Рішення

від 19.11.2007 по справі 2-32/2007

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа №2-32/07

Справа №2-32/07

РІШЕННЯ

 Іменем України

19

листопада   2007 року Інгулецький

районний суд м.  Кривого Рогу

Дніпропетровської

області

у складі:             головуючого        судді  

МакаровоїТ.Ю.

при

секретарі                                                          Даниловій

Ю.О.

розглянув у

відкритому судовому засіданні в залі суду в м. 

Кривому Розі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1   до  

Відкритого   акціонерного   товариства «Південний гірничо-збагачувальний

комбінат» /далі ВАТ«ПГЗК»/

Про порушення

законодавства про працю та стягнення грошових виплат

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся до суду з позовом посилаючись на те, 

що під час його перебування в трудових відносинах з відповідачем - ВАТ

«ПГЗК» з жовтня 2003 року по лютий 2005 року, 

останній неодноразово порушував законодавство про працю.

Свій

первісний позов про оскарження дисциплінарного стягнення оголошеного у наказі

відповідача № 1125 від 13.10.2004 року ОСОБА_1 надав 8.02.2005 року. 1.04.2005

року позивач доповнив свій позов вимогами про визнання незаконними ще 2-х

наказів про стягнення: № 1462 від 31.12.2004 року та № 159 від 14.02.2005

року,  наказу про звільнення за  ст. 40 п.4 КЗпП України № 213 від 28.02.2005

року та про поновлення на роботі,  іншими

вимогами,  які він доповнив та уточнив в

новій редакції своєї позовної заяви від 16.06.2005 року,  вимагаючи перевірки нарахування йому виплат

за відпустки,  допомоги з тимчасової

непрацездатності,  винагороди за вислугу

років та ін. /всього 33 вимоги/. Ухвалою Інгулецького районного суду від

31.08.2005 року вимоги позивача про незаконність накладення дисциплінарних

стягнень,  про поновлення на роботі,  про виплату середнього заробітку за вимушений

прогул,  про моральну шкоду були виділені

для розгляду в першочерговому порядку, 

та стосовно цих вимог було винесено рішення Інгулецького районного суду

від 31.08.2005 року. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області,  від 30.05.2006 року вищезазначене рішення

суду першої інстанції в частині поновлення ОСОБА_1на роботі та стягнення на

його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 3967, 99 грн.

було скасовано та ухвалено нове рішення, 

згідно якому в позові ОСОБА_1до ВАТ «ПГЗК» про поновлення на

роботі,  стягнення середнього заробітку

за час вимушеного прогулу відмовлено. Змінено дату звільнення ОСОБА_1з 21

лютого 2005 року на 18 лютого 2005 року та формулювання підстави звільнення з

п.4  ст. 40 КЗпП України (за прогул) на

ч. 1  ст. 

38 КЗпП України (власне бажання).

Ухвалою

Інгулецького районного суду від 31.08.2005 року провадження за вимогами

викладеними в п.п. 16-31 нової редакції позовної заяви ОСОБА_1від 16.06.2005

року було призупинено до розгляду виділених вимог про оскарження наказів про

стягнення та поновлення на роботі.

Ухвалою

Інгулецького районного суду від 3.07.2006 року провадження по справі /за п.п.

16-31/ нової редакції позовної заяви від 16.06.2005 року було поновлено.

В своїх

позовних вимогах позивач зазначає,  що

під час його перебування в трудових відносинах з відповідачем з жовтня 2003

року по лютий 2005 року,  останній

неодноразово порушував законодавство про працю: несвоєчасно та неправильно

нараховував заробітну плату під

час

відпустки,  неправильно розраховував

допомогу за тимчасову непрацездатність, 

винагороду за вислугу років,  з

порушеннями законодавства змінював йому істотні умови праці,  без попередження зменшив йому посадовий

оклад,  та таке інше,  що призвело до порушення його трудових прав

та моральних страждань.

Вимоги,  які розглядаються у цій справі частково

заявлені позивачем ОСОБА_1 1.04.2005 року, 

змінені та доповнені /як зазначає позивач «нова редакція»/16.06.2005

року та 5.03.2007 року,  крім того

уточнювались позивачем 8.11.2007 року та 16.11.2007 року,  та в цілому нараховують 51 вимогу. Так

позивач просить:

1.  Встановити,  що відповідач,  виплативши йому заробітну плату,  за весь час щорічної

відпустки за 2004рік / з 2.08. по 30.08.2004 року/,  пізніше ніж за три дні до початку

відпустки,  порушив законодавство про

працю,  а саме:  ст. 

115 КЗпП України,   ст.  21 Закону

України «Про відпустки»  /вимога

заявлена 16.06.2005 року/.

2.  Встановити,  що відповідач,  не видавши йому на його вимогу Довідку про

розмір

його заробітної плати,  порушив

законодавство про працю,  а саме:  ст.  49

КЗпП України;  ст.

31 Закону України «Про оплату праці» /вимога від 16.06.2005 року/.

3.  Встановити,  що відповідач,  не виплативши йому в день звільнення всіх

нарахованих

сум,  що належали йому від

підприємства при звільненні у лютому 2005р., 

порушив

законодавство про працю,  а

саме:  ст.  22, 47, 

116,  117 КЗпП України /вимога від

16.06.2005

року/.

4.

Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки

по день фактичного розрахунку всіх нарахованих сум,  що належать йому від підприємства на момент

звільнення у лютому 2005р.,  в сумі 1899,

36грн./вимога від 16.06.2005 року/.

5.  Встановити,  що відповідач,  не видавши йому в день звільнення належно

оформлену

трудову книжку,  порушив

законодавство про працю,  а саме:  ст. 

47,  235 КЗпП України

/вимога від 16.06.2005 року/.

6.  Стягнути з відповідача на його

користь середній заробіток за весь час вимушеного

прогулу за затримку видачі трудової книжки, 

в сумі 369, 16грн./ вимога від 16.06.2005

року/.

7. Встановити,  що відповідач,  не вірно нарахувавши йому виплату за час його

щорічної

відпустки за 2004р.,  порушив

законодавство про працю,  а саме: Порядок

обчислення

середньої заробітної плати, 

затверджений постановою Кабінету Міністрів України від

08.02.1995р. №Ю0./вимога заявлена 5.03.2007 року/.

8.   Встановити,  що відповідач,  повинен був нарахувати йому виплату за час

його

щорічної відпустки за 2004р.,  в сумі

478, 28грн./ вимога від 5.03.2007 року/.

9.  Стягнути з відповідача на його

користь суму,  яку відповідач не

дорахував йому за час

його щорічної відпустки за 2004р., 

яка становить 64, 27грн./вимога від 5.03.2007 року/.

10.

Встановити,  що відповідач,  не вірно нарахувавши йому виплату компенсації

за невикористані відпустки,  на момент

звільнення у лютому 2005р. порушив законодавство про працю,  а саме: Порядок обчислення середньої

заробітної плати,  затверджений

постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100./вимога від

5.03.207 року/.

11.

Встановити,  що відповідач,  повинен був нарахувати йому виплату

компенсації за невикористані відпустки, 

на момент звільнення у лютому 2005р., 

в сумі 275.34грн./ вимога від 5.03.2007 року/.

12.

Стягнути з відповідача на його користь суму компенсації,  яку відповідач не дорахував йому за

невикористані відпустки,  на момент

звільнення у лютому 2005р.,  яка

становить 18, 48грн./вимога від 5.03.2007 року/.

13.

Встановити,  що оспорювана ним сума,  що належить йому від підприємства на момент

звільнення у лютому 2005р.,  є сума

страхових виплат,  яку відповідач не

дорахував йому за загальнообов, язковим  

державним соціальним страхування, 

яка становить 56, 89

 грн./

п. 13. змінений позивачем 8.11.2007 року/.

14.Стягнути

з відповідача на його користь середній заробіток,  за весь час затримки по день фактичного

розрахунку всіх оспорюваних сум,  що

належать йому від підприємства на момент звільнення у лютому 2005р. /змінено

8.11.2007 року/. Ця сума згідно його розрахунку станом на 5.03.2007 року

становить 24 669, 77грн./ вимога від 5.03.2007 року/.

15.

Встановити,  що відповідач,  повинен був нарахувати йому виплату

компенсації за невикористані відпустки, 

з урахуванням винагороди за вислугу років,  в сумі 281, 26грн./ вимога від 5.03.2007 p./.

16.

Стягнути з відповідача на користь позивача суму компенсації,  яку відповідач не дорахував йому за

невикористані відпустки,  з урахуванням

винагороди за вислугу років,  яка

становить 5, 92 грн./ вимога від 5.03.2007 року/.

17.Встановити,  що відповідач,  не виплативши йому грошову компенсацію за

невикористану додаткову відпустку за особливий характер праці на посаді

тренера-викладача ДЮСШ. порушив законодавство про працю,  а саме: 

ст.  45 Конституції України;  ст. 

2,  3,  74. 76, 

82. 83. 116,  117 КЗпП України;  ст. 

2,  5,  9, 

23,  24,  27 Закону України «Про відпустки»; постанову

КМУ від 17.11.1997р. №1290 «Про затвердження Списків виробництв,  робіт, 

цехів,  професій і посад,  зайнятість працівників в яких дає право на

щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та

за особливий характер праці» / вимога від 16.06.2005 року/.

18.

Стягнути з відповідача на користь позивач грошову компенсацію,  за невикористану додаткову відпустку за

особливий характер праці на посаді тренера-викладача ДЮСШ,  в сумі 192, 66грн./вимогавід 16.06.2005

року/.

19.Встановити,  що відповідач,  не вірно нарахувавши йому допомогу по

соціальному страхуванню на період тимчасової втрати працездатності з 14.01.2005р.

по 03.02.2005р.. порушив законодавство про працю,  а саме: 

ст.  46 Конституції України;  ст.  41

Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»;  ст. 

1,  2,  3,  4

Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне

соціальне страхування»;  ст.  37 Закону України «Про загальнообов'язкове

державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та

витратами,  зумовленими народженням та

похованням»; Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для

розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним

страхуванням,  затвердженого постановою

Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. №1266./ вимога від 16.06.2005

року/.

20.

Встановити,  що відповідач повинен був

нарахувати йому страхову виплату,  з

урахуванням 80 відсотків середньої заробітної плати,  які встановив йому відповідач,  яка належить йому за загальнообов'язковим

державним соціальним страхуванням в період тимчасової втрати працездатності з

14.01.2005р. по 03.02.2005р.,  в сумі

427, 20грн. /вимога від 5.03.2007 p./

21.Стягнути

з відповідача на його користь суму страхових виплат,  яку відповідач не дорахував йому за

загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням в період тимчасової

втрати працездатності з 14.01.2005р. по 3.02.2005р.,  яка становить 56, 89грн./вимога 5.03.2007 p./

22.

Встановити,  що відповідач,  повинен був нарахувати йому допомогу по

тимчасовій непрацездатності,  залежно від

страхового стажу,  в розмірі 100

відсотків середньої заробітної плати./вимога від 16.06.2005р./.

23.Встановити,  що відповідач,  повинен нарахувати йому страхову

виплату,  з урахуванням 100 відсотків

середньої заробітної плати,  яка належить

йому за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням в період тимчасової

втрати працездатності з 14.01.2005р. по 3.02.2005р.,  в сумі 534, 00грн./ вимога від 16.06.2005 p./.

24.Стягнути

з відповідача на користь позивача суму страхових виплат,  з урахуванням 100 відсотків середньої

заробітної плати,  яку відповідач не дорахував

йому за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням в період

тимчасової втрати працездатності з 14.01.2005р. по 3.02.2005р.,  яка становить 106, 80грн./від 16.06.2005 p./.

25. 

Встановити,  що

відповідач,  не вірно нарахувавши

позивачу винагороду за вислугу років за 2004р., 

порушив законодавство про працю; колективний договір; Положення про

вислугу років/16.06.2005 p./.

26. 

Встановити,  що

відповідач,  повинен був нарахувати

позивачу загальну суму винагороди за вислугу років за 2004р. в сумі 499,

34грн./ вимога від 16.06.2005 p./.

27. 

Стягнути з відповідача на користь позивача винагороду за

вислугу років за 2004р.,  яку відповідач

не дорахував йому,  в сумі 349, 34грн./

вимога від 16.06.2005 p./.

28. 

Встановити,  що

відповідач,  ввівши новий штатний розклад

ФОК у травні 2004р.,  порушив

законодавство про працю./ вимога від 1.04.2005/.

29. 

Встановити,  що

відповідач у наказі ВАТ «ПівдГЗК» від 22.07.2004р. №794 «Про зміни істотних

умов праці фахівців ДЮСШ ФОК»,  порушив

законодавство про працю,  а саме:  ст.  32

КЗпП України./ вимога від 1.04.2005 p./.

30. 

Зобов'язати відповідача відмінити наказ ВАТ «ПівдГЗК» від

22.07.2004р. №794 «Про зміни істотних умов праці фахівців ДЮСШ ФОК»./вимога від

1.04.2005 року/.

31. 

Встановити,  що

відповідач зменшивши позивачу посадовий оклад у травні 2004р.

змінив йому

істотні умови праці./ вимога від 5.03.2007 р/.

32. 

Встановити,  що

відповідач змінивши позивачу істотні умови праці та не повідомивши його про

зміни його істотних умов праці,  порушив

законодавство про працю,  а саме:  ст. 32, 

103 КЗпП України;  ст.  29 Закону України «Про оплату праці»./ вимога

від 1.04.2005 року,  доповнена 5.03.2007 p./

33. 

Встановити,  що

штатний розклад ФОК,  який відповідач

ввів у травні 2004р. з порушенням порядку та процедури,  є нікчемним та юридичної сили не має.

/ вимога від

1.04.2005 року доповнена 16.06.2005 p./.

34.Встановити,  що відповідач зробивши розмір заробітної

плати позивача нижчим за встановлений трудовим договором та в односторонньому

порядку прийнявши рішення про зменшення його посадового окладу,  порушив законодавство про працю,  а саме: 

ст.  94,  97 КЗпП України та  ст. 

21, 22, 29 Закону України «Про оплату праці»./ вимога від 5.03.2007

року/.

35.            Встановити,  що починаючи з травня 2004р.,  відповідач повинен був нараховувати

позивачу заробітну плату згідно з його посадовим окладом у 625,

00грн.,  який був

встановлений трудовим договором.  /

вимога від 5.03.2007 p./

Стягнути не доплачену

різницю в сумі 260 грн./ доповнив в судовому засіданні/.

36.  Встановити,  що відповідач,  не розглянувши його трудовий спір,  у комісії по

трудових спорах,  у десятиденний

строк з дня подання заяви,  порушив

законодавство про

працю,  а саме:  ст. 

226 КЗпП України./5.03.2007 року/.

37.            Встановити,  що відповідач,  не вручивши йому копію рішення комісії по

трудових

спорах у триденний строк,  порушив

законодавство про працю,  а саме:  ст. 

227 КЗпП

України./ вимога5.03.2007 року/.

38.

Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток,  за час вимушеного прогулу за неправильне

формулювання причини його звільнення у лютому 2004р.,  в сумі 7276, 92грн./ вимога від 5.03.2007

року/.

39.

Встановити,  що відповідач,  не нарахувавши позивачу заробітної плати за

відпрацьовані ним три години 08.02.2005р., 

порушив законодавство про працю./від 5.03.2007 року/.

40.    

Стягнути з відповідача на користь позивач заробітну

плату,  за відпрацьовані ним три години

08.02.2005р.,  в сумі 11,

25грн./5.03.2007 p./.

41.    

Встановити,  що

відповідач,  не зробивши йому доплату за

суміщення професій (посад) та виконання обов'язків тимчасово відсутнього

працівника (завідуючої господарством) порушив законодавство про працю,  а саме: 

ст.  105 КЗпП України

/ вимога від

16.06.2005р. /.

42.

Стягнути з відповідача на користь позивача доплату за суміщення професій

(посад) та виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника (завідуючої

господарством,  за час її перебування у

відпустці),  в сумі 342, 62 грн./ вимога

від 5.03.2007 р. уточнена 16.11.2007 року/.

43.Встановити,  що до початку роботи на посаді начальника

ФОК,  за укладеним трудовим

договором,  відповідач не роз'яснивши

йому його права і обов'язки,  порушив

законодавство про працю,  а саме:  ст.  29

КЗпП України.

44.Встановити,  що до початку роботи на посаді начальника

ФОК,  за укладеним трудовим

договором,  відповідач не проінформувавши

його під розписку про його умови праці, 

порушив  законодавство про працю,  а саме: 

ст.  29 КЗпП України.

45

.Встановити,  що до початку роботи на

посаді начальника ФОК,  за укладеним

трудовим договором,  відповідач не

ознайомивши його з правилами внутрішнього трудового розпорядку,  порушив законодавство про працю,  а саме: 

ст.  29 КЗпП України.

46.Встановити,  що до початку роботи на

посаді начальника ФОК. за укладеним трудовим договором,  відповідач не ознайомивши його з колективним

договором,  порушив законодавство про

працю,  а саме:  ст.  29

КЗпП України.

47. 

Встановити,  що до

початку роботи на посаді начальника ФОК. за укладеним трудовим договором,  відповідач не визначивши йому робоче

місце,  порушив законодавство про

працю,  а саме:  ст.  29

КЗпП України.

48. 

Встановити,  що до

початку роботи на посаді начальника ФОК, 

за укладеним трудовим договором, 

відповідач не забезпечивши його необхідними для роботи засобами,  порушив законодавство про працю,  а саме: 

ст.  29 КЗпП України.

49. 

Встановити,  що

відповідач,  не виплативши йому вихідну

допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку,  порушив законодавство про працю,  а саме 

ст. 44 КЗпП України.

50. 

Стягнути з відповідача на його користь вихідну

допомогу,  у розмірі тримісячного

середнього заробітку,  в сумі 2039,

94грн.

Вимоги за

пунктами 44-50 позивач заявив тільки  

5.03.2007 року. 51. Стягнути з відповідача на користь позивача

компенсацію моральної шкоди в сумі 50 000, 00грн./ вимога від 16.06.2005 року/.

Представник

відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі.

Стосовно несвоєчасної оплати відпуски за 2004 рік пояснив. Заробітна плата за

час відпустки була виплачена позивачу в серпні 2004 року,  так як на практиці оплата відпустки на ВАТ

"ПГЗК" проводиться в дні виплати заробітної плати,  тобто 10 і 20 числа поточного місяця. Крім

того,  питання виникло у серпні 2004 року

і не доцільно ставити його в червні 2005 року. Певний строк для вирішення цих

питань установлено  ст.  233 КЗпП України (відпустка 02.08.04р. по

30.08.04р.)/

Вимогу

стосовно ненадання позивачу адміністрацією довідки про зарплату відповідач

вважає необгрунтованою,  так як щомісячно

- до 5 числа поточного місяця кожному працівнику підприємства видається довідка

- розрахунковий литок про заробітну плату, 

де зазначаються всі  

нараховані   працівнику суми,  види нарахувань,  кількість

відпрацьованого

часу,  відрахування із заробітної

плати,  сума,  яка перераховується   на банківський рахунок працівника. Інших

більш повних відомостей надати неможливо.

Представник

відповідача заперечує затримку виплати розрахункових сум,  так як всі суми,  які належали позивачу при звільнені

нараховані в установлені строки та перераховані в березні місяці 2005 року на

банківський рахунок.

Винагорода

за вислугу років,  щороку виплачується

працівникам після прийняття спільного рішення правлінням і профспілковим

комітетом ВАТ "ПГЗК" і кожний рік час прийняття рішення може

змінюватись. Сума винагороди за вислугу років всім працівникам нараховувалась

тільки в березні 2005 року,  та надійшла

на рахунок позивача в квітні 2005 року. Точну дату перерахування всіх належних

позивачу сум при розрахунку назвати не мають можливості,  так як така інформація відсутня.

Трудова

книжка ОСОБА_1 була видана в день його ознайомлення з наказом про

звільнення,  тобто 04.03.2005 року,  після неодноразових повідомлень про явку у

відділ кадрів.

Стосовно

вимог про додаткову відпустку, 

представник відповідача вважає, 

що позивачем пропущений строк звернення до суду,  так як він мав можливість врегулювати питання

про додаткову відпустку починаючи з березня 2004 року,  коли був переведений з посади тренера на

посаду начальника фізкультурно-оздоровчого комплексу (ФОК). Строк звернення 3

місяці згідно  ст.  233 КЗпП України.

Розрахунок

виплат по тимчасовій непрацездатності здійснений згідно трудового стажу,  який відображений у наданій позивачем до

відділу кадрів трудовій книжці. Твердження позивача,  що в нього є інша трудова книжка,  де зазначено інші періоди роботи не повинно

братися до уваги,  так як відповідач

другу трудову книжку не надавав,  як і не

надавав у відділ кадрів ніяких довідок, 

які підтверджували б його трудовий стаж. Твердження позивача,  що у нього декілька трудових книжок і що він

працював по сумісництву на других підприємствах не слід брати до уваги,  тому що виплати по лікарняному проводяться за

основним місцем роботи. До того ж позивач до суду свою другу трудову книжку не

надав,  посилаючись не те,  що він її загубив.

Не погоджується

представник відповідача і з вимогами про перерахунок позивачеві винагороди за

вислугу років та доплату у розмірі 450 грн. за період з 1.10.2003р. по день

звільнення,  так як ця винагорода в сумі

150 грн. позивачу нарахована згідно Положення про нарахування цих виплат на ВАТ

«ПГЗК» (п.3 Положення) з урахуванням стажу, 

який має позивач,  поза межами

одного року роботи.

Представник

відповідача заперечує і проти виплати позивачу середнього заробітку за період

затримки виплати оспорюваних позивачем сум, 

вважає,  що всі суми нараховані

ВАТ «ПГЗК» правильно,  у відповідності до

діючого законодавства.

Стосовно

введення нового штатного розкладу ФОК з 1.05.2004 року,  то його було введено в зв, язку з

організаційними змінами у підрозділах невиробничої сфери підприємства та зміною

їх підпорядкування,  тому всі працівники

повідомлялися своєчасно. До того ж штатний розклад ФОК з 1.05.2004 року

підписаний ОСОБА_1,  як керівником,  ще в травні 2004 року,  тому в нього було достатньо часу,  щоб звернутися до органу,  який розглядає трудовий спір в межах

зазначеного законом 3-місячного строку. Представник позивача вважає

необгрунтованими і вимоги ОСОБА_1стосовно визнання незаконним наказу № 794 від

22.07.2004р. «Про зміну істотних умов праці фахівців ДЮСШ ФОК» так як на той

час впорядковувалась структура та відбувались

організаційні

заходи стосовно підрозділів невиробничої сфери. До того ж наявна кількість

тренерів та інші моменти робили наявність такої структури,  як ДЮСШ в структурі ФОК недоцільною. Крім

того,  це питання позивачем в

установлені  ст.  233 КЗпП України строки своєчасно не

вирішувалось. Представник позивача вважає розрахунки,  які ними надані правильними,  та категорично заперечують проти коригування

середнього заробітку для розрахунків оспорюваних позивачем сум,  або компенсаційних виплат,  так як вони є госпрозрахунковим

підприємством,  та не мають вільних

коштів на такі виплати.

Представник

позивача вважає також необгрунтованими вимоги про відшкодування моральної шкоди

у розмірі 50000 грн.,  так як по

більшості своїх вимог позивач пропустив строк позовної давності. До того ж він

не належним чином виконував свої обов.язки під час роботи на підприємстві,  про що свідчать накази про притягнення

позивача до дисциплінарної відповідальності, 

які ОСОБА_1оспорював у суді,  та

які залишено без змін. Крім того,  на

думку представника відповідача,  вимоги

позивача стосовно встановлення факту,  не

повинні розглядатися в порядку позовного провадження.

У позові

ОСОБА_1по всім пунктам просить відмовити. Якщо ж суд знайде підстави для

стягнення з ВАТ "ПГЗК" грошових сум на користь позивача,  просить здійснити залік сум,  які були необґрунтовано виплачені Ржеуцькому

згідно рішенню Інгулецького районного суду від

2005                    

року про виплату середньої заробітної плати за час

вимушеного прогулу в сумі виплат за один місяць,  а саме в сумі 1092, 47грн.,  так як вищезазначене рішення в цій частині

було скасовано рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від

2006                    

року. Питання про їх повернення відповідачем не ставилось.

Позивач

ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Вважає,  що строк звернення до суду з

приводу неправильного нарахування та виплати тих чи інших сум,  а також компенсаційних виплат згідно  ст. 

233 КЗпП України ним не пропущений, 

так як звернення до суду з вимогами про виплату заробітної плати будь

якими строками не обмежується. Обгрунтування своїх вимог він докладно зазначив

в останній редакції своєї позовної заяви від 5.03.2007 року. Зазначив,  що заперечення представника відповідача

стосовно тих порушень,  про які йдеться в

його позові,  безпідставні. Оплата

відпустки в 2004 році здійснена відповідачем з порушенням  ст. 115 КЗпП, 

пізніше ніж за 3 дні до відпустки, 

довідка про його заробітну плату на його звернення від 4.02.2005 року

йому також не була надана,  про що

зазначено в службовій записці головного бухгалтера ВАТ «ПГЗК» від 8.02.2005

року,  чим порушено  СТ. .49 КЗпП.. Відповідач видав йому трудову

книжку тільки 4.03.2005 року,  а не в

день звільнення,  чим порушив  ст.  47

КЗпП,  тому просить стягнути середній

заробіток за затримку трудової книжки/вимушений прогул/в сумі 369, 16 грн. так

як відповідач затримав виплату розрахункових сум,  які належали йому від підприємства,  та провів з ним остаточний розрахунок тільки

25.04.2005 року,  він просить стягнути з

відповідача середній заробіток за затримку розрахунку в сумі 1899, 36 грн. Він

вважає,  що відповідач неправильно

нарахував йому суму за відпустку у 2004 році, 

тому просить стягнути недораховану суму 64, 27 грн. Просить також

стягнути з відповідача недораховану суму компенсації за відпустку на момент

звільнення у лютому 2005 році у розмірі 18, 48 грн. Крім того просить стягнути

з відповідача недораховану суму за загальнообов, язковим державним соціальним

страхуванням,  підтверджену висновком

судово-бухгалтерської експертизи в розмірі 56, 89 грн. та просить

встановити,  що саме ця сума є

оспорюванню ним на момент звільнення в лютому 2005 році. Просить стягнути з

відповідача

середній

заробіток за весь час затримки виплати спірних сум по день фактичного

розрахунку,  який пропонує розрахувати

суду. Станом на 5.03.2007 року ця сума за розрахунками позивача становить

24699, 77 грн. Просить також стягнути з відповідача компенсацію за неправильно

розрахований стаж для нарахування вищезазначених виплат у сумі 106, 80

грн.,  так як його загальний трудовий

стаж перевищує 8 років,  та виплати

повинні були розраховуватися не в розмірі 80%, 

а у розмірі 100% заробітку. Вважає, 

що відповідач порушив законодавство про працю не надавши йому додаткову

відпустку за особливі умови праці під час його роботи на посаді тренера за

період з жовтня по березень 2004 року. Його право на таку відпустку /18 днів/

підтверджено постановою КМУ за №1290 «Про затвердження Списків виробництв,  робіт цехів, 

професій і посад,  зайнятість

працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із

шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці». За його

розрахунками за цей період йому повинна бути надана додаткова відпустка у

кількості 8, 85 днів. Просить стягнути з відповідача суму компенсації за

додаткову відпустку у розмірі 192, 66 грн. Просить також стягнути з відповідача

не донараховану на його погляд винагороду за вислугу років в сумі 349,  34 грн., 

так як вона йому повинна була бути розрахована не за період роботи 3

місяці,  а за весь час роботи. Просить

стягнути недораховану доплату за виконання обов.язків тимчасово відсутнього

працівника завгоспа ФОКу Проніної за період вересень-жовтень 2004 року /за 24 дні/

в сумі 342, 62 грн.,  так як саме він

виконував її обов, язки. Просить стягнути з відповідача заробітну плату за 3

години відпрацьовані ним 8.02.2005 року - у день,  який відповідач вважає прогулом.  Просить також встановити,  що відповідач порушив законодавство ввівши

новий штатний розклад ФОКу з 1.05.2005 року, 

без попередження,  змінивши йому

істотні умови праці та зменшив в односторонньому порядку його посадовий оклад,  встановити, 

що цей штатний розклад є нікчемним та юридичної сили не має,  і відповідач повинен був нараховувати йому

заробітну плату згідно з його посадовим окладом 625 грн.,  стягнути недораховану суму за 2 місяці 260

грн. Встановити,  що в наказі ВАТ «ГІГЗК

від 22.07.2004р. №794 «Про зміни істотних умов праці фахівців ДЮСШ ФОК»,  порушив законодавство про працю,  а саме: 

ст.  32 КЗпП України та зобов,

язати відповідача скасувати цей наказ.

Встановити,  що відповідач,  не розглянувши його трудовий спір,  у комісії по трудових спорах,  у десятиденний строк з дня подання заяви та

не вручивши йому копію рішення комісії по трудових спорах у триденний

строк,  порушив законодавство про

працю,  а саме:  ст. 

ст. .226,  227 КЗпП України.

Встановити,  що до початку роботи на посаді начальника

ФОК,  за укладеним трудовим

договором,  відповідач не проінформувавши

його під розписку про його умови праці, 

не ознайомивши його з правилами внутрішнього трудового розпорядку,  з колективним договором,  не визначивши йому робоче місце,  не забезпечивши його необхідними для роботи

засобами,  порушив законодавство про

працю,  а саме:  ст.  29

КЗпП України. Також просить встановити, 

що відповідач,  не виплативши йому

вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку,  порушив законодавство про працю,  а саме 

ст. 44 КЗпП України та просить стягнути з відповідача на його користь

вихідну допомогу,  у розмірі тримісячного

середнього заробітку,  в сумі 2039,

94грн.

В зв,

язку з тим,  що відповідач під час

виконання ним трудових обов.язків неодноразово порушував законодавство про

працю,  несвоєчасно та неправильно

нараховував йому оплату за відпуски та інші виплати,  несвоєчасно провів з ним розрахунки при

звільненні,  що призвело до недостатності

коштів для утримання його неповнолітньої дитини,  неправильним формулюванням причини його

звільнення принизив його честь та гідність, 

від чого він втратив нормальні життєві стосунки,  та зазнає

моральних

страждань,  йому заподіяна моральна

шкода,  яку він оцінює в 50000 гривень.

Всього,  згідно розрахунків позивача він просить

стягнути на свою користь недораховані йому суми,  які він повинен був отримати при звільненні в

сумі 1390, 76 грн,  компенсаційні виплати

за вимушений прогул,  затримку розрахунку,  затримку виплати оспорюваних сум у розмірі

26968, 29 грн.,  вихідну допомогу в сумі

2039, 94грн.,  моральну шкоду в сумі

50000 грн.

Вислухав

сторони,  вивчивши письмові матеріали

справи,  судом встановлено наступне.

Встановлено,  що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві

відповідача з 1.10.2003 року тренером викладачем з боксу

Фізкультурно-оздоровчого комплексу /далі ФОК/ ВАТ «ПГЗК»,  з 29.03.2004 року його було переведено

начальником ФОК,  21.02.2007 року

ОСОБА_1було звільнено з посади на підставі п.4 ст. 40КЗпП України(за прогул).

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 31.08.2005 року ОСОБА_1було

поновлено на посаді начальника ФОК. Згідно запису в трудовій книжці

ОСОБА_1поновлено на посаді 24.10.2005 року, 

а 28.10.2005 року його звільнено за 

ст. 38 КЗпП України( за власним бажанням /а.с. 116-117,  т.1/.

Рішенням

апеляційного суду Дніпропетровської області, 

від 30.05.2006 року рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу

від 31.08.2005 року в частині поновлення ОСОБА_1на роботі та стягнення на його

користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 3967, 99 грн.

було скасовано та ухвалено нове рішення, 

про відмову ОСОБА_1 в поновленні на роботі та стягнення середнього

заробітку за час вимушеного прогулу. Формулювання підстави звільнення змінено з

п.4  ст. 40 на ч.1  ст.  38

КЗпП України(власне бажання),  дата

звільнення змінена з 21.02.2005 року на 18.02.2005 року/а.с.  38-44, т.1/.

В

судовому засіданні встановлено,  що

нарахування оплати за відпустку ОСОБА_1 за період з жовтня 2003 року по жовтень

2004 року / а перебував він у відпустці з 2.08. по 30.08.2004 року/ було

здійснено в серпні 2004 року,  а не за 3

дні до відпустки,  як встановлено  ст. 

115 КЗпП України,  та п.4.21

Колективного договору ВАТ «ПГЗК» за 2004 рік, 

що підтверджується довідкою ВАТ «ПГЗК»/а.с. 152 ті/,  та розрахунковим листком ОСОБА_1за серпень 2004

року,  тобто відповідачем порушені

вищезазначені норми законодавства про працю. Втім,  ці вимоги /п.1/ позивач заявив тільки

16.06.2005 року,  за межами строку

позовної давності.

В

судовому засіданні встановлено,  що

відмову про надання позивачу довідки про розмір заробітної плати він отримав

8.02.2005 року,  про що зазначив в своїй

позовній заяві/а.с. 21, т.1/. Втім,  як

встановлено в судовому засіданні щомісячно, 

до 5-го числа поточного місяця всім працівникам ВАТ «ПГЗК» надаються

розрахункові листки,  які містять

відомості про нараховану заробітну плату з зазначенням виду,  структури нарахувань та утримань,  що дає можливість перевірити правильність

нарахування належних працівнику сум. 

Крім того,  з цією вимогою

визнання порушення відповідачем  ст.  49 КЗпП України/п.2/ позивач звернувся тільки

16.06.2005 року,  пропустивши

встановлений законом 3-х місячний строк на звернення з позовом.

В

судовому засіданні встановлено,  що після

звільнення трудову книжку у відповідача позивач отримав тільки 4.03.2005

року,  про що свідчить його особистий

підпис в особовій справі/а.с. 84, т.1/ та журналі. До того ж,  позивачем надано квитанції про направлення

вимог про видачу трудової книжки/а.с. 23, 

тЗ / Твердження відповідача про те, 

що вони неодноразово викликали ОСОБА_1за трудовою книжкою не

обґрунтовані,  так як не підтверджені

доказами. Таким чином,  відповідач дійсно

порушив  ст. 47 КЗпП. Втім,  вимоги про визнання цього порушення та

виплати компенсації за вимушений прогул за затримку трудової книжки /п.п.5, 6/

надано позивачем тільки 16.06.2006 року, 

тобто за межами строку позовної давності,  а тому в їх задоволенні належить відмовити за

пропуском строку позовної давності.

Стосовно

вимог позивача про додаткову відпустку /п.17 позовних вимог/. В судовому засіданні

встановлено,  що згідно постанови KM України

від 17.11.1997р. №1290 «Про затвердження Списків виробництв,  робіт, 

цехів,  професій і посад,  зайнятість працівників в яких дає право на

щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та

за особливий характер праці» передбачена додаткова відпустка

тренерам-викладачам дитячо-юнацької спортивної школи - 18 днів/а.с. 40,  т.2/. Втім, 

в  ст. 7 Закону України «Про

відпустки» зазначено,  що конкретна

тривалість відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно

від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості

працівника в цих умовах. Як,  вбачається

з колективних договорів між правлінням ВАТ «ПГЗК» та профспілковим підприємства

за 2003,  2004 рік,  відомості про додаткову відпустку

ОСОБА_1,  як тренера-викладача відсутні.

Не надано суду доказів стосовно умов праці позивача та часу зайнятості його в

цих умовах,  без чого вирішити це питання

неможливо. До того ж в наказі про прийняття ОСОБА_1на роботу в якості

тренера-викладача за №1120 від

1.10.2003 року зазначено,  що умови праці нормальні / а не шкідливі/а.с.

124, т.1/. Крім того,

відповідь від профкому ВАТ «ПГЗК» стосовно тривалості відпустки

ОСОБА_1,  де

зазначено,  яка відпустка йому надана,  та згідно яких умов,  позивач отримав ще

14.12.2004 року /а.с. 121, т1/,  а

тому мав можливість вирішити це питання, 

звернувшись до

КТС або до суду у встановлений законом 3 місячний строк,  чого він не зробив,  а

звернувся тільки 16.06.2005 року,  а

тому суд вважає,  що стосовно цієї вимоги

позивачем

пропущений строк звернення з позовом. 

Так як питання про право на отримання

додаткової відпустки позивачем своєчасно не вирішено,  немає підстав і для виплати йому

компенсації за цю відпустку,  і ці вимоги

/п.18/ суд також вважає необгрунтованими.

В

судовому засіданні встановлено,  що в зв,

язку з реструктуризацією та зміною структури цехів непромислової групи ВАТ «

ПГЗК» в березні 2004 року було прийнято рішення стосовно розробки

організаційних структур та штатних розкладів цехів цієї групи,  що підтвердила в судовому засіданні при

розгляді первісного позову начальник відділу ОПтаЗП ВАТ «ПГЗК» ОСОБА_2/а.с. 14, тЗ/,  та підтверджується наказом по ВАТ «ПГЗК» від 2.03.2004

року /а.с. 18, т.3/. В судовому засіданні встановлено,  що позивач Ржеуцький,   як 

керівник структурного  підрозділу  штатний 

розклад  ФОК,   введений 

з

1.05.2004 року узгодив своїм

підписом/а.с 101,

ті/. Тому вимога позивач про те,  що

штатний

розклад ФОК,  введений з 1.05.2004

року є нікчемним,  та юридичної сили не

має,  а ввівши

його відповідач порушив трудове законодавство /п.п.28, 33 позовних

вимог/,  суд вважає не

обгрунтованими,  як і вимоги позивача

стосовно скасування наказу ВАТ «ПГЗК» від

22.07.2004 року № 794 «Про зміну істотних умов праці фахівців ДЮСШ

ФОК»,  так як ці

зміни були пов.язані з упорядкуванням структури,  реорганізацією цехів непромислової

групи,  до того ж вимоги,  стосовно незаконності наказу виданого в липні

2004 року та

штатного розкладу,  введеного з 1.05.2004

року позивач вперше заявив тільки 1.04.2005

року,  пропустивши строки звернення з

позовом.

Втім,  як вбачається із штатного розкладу за травень

2004 року,  який згідно розрахунковим

листком ОСОБА_1,  введено з 1.05.2004

року позивачу Ржеуцькому було зменшено посадовий оклад . Так при переведенні

його на посаду начальника ФОК з 29.03.2004 року згідно наказу № 400 від

29.03.2004 року зазначено посадовий оклад 625 грн. згідно штатному розкладу з

січня 2004 року/ а.с.  126,  99т. 1/, 

втім,  з травня 2004 року оклад

начальника комплексу/ОСОБА_1/ складає 495 грн./а.с. 100, т.1/. Те,  що відповідач у встановленому законом порядку

повідомив позивача про зміну істотних умов праці,  ОСОБА_1категорично заперечує. Ніяких

доказів,  стосовно дотримання процедури

попередження та строків попередження позивача ОСОБА_1про зміну істотних умов

праці /зменшення посадового окладу / відповідач суду не надав. Згідно  ст. 32 КЗпП України,

про

зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за

2 місяці. Так як факт своєчасного повідомлення позивача про зміни істотних умов

праці відповідач заперечує,  а

відповідних доказів відповідач не надав, 

відповідач повинен був на протязі 2х місяців виплачувати позивачу

попередній оклад,  а тому вимоги позивача

за п.31, 32, 34, 35,  як і вимоги

стосовно стягнення з позивач недоплаченої через зміну умов суму,  а саме 260 грн./625грн. - 495грн. х 2міс/

підлягають задоволенню. Згідно ч.2 ст233 КЗпП України позовні вимоги про

стягнення належної працівнику заробітної плати буд-яким строком не обмежуються.

Вимоги

позивача стосовно встановлення порушення строку розгляду його заяви про

оскарження дисциплінарного стягнення за наказом по ВАТ «ПГЗК» від 13.10.2004

року № 1125,  яку він надав до КТС ВАТ

«ПГЗК» 25.11.2004 року,  та яка була

розглянута КТС тільки 10.01.2005 року, 

та невручення йому у встановлений законом строк рішення КТС /п.п.36, 37

позовних вимог/ не підлягає задоволенню в зв.язку з пропуском позивачем 3-х

місячного строку звернення до суду,  так

як цю вимогу він заявив тільки 5.03.2007 року.

Оскільки

без обмеження будь-яким строком можуть бути заявлені вимоги тільки стосовно

стягнення належної працівнику від підприємства заробітної плати,  на вимоги про компенсаційні виплати / виплату

середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 

за затримку розрахунку і т.п./ розповсюджується передбачений трудовим

законодавством З місячний строк позовної давності,  незастосування цього строку стосовно

вищезазначених вимог призведе до необгрунтованих виплат. З цих підстав вимога

позивача стосовно стягнення на його користь середнього заробітку за час

вимушеного прогулу в зв, язку з неправильним формулюванням причини його

звільнення у лютому 2005 року в сумі 7276, 92грн. / п.38 вимог/ задоволенню не

підлягає. Так про те,  що йому змінено

формулювання причини звільнення він дізнався з рішення апеляційного суду

Дніпропетровської області від 30.05.2006 року. Але вимогу про стягнення такої

компенсації він заявив тільки 5.03.2007 року, 

тобто пропустив строк звернення з позовом.

Суд

вважає необгрунтованими і вимоги позивача стосовно оплати йому 3-х годин роботи

8.02.2005 року/пункт 39, 40 вимог/,  так

як в п.1 наказу ВАТ «ПГЗК» № 159 від 14.02.2005 року «Про покарання» зазначено:

«Вважати начальнику ФОК ОСОБА_1 8 та 9 лютого 2005 року прогулами» /а.с. 51,

т.З/. Цей наказ не скасований. Тому підстав для нарахування Ржеуцькому

часткової оплати за роботу 8.02.2005 року/ в день,  який вважається прогулом/,    немає.

Суд

вважає не обґрунтованими і вимоги позивача стосовно доплати йому за виконання

обов, язків тимчасово відсутнього працівника - завгоспа ФОК Проніної в

вересні-жовтні 2004 року /п.п. 41-42 позовних вимог/. Так,  згідно діючому законодавству,  про доручення працівникові виконання обов,

язків тимчасово відсутнього працівника обов, язково видається наказ. Ця норма

міститься і в Положенні про оплату праці та матеріальне стимулювання робітників

ФОК,  в якому зазначено,  що « підставою для нарахування доплат є

розпорядження по ФОКу» /а.с. 55, тЗ/. Якщо такий наказ не видавався,  здійснення доплати є неможливим через

відсутність формальної підстави. Посилання позивача на те,  що в період відпустки завгоспа Проніної ФОК

працював нормально,  видавались наряди

робітникам,  не було ніяких

зауважень,  що ніби то свідчить про

те,  що саме він виконував ці

обов.язки,  та повинен отримати за це

доплату,  не є підставою для нарахування

такої доплати,  оскільки ОСОБА_1,  як керівник структурного підрозділу згідно

своєї посадової інструкції та Положення про ФОК,  несе повну відповідальність за стан роботи

комплексу,  є адміністративно-технічним

керівником,  та організатором

господарської діяльності комплексу. Крім того, 

він,  як керівник,  мав змогу вирішити це питання своєчасно,    крім

того,  позивач дізнався про відсутність

доплати,  ще коли отримав заробітну плату

в листопаді 2004 року,  а свої вимоги

заявив тільки в червні 2005 року,  тобто

пропустив строк.

Вимоги

позивача про встановлення порушення відповідачем законодавства про працю,  а саме 

ст.  29 КЗпП України з підстав

того,  що відповідач до початку роботи

позивача на посаді начальника ФОК,  за

укладеним трудовим договором не проінформував його під розписку про його умови

праці,  не ознайомив його з правилами

внутрішнього трудового розпорядку,  з

колективним договором,  не визначив йому

робоче місце,  не забезпечив його

необхідними для роботи засобами /п.п.43-48 позовних вимог/,  суд також вважає необгрунтованими. Так,  написавши заяву про прийняття на роботу

працівник дає згоду на виконання покладених на нього посадових обов, язків та

дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку. Ці нормативні акти,  позивач, 

як керівник структурного підрозділу був зобов, язаний знати та

керуватися ними в своїй роботі,  адже їх

виконання він повинен був вимагати від своїх підлеглих. Крім того,  ці вимоги позивач завив в суді тільки

5.03.2007 року,  тобто з порушенням

строку позовної давності.

Суд

вважає необгрунтованими і вимоги позивача стосовно стягнення на його користь

вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку,  в сумі 2039, 94грн. згідно  ст. 44 КЗпП України /п.п.49, 50 вимог/,  так як згідно рішенню апеляційного суду

Дніпропетровської області від 30.05.2006 року формулювання підстави його звільнення

змінено не на ч.3,  а на ч.1  ст. 38 КЗпП України (власне бажання),  що не дає право на виплату зазначеної

позивачем допомоги.

Вищезазначені

вимоги,  крім стягнення доплати за

зменшення без попередження посадового окладу позивача в травні 2004 року,  на які строк позовної давності не

розповсюджується,  суд вважає

необгрунтованими,  та такими,  що не підлягають задоволенню. Підстав для

поновлення строку позовної давності по тим вимогам,  по яким строк пропущений суд не вбачає,  до того ж ніяких пояснень та доказів стосовно

поважності пропуску строку позовної давності позивач не надавав.

З метою

перевірки правильності нарахування позивачу заробітної плати за відпустку,  компенсації за невикористану відпустку,  допомоги по соціальному страхуванню,  розрахунку середнього заробітку,  вислуги років,  по справі була проведена судово-економічна

експертиза.

Розглядаючи

вимогу позивача стосовно перевірки правильності нарахування заробітної плати за

щорічну відпустку за 2003-2004 рік в серпні 2004 року/п.п.7-9 позовних

вимог/,  судом встановлено,  що порядок обчислення середнього заробітку

для оплати відпустки визначений постановою КМУ № 100 від 8.02.1995 року «Про

порядок обчислення середньої заробітної плати». Згідно 2 розділу цього порядку

середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи,  тобто з першого числа місяця після оформлення

на роботу до першого числа місяця,  в

якому надається відпустка,  або

виплачується компенсація за невикористану відпустку. Згідно розділу 3-го

"при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження

включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки за суміщення професій

і посад ". Згідно п. 7 цього розділу : "Нарахування виплат за час

щорічної відпустки,  проводиться шляхом

ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12

місяців,  або за менший фактично

відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого

відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів,  встановлених законодавством). Одержаний

результат перемножується на число календарних днів відпустки.

При

розрахунку середнього заробітку,  суд

повністю погоджується з розрахунком наведеним в висновку судово-економічної

експертизи,  яка була проведена по справі

згідно ухвали суду від 20.04.2007 року. Так сума заробітку взята з

розрахункових листків за період з жовтня 2003 року по липень 2004 року та

становить 4376, 71 грн./ в тому числі- 2003 рік: жовтень- 225 грн.,  листопад -251, 33 грн.,  грудень -249, 53 грн.,  2004 рік -січень- 253, 67 грн,  лютий- 248, 40 грн.,  березень- 324, 76 грн.,  квітень- 776, 09 грн.,  травень- 690, 43 грн.,  червень- 560, 64 грн.,  липень- 796, 86 грн, /.   Кількість календарних днів в цьому періоді/

за

винятком святкових і неробочих днів/ становить 296 днів. Тривалість

відпустки ОСОБА_1

становить 28 календарних днів,  а

отже середньоденна ставка складає 4376, 71: 296= 14, 787

грн. Сума нарахування за щорічну відпустку ОСОБА_1складає 414, 04 грн.

/а.с. 112. т.2/.

Сума,  нарахована ВАТ «ПГЗК» складає

414,  01 грн. Сума нарахована позивачем

ОСОБА_1 складає 478, 28 грн. Розбіжність внаслідок застосування позивачем

коригування.

Але суд погоджується з експертом стосовно того,  що згідно другого речення першого

абзацу    п.10       вищезазначеного    

«Пордку..»    коригування    заробітної    плати    

на

госпрозрахункових

підприємствах не є обов.язковим.  До того

ж позивачу відповідачем виплачена правильна сума ще в серпні 2004 року. Таким

чином вимога позивача про стягнення недорахованої суми зарплати за відпустку

2004 року /п.7-9 вимог/ суд вважає безпідставною.

Розглядаючи

вимогу позивача стосовно неправильності нарахування компенсації за

невикористану відпустку при звільненні в лютому 2005 року /п.п.10-12, 14-16

вимог/,  судом встановлено,  що згідно висновку судово-економічної

експертизи за № 723 застосовується вищезазначений порядок,  а саме згідно р.2 Порядку обчислення

середньомісячного заробітку «Обчислення середньої заробітної плати для оплати

часу щорічної відпустки,  або для виплати

компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні

12 календарних місяців роботи,  що

передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані

відпустки". Згідно п.3 « При обчисленні середньої заробітної плати у всіх

випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки

(за суміщення професій і посад; високі досягнення в праці (високу професійну

майстерність); виробничі премії. Премії включаються в заробіток того

місяця,  на який вони припадають згідно з

розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Одноразова

винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до

середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця

розрахункового періоду 1/12 винагороди, 

нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

При

обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної

відпустки,  або компенсації

невикористаної відпустки,  крім

зазначених вище виплат,  до фактичного заробітку

включаються виплати за час,  протягом

якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної

відпустки,  виконання державних і

громадських обов'язків,  службового

відрядження тощо),  та допомога у зв'язку

з тимчасовою непрацездатністю. Нарахування виплат здійснюється згідно п.7

Порядку / викладений вище/.

За

період з лютого 2004 року по січень 2005 року /12 місяців,  що передували звільненню ОСОБА_1виплачена

йому заробітна плата з урахуванням посадового окладу,  доплати за сумісництво в квітні,  травні, 

липні та серпні 2004 року, 

виплати за час попередньої відпустки, 

допомога у зв, язку тимчасовою непрацездатністю,  1/12 винагороди за вислугу років,  індексація / структура суми заробітної плати

в таблиці експертизи №2 а.с.  115, т2/

становить 7423, 38 грн. Кількість відпрацьованих днів за цей період становить

356. Кількість днів невикористаної відпустки сторонами не оспорюються і

становлять 12, 92 календарних днів. Середньоденна ставка становить: 7423, 38

грн. : 356 днів = 20, 85 грн. Сума компенсації за дні невикористаної відпустки

становить: 20, 85 грн. х 12, 92 дн. = 269, 38 грн.

Суд повністю

погоджується з розрахованою експертом сумою, 

та з необов, язковістю коригування заробітної плати для

госпрозрахункових підприємств.

Розбіжність

суми компенсації за невикористану відпустку ВАТ «ПГЗК» становить -12, 52 грн.

(269, 38 - 256, 86),  яка виникла

внаслідок того,  що ВАТ "ПГЗК"

не враховано виплати за вислугу років.

Таким

чином позовні вимоги ОСОБА_1стосовно стягнення з відповідача недорахованої суми

компенсації за невикористану відпустку в лютому 2005 року підлягають

задоволенню частково в сумі 12, 92 грн./вимоги п.п.10-12,  14, 16/

Перевіряючи

вимоги позивача ОСОБА_1стосовно неправильності нарахування йому допомоги по

соціальному страхуванню на період тимчасової втрати працездатності з

14.01.2005р. по 3.02. 2005р. /15 днів/, 

судом встановлено,  що розрахунок

витрат по тимчасовій непрацездатності регламентовано наступними нормативними

актами:

Законом   України  

"Про  

загальнообов'язкове  

державне   соціальне   страхування  

у .зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,  зумовленими народженням та

похованням",   ст. 21, 53 ; Постановою КМУ від 26 вересня

2001 p.

N 1266 "Про обчислення середньої заробітної плати

(доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним

страхуванням" .п.п.3, 4, 7, 16, 20.

Розрахунковим

періодом,  за який обчислюється середня

заробітна плата для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів

тимчасової непрацездатності є період роботи за останнім основним місцем роботи

перед настанням страхового випадку, 

протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові

внески або за неї сплачувалися страхові внески. Розрахунковим періодом для

застрахованих осіб є останні 6 календарних місяців,  що передують місяцю,  в якому настав страховий випадок. Середня

заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої

заробітної плати за видами виплат,  що

включають основну та додаткову заробітну плату, 

інші заохочувальні та компенсаційні виплати,  які підлягають обкладанню податком з доходів

фізичних осіб,  та з яких сплачувалися

страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального

страхування. Середньогодинна заробітна плата обчислюється шляхом ділення

нарахованої за розрахунковий період заробітної плати на кількість

відпрацьованих годин застрахованою особою у зазначений період. Сума страхових

виплат застрахованій особі та оплати за перші п'ять днів тимчасової

непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення

суми денної (годинної) виплати,  розмір

якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної

плати залежно від страхового стажу,  якщо

наявність його передбачено законодавством, 

на кількість днів (годин),  які

підлягають оплаті.

При

перевірці правильності нарахування цих виплат суд повністю погоджується з

розрахунком ,  який зазначений у висновку

судово-економічної експертизи по справіУас. 

116-118, 121

За

даними розрахункових листків ОСОБА_1за період липень-грудень 2004року йому

всього нарахована заробітна плата в сумі 3948, 13 грн. З усіх нарахованих

сум,  було утримано внески до фонду

соціального страхування.

Згідно з розрахунковими табелями ФОК ВАТ "ПГЗК

ОСОБА_1 О.А. за період з липня по

грудень 2004 року було відпрацьовано 887 годин.

Середньогодинна заробітна плата ( згідно п. 16

постанови №1266) складає - 4, 452 грн. /3948, 13 грн. :

887 /. Згідно записам у трудовій книжці

ОСОБА_1,  яка

знаходилася на ВАТ «ПГЗК» його загальний трудовий стаж складає 7 років 11

місяців. Згідно 

ст. 37 Закону України "Про розмір внесків на деякі види

загальнообов'язкового

державного соціального страхування"     передбачено,  що допомога         по         тимчасовій

непрацездатності

виплачується застрахованим особам які мають стаж від 5 до 8 років - 80

відсотків середньої заробітної плати. . Таким чином,  сума виплати Ржеуцькому по листку

непрацездатності становитиме: 4, 452 грн. х 8 х 0, 8 х 15 = 427, 39 грн.

Де: 4,

452 - середньогодинна заробітна плата; 8 - кількість робочих годин на день; .

0, 8 -коефіцієнт при стажі до 8 років; 15-кількість днів тимчасової непрацездатності.

Ця сума збігається з розрахунком зробленим позивачем ОСОБА_1 / різниця 0, 19

грн. виникла в результаті більшого заокруглення позивача в розрахунках/.

Сума

виплати по листку непрацездатності розрахована ВАТ «ПГЗК» складає 370, 31 грн.

різниця складає 57, 08 грн./ 427, 39 - 370, 31/. Недорахована сума підлягає

стягненню з ВАТ «ПГЗК» на користь позивача.

При

проведенні розрахунків ВАТ « ПГЗК» не були враховані заробітна платня

нарахована за тимчасово відсутнього працівника, 

яка була нарахована в серпні 2004 року в сумі 112, 50 грн.,  та відпускні в сумі 114, 01грн. Таким чином

вимоги позивача за пунктами 19-21 суд вважає обгрунтованими,  та такими, 

що підлягають задоволенню.

Що

стосується вимог позивач стосовно нарахування йому допомоги по листку непрацездатності

з урахуванням 100 відсотків середнього заробітку,  з тих підстав,  що він має загальний трудовий стаж більше ніж

8 років /п.п. вимог 22-24/,  то суд

вважає їх необгрунтованими. Так згідно трудовій книжці,  яка знаходилася у відділі кадрів ВАТ «ПГЗК» -

ET

-11 № 6480340 трудовий стаж

ОСОБА_1становить саме 7років 11 місяців 13 днів /а.с. 116, т1/.

Другу трудову книжку - БТ-1 №6228312 /а.с. 27, т.З/ ОСОБА_1у відділі кадрів не

не залишав,  які-небудь офіційні довідки

стосовно свогостажу на час нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності

також відповідачу не надавав. До того ж, 

на пропозицію відповідача надати другу трудову книжку суду,  позивач відмовився,  заявивши, 

що загубив її. Надана позивачем довідка про додатковий стаж не може бути

підставою для перерахунку,  так як на

момент нарахування суми допомоги відповідачем вона була відсутня. Тому в

задоволенні цих вимог / п.п.22-24 / належить відмовити.

В

судовому засіданні встановлено,  що

згідно з «Положенням про нарахування одночасної винагороди за вислугу років..»

,  яке було введено в дію з січня 2004

року на ВАТ "ПГЗК",  а саме

пункту 3 розділу 2 цього положення "перша винагорода за вислугу років

нараховується за стаж роботи понад 1 рік станом на 31 грудня звітного року

/а.с. 37, т.З/. ОСОБА_1 згідно запису № 7 у трудовій книжці був прийнятий на

ВАТ "ПГЗК" з 01.10.2003 року тренером викладачем з боксу,  а з 29.03.2004-р. згідно з записом № 8 у

трудовій книжці був переведений на посаду начальника фізкультурно оздоровчого

комплексу де й працював станом на 31 грудня 2004 року (т. 1 стр. 116)./ Його

загальний стаж роботи на ВАТ "ПГЗК" станом на 31.12.2004 року складає

- 1 рік 3 місяці (один рік три місяці). Стаж роботи ОСОБА_1О.А.,  який перевищує 1 рік,  складає 3 місяці,  а отже відповідач правильно застосовував

порядок врахування стажу при розрахунку винагороди,  а трактовка

позивач з цього питання не є правильною.

Втім при

перевірці суми нарахування винагороди за вислугу років експертом,  виявлена помилка,  яка припущена при розрахунку стосовно

кількості робочих днів за З місяці. Так, 

при розрахунку вислуги років ВАТ "ПГЗК" (т.1, ар.79)

начальником ОТ і ЗП були враховані тільки 63 дні,  а при дослідженні табелів обліку робочого

часу за жовтень-грудень 2004 року встановлено, 

що ОСОБА_1 О.А. було відпрацьовано 65 днів (жовтень 2004р.- 21

день,  листопад 2004р.- 22 дні,  грудень 2003р. - 22 дні).

Отже

виплата винагороди за вислугу років позивачу повинна бути нарахована за стаж

роботи,  що перевищує один рік,  тобто за три місяці (виключаючи 31.12.2004

року),  що становить 65 робочих днів.

Згідно Положення нарахування винагороди за вислугу років здійснюється за

формулою: С возн.=Оу

ст.  X Кстаж. X Дф.отр.

період / Д план.год ,  або /600 х їх 65/252/= 154, 76 грн.,  де:

Оу

ст.  - встановлений оклад (600 грн. за

розкладом з 1 липня 2004 року); Кстаж. -коефіцієнт стажу (1.0 за пунктом 1

розділу 2 вищевказаного Положення); Дф.отр.період - кількість фактично

відпрацьованих днів за період (жовтень 2004р.- 21 день,  листопад 2004р.- 22 дні,  грудень 2003р. - 22 дні); Д план.год-планова

кількість робочих днів за рік (252), 

таким чином сума виногороди за вислугу років за 2004 рік

ОСОБА_1складатиме 154, 76 грн. Різниця з нарахуванням відповідач ВАТ «ПГЗК»

становить всього 4 грн.76 коп./154, 76 грн. - 150 грн./

Таким

чином вимоги ОСОБА_1стосовно донарахування йому винагороди за вислугу років

/п.п.25-27 / підлягають частковому задоволенню на суму 4грн.76 коп.

Згідно

зі  ст. 

117 КЗпПУкраїни в разі невиплати власника або уповноваженого ним органу

належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в  ст. 116 цього кодексу,  при відсутності спору про їх розмір

підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час

затримки по день фактичного розрахунку.

В

судовому засіданні встановлено,  що

позивача ОСОБА_1згідно наказу ВАТ «ПГЗК» № 213 від 28.02.2005 року було

звільнено за  ст. 40 п.4 КЗпП України(за

прогул) з 21.02.2005 року. Встановлено також, 

що розрахунок з позивачем згідно вимог 

ст. . 116 КЗпП України проведений не був,  і останні суми,  які належали йому від підприємства він

отримав тільки 25.04.2007 року. Ця обставина підтверджується наданою позивачем

заявою на отримання банківського переказа в сумі 199, 00 грн./а.с. 25,  т.З/. Згідно довідки відповідача ВАТ «ПГЗК»

наказ про звільнення ОСОБА_1надійшов до розрахункового відділу після 11.03.2005

року,  та

розрахункові

суми були виплачені одночасно з заробітною платою за березень в квітні 2005

року/а.с. 78, т1/. Відповідач на неодноразові запити суду данних про строк

перерахунку розрахункових сум на банківський рахунок ОСОБА_1не надав. Тому суд

вважає датою розрахунку 25.04.2005 року.

Строк

затримки розрахунку становить 44 дні,  в

тому числі: лютий 2004 p.- 5 днів /строк починається з 22.02.2004 року,  день 21.02. не враховується судом,  так як його оплачено при звільненні/;

березень 2004 року -22 дні,  квітень 2004

року -17 днів / згідно графіку роботи за 2005рік./а.с. 109т1/.

Судом

встановлено,  що середня заробітна плата

для оплати вимушеного прогулу та компенсаційних виплат за затримку розрахунку

обчислюється згідно Вищезазначеного «Порядку...» затвердженого постановою KM України

від 8.02.1995 року №100. Період за який обчислюється середній заробіток - це

останні 2 календарні місяці роботи,  що

передують події,  з якою пов'язана

відповідна виплата. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках

її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки

(суміщення професій і посад; високі досягнення в праці (високу професійну

майстерність); вислугу років та інші); виробничі премії. Премії включаються в

заробіток того місяця,  на який вони

припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Одноразова

винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до

середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця

розрахункового періоду 1/12 винагороди, 

нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

При

обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються:

одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку,  матеріальна допомога),  виплати за час,  протягом якого зберігається середній

заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків,  щорічної і додаткової відпусток,  відрядження тощо) та допомога у зв 'язку з

тимчасовою непрацездатністю.

Нарахування

виплат,  що обчислюються із середньої

заробітної плати за останні 2 місяці, 

проводяться шляхом множення середньоденного(годинного) заробітку на

число робочих днів/годин,  а у

випадках,  передбачених чинним

законодавством,  календарних днів,  які мають бути оплачені за середнім

заробітком.  Середньоденна (годинна)

заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично

відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих

робочих днів (годин),  а у випадках,  передбачених чинним законодавством,  - начисло календарних днів за цей період. У

разі коли середня місячна заробітна плата визначена,  законодавством як розрахункова величина для

нарахування виплат і допомоги,  вона

обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати,  розрахованої згідно з абзацом першим цьо.го

пункту,  на середньомісячне число робочих

днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів

розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два

календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства,  установи, 

організації,  встановленим з

дотриманням вимог законодавства.

Коригування  заробітної плати  на госпрозрахункових  підприємствах 

проводиться  з урахуванням їх

можливості,  та не є обов, язковим.

Стосовно

розрахунку середньої заробітної плати за два місяці,  у висновку судово-економічної експертизи

наданий докладний аналіз розрахунків сторін, 

та запропонований варіант експерта, 

з яким суд повністю погоджується, 

так як вважає його таким,  що

відповідає вимогам чинного законодавства.

Так

згідно розрахунку експерта сумарний заробіток ОСОБА_1за 2 місяці,  які передували його звільненню,  становить 927, 06 грн.,  в тому числі: за грудень 2004 року -681, 41 грн.

/ з урахуванням премії - 60, 00 грн., 

індексації - 8, 51 грн.,  1/12

частини нагороди за вислугу років - 12, 90 грн. (154, 76 : 12) /; за січень

2005 року- 254, 65 грн./ без урахування премії, 

так як вона за даними відповідача сторнована,  з урахуванням 1/12 частини винагороди за

вислугу років - 12, 90 грн.,  та

індексація- 14, 21грн./. Не враховується при обчисленні середнього

заробітку   допомога у зв, язку з

тимчасовою

непрацездатністю.

Згідно розрахункових листків ОСОБА_1 в грудні 2004 року відпрацьовано -183

години,  в січні 2005 року- 55

годин,  а всього 238 годин. Відповідно до

вимог вищезазначеного «Порядку..» затвердженого постановою КМУ від 8.02.1995

року №100 середньоденна заробітна плата на момент звільнення ОСОБА_1у лютому

2005 року складає 31, 16 грн./ 927, 06 : 238 х 8/,  де:

927, 06 грн.

всього нараховано за грудень-січень 2004-225 p.p.; 238 - всього

відпрацьовано годин за цей же період; 8- кількість робочих годин за один день.

В

судовому засіданні встановлено,  що

відповідач ВАТ «ПГЗК» середній заробіток позивача ОСОБА_1за 2 останні місяці

роботи для розрахунку вимушеного прогулу та ін.,  розраховано не у відповідності з вимогами

пункту 8 Постанови № 100,  а саме

відповідачем не обчислювався середньоденний заробіток,  ВАТ "ПГЗК" розраховано

середньомісячний заробіток в сумі 666, 26 грн., 

що не є правильним.  Різниця із

розрахунком позивача виникла внаслідок неврахування експертом премії за січень

2005 року,  та через незастосування

коригування в зв, язку з підвищенням тарифних ставок та посадових окладів. Суд

вважає,  що застосування коригування

стосовно вже виплачених сум не є доцільним, 

через ускладнення проведення розрахунків та невелику розбіжність в сумах,  які є несуттєвими.

Що ж

стосується розрахунку компенсаційних виплат за затримку розрахунку,  то суд вважає можливим застосувати

коригування середнього заробітку позивача, 

в зв, язку з підвищенням ставок та тарифів на підприємств з 1.03.2005

року в 1, 35 /а.с.  51 , т 2/.

Таким

чином,  згідно з експертним

дослідженням,  з виводами якого погодився

суд,  середньоденний заробіток ОСОБА_1для

розрахунку компенсації за затримку виплати розрахункових сум при звільненні

становить 31, 16 грн. Враховуючи підвищення тарифних ставок та окладів з 1.03.2005

року,  середньоденний заробіток становитиме

- 42, 07 грн./31, 1 грн. х 1, 35/. Згідно графіку роботи за 2005 рік /а.с. 109,

т.1/ затримка розрахунку нараховується за період з 22.02.2005 року по

25.04.2005 року,  в тому числі: за лютий

2005 року згідно графіку роботи - 5 робочих днів,  за березень 2005 року - 22 робочі дні,  за квітень 2005 року - 17 робочих днів. Тоді

сума компенсації / середнього заробітку/ за затримку розрахунку належних

позивачу від підприємства сум при звільненні становитиме : за 5 робочих днів

лютого - 155, 80 грн./ 31, 13 грн. х 5/; за 22 дні березня 2005 року та 17 днів

квітня 2005 року /всього 39 днів/ -1640, 73 грн. / 42, 07 грн. х 39 дн./,  а всього 1796, 53 грн. Ніяких пояснень

стосовно причин затримки виплати розрахунку відповідач суду не надав,  а тому суд вважає,  що невиплата розрахункових неоспорюваних на

той час сум позивачу сталася з вини відповідача. Разом з тим,  суд вважає за необхідне врахувати при

стягненні компенсаційних виплат сум,  які

були виплачені відповідачем позивачу в жовтні 2005 року на виконання рішення

Інгулецького районного суду від 31.08.2005 року,  яким ОСОБА_1було поновлено на роботі,  та на його користь було стягнуто компенсацію

за вимушений прогул,  так як це рішення

30.05.2006 року було скасовано,  та

апеляційним судом Дніпропетровської області постановлено нове рішення,  про відмову Ржеуцькому в задоволені його

вимог. Згідно реєстру на перерахування заробітної плати Ржеуцькому в жовтні

2005 року було перераховано 1092,  47

грн./а.с. 13,  т2/. Отже,  сума компенсації за затримку виплати розрахункових

сум при звільненні с урахуванням виплат, 

які отримав ОСОБА_1в жовтні 2005 року, 

становитиме 704, 06 грн./1796, 53 грн.- 1092, 47 грн./ Таким чином,  вимоги ОСОБА_1стосовно того,  що відповідач при виплаті йому розрахунку

порушив  ст.  ст. 116, 117 КЗпП України /п.3 вимог/

піддягають задоволенню,  а стосовно

стягнення на його користь компенсації за затримку всіх нарахованих сум,  що належали йому від підприємства на момент

звільнення /пункт 4 вимог/ підлягають частковому задоволенню в сумі 704, 06

грн.

Розглядаючи

вимогу позивача стосовно стягнення на його користь його середнього заробітку за

весь час затримки по день фактичного розрахунку всіх оспорюваних ним сум в

розмірі,  який станом на 5.03.2007 року

становив за розрахунками позивача 24669, 77 грн./п.п.вимог 13, 14,  подальших розрахунків суду не надано/,  суд враховує те,  що згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного

суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці

від 24.12.1999 року №13,  у разі не проведення

розрахунку в зв, язку із виникненням спору про розмір належних до виплати

сум,  при частковому задоволенні вимог

позивача,  суд визначає розмір

відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми,  на яку той мав право,  частки, 

яку вона становила в заявлених вимогах, 

істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших

конкретних обставин справи.

В

судовому засіданні встановлено,  що як

оспорювану ним суму,  позивач зазначив в

позові - 56, 89 грн.- допомогу за тимчасову непрацездатність. Всі ж оспорювані

позивачем суми,  які,  як він вважав,  повинні були належати йому від підприємства:

доплата винагороди за вислугу років, 

доплата за зниження посадового окладу, 

доплата за відпустку 2004 року, 

доплата допомоги по тимчасовій непрацездатності,  доплата компенсації за відпустку в лютому

2005 року,  компенсація за додаткову

відпустку,  доплата за виконання обов,

язків за тимчасово відсутнього працівника, 

становила в загальній сумі 1390, 76 грн. Обґрунтованими його вимоги суд

визнав тільки стосовно суми 334, 76 грн. Тому суд вважає,  що достатньою при вищезазначених обставинах

буде сума компенсації за затримку виплати оспорюваних сум,  в розмірі 500 грн. Таким чином,  вимоги позивача стосовно пунктів 13, 14

позовних вимог підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи

вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди,  суд враховує те,  що стосовно більшості своїх позовних вимог

він пропустив строк позовної давності, 

втім судом встановлено,  що

відповідач несвоєчасно провів розрахунки, 

неправильно нарахував деякі виплати, 

тривалий час не надавав необхідні для вирішення спору матеріали,  внаслідок чого позивач зазнав моральних

страждань. Адекватною переживанням позивач сумою відшкодування моральної шкоди

на думку суду буде сума в розмірі 500 грн.

Керуючись  ст. 

ст.  2,  3, 

10,  18,  32, 

38,  44,  47, 

49,  74,  76, 

79,  82,  83, 

94,  97,  103, 

105,  115-117,  141, 

226,  227,  235, 

237-1,  238 КЗпП України,  Законами України «Про відпустки»,  «Про оплату праці»,  Постановою Кабінету Міністрів України від

8.02.1995 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати»,   ст. 

ст.  212-215,  367 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позовні

вимогиОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Південний

гірничо-збагачувальний комбінат» про порушення законодавства про працю та

стягнення грошових виплат задовольнити частково.

1

.Встановити,     що    Відкрите   

акціонерне    товариство    «Південний    гірничо-збагачувальний комбінат»

1.1- невиплатою

в день звільненняОСОБА_1 всіх нарахованих

сум,  що належали йому від підприємства на день

звільнення,  порушило  ст. 

ст.  116-117 КЗпП

України;

1.2.-   неправильно   нарахувало 

ОСОБА_1   компенсацію  за

невикористану

відпустку на момент звільнення в лютому 2005 року,  чим порушило «Порядок

обчислення

середньої заробітної плати» затверджений постновою

Кабінету міністрів України

від 8.02.1995

року № 100,  та повинно було нарахувати

цю компенсацію в сумі 269 гривень 38

копійок;

1.3. -

неправильно нарахувало допомогу по соціальному страхуванню на період тимчасової

втрати

працездатності з 14.01 2005 року по 3.02.2005 року,  чим порушило «Порядок обчислення середньої

заробітної плати(доходу) для розрахунку виплат за загальнообов, язковим

державним соціальним страхуванням» затверджений постановою Кабінету міністрів

України від 26 вересня 2001 року №1266, 

а оспорюваною на момент звільнення у лютому 2005 році є сума

недорахованих страхових виплат у розмірі 57 грн. 08 копійок;

1.4-

зменшивши у штатному розкладі ФОК ВАТ «ПГЗК» з 1.05.2004 року посадовий

окладОСОБА_1 без його своєчасного попередження порушило  ст. 

ст.  32, 97, 103 КЗпП України.

2.   Стягнути  

з   Відкритого   акціонерного   товариства  

«Південний  

гірничо-збагачувальний комбінат» на користьОСОБА_1

1.       

- середню заробітну плату за час затримки по день

фактичного розрахунку в сумі 704 гривні 06 копійок;

2.       

- недораховану суму компенсації за невикористану

відпустку при звільненні в лютому 2005 році в сумі 12 гривень92 копійки;

3.       

- недораховану суму допомоги по соціальному страховинню

на період тимчасової втрати працездатності в січні-лютому 2005 року в сумі 57

гривень 08 копійок;

4.       

- недораховану винагороду за вислугу років за 2004 рік в

сумі 4 гривні 76 копійок;

5.       

- недораховану заробітну плату за травень -червень 2005

року в сумі 260 гривень;

6.       

- середню заробітну плату за час затримки розрахунку

оспорюваних сум визначену судом в сумі 500 гривень; а всього стягнути

1538гривень 82 копійки.

3.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний

комбінат» на користьОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди - 500 гривень.

4.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний

комбінат» на користь держави судовий збір в сумі 51 гривня,  та витрати на інформаційно технічне забезпечення

судового процесу в сумі 30 гривень.

В іншій частині

позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Це

рішення в частині стягнення недорахованих сум /заборгованості по зарплаті/ та

компенсацій підлягає негайному виконанню в сумі середнього заробітку за один

місяць.

Заяву

про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його

проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 20 днів

після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до

Апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд.

Рішення

набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне

оскарження,  якщо заяву не подано,  або після закінчення строку на подачу

апеляційної скарги,  якщо заяву подано,  а скаргу -ні, 

або після розгляду справи апеляційним судом,  якщо рішення не скасовано.