Постанова

від 23.06.2014 по справі 910/25600/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2014 р. Справа№ 910/25600/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Цюман Т.В.,

за участю представників:

від позивача Радченко Ю.О., дов. від 17.03.2014 №36,

від відповідача Чугаєнко О.М., дов. від 02.01.2014,

Мазира Л.Д. - голова правління,

Вздихалкіна В.І. - головний бухгалтер,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014

(дата підписання - 14.04.2014)

у справі №910/25600/13 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-13"

про стягнення 182739,74 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-13" (далі - відповідач) про стягнення 182739,74 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач зобов'язаний платити позивачу за надання послуг з постачання питної води, що йде на підігрів. Крім того, на думку позивача, суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що момент оплати за надані послуги ще не настав.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 11.06.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 28.04.2014) позивачу та відповідачу - 29.04.2014, долучені до матеріалів справи.

10.06.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 11.06.2014 оголошено перерву до 23.06.2014.

20.06.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав заперечення на відзив ЖБК "Арсеналець-13" на апеляційну скаргу.

23.06.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав розрахунок сум позовних вимог.

У судовому засіданні 23.06.2014 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача заперечили доводи апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Сторони відмовились від пропозиції суду призначити судову бухгалтерську експертизу.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вказано, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Як зазначено у статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.1998 між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (постачальник), правонаступником якого є ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке в свою чергу перейменоване в Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", та відповідачем (абонент) укладено договір №5060/4-10 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити вищезазначені послуги на умовах, які визначені договором та Правилами користування системами комунального водопостачання і містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65 (п.1.1 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представниками позивача та відповідача.

Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів (п. 3.6 договору).

Пунктом 3.7. договору передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов'язаний у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Договір укладено строком до 20.02.1999 з правом пролонгації за умови відсутності заяви про закінчення строку його дії (п.п.5.1, 5.2 договору).

У статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

З наявного в матеріалах справи розрахунку позивача вбачається, що відповідачу у період з 01.10.2005 по 30.09.2013 (за кодом 4-50485) та у період з 01.12.2007 по 30.09.2013 (за кодом 4-485) було надано послуг на загальну суму 678086,88 грн (без врахування 8820,99 грн та 4598,81 грн переплати):

437279,33 грн за питну холодну воду та стоки (код 4-485, за період з 01.12.2007 по 30.09.2013) (444654,93 грн за мінусом 4626,70 грн знижки та 2748,90 грн переплати) та

227387,75 грн за питну воду, що йде на підігрів та її відведення (код 4-50485, за період з 01.10.2005 по 30.09.2013) (233431,95 грн за мінусом 4194,29 грн знижки та 1849,91 грн переплати),

з яких відповідачем сплачено 516764,23 грн (386851,81 грн за питну холодну воду та стоки й 129912,42 грн за питну воду, що йде на підігрів та її відведення).

Таким чином, за розрахунком позивача у відповідача утворилась заборгованість в сумі 147902,85 грн, з яких 50427,52 грн за питну холодну воду та стоки та 97475,33 грн за питну воду, що йде на підігрів та її відведення.

Відповідно до п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (на підставі якого втратили чинність Правила користування системами комунального водопостачання у містах і селищах України, затверджені наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65) суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі, або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, враховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ними за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

В матеріалах справи відсутні докази, що на балансі відповідача знаходяться теплові пункти (котельні).

Таким чином, відповідач не має змоги контролювати обсяги холодної води для підігріву, що надаються в теплові пункти ПАТ "Київенерго", та їх використання оскільки лічильники холодної води для підігріву встановлено в виносних теплових пунктах, до яких відповідач доступу не має. Теплові пункти в основному є груповими, лічильники, встановлені в них, обліковують витрати води в декількох будинках та зовнішніх мережах, по яких гаряча вода подається в будинки і які не контролюються та не обслуговуються відповідачем. Нарахування мешканцям проводяться за надані послуги з централізованого гарячого постачання по тарифу гарячої води. Тому, відповідач не може приймати до уваги обсяги холодної води, яка ним безпосередньо не використовується, не обліковується, не контролюється і на отримання якої договір не укладався.

З розрахунку позивача вбачається, що він нараховував суми до сплати за воду, яка надходить для підігріву до бойлерів, що не перебувають на балансі відповідача. Однак, договір між позивачем та відповідачем передбачає постачання питної води і не містить зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його балансі, у вигляді гарячої води.

Крім того, договір між відповідачем та ПАТ "Київенерго" щодо обслуговування бойлерів не укладався, а дійсний договір між позивачем та відповідачем від 20.02.1998 №5060/4-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі не регулює відносини між позивачем та відповідачем з приводу постачання відповідачу холодної води для виготовлення гарячої та сплати її споживчої вартості за приладом обліку, встановленого на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно абонентський номер 4-50485. Зміни до договору сторонами не вносились.

За таких обставин, оскільки підстави позову пов'язані з невиконанням відповідачем умов договору щодо оплати поставленої питної води, а постачання холодної води та її оплата для виготовлення гарячої не регулюється умовами договору, то визначення вартості наданих послуг повинно здійснюватися виходячи з даних показника лічильника, зареєстрованого за абонентським номером 4-485.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Як зазначено у ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. 2.6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги з централізованого постачання гарячої води повинні відповідати вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Таким чином, виставлення ВАТ АК "Київводоканал" платежів за холодну воду, що використовується для вироблення/створення комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води, є порушенням законодавства. Оплата підігріву води, яку вимагає ВАТ АК "Київводоканал", не відповідає Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилам надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.

З огляду на викладене вище, оскільки ПАТ "АК "Київводоканал" не має достатніх правових підстав здійснювати нарахування за питну воду, що йде на підігрів, тому позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині існування заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 57937,26 грн, з яких 50427,52 грн - за постачання та водовідведення води за абонентським кодом 4-485 та 7509,74 грн за відведення води, яка йде на підігрів за кодом 4-50485.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 89965,59 грн боргу за постачання питної води, що йде на підігрів задоволенню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач заперечує існування заборгованості за постачання питної води, що йде на підігрів та вказує на існування 13538,86 грн переплати за період з 01.12.2010 по 31.01.2014.

Твердження відповідача про існування 13538,86 грн переплати, що свідчить про відсутність кредиторської заборгованості, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, як недоведені належними доказами.

11.02.2014 відповідач подав до суду першої інстанції відзив, в якому заявив про застосування строків позовної давності відносно позовних вимог про стягнення заборгованості за період 01.12.2007 по 01.12.2010 по коду 4-485 та за період з 01.10.2005 по 01.12.2010 по коду 4-50485.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що строк позовної давності в три роки за вимогами про стягнення з відповідача за надані з 01.12.2007 по 30.09.2013 послуги за договором (по кодам 4-485, 4-50485) встановлюється з грудня 2010 року по вересень 2013 року (як заявлено позивачем), оскільки позов подано позивачем до Господарського суду міста Києва 30.12.2013. Обґрунтованих підстав пропуску строку позовної давності позивач не навів.

Відповідач сплачував частково тільки ту суму, яку визнавав, що не свідчить про переривання строку позовної давності.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 20.11.2013 у справі №910/10579/13, від 30.01.2014 №910/12493/13, від 19.02.2014 №910/10575/13.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані у період з грудня 2010 року по вересень 2013 року послуги згідно умов договору (по коду 4-485) на суму 21754,13 грн (50427,52 грн - 28673,39 грн), а також за надані послуги із приймання стічних вод (по коду 4-50485) на суму 7509,74 грн (строк позовної давності до суми боргу за послуги відводу гарячої води не застосовується, оскільки він заявлений за період з 01.03.2012 по 30.09.2013), а всього на суму 29263,87 грн, є правомірними та обґрунтованими.

В іншій частині заявленої до стягнення заборгованості в сумі 118638,98 грн суд апеляційної інстанції відмовляє (147902,85 грн - 29263,87 грн).

ПАТ АК "Київводоканал" просить стягнути з відповідача 29580,57 грн 20% штрафу, 4473,69 грн 3% річних (1928,72 грн 3% річних за холодну воду та її водовідведення, 2544,97 грн 3% річних за воду, яка йде на підігрів та її водовідведення), 132,77 грн пені (106,20 грн за холодну воду та її водовідведення, 26,57 грн нараховану за воду, яка йде на підігрів та її водовідведення) та 649,86 грн інфляційних втрат (268,41 грн за холодну воду та її водовідведення, 381,45 грн нараховану за воду, яка йде на підігрів та її водовідведення), нарахованих по кожному розрахунковому періоду окремо.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст.549 ЦК України).

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У пунктах 4.2, 4.3 договору зазначено, що за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% несплаченої суми. За несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Враховуючи часткове задоволення суми основного боргу, звертаючи увагу на відмову у задоволенні стягнення боргу за воду, що йде на підігрів, суд апеляційної інстанції, здійснює власний розрахунок сум 20% штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до розрахунку суду стягненню підлягають:

за абонентським кодом 4-485: 192,91 грн інфляційних втрат (268,41 грн - 75,50 грн, нарахованих на суму боргу, до якої застосовано строк позовної давності) та 1805,27 грн 3% річних (1928,72 - 123,45 грн, нарахованих на суму боргу, до якої застосовано строк позовної давності).

За абонентським кодом 4-50485: 501,45 грн 3% річних (2544,97 грн - 2043,52 грн, які нараховані на суму боргу за відведення води, що йде на підігрів).

В задоволенні 381,45 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року (період вказаний позивачем в розрахунку) суд апеляційної інстанції відмовляє, оскільки вони нараховані на суму боргу, що йде на підігрів, в стягненні якої судом відмовлено.

У стягненні 132,77 грн пені суд апеляційної інстанції відмовляє, оскільки позивачем не доведено настання моменту прострочки виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг з огляду на п.3.6 договору, який передбачає, що абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ПАТ "АК "Київводоканал" підлягають частковому задоволенню. До стягнення підлягають 29263,87 грн основного боргу, 192,91 грн інфляційних втрат, 2306,72 грн 3% річних та 5852,77 грн 20% штрафу.

Суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини справи та дійшов хибного висновку про те, що строк оплати основного боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення не настав з огляду на відсутність доказів представлення постачальником платіжних документів, як це передбачає п.3.6 договору, оскільки відсутність доказів надання платіжних документів відповідачу не може бути підставою відмови у задоволенні позовних вимоги, так як оплата залежить від фактичного надання послуг. Крім того, п.3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, встановлює, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 підлягає скасуванню, як таке, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 у справі №910/25600/13 скасувати та прийняти нове.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-13" (02183, м. Київ, вул. Кибальчича, 3-Б, код 22905718) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код 13327664)

29263 (двадцять дев'ять тисяч двісті шістдесят три) грн 87 коп. основного боргу,

192 (сто дев'яносто дві) грн 91 коп. інфляційних втрат,

2306 (дві тисячі триста шість) грн 72 коп. 3% річних,

5852 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн 77 коп. 20% штрафу,

752 (сімсот п'ятдесят дві) грн 32 коп. судового збору за подання позовної заяви,

376 (триста сімдесят шість) грн 16 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовити.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/25600/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.О. Кондес

Л.М. Ропій