Ухвала

від 18.06.2014 по справі 810/932/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/932/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Центросталь-Домсталь» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Центросталь-Домсталь» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС (правонаступник - Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області) про визнання протиправною бездіяльності щодо невручення акту перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС від 06.09.2013р. № 0001462300 та № 0001472300.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що прибули в судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «Центросталь-Домсталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2009р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2012р., за результатами якої складено акт від 13.08.2012р. № 1208/2200/23535092.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001472300 від 06.09.2012 року, за яким позивач збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 357274 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 33 075 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0001462300 від 06.09.2012 року, за яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 251 498 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 258 172 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішенням позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість").

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість").

Зазначені норми також кореспондуються з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем порядку нарахування та сплати ПДВ зводиться до фіктивності взаємовідносин Підприємства з ТОВ «ФАСТЕХ».

Разом тим, судом встановлено, що господарські відносини позивача з ТОВ «ФАСТЕХ» здійснені на підставі належним чином оформлених договорів оренди та поставки, за результатами виконання яких сторонами підписувались податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач орендував у ТОВ «ФАСТЕХ» нежиле приміщення, що також свідчить про наявність у контрагента позивача майнових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні договори, податкові накладні, видаткові накладні, а також інші первинні документи, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованими платником податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про помилковість доводів відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Крім того, відповідачем зазначено, що за даними бухгалтерського обліку та попередньої перевірки (акт від 15.03.2010р. №740/23-1/23535092) станом на 01.10.2009 року рахується кредиторська заборгованість ПрАТ «Центросталь-Домсталь» перед фірмою GCB "CENTROSTAL BYDGOSZCZ" SA (Польща).

Так, за контрактом №76/01/00 від 04.12.2000р. заборгованість за товар в загальній сумі 255436,36 дол. США ( 2562030,44 грн.) за період з 01.10.2002 року по 12.09.2003 року та заборгованість за отримані транспортні послуги в сумі 1550,0 дол. США (8215,00 грн.), яка виникла 12.09.2004 року в сумі 1550,00 дол. США (8215,00 грн.), акт від 12.09.2004 року.

Посилаючись на ст.8 та ст. 20 Конвенції про позовну давність в міжнародної купівлі-продажу товарів від 14.06.1974р., яка ратифікована Постановою Верховної ради України №3382-ХП від 14.07.1993р. та набула чинності 01.04.1994 року, відповідач вказує, що якщо боржник до закінчення строку позовної давності у письмовій формі визнає своє зобов'язання перед кредитором, то від дня такого визнання розпочинається новий чотирирічний строк давності позову.

Так, ПрАТ «Центросталь-Домсталь» визнало своє зобов'язання (борг за товари) перед фірмою GCB "CENTROSTAL BYDGOSZCZ" SA в письмовій формі 10.01.04 в сумі 570662,76 дол. США (кредиторська заборгованість станом на 01.01.2004р.), та зазначило, що при виконанні контракту від 04.12.2000р. за №76/01/00 застосовується Віденська Конвенція Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів та Конвенція про позовну давність в міжнародної купівлі-продажу товарів від 14.06.1974 року.

На думку податкового органу, новий термін позовної давності ПрАТ «Центросталь-Домсталь» по кредиторській заборгованості перед фірмою GCB "CENTROSTAL BYDGOSZCZ" SA (Польща) по контракту від 04.12.2000р. за №76/01/00 розпочався з 10.01.2004 року.

В періоді з 01.10.2009р. по 31.03.2012р. ПрАТ «Центросталь-Домсталь» в погашення кредиторської заборгованості не перераховувало кошти фірмі GCB "CENTROSTAL BYDGOSZCZ" SA (Польща).

Станом на 31.03.2012 року на балансі ПрАТ «Центросталь-Домсталь» по даному контракту рахується непогашена кредиторська заборгованість в сумі 255436,36 дол. США (2033707,67 грн.).

В зв'язку із тим, що термін позовної давності ПрАТ «Центросталь-Домсталь» по кредиторській заборгованості перед фірмою GCB "CENTROSTAL BYDGOSZCZ" SA (Польща) по контракту від 04.12.2000р. за №76/01/00, який розпочався з 10.01.2004 року, закінчувався 10.01.2008р., ПрАТ «Центросталь-Домсталь» знову визнає своє зобов'язання перед фірмою GCB "CENTROSTAL BYDGOSZCZ" SA в письмовій формі 08.01.08 в сумі 414662,76 дол. США (кредиторська заборгованість станом на 01.01.2008р.) відповідно до ст.20 Конвенції про позовну давність в міжнародної купівлі-продажу.

Також, податковим органом зазначено, що по контракту від 01.09.2003р. за №PL/090020573/ZZR2003/E 103/30/00089/03 є заборгованість позивача перед GCB "CENTROSTAL BYDGOSZCZ" SA в сумі 158354,26 дол. США (1260769,11 грн.), яка виникла за період з 13.02.2006 року по 14.05.2007 року.

Станом на 31.03.2012 року на балансі ПрАТ «Центросталь-Домсталь» по даному контракту залишилась непогашена кредиторська заборгованість в сумі 158354,26 дол. США (1260769,11 грн.), термін позовної давності якої, відповідно до ст.8 Конвенції про позовну давність в міжнародної купівлі-продажу товарів від 14.06.1974р., яка ратифікована Постановою Верховної ради України №3382-ХІІ від 14.07.1993р. та набула чинності 01.04.1994 року, вже настав.

З огляду на наведене вище, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2 ст. 12 Конвенції про позовну давність в міжнародної купівлі-продажу товарів від 14.06.1974 року строк позовної давності, що випливає з порушення однією договірною стороною умови про поставку або сплати частинами, починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.

Згідно з ст. 23 Конвенції незалежно від положень цієї Конвенції строк позовної давності в будь-якому випадку минає не пізніше, ніж 10 років від дня, коли цей строк розпочався згідно зі статтями 9, 10, 11 і 12 цієї Конвенції.

Судом встановлено, що 20.03.2006 року ЗАТ «Центросталь-Домсталь» та GCB «Centrostal -Bydgoszcz» S. А. було підписано Додаткову угоду № 24 до Контракту №76/01/00 від 04.12.2000 року та додаткову угоду № 6 до Контракту № PL/090020573/ZZR2003/E103 від 01.09.2003 року, де сторони визнають борг та оговорюють графік погашення боргу починаючи з 31.03.2007 року рівними платежами кількістю 48 і платежів.

Останній платіж, відповідно до вищезазначених додаткових угод, був здійснений в листопаді місяці 2008 року, наступний платіж мав бути здійсненим не пізніше 31.12.2008 року.

Таким чином, по цьому платежу чотирирічний термін позовної давності починається з 01.01.2009 року та закінчується 01.01.2013 року. Аналогічна ситуація по обом додатковим угодам .

Рух платежів підтверджується оборотно-сальдовою відомістю, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 23 Конвенції не сплив і 10-річний строк позовної давності. Відповідно до умов контракту між підприємством та GCB «Centrostal -Bydgoszcz» (п. 4.1 Контракта, Платеж производится в течении 60 дней с дати отгрузки товара продавцом) та з врахуванням 10 років по першій Вантажній митній декларації від 01.10.2002 року за №16940 (контракт №76/01/00 від 04.12.2000) строк позовної давності наступає не раніше 01.01.2013 року. А по першій ВМД від 13.02.2006 р. № 901678 ( контракт № PL/090020573/ZZR2003/E103 від 01.09.2003 p.), 13.04.2016 року.

Як вбачається із акту перевірки від 13.08.2012 року № 1208/2200/23535092 за кредиторську заборгованість ПрАТ «Центросталь-Домсталь» перед «Українською гірничо-металургійною компанією» на загальну суму 497300 грн., яка виникла 25.12.2008 року, податковий орган також здійснив донарахування податку на та застосував штрафні санкції.

При цьому, судом першої інстанції було обґрунтовано зазначено, що донарахування недоїмки з боку відповідача є незаконним, оскільки по вказаній заборгованості не настав строк позовної давності.

Крім того, судова колегія вважає також вірним висновок суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, оскільки наявними в справі доказами було підтверджено не направлення позивачу примірника акту перевірки, що в свою чергу є порушенням права позивача, передбаченого положеннями ст.ст. 17, 86 ПК України.

З огляду на встановлене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 23.06.2014р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.