Рішення

від 31.08.2007 по справі 2-32/2007

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 2-32/ 2007р

Справа № 2-32/ 2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31

серпня 2007 року.    Яремчанський міський

суд Івано-Франківської області

в

складі: головуючого-судді                  Гандзюка

Д.М.

секретарів                                               Гончарук

М. В.,  Савчук М. І.,  Брайляк М.

М.

з

участю: позивача                                ОСОБА_1,  його представника адвоката ОСОБА_20

представника

позивачів ОСОБА_9 ,

відповідачів                                            ОСОБА_3,  ОСОБА_5, 

представника відповідачів

адвоката

ОСОБА_11 представників відповідачів     

Турчина Н.І.,  Дедерчук О.С.  представника органу опіки і піклування    Микитюк М. І.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремча справу за позовом

ОСОБА_1,  ОСОБА_2до Державного

територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця",  виконавчого комітету Ворохтянської селищної

ради,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5, 

ОСОБА_6про визнання недійсними ордерів, 

виселення,  усунення перешкод в

користуванні житлом та зустрічним позовом ОСОБА_4,  ОСОБА_5 до ОСОБА_1,  ОСОБА_2, 

третьої особи на стороні позивачів без самостійних вимог - орган опіки і

піклування,  про вселення,  усунення перешкод в користуванні

квартирою,  відшкодування майнової і

моральної шкоди,  визнання недійсними

договору найму житлового приміщення та ордера, -

встановив:

Позивачі

звернулися в суд з позовом до відповідачів про визнання недійсними та

скасування ордеру №229 від 26.10.1989р., 

виданого ДУ №2 служби будівель і споруд управління Львівської

залізниці,  ордеру №11 від 27.10.1989р.,  виданого виконавчим комітетом Ворохтянської

селищної ради; виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 , 

ОСОБА_6,  ОСОБА_5 і її малолітніх

дітей ОСОБА_7,  ОСОБА_8 з приміщень

квартири в АДРЕСА_1,  зобов'язати

відповідачів не чинити позивачам перешкоди в користуванні вказаною квартирою.

ВідповідачіОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 подали

зустрічний позов до позивачів про вселення ОСОБА_5 і її малолітніх дітей у

квартиру №2 вказаного будинку,  усунення

перешкод в користуванні цією квартирою і підвальним приміщенням,  відшкодування 5500гр. майнової і 10000гр.

моральної шкоди,  визнання недійсними:

договору найму жилого приміщення від 5.01.1974р.,  ордера №47 від 20.07.1973р.,  виданого службою будівель і споруд управління

Львівської залізниці.

Позивач

ОСОБА_1 в судовому засідання свій позов підтримав,  а зустрічний заперечив. Він пояснив,  що в липні 1973р. його перевели працювати

на  ст. Ворохта і надали трьохкімнатну

квартиру в будинку насосної станції. В 1974р. на користування квартирою було

укладено договір житлового найму і він проживає в цій квартирі по даний час

разом з дружиною - позивачкою ОСОБА_2. У 1989р. відповідач ОСОБА_6 за згодою позивача

вселився в одну кімнату його квартири, 

де проживав до 1992р.. В 1992р. відповідач разом з сім'єю перейшов

проживати в свій новозбудований будинок по АДРЕСА_2

Позивач

вважає оспорювані ордери недійсними, 

постільки на одну квартиру видано ордера двом сім'ям.   Крім 

цього,  позивач переконаний,   що ордер відповідачів стосується

квартири,  яка знаходилась в приміщенні станції Ворохта.

Про оспорювані ордери він дізнався в 2005р. в зв'язку з виникненням спору про

користування квартирою. В 2006р. відповідачка ОСОБА_5 з чоловіком захопили

частину будинку насосної станції разом з однією кімнатою квартири позивача. В

захопленій частині будинку влаштовано столярну майстерню і проводиться ремонт і

це перешкоджає нормальному користуванню квартирою. Внаслідок неправомірних дій

відповідачів було порушено електропостачання квартири,  а також площа квартири зменшилася на одну

кімнату.

По

зустрічному позові позивач пояснив,  що

частина майна,  яка зазначена в позовній

заяві,  належить йому,  але самовільно винесена з захопленої кімнати

і пошкоджена відповідачами.

Позивач просить

задоволити первісний позов і відмовити в зустрічному.

Представник

позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_9  позов

підтримала,  а зустрічний заперечила.

Представник пояснила,  що позивачка

користується квартирою машиніста,  яка є

єдиною в будинку насосної станції,  з

1973р. згідно виданого ордеру і укладеного договору. До 2005р. ніхто не заявляв

претензій щодо законності проживання позивачів у цій квартирі. В жовтні 2006р.

ОСОБА_10- чоловік відповідачки ОСОБА_5, 

разом з невідомими особами ввірвалися в квартиру позивачів,  з спірної кімнати викинули речі,  поломивши їх, 

вибили двері,  збили

штукатурку,  зірвали підлогу,  зробили віконні отвори. Вони завезли дошки і

станки,  влаштували цех в спірній кімнаті,  що перешкоджає нормально жити в квартирі.

Представник ствердила,  що про оспорювані

ордери позивачка взнала в 2005р. під час розгляду справи в суді. Представник

просить задоволити позови ОСОБА_1 і відмовити в зустрічному.

Представник

відповідачівОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 - адвокат

ОСОБА_11 заявлені до відповідачів позови не визнав,  а зустрічні підтримав. Представник

пояснив,  що відповідачі проживають у

спірному житлі на підставі ордеру і не порушують права позивачів. Під час

розгляду справи в суді в 2006р. ОСОБА_1 проломив стіну і зробив двері до

кімнати відповідачів. Позивач виніс з кімнати майно відповідачів,  завалив пічки,  щоб створити видимість непридатності житла

для проживання. Внаслідок цього відповідачам заподіяна майнова шкода в розмірі

5500гр.. Відповідачі протягом двох років не можуть закінчити капітальний ремонт

квартири,  через що несуть моральні

страждання і моральну шкоду вони оцінюють в розмірі 10000 гр.

Представник

вважає,  що не відповідачі перешкоджають

жити позивачам,  а навпаки. Представник

ствердив,  що в будинку №22 є дві

квартири: одна позивачів,  а друга

відповідачів. Крім цього,  відповідачі

займають виробничу частину будинку,  яку

обладнали під житло.

Представник

відповідачів також вважає сфабрикованими представлені позивачами ордер та

договір житлового найму,  постільки

договір виконано не на російській мові, 

ці документи підписані неналежними особами,  завірені неналежними печатками і виготовлені

на комп'ютері не на такому папері,  як

треба. Тому представник просить задоволити зустрічний позов і відмовити в

первісному.

Відповідачка

ОСОБА_5 зустрічний позов підтримала,  а

первісний заперечила. Відповідачка пояснила, 

що спірна квартира була надана її батькові,  відповідачу ОСОБА_3,  в зв'язку з роботою. Вона проживає в цій

квартирі з 1989р. по даний час.  В

квартирі проживають також її діти, 

сестра і мама. Відповідачка ствердила, 

що ОСОБА_1 почав перешкоджати користуватися квартирою з 2005р.,  проте відповідачі до суду не зверталися з

відповідним позовом.  Речі,  які пошкодив позивач,  залишив відповідачці її батько. Відповідачка

просить задоволити зустрічний позов і відмовити в первісному.

Відповідач

ОСОБА_6 заявлений до нього позов не визнав. Відповідач пояснив,  що у 1989р. він одержав ордер на АДРЕСА_1

Коли відповідач вселявся в надану квартиру, 

то ОСОБА_1 вже жив у будинку. В 1997р. дану квартиру він залишив дочці

ОСОБА_5,  яка користується нею по

сьогоднішній день.

Представник

державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"

Турчин Н.І. заявлений до залізниці позов заперечив. Він пояснив,  що позивачі пропустили строк на оскарження

ордерів і є рішення суду,  яке має

преюдиційне значення для даної справи. Представник також вважає,  що ОСОБА_1 має довести правомірність зайняття

свого житла і наразі залізниця не має даних про порушення його прав. Він

ствердив,  що спірне житло є

відомчим,  ОСОБА_3 видано ордер на АДРЕСА_1і по виданих

ордерах видно,  що в будинку є дві

квартири.

В

подальшому представник подав суду додаткові письмові заперечення проти позову.

В тих запереченнях представник вважає, 

що подані ОСОБА_1 ордер та договір найму жилого приміщення є неналежними

і не допустимими доказами. На ствердження цього представник наводить,  що договір виконано не на тій мові,  якою велося діловодство,  текст договору і відтиск печатки написані

різними мовами,  підпис на договорі

викликає сумнів,  у ордері не вказано

прізвище особи,  яка підписала його і

ордер скріплений печаткою іншого підрозділу.

Представник

виконавчого комітету Ворохтянської селищної ради Дедерчук О.С.  позов визнала. Представник пояснила,  що у матеріалах виконкому є корінець ордеру

№11 від 27.10.1989р. на ім'я ОСОБА_3. В тому документі зазначено інші дані про

адресу наданої відповідачам квартири, 

ніж в ордерах,  які представив

ОСОБА_6. Тому представник вважає недійсними ордера,  які є у ОСОБА_3,  постільки не співпадає адреса наданої

квартири в ордері і корінці ордера. Дедерчук О.С.  пояснила, 

що у виконкомі не має жодних даних про будинок,  за житло в якому йде спір,  постільки будинок відомчий. Вона

ствердила,  що в будинку проживає

ОСОБА_1,  а ОСОБА_5 там не жили 15 років.

Представник

органу опіки і піклування Микитюк М. І. суду пояснила,  що 9.02.2007р. комісійно було обстежено

АДРЕСА_1. При цьому було виявлено,  що

приміщення колишньої майстерні обладнано під житло. В 2006р. також проводилося

обстеження цього будинку і в той час вказана кімната була нежитловою.

Представник ствердила,  що при обстеженні

спірної кімнати встановлено непридатність її для проживання: зі стін знята

штукатурка,  зроблено отвори для вікон і

дверей. При вивченні особової справи дитини встановлено,  що дитина відповідачки ОСОБА_12зареєстрована

по АДРЕСА_3. Представник вважає,  що

вимога про виселення не може вплинути на права та інтереси неповнолітніх дітей

відповідачки,  постільки спірні

приміщення не придатні для проживання.

Суд,  заслухавши пояснення осіб,  які беруть участь у справі,  показання свідків,  перевіривши письмові докази та оцінюючи

досліджені докази в сукупності, 

вважає,  що первісний позов

підлягає частковому задоволенню,  а

зустрічний не підлягає задоволенню з таких підстав.

Поясненнями

осіб,  які беруть участь у справі,  встановлено, 

що по АДРЕСА_1Яремчанської міської ради знаходиться будівля насосної

станції,  яка належить Державному

територіально-галузевому об'єднанню "Львівська залізниця". Вказана

обставина також стверджується даними у листах (т.1, а.с. 9, 55, 116, 148) та

інвентарній картці (т.1, а.с. 115).

Поясненнями

позивача,  представника позивачів ОСОБА_9 , 

які стверджуються записами в інвентарній картці (т.1,

а.с. 115),  висновку будівельно -

технічної експертизи (т.1, а.с. 199 - 202), 

листі (т.2, а.с. 30) та копії технічного паспорта (т.2, а.с. 31-35),  встановлено, 

що в будівлі насосної станції знаходиться тільки одна квартира машиніста

загальною площею 95.4 квадратних метрів, 

житловою - 60 квадратних метрів. При оцінці висновку будівельно

-технічної експертизи суд враховує ,  що

допоміжні приміщення,  до яких

відносяться підвали,  до загальної площі

квартири не відносяться.

Поясненнями

позивача і представника позивачів, 

даними у ордері (т.1, а.с. 208) та договорі (т.1, а.с. 94),  встановлено, 

що в 1973р. в квартиру машиніста на підставі ордера вселилися позивачі і

користуються цим житлом до цього часу згідно укладеного в 1974р. договору найму

жилого приміщення. Вказана обставина стверджується також даними в квитанціях

про оплату за використану електроенергію та договорі про користування

електричною енергією між позивачем і Івано-Франківською дистанцією

електропостачання Львівської залізниці (а.с. 5-6,  10-11, 

справа №2-68/2006р.),  довідці про

користування телефоном (т.2, а.с. 36) та показаннями свідків ОСОБА_13ОСОБА_14 ,  ОСОБА_15 

ОСОБА_16,  ОСОБА_17

Поясненнями

відповідачів ОСОБА_3,  ОСОБА_5,  представника відповідачів адвоката ОСОБА_11  даними в ордерах (т. 1 , а.с. 4, 5),  встановлено, 

що в жовтні 1989р. відповідачу ОСОБА_3 разом з сім'єю видано ордер на

вселення в АДРЕСА_1

Поясненнями

осіб,  які беруть участь у справі,  показаннями свідків ОСОБА_18ОСОБА_19 ,  ОСОБА_20 

та даними в технічному паспорті (т.2, а.с. 31-35),  встановлено,

що відповідачі

вселилися в кімнату площею 19 квадратних метрів і коридор площею 16.2

квадратних метрів в будівлі насосної станції.

Проте

судом встановлено,  що в цій будівлі є

тільки одна квартира машиніста. Тому відповідачі вселилися в приміщення

квартири,  якою на законних підставах

користуються позивачі.

Відповідно

до положень  ст. 58 ЖК України,  ордер може бути видано лише на вільне жиле

приміщення.

Відповідно

до правил  ст. 59 ЖК України,  ордер може бути визнано недійсним у судовому

порядку у випадку порушення прав інших громадян на зазначене в ордері жиле

приміщення.

Отже,  оспорювані ордери порушують права позивачів.

Крім

цього,  записи про надане жиле приміщення

в ордері №229 від 26.10.1989р.,  виданого

службами управління Львівської залізниці (т.1, а.с. 4),  відрізняються від таких записів у ордері №11

від 27.10.1989р.,  виданого виконкомом

Ворохтянської селищної ради (т.1, а.с. 5) та вказаних записів у корінці ордера

№11 (т.1, а.с. 6). Згідно пояснень представника виконкому про розбіжності у

вказаних документах щодо наданого житла, 

показань колишнього селищного голови (а.с. 240, справа №2-68/2006р.) та

оглянутого оригіналу ордеру №11,  цифра

"22" в ньому дописана невідомо ким і коли барвником іншого кольору.

Названі обставини стверджують про порушення порядку надання жилих

приміщень,  постільки відповідачам надано

жиле приміщення загальною жилою площею 20 квадратних метрів в АДРЕСА_1

Тому

вимоги позивачів про визнання недійсними ордерів є законними та обґрунтованими

і їх слід задоволити

Відповідно

до вимог ч.2  ст.  117 ЖК України,  відповідачі підлягають виселенню із спірного

житла з наданням іншого жилого приміщення. Обов'язок надати таке житло слід

покласти на Державне територіально-галузевого об'єднання "Львівська

залізниця",  яка здійснювала

розподіл житла.

Відповідно

до копії свідоцтв про народження (т.1, а.с. 146),  ОСОБА_8 і ОСОБА_7 є дітьми відповідачки

ОСОБА_5 і також підлягають виселенню.

Поясненнями

осіб,  які беруть участь у справі,  зображеннями на фотографіях (т.1, а.с. 207,

221, 222),  встановлено,  що відповідачі,  проводячи ремонт жилих приміщень,  які належать позивачам,  порушують їх права щодо нормального

користування квартирою. Тому відповідачів потрібно зобов'язати усунути такі

перешкоди.

Щодо

вимог відповідачів по зустрічному позові про вселення,  усунення перешкод в користуванні

квартирою,  відшкодування майнової і

моральної шкоди,  визнання недійсними

договору найму жилого приміщення та ордера, 

то такі є необгрунтованими і незаконними.

Так,  відповідачі не можуть бути вселені в

житло,  яке їм не належить і усувати

перешкоди в користуванні квартирою слід відповідачам.  Тому і вимоги про відшкодування шкоди є

необгрунтованими

Відповідно

до вимог  ст.  ст. 107, 108 ЖК України,  відповідачі не належать до осіб,  які мають право вимагати розірвання договору

найму жилого приміщення.

Поясненнями

позивача та представника позивачів,  які

ствердив у судовому засіданні відповідач ОСОБА_6,  встановлено, 

що позивачі вселилися в спірне житло задовго до відповідачів. Тому

ордер,  який дає тільки право на

вселення,  не порушує права відповідачів.

Крім цього,  наведені відповідачами

підстави визнання недійсним ордеру суд визнає непереконливими на підставі

досліджених доказів.

Згідно

правил  ст. 59 ЖК України,  вимогу про визнання ордера недійсним може

бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі. Суд вважає переконливими

твердження позивачів про поновлення цього строку.

На

підставі досліджених доказів суд вважає непереконливими заперечення

відповідачів проти позову позивачів. Зокрема, 

у листі начальника Івано-Франківської дистанції водопостачання

Львівської залізниці,  на балансі якої

знаходиться будівля насосної станції (а.с. 8, 

170,  справа №2-68/2006р.),  зазначено, 

хто займався розподілом житла до 1990р. у цього відповідача. Твердження

відповідачів ОСОБА_3,  ОСОБА_5 та

представника відповідачів про користування спірним житлом з оплатою за

електроенергію з 1989р. спростовуються даними

Яремчанського РЕМу про наявність

у відповідача ОСОБА_3 особового

рахунку для оплати за електроенергію

за адресою АДРЕСА_2 з 1980р. і проведення оплати

по цьому рахунку до 2006р.,  а також

довідкою про укладення договору

на користування відповідачами електроенергією в спірному житлі тільки в

2007р.(т.1, а.с. 219).

Вимога

позивачів про скасування оспорюваних ордерів не підлягає задоволенню,  постільки закон передбачає тільки визнання їх

недійсними.

Судові

витрати позивачів складають 40.5 гр. і стверджуються квитанціями (т.1,

а.с.  12, 60,  т.2, а.с. 5).

На підставі 

ст.  ст. 58, 59, 117 ЖК України та

керуючись  ст.  ст. 

73,  213-215 ЦПК України,  суд, -

вирішив :

Поновити строк

позовної давності щодо визнання недійсними ордерів.

Первісний позов

задоволити частково.

Визнати

недійсними ордер №229,  виданий ДУ

№2,  служби будівель і споруд управління

Львівської залізниці 26.10.1989р. та ордер №11, 

виданий виконавчим комітетом Ворохтянської селищної ради 27.10.1989р.

ОСОБА_3та ч.1енам його сім'ї.

Виселити

ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5, 

ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_6з приміщень площею 19 квадратних метрів

і площею 16.2 квадратних метрів квартири в АДРЕСА_1,  Яремчанської міської ради,  Івано-Франківської області. Зобов'язати

Державне територіально - галузеве об'єднання "Львівська залізниця"

надати виселеним особам інше жиле приміщення.

Зобов'язати

ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 та ч.1енів їх сім'ї не чинити

ОСОБА_1,  ОСОБА_2перешкоди користуватися

квартирою в АДРЕСА_1

В решті позовних

вимог та в зустрічному позові відмовити.

Стягнути

з ОСОБА_3, ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 в користь

ОСОБА_1,  ОСОБА_2 40.5 гр. судових

витрат.

Заяву

про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня

проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після

подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Івано-Франківської

області через Яремчанський міський суд.

Рішення

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження,  якщо таку заяву не було

подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана протягом

20 днів,  рішення набирає законної сили

після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи

апеляційним судом.