Постанова

від 24.06.2009 по справі 34/182

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/182

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.06.2009                                                                                           № 34/182

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Коротун  О.М.

 суддів:            Кондратової  І.Д.

          Попікової  О.В.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Борківець Т.А. – представник за дов. № 04/05/09 від 04.05.2009;

 від відповідача - не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „В.С.Е. ”

 на рішення господарського суду м.Києва від 22.04.2009

 у справі № 34/182 (суддя Сташків Р.Б.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „В.С.Е. ”

 до                                                   Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра"

 про                                                   зобов"язання вчинити певні дії

                              Суть рішення і апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю „В.С.Е. ” (далі – позивач) у березні 2009 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку „Надра” (далі – відповідач) про зобов'язання відповідача відповідно до платіжного доручення №965109316 від 15.01.2009 перерахувати позивачу на поточний рахунок № 26005207707100 в АКІБ „УкрСиббанк” 178000,00 гривеь. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2009 позов задоволено повністю: зобовязано Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк „Надра” відповідно до платіжного доручення №965109316 від 15.01.2009 перерахувати Товариству з обмеженою відповідальністю „В.С.Е.” на поточний рахунок №260052007707100 в АКІБ „УкрСиббанк” 178000,00 грн. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк „Надра” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „В.С.Е.” 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 52, 526 Цивільного кодексу України, а також статті 8 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.

          Товариство з обмеженою відповідальністю „В.С.Е. ”, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти нове рішення, яким рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2009 у справі № 34/182 змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення на четвертій сторінці абзаци 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9; резолютивну частину рішення щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк „Надра” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „В.С.Е.” 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита змінити на стягнення з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк „Надра” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „В.С.Е.” 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в мотивувальній частині рішення судом першої інстанції було допущене невірне тлумачення статей 58 та 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність”.

Зокрема, апелянт зазначає, що позивач є лише клієнтом банку, а не кридитором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 у справі № 34/182 (у складі суду: головуючий суддя – Коротун О.М., судді – Кондратова І.Д., Поляк О.І.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „В.С.Е.” було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у даній справі.

          Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/4 від 16.06.2009, у зв'язку з виробничою необхідністю (перебуванням судді Поляк О.І. на лікарняному) відповідно до статті 28 Закону України „Про судоустрій України” та статті 46 ГПК України розгляд апеляційної скарги у даній справі було доручено колегії у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді – Кондратова І.Д., Попікова О.В.

          Відповідно до приписів частини 2 статті 77 ГПК України у судовому засіданні 17.06.2009 було оголошено перерву до 24.06.2009, тому постанову прийнято 24.06.2009.

В судове засідання 24.06.2009 з'явився лише представник позивача. Представник відповідача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги у даній справі, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції суду № 9662263 від 05.06.2009, а також розписка представника відповідача від 17.06.2009 про те, що він повідомлений про день і час наступного судового засідання – 24.06.2009, яке знаходиться в матеріалах справи, у судове засідання 24.06.2009 не з'явився.

Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також в зв'язку з ненадходженням від відповідача заяв, клопотань про відкладення розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу у справі №34/182 за відсутності представника відповідача.

Матеріали справи містять відзив відповідача на апеляційну скаргу, згідно якого представник відповідача просить суд відмовити у задоволення апеляційної скарги з підстав того, що відповідно до Постанови Правління НБУ від 10.02.2009 № 59 „Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ КБ „Надра”, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку у ВАТ КБ „Надра” введено тимчасову адміністрацію та мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців – 10.02.2009 до 10.08.2009.

Представник позивача в судовому засіданні 24.06.2009 просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2009 у справі № 34/182 змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення на четвертій сторінці абзаци 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9; резолютивну частину рішення щодо стягнення з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк „Надра” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „В.С.Е.” 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита змінити, стягнувши з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк „Надра” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „В.С.Е.” 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, 31.01.2007 між Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком „Надра” (далі – банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „В.С.Е.” (клієнт) було укладено договір банківського рахунку № 03/53-980 (далі – договір), відповідно до пункту 1.1 якого банк відкриває клієнту поточні рахунки №26000006205001 в українських гривнях для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком після отримання від клієнта повідомлення з відміткою про взяття рахунку на облік органом державної податкової служби.

Відповідно до пункту 1.2 договору банк надає клієнту платні послуги відповідно до переліку та на умовах, викладених у затверджених банком „Тарифах на розрахунково-касове обслуговування клієнтів – юридичних осіб та фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності (далі – тарифи).

Відповідно до пункту 2.3.3 договору банк взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, у відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2009 позивач платіжним дорученням №965109316 ініціював переказ грошових коштів у сумі 178000,00 грн. на поточний рахунок позивача №26005207707100 в АКІБ „Укрсиббанк”, МФО 351005, відкритому позивачем в відділенні №631 АКІБ „УкрСиббанк”.

Відповідно, до статті 8 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банки зобов'язані виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що мітиться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно пункту 1.22 вказаного вище Закону визначено, що операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Пунктом 30.2 статті 30 Закону передбачено, що банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони договору узгодили, операційний час банку встановлюється з 9:00 до 16:00 (пункт 4.6 договору).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Частиною 1 статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (п. 3 ст. 1066 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного   розрахункового   документа,   якщо   інший   строк   не   передбачений   договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі статтею 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 3.1 договору за несвоєчасне чи неправильне списання з вини банку суми з рахунку клієнта, а також за несвоєчасне чи неправильне зарахування суми, яка належить клієнту, банк сплачує клієнту пеню в розмірі ставки, що не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно або неправильно зарахованої (списаної) суми за кожний день прострочення, але не більше 10% процентів від суми переказу.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, 06.02.2009, 20.02.2009 позивач надіслав на адресу банку скарги у зв'язку з порушенням останнім умов договору, нормативно-правових актів в сфері здійснення безготівкових розрахунків, які були отримані відповідачем 17.02.2009 та 26.02.2009 відповідно.

Однак, відповідач в порушення умов договору не здійснив перерахування грошових коштів за платіжним дорученням №965109316 на розрахунковий рахунок 26005207707100, що підтверджується довідкою АКІБ „УкрСиббанк” за вих. №135-21-43-36/307 від 09.02.2008.

Проте, Київський апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо врахування посилань відповідача на Постанову Правління Національного банку України №59 від 10.02.2009 про призначення строком на 1 рік, з 10.02.2009 до 10.02.2010 тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів з 10.02.2009 до 10.08.2009, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України „Про банки і банківську діяльність” передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приймає, як обґрунтовані, доводи апелянта щодо того, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо того, що грошові кошти, переказ яких з поточного рахунку позивача не було завершено відповідачем, є депозитом. Відповідно, Київський апеляційний господарський суд вказує, що до вказаних правовідносин відповідача, як клієнта, що є власником банківського рахунку, та позивача, як банку, що його обслуговує, не застосовуються наведені норми матеріального права.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції щодо порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобов'язань за договором.

Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення абзаців 1,2,3,4,5,6,9 сторінки 4 рішення суду першої інстанції.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що якщо помилка місцевого господарського суду у застосуванні норм матеріального права не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та на правильність судового висновку щодо вирішення спору, то у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування відповідного судового спору (аналогічна позиція викладена у пункті 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482). Тому апеляційні вимоги щодо прийняття повністю нового рішення у справі не задовольняються.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Проте, рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2009 у справі № 34/182 підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат з прийняттям в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції в  повному обсязі.

У зв'язку з частковим задоволенням вимог апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, покладаються відповідача згідно статті 44, частини 2 статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 36, 44, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариству з обмеженою відповідальністю „В.С.Е.” задовольнити частково.

Мотивувальну частину рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2009 у справі № 34/182 змінити, виключивши абзаци 1, 2 , 3, 4, 5, 6, 9 на сторінці 4 рішення по даній справі.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2009 у справі № 34/182 скасувати в частині розподілу судових витрат з прийняттям в цій частині нового рішення.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку „Надра” (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код 20025456, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „В.С.Е.” (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 21, код 34717046) 85,00 грн. державного мита.

В решті рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2009 у справі №34/182 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Стягнути Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку „Надра” (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код 20025456, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „В.С.Е.” (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 21, код 34717046) 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 34/182 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      Коротун  О.М.

 Судді                                                                                          Кондратова  І.Д.

                                                                                          Попікова  О.В.

 30.06.09 (відправлено)