Постанова

від 17.06.2009 по справі 15/18-09

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/18-09

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.06.09                                                                                               Справа №15/18-09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

   , Яценко О.М.

при секретарі: Савченко Ю.В.,

за участю представників:

позивача:  Петренко В.О. – довіреність № 17/111 від 02.01.2009 року;

відповідача: Діденко В.Є. – довіреність б/н від 07.04.2009 року

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська земля», с. Плавське Генічеського району Херсонської області на рішення господарського суду Херсонської області від 26.03.2009 року у справі № 15/18-09

за позовом: Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» (02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 15)

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська земля» (75520, Херсонська область, Генічеський район, с. Плавське, вул. Плавська)

про стягнення 22298грн.26коп.

Приватне підприємство «Хімагромаркетинг 2000» звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська земля» на користь Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» суму боргу у розмірі 22298грн.26коп.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.03.2009 року у справі № 15/18-09 (суддя Клепай З.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська земля» на користь Приватного підприємства «Хімагромаркетинг» 11385грн. основного боргу, 386грн.78коп. збитків від інфляції, 617грн.76коп. - 15% річних за користування чужими коштами, 985грн.87коп. пені за прострочку платежу, 1707грн.75коп. штрафу, 150грн.83коп. витрат по держмиту та 79грн.82коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього -15313 грн. 81 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що посилання позивача на те, що розрахунки покупцем за придбаний товар проводить частинами та відповідно можливість оформлення рахунків на кожну частину, що в свою чергу передбачає можливість зміни ціни договору до моменту його виконання, тобто поставки товару до його повної оплати, не відповідає умовам договору та фактичним обставинам справи. суд визнав обґрунтованими та правомірними позовні вимоги в частині стягнення 11385грн. основного боргу, 386грн.78коп. збитків від інфляції, 617грн.76коп. - 15% річних за користування чужими коштами, 985грн.87коп. пені за прострочку платежу, 1707грн.75коп. штрафу.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Таврійська земля» не погодилося з рішенням господарського суду Херсонської області від 26.03.2009 року у справі № 15/18-09 та звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якому просить змінити рішення суду та стягнути з  відповідача на користь позивача 10235 грн., з них 344,20 грн. збитків від інфляції, 549,64 грн. - 15 % річних за користування чужими коштами, 877,42 грн. пені за прострочення платежу, 1519,89 грн. штрафу та судові витрати на загальну суму 230,65 грн. Посилається на те, що 11.03.2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврійська земля» було сплачено на користь позивача частину основної суми заборгованості, в розмірі 1150 грн., що підтверджується копією платіжного дорученням № 38 від 11.03.2009 року. Враховуючи часткову сплату основної заборгованості, відповідач вважає необхідним зменшити і інші суми, які були стягнуті з відповідача на користь позивача.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.05.2009 року у справі № 15/18-09 прийнято апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська земля», с. Плавське Генічеського району Херсонської області на рішення господарського суду Херсонської області від 26.03.2009 року у справі № 15/18-09 до розгляду та призначено в засіданні на 17.06.2009 року.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1273 від 17.06.2009 року справу № 15/18-09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Хуторной В.М., Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.

В судовому засіданні 17.06.2009 року представники сторін підтримали доводи викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї.

За заявою представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.          

          По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                   ВСТАНОВИВ:

12 травня 2008 року між позивачем та відповідачем укладений договір поставки №Х2-07-0158 (надалі  - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити засоби захисту рослин згідно специфікації, що викладена у договорі.

Згідно п. 1.2 договору, загальна вартість товару складає 25685грн. у тому числі ПДВ, що станом на 12 травня за курсом 5,05грн. за один долар США становить еквівалент 5086,14 дол. США.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 25685грн., що підтверджується накладними №Х2-07-0161 та №Х2-07-0262 від 14.05.2008 року.

Відповідно до п.2.1 договору, відповідач зобов'язаний був здійснити проплату до 13.05.2008 року - 6400грн., та не пізніше 15.09.2008 року оплатити 19285грн.

Відповідач у повному обсязі проплати за поставлений позивачем товар не здійснив.

Стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська земля» на користь Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» суму боргу у розмірі 22298грн.26коп. було предметом судового позову по цій справі.

Колегія суддів вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, на підставі наступного:

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта! (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та  інші учасники господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання  господарських   договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного  виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується накладними та не заперечується відповідачем по справі.

Позивач належним чином, у повному обсязі, виконав свої зобов'язання перед відповідачем за договором.

Відповідач, в свою чергу, свої зобов'язання перед позивачем виконував неналежним чином, оплату відповідно до умов договору у повному обсязі не здійснив, у  зв'язку з чим, за останнім виникла заборгованість у розмірі 11385грн.00коп.

Однак, після заявлення позову, відповідачем було сплачено позивачу 1150грн.00коп. заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням № 38 від 11.03.2009 року.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10235грн.00коп. основного боргу.

Провадження у справі щодо стягнення 1150грн.00коп. основного боргу слід припинити на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Слід зазначити, що відповідач по справі у письмових поясненнях повідомляв суд про сплату боргу в розмірі 1150грн., однак, господарський суд першої інстанції, за відсутності платіжного документу про сплату не взяв до уваги часткову сплату заборгованості.

Отже, господарський суд першої інстанції при задоволенні позову в частині стягнення 1150грн.00коп. боргу не повно з'ясував обставини справи, що призвело до прийняття невірного рішення в цій частині.

При цьому, при прийнятті постанови в цій частині колегія суддів враховує наступне:

Відповідно до п.1.2 договору курс гривні до долару США встановлюється сторонами на день підписання договору винятково з метою оплати вартості товару за даним договором. Продавець у випадку зміни законодавства України і коливання (у бік збільшення) на ринку валют курсу долара США відносно національної валюти залишає за собою право в односторонньому порядку при оформлені рахунку на оплату або відвантажувальної (видаткової накладної) змінити ціну товару зазначену у п.1.2 цього договору.

Отже, зміна вартості товару після його відвантаження у зв'язку зі зміною курсу долара США договором не передбачена. Збільшення ціни товару за ініціативою продавця можлива у момент відвантаження товару.

У видатковій накладній №Х2-07-0261 від 14.05.08р. вартість переданого товару відповідача складає з урахуванням ПДВ - 10200грн., у видатковій накладній №Х2-07-0262 від 14.05.08р. вартість товару вказана 15485грн., тобто з урахуванням курсу долара США на день відпуску товару відповідачу, що відповідає умовам договору.

Посилання позивача на те, що розрахунки покупець за придбаний товар проводить частинами та відповідно можливість оформлення рахунків на кожну частину, що в свою чергу передбачає можливість зміни ціни договору до моменту його виконання, тобто поставки товару до його повної оплати, не відповідає умовам договору та фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.2.1 договору, покупець самостійно, без виставлення позивачем рахунків здійснює оплату отриманого товару, таким чином: продавець – вправі застосувати курс долару США в момент виписки видаткової накладної, що ним і зроблено у травні місяці 2008 року.

Договором не передбачений обов'язок покупця в процесі оплати товару здійснювати індексацію вартості товару відповідно до зміни курсу долара США договором не передбачена.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 386грн.78коп. суми інфляції, 617грн.76коп. - 15% річних за користування чужими коштами, 985грн.87коп. пені за прострочку платежу та 1707грн.75коп. штрафу колегія суддів вважає рішення суду правомірним з наступних підстав.

          Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

           З урахуванням вищенаведеної норми кодексу, фактичних обставин справи, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму інфляції та річні за користування чужими коштами виходячи із суми боргу 11385грн. (сума основного боргу, яка правомірно була заявлена позивачем до стягнення на день подання позову). Так, сума боргу з урахуванням індексу інфляції за період з вересня місяця 2008 року по січень 2009 року складає 12482грн., сума інфляції - 1097грн. Враховуючи, що позивачем  заявлено до стягнення 386грн.78коп. суми інфляції, вимоги позивача підлягають задоволенню в заявленій сумі.

          Пунктом 5.5 договору №Х2-07-0158 передбачено, що у випадку несвоєчасно оплати товару покупець сплачує відсотки за користування чужими коштами у розмірі 15% від суми боргу.

          Відсотки за період з 16.09.2008 року по день звернення позивача з позовом - 25.01.2009 року  складають 617грн.76коп., і саме в цій сумі вимоги позивача щодо стягнення відсотків підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

          Відповідно до пункту 5.2 договору №Х2-07-0158 покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару відповідно до діючого законодавства України та оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені.

          Нарахування пені здійснюється з дня прострочки оплати, але продавець має право застосувати санкцію лише у випадку прострочення плати товару понад 30 днів.

          Позивачем заявлена до стягнення пеня у сумі 1070грн.26коп. Однак, пеня із розрахунку заборгованості 11385грн. складає 985грн. 87коп. і в цій частині підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

          Пунктом 5.4 договору передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених п.2.1 договору більше ніж на 30 днів покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15% від ціни договору.

          Згідно розрахунку позивача ця сума складає 3852грн.75коп. Оскільки розрахунок суми штрафу здійснений позивачем із суми боргу, визначеної з урахуванням вартості долару США на день звернення з позовом, то господарський суд першої інстанції правомірно виходив із того, що факт прострочки оплати товару понад 30 днів підтверджений документально та не заперечується відповідачем, але сума боргу відповідача на день подання позову складає 11385грн., тому 15% штрафу складає 1707грн. 75коп. та в цій частині підлягає стягненню.

          В іншій частині вимоги позивача необґрунтовані та безпідставні, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

          Враховуючи, що на день звернення позивача із позовними вимогами, сума боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складала 11385грн., і суми інфляції, відсотків, пені та штрафу розраховані до дня подання позову до суду, а відповідачем 1150грн.00коп. основного боргу було сплачено вже після подання позову, колегія суддів вважає безпідставними вимоги заявника апеляційної скарги щодо зменшення відповідних сум, з урахуванням часткової оплати суми основного боргу.

          Беручи до уваги неподання відповідачем господарському суду першої інстанції належного обґрунтування та доказів, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції щодо відмови у наданні відстрочки виконання судового рішення по цій справі.

          Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду першої інстанції по цій справі слід частково скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 10235грн. основного боргу, 386грн.78коп. збитків від інфляції, 617грн.76коп. - 15% річних за користування чужими коштами, 985грн.87коп. пені за прострочку платежу, 1707грн.75коп. штрафу.

          З урахуванням вищевикладеного, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за позовом та апеляційною скаргою відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись  п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 99, 101, п.2 ст.103, п.1 ч.1 ст.104, ст.105  Господарського процесуального кодексу  України,   Запорізький апеляційний господарський суд

    ПОСТАНОВИВ:

        Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська земля», с. Плавське Генічеського району Херсонської області  задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Херсонської області від 26.03.2009 року у справі                         № 15/18-09 частково скасувати та прийняти нове рішення.

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська земля», с. Плавське Генічеського району Херсонської області  на користь Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000», м. Київ 10235 грн. основного боргу, 386грн.78коп. збитків від інфляції, 617грн.76коп. - 15% річних за користування чужими коштами, 985грн.87коп. пені за прострочку платежу, 1707грн.75коп. штрафу, 150грн.83коп. державного мита та 79грн.82коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

          Припинити провадження в частині стягнення 1150грн.00коп. суми основного боргу.

          В іншій частині позовних вимог відмовити.

          Стягнути з Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000», м. Київ на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська земля», с. Плавське Генічеського району Херсонської області 13грн.26коп. державного мита за апеляційною скаргою. Видати наказ.

          Зобов'язати господарський суд Херсонської області видати відповідні накази.

           Постанову оформлено у повному обсязі та підписано 22.06.2009 року.

 Яценко О.М.