Постанова

від 04.06.2014 по справі б22/144-10/8

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2014 р. Справа№ Б22/144-10/8

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Чорної Л.В.

при секретарі Дмитрина Д.О.

розглянувши апеляційну скаргу Ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" Мегері Артура Валерійовича

на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.03.2014р.

за заявою: товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" в особі ліквідатора Банкрута - арбітражного керуючого Мегері А.В.

до відповідача: приватного підприємства "ВАУ-11"

про визнання договору недійсним

в межах справи про банкрутство № Б22/144-10/8

за заявою Голови ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА", ідентифікаційний номер: 32340359, місцезнаходження: 08320, Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, буд. 121,

про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА", ідентифікаційний номер: 32340359, місцезнаходження: 08320, Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, буд. 121,

учасники провадження у справі про банкрутство:

ліквідатор Банкрута: арбітражний керуючий Мегеря Артур Валерійович, який діє на підставі Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1, виданого Міністерством юстиції України 06 лютого 2013 року та ухвали господарського суду Київської області від 02 липня 2012 року у справі № Б22/144-10/8;

Кредитор 1 - товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА-ЛОГІСТИК", ідентифікаційний код: 35379441, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30 В; 08320, Київська обл., Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Леніна, буд. 121;

Кредитор 2 - товариство з обмеженою відповідальністю "СІНДІ", ідентифікаційний код: 24572250, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30-В;

Кредитор 3 - приватне підприємство "БЕСТМЕНТ-СЕРВІС", ідентифікаційний код: 35981797, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30-В;

Кредитор 4 - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК", ідентифікаційний код: 19017842, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 5;

Кредитор 5 - товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТРАСТ КО, ЛТД", ідентифікаційний код: 16472103, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30 В; 01032, м. Київ, вул. Либідська, буд. 1-А;

Кредитор 6 - Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція в Київській області, ідентифікаційний код: 19422318, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Котляревського, буд. 2;

товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Висотмістобуд ЛТД", місцезнаходження: 01025, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 7, оф. 1;

товариство з обмеженою відповідальністю "Газ буд інвест", місцезнаходження: 08320, Київська обл., Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вул. Червоноармійська, буд. 51;

Заявник 7 - приватне підприємство "Лотан-3", місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 2, оф. 2, ідентифікаційний код: 37309067;

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б22/144-10/8 за заявою Голови ліквідаційної комісії товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА", яка порушена ухвалою господарського суду Київської області 26 липня 2010 року.

Постановою господарського суду Київської області від 18 серпня 2010 року у справі №Б22/144-10 визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА"; зобов'язано ліквідатора здійснити публікацію оголошення про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" та відкриття ліквідаційної процедури, а також зобов'язано ліквідатора відповідно до ст.ст. 25-32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі за текстом: "Закон про банкрутство") виконати ліквідаційну процедуру банкрута, за результатами роботи по ліквідації підприємства-банкрута надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури; вирішено інші процедурні питання у справі.

04 березня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" в особі Банкрута - арбітражного керуючого Мегері А.В. від 04.03.2014 року №01-34-35 про визнання недійсною угоди, у якій позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази від 27.12.2011 року укладений між Банкрутом та приватним підприємством "Вау-11"

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази завдає збитків боржнику та кредиторам на загальну суму 17 235 716,00 грн., оскільки нерухоме майно було продано за 13 324 370,00 грн., а дійсна ринкова вартість з позиції Заявника становить 30 560 086,00 грн., що на думку заявника є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.03.2014 у справі №Б22/144-10/8 у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" в особі ліквідатора банкрута -арбітражного керуючого Мегері А.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 91-34-35 від 04.04.2014 року, - відмовлено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" судовий збір у розмірі 1 218,00 грн.

Повернуто з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" 2,00 грн. надмірно сплачені товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" у якості судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням заявник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 24.03.2014 року у справі № Б22/144-10/8 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду Київської області прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених в ухвалі обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА" Мегері Арутра Валерійовича на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.03.2014 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 25.04.2014р. порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням В. о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2014р. враховуючи перебування головуючого судді Тищенко О.В. та суддів Іоннікової І.А., Чорної Л.В. у відпустці, сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Тищенко А.І., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2014р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду у зазначеному складі та призначено на 21.05.2014р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014р. враховуючи вихід головуючого судді Тищенко О.В. із відпустки та участь суддів Тищенко А.І., Ткаченка Б.О. у розгляді інших справ, сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду у зазначеному складі.

В судове засідання 21.05.2014р. представники кредиторів 1-3, 5-7 не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року у зв'язку з неявкою представників кредиторів 1-3, 5-7, розгляд справи було відкладено на 04.06.2014 р.

Представник заявника та кредитора 4 в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду Київської області від 24.03.2014 року у справі № Б22/144-10/8 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення.

Представники кредиторів 1-3, 5-7 в судове засідання 04.06.2014 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників кредиторів 1-3, 5-7.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законною і обґрунтованою з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Київської області від 18 серпня 2010 року у справі №Б22/144-10 визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАЗМА". Згідно матеріалів справи станом на 31.10.2011 року приватним підприємством "АВТОЕКСПЕРТ" (сертифікат ФДМУ суб'єкта оціночної діяльності від 21.06.2011 року № 12107/11, дійсний до 21.06.2014 року) була проведена оцінка комплексу будівель виробничо-складської бази, загальною площею 23 712,20 м. кв, а також основних засобів, що належать ТОВ "ПЛАЗМА", розташованих за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121, за видом оцінки - встановлення ринкової вартості (з метою відчуження згідно чинного законодавства). За результатом вказаної оцінки, об'єкт оцінки було оцінено у сумі 13 928 620,00 грн. без врахування ПДВ, що підтверджено витягами зі звіту про незалежну оцінку майна від 22.11.2011 року.

24.11.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма" та Товарною біржею "Іннекс укладено договір №1 доручення на організацію аукціону (відкритих торгів), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець організувати продаж майна, яке перебуває на балансі банкрута ТОВ "Плазма", що визначене у "Замовленні на продаж майна", яке є невід'ємною частиною цього договору.

27.12.2011р. Товарною біржею "Іннекс" проведено аукціон з продажу нерухомого майна, яке розташоване за адресою: 08320, Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, буд. №121.

За результатами проведеного аукціону переможцем став покупець під №2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАУ-11", якому надано право придбання об'єкту за ціною 13 324 370грн., що підтверджується протоколом аукціону №1 від 27.12.2011р.

27.12.2011р. на підставі зазначеного протоколу між Товариством з обмеженою відповідальністю "Плазма" та Приватним підприємством "ВАУ-11" укладено договір купівлі-продажу спірного майна.

На виконання зазначеного договору купівлі-продажу продавець передав у власність покупця спірне майно, а покупець сплатив продавцю кошти у розмірі 13 324 370грн., що підтверджується копіями банківських виписок про перерахування коштів.

Судом першої інстанції зроблений вірний висновок, що співставлення змісту позовної заяви та судових актів по справі № 7/101-12 дає підстави для висновку, що предметом оцінки господарського суду Київської області був той самий договір купівлі-продажу, на визнанні якого недійсним наполягав заявник в межах цієї справи.

Згідно з частиною 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.

Відповідно до статті 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України. Усі судові рішення викладаються у письмовій формі

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 р. №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Рішенням господарського суду Київської області від 24.01.2013 року у справі № 7/101-12, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2013р, позов було задоволено частково та визнано недійсними результати аукціону від 27.12.2011 року, проведеного Товарною біржею "Іннекс", визнано недійсним оспорюваний Договір купівлі-продажу комплексу будівель виробничо-складської бази (укладений за наслідками продажу майна боржника на аукціоні) від 27.12.2011 року, вирішено інші питання у справі.

За результатами перегляду зазначених судових актів у касаційному провадженні, постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2013 року рішення господарського суду Київської області від 24.01.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2013р. у справі №7/101-12 в частині задоволених позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено та в іншій частині рішення господарського суду Київської області від 24.01.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2013р. у справі №7/101-12 - залишено без змін.

З огляду на вищенаведені положення законодавства та враховуючі відсутність правових підстав для переоцінки обставин встановлених судом при розгляді справи №7/101-12 колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду, що доводи заявника - ТОВ "Плазма" в особі ліквідатора Мегері А.В., зазначені у заяві про визнання договору недійсним у межах розгляду справи про банкрутство № Б22/144-10/8 вже були досліджені у справі №7/101-12 - між тими самими сторонами, за наслідком чого судом вже було винесене рішення про відповідність результату аукціону від 27.12.2011 року, проведеного Товарною біржею "Іннекс", та відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу.

Щодо посилання заявника на звіт про оцінку об'єкту нерухомого майна - виробничо-складського комплексу загальною площею 23 712,2 м. кв., що розташований за адресою: Київська обл., бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, буд 121 та знаходиться у власності ТОВ "Плазма", яка здійснена станом на 30.04.2013 року, як на підставу недійсності оспорюваного договору купівлі-продажу, то в даному випадку колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначена обставина не спростовує вірність та достовірність висновків, яких дійшли оцінювачі при здійснені оцінки майна станом на 31.10.2011 року та висновків рецензентів в рецензії на оцінку майна, з огляду на значний проміжок часу (більше року), який спостерігається між датами складання відповідних звітів та використання експертами кон'юктури ринку саме на дату проведення відповідних експертних досліджень.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);

- правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203)

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-ІУ), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІУ „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Проаналізувавши укладений між від 27.12.2011р договір купівлі-продажу нерухомого майна, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відповідність даного договору положенням цивільного законодавства та відсутність підстав для визнання його недійсним.

Таким чином позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.11.2011 року, укладеного між ТОВ «ПЛАЗМА» та ПП «Вау-11» задоволенню не підлягають.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАЗМА» в особі ліквідатора Банкрута - арбітражного керуючого Мегері А.В. залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 24.03.2014 року у справі № Б22/144-10/8 залишити без змін.

Матеріали справи № Б22/144-10/8 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

Л.В. Чорна