Постанова

від 16.06.2009 по справі 5020-3/237

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5020-3/237

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 червня 2009 р.                                                                                    № 5020-3/237  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючогоПолянського А.Г.Фролової Г.М.

за участю представників:

позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 11.03.2009 року

у справі№ 5020-3/237 господарського суду міста Севастополя

за позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень

доВідкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М.Горького"

простягнення штрафних санкцій у сумі 9195, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року Державне підприємство "Придніпровська залізниця" в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М.Горького" про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у сумі 9 195, 00 грн.

Позовні   вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності з положеннями статей 118, 122 Статуту залізниць України за невірно зазначену масу вантажу з відправника стягується штраф у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача штраф за невірно зазначену масу вантажу у залізничній накладній № 45256336 від 20.09.2008 року.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 27.01.2009 року (суддя Головко В.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.03.2009 року (судді: Плут В.М. –головуючий, Борисова Ю.В., Гонтар В.І.) по справі № 5020-3/237 господарського суду міста Севастополя в позові відмовлено повністю.

Мотивуючи судові рішення, господарські суди з посиланням на статті 3, 26 Закону України "Про залізничний транспорт", статті 52, 53, 129 Статуту залізниць України, зазначають про те, що оскільки позивач не надав суду доказів, які є підставою матеріальної відповідальності Відкритого акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М.Горького", позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не погоджуючиcь з постановою, Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову  Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.03.2009 року по справі № 5020-3/237 господарського суду міста Севастополя, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та передати справу на новий розгляд до апеляційної інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, статті 33 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник зазначає про те, що був позбавлений можливості надати докази на підтвердження своїх позовних вимог, оскільки не брав участі в судовому засіданні.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України       Вищий  господарський  суд  України  переглядає  за  касаційною   скаргою (поданням)    рішення    місцевого    господарського    суду    та    постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як встановлено судами, 20.09.2008 року зі станції відправлення "Інкерман 2" Придніпровської залізниці на адресу одержувача Відкритого акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг" відповідач відправив вантаж –Ф-05 флюси, що не пойменовані в алфавіті. При оформленні перевізних документів відповідачем було  зазначено масу вантажу: у накладній № 45256336, вагон № 56865744 –69000 кг.

Судами відзначено, що під час контрольного переважування на станції призначення "Кривий Ріг Головний" на вимогу вантажоодержувача було встановлено, що маса вантажу не відповідає даним, зазначеним у перевізних документах, а саме: у вагоні № 56865744 за накладною –69000 кг, а при переважуванні  - 61200кг.

Факт невірно зазначеної маси вантажу зафіксовано у комерційному акті АЭ № 023266/781 від 24.09.2008 року.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Передбачений статтею 122 Статуту залізниць України штраф стягується з відправника за сам факт неправильно зазначених в накладній відомостей про масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, незалежно від наявності чи відсутності збитків у залізниці.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Правила складання актів (стаття 129 Статуту) затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334.

Судом зазначено, що комерційний акт АЭ № 0232666/781 від 24.09.2008 року підписаний із порушенням пункту 10 Правил складання актів та розпорядження № 91/ДС від 22.11.2007 року начальника станції "Кривий Ріг Головний". Зокрема, судом зазначено, що на акті відсутній другий підпис (начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старшого прийомоздавальника). Заміть цього акт підписано начальником станції та двома прийомоздавальниками.

Відповідно до пункту 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці.

При цьому, колегія судів звертає увагу на те, що вказаний вище перелік осіб, які мають право підписувати комерційні акти не є вичерпним, тому що відповідно до цього ж таки пункту Правил до підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Крім того, розпорядженням начальника Станції "Кривий Ріг Головний" від 22.11.2007 року № 91/ДС  "Про порядок підписання комерційних актів", зокрема, зазначено,  право підпису комерційних актів мають: начальник станції, за його відсутності –заступник начальника станції з вантажної роботи Шевченко С.В., головний інженер Великий П.В., заступник начальника станції з Оперативної роботи Бублей М.І.; начальник вантажного району Гавеля Л.С., за відсутності -  особа, яка її заміщає; прийомоздавальник вантажу та багажу ІV р. Безверха Л.В., за відсутності -  особа, яка її заміщає; прийомоздавальник вантажу та багажу, який проводив видачу вантажу.

Однак, судами на зазначене не звернуто належної уваги.

Крім того, судами зазначено, що відповідно до пункту 23 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (із змінами і доповненнями)  у разі вивантаження на місцях загального користування вимога щодо перевірки маси вантажів може бути заявлена одержувачем до початку вивантаження. Вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під'їзну колію, може бути заявлена письмово в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором.

Судами відзначено, що в матеріалах справи є заявка вантажоодержувача № 13 від 24.09.2008 року, яка підписана від імені Відкритого акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг" Бугаєвою.

Згідно з пунктом 6 Правил видачі вантажів для одержання вантажу, адресованого підприємству, організації, установі або громадянину - суб'єкту підприємницької діяльності, одержувач повинен надати станції довіреність.

При цьому, судами відзначено, що обсяг повноважень цієї особи документально не підтверджений, оскільки позивачем в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано суду документ, який підтверджує повноваження вантажоотримувача особи –Бугаєвої на підписання заяви про перевірку маси вантажу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Якщо  подані  сторонами  докази є недостатніми, господарський суд  зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для  вирішення спору (стаття 38 вказаного вище кодексу).

Однак, судами зазначені документи не витребувані та, відповідно, їм не надана оцінка.

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарськими судами  порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України  щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця"  задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.03.2009 року по справі № 5020-3/237 господарського суду міста Севастополя та рішення господарського суду міста Севастополя від 27.01.2009 року у справі № 5020-3/237 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Головуючий                                                                              О. Муравйов

Судді                                                                                          А. Полянський

                                                                                                   Г. Фролова