, що цей спір є підвідомчим та підсудним суду адміністративної юрисдикції (відзив на позов за вих. №б/н від 14.04.09 року).

            2-а Третя особа  –Луганське міське управління УМВС України в Луганській області до судового засідання не з'явилася, але надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву (вих. №38/3651 від 25.03.09 року), в якому вказала, що діяльність Луганського МУ УМВС не пов'язана із складанням плану-схеми; управління участі у її складанні не приймало та затвердженням не займалось (а.с.54).

3-я Третя особа –Міжрайонна санітарно-епідеміологічна станція Ленінського та Кам'янобрідського районів міста Луганська відзив на позов та витребувані судом документи не подала, до суду не з'явилася, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечила, про причини неявки до суду не повідомила, заяву про розгляд спору за її відсутності до суду не спрямувала, хоча належним чином поставлена до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

4-а Третя особа  - Управління з питань нерухомості Луганської міської ради проти позову заперечує та вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, з посиланням на те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту свого права: цей спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.  

5-а Третя особа –Головне управління МНС України у Луганській області до судового засідання не з'явилася, але надала відзив на позов (вих. №б/н від 26.03.09 року), згідно якому вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на те, що план-схема ДП «Центральний ринок»розроблена з порушенням  усіх вимог п.3.2 Правил пожежної безпеки на ринках України, затверджених  наказом МНС України від 17.01.05 року №30; крім того, ця план-схема затверджена начальником  Луганського міського управління ГУ МНС України у Луганській області, який не є посадовою особою державного пожежного нагляду, що суперечить п.3.1 Правил (а.с.66).

І.Заслухавши представників сторін та третіх осіб, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

1.Дослідивши доводи відповідача та 1-ї і 4-ї  третіх осіб щодо непідвідомчості та непідсудності цього спору господарському суду, суд дійшов висновку, що вони  не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та чинному законодавстві.

Так, з розділу 2 та п.3.1 Статуту відповідача вбачається, що він є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність з надання послуг та створення належних умов  здійснення продажу продовольчих та непродовольчих товарів і т.д., - тобто не є ані органом державної влади та управління, ані органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 КАСУ  він визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

    У частині 1 ст. 17 КАСУ сказано, що компетенція адміністративних судів поширюється на  спори фізичних чи  юридичних  осіб  із  суб'єктом  владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу,  її проходження, звільнення з публічної служби; спори   між   суб'єктами  владних  повноважень  з  приводу реалізації їхньої компетенції у сфері  управління,  у  тому  числі делегованих  повноважень,  а також спори,  які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; спори  за  зверненням  суб'єкта  владних   повноважень   у випадках, встановлених законом; спори  щодо правовідносин,  пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

          До жодної з цих категорій спір по справі №8/69н не належить.

          Згідно пункту 6.2.5 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих (виданих) іншими, крім державних, органами,  у  тому  числі актів органів господарських   товариств,   громадських організацій тощо,  які відповідно  до  закону чи установчих документів мають обов'язковий характер.  Оскільки  відповідний  орган  не  є  юридичною  особою, стороною  у  спорі  може  бути  підприємство  чи  організація, яка здійснює  свої  права  і  бере  на  себе обов'язки через цей орган (наприклад,  відповідачем  у  спорі про визнання недійсним рішення загальних  зборів  чи  виборного  органу  підприємства має бути це підприємство).

Таким чином, - у даному конкретному випадку у суду відсутні підстави вважати, що даний спір підпадає під дію ст.ст.1 та 17-20 Кодексу адміністративного судочинства України, - а тому він є підвідомчим та підсудним господарському суду Луганської області, оскільки оспорюється акт суб'єкта господарювання (підприємства).

2.У січні 2007 року ДП «Центральний ринок»розроблено план-схему  Дочірнього підприємства «Центральний ринок», який у тому ж місяці затверджено директором цього підприємства та узгоджено з Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради,  Луганським міським управління ГУ МНС України у Луганській області, головним державним  санітарним лікарем  Ленінського та Кам'янобрідського районів міста Луганська.

План-схема містить посилання на узгодження її також з Управлінням Луганської міської ради з питань регулювання земельних відносин, яке, з невідомих суду причин, начальником цього управління не завізоване.

Дослідження судом спірного документу показало, що план-схема є графічною формою технічного документу та не містить будь-якого тексту, у якому б йшлося про ті чи інші рішення, права, обов'язки, заборони, дозволи, пільги, переваги, порядок та спосіб виконання тих чи інших дій та т.і. для певних юридичних та фізичних осіб; у спірному документі також відсутнє адресування його конкретному чи невизначеному колу  юридичних та фізичних осіб.

Чинне законодавство України нормативний акт (нормативний документ) визначає наступним чином.

    Нормативний документ - це документ,  який  установлює  правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів.  Цей  термін  охоплює  такі  поняття  як  «стандарт», «кодекс усталеної практики»та «технічні умови»(ст. 1 Закону України від 17.05.01 року №2408-ІІІ «Про стандартизацію»).

          Стаття 1 Закону України від 17.01.02 року №2407-ІІІ «Про акредитацію органів з оцінки відповідності»нормативний документ визначає як документ,  який  встановлює  правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів.

    Закон України від 14.10.92 року за №2694-ХІІ «Про охорону праці»у статті 27 нормативно-правовий акт  з охорони праці визначає як правила,  норми, регламенти,  положення,  стандарти,  інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання.

Наука теорії держави та права  України  визначає нормативний акт як офіційний акт-волевиявлення (рішення) уповноважених суб'єктів права, що встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин. Або інакше: акт правотворчості, який містить юридичні норми (О.В.Скакун. Теорія держави та права. Підручник. Харків. «Консум», 2000, стор.338).

    Вищий арбітражний суд України у п. 1 роз'яснення від 26.01.2000 року №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних  з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»чітко визначає поняття нормативного акту, а саме: акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих  органів,  тобто  офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки,  спрямований на регулювання тих  чи  інших суспільних  відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

          Залежно від компетенції органу,  який прийняв такий документ, і  характеру  та  обсягу  відносин,  що  врегульовано  ним,   акти поділяються  на  нормативні  і  такі,  що  не  мають  нормативного характеру, тобто індивідуальні.

          Нормативний акт  -  це  прийнятий  уповноваженим державним чи іншим  органом  у  межах  його  компетенції  офіційний   письмовий документ,  який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж  до  актів  ненормативного характеру (індивідуальних актів),  то вони породжують права і  обов'язки  тільки  у  того  суб'єкта  (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

          Форми, найменування і порядок прийняття актів  державними  чи іншими  органами  (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і  регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

          Отже, з урахуванням обставин справи та вищевикладеного суд вважає, що спірна план-схема не підпадає під поняття акту (нормативно-правового акту) у розмінні чинного законодавства України, науки теорії  держави та права та практики господарського судочинства.

          Що стосується посилань позивача на Правила пожежної безпеки на ринках України, затверджені наказом Міністерства України з надзвичайних ситуацій від 17.01.05 року №30 (далі –Правила №30), то згідно абзацу 2 п.1  ці Правила є обов'язковими для  виконання громадянами України,  іноземцями,  особами без громадянства, що перебувають на території України,  та  юридичними  особами незалежно від форм власності та виду їх діяльності.

          Пунктом  2.3 Правил встановлено, що забезпечення  пожежної безпеки на ринках покладається на їх директорів (керівників) або осіб,  що виконують його обов'язки, а  виконання  вимог  цих  Правил  на  відведених  торгових  місцях покладається на власників,  орендарів торгових місць (на  підставі укладених договорів), учасників торгівлі.

          Посилання позивача на пункт 2.13 Правил №30 як на підтвердження того факту, що спірна план-схема є актом у його (позивача) розумінні, не узгоджується з фактичним змістом пункту 2.13, згідно якому дозволи  на  початок роботи орендованих торгових місць, кіосків та контейнерів на ринках не  потребують  оформлення,  якщо вони  розміщені  згідно  зі  схемами (а не планом-схемою!),  які в установленому порядку узгоджені з органами державного пожежного нагляду,  і в цілому  на експлуатацію ринку був виданий дозвіл на початок роботи, - тобто у цьому пункті Правил мова йде про узгодження з органами державного пожежного нагляду схем розміщення торговельних місць, а не  про план-схему ринку як підприємства.

          Як сказано у п.3.1 Правил №30, на кожний ринок незалежно від площі,  у складі проектної документації або окремо,  повинна бути розроблена  й  узгоджена  з місцевим  або територіальним органом державного пожежного нагляду схема розміщення торговельних рядів, кіосків, павільйонів, палаток тощо  (далі  -  схема ринку),  які розташовані в приміщеннях та на відкритих майданчиках, - однак ці Правила не містять норми, згідно якій така схема носить нормативний характер.

          З огляду на викладене суд при вирішенні цього спору також керується  наступним.

           Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у  господарських  судах  здійснюється  на засадах змагальності. Сторони та  інші  особи,  які   беруть  участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд  створює  сторонам  та  іншим  особам,  які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

    Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших  осіб,  які  беруть участь  в  судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення  представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (ст. 32 ГПК).

    Статтею 33 цього Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

         Відповідно до стаття 34 ГПК України господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Суд вважає, що позивач у спосіб та у порядку, встановлені чинним законодавством, не довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

          На підставі ст. 44,47-1 та 49 ГПК України на позивача покладаються судові витрати у таких розмірах: державне мито –85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,00 грн.

          Судом встановлено, що позивач припустився надмірної сплати державного мита.

          Так, згідно п. «б»ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»за розгляд немайнового спору (до їх числа належить спір по даній справі) позивачу слід було сплатити 85,00 грн., - однак він сплатив 102,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №23 від 03.03.09 року на суму 51,00 грн. та №25 від 04.03.09 року на суму 51,00 грн.

          Сума надмірно сплаченого державного мита складає 17,00 грн. (102,00 грн. –85,00 грн.) та підлягає поверненню на користь платника (позивача).

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1,4-3,12,22,32-34,36,43,44,47,47-1,49,75,82-85 Господарського процесуального   кодексу  України, суд

                                                            в и р і ш и в :

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

           3.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамниця №44 «Урожай», ідентифікаційний код 21818503, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Челюскінців,1-р, - надмірно сплачене державне мито у сумі 17 (сімнадцять) грн. 00 коп.

          Підставою для повернення є копія цього рішення, засвідчена гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

           Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 14.04.09 року за згодою представників сторін та третіх осіб оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

           Рішення  може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –17 квітня 2009 року.

Суддя                                                                                          А.П.Середа