Рішення

від 19.06.2014 по справі 1417/2242/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №1417/2242/12 19.06.2014 19.06.2014 19.06.2014

Провадження № 22ц/784/1909/14 Суддя першої інстанції Войнарівський М.М.

Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 червня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Царюк Л.М., Колосовського С.Ю.,

при секретарі Романенко Ю.О.,

за участю: відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідачів - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства «ЕнергоБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ЕнергоБанк» (надалі - Банк) про визнання кредитного договору недійсним , -

В С Т А Н О В И Л А:

30 серпня 2012 року Банк звернувся до суду з позовом, який уточнив в подальшому, до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 8 липня 2008 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір про надання кредиту № 25, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 270 000 дол. США строком до 5 липня 2013 року для добудови житлового будинку.

В забезпечення виконання умов договору 8 липня 2008 року між банком та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 укладені договори поруки.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором станом на 10 червня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 421 576,59 дол. США, що еквівалентно 3369661 грн. 68 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку зазначену вище заборгованість за кредитним договором.

В липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, у якому просив визнати договір № 25 про надання кредиту від 8 липня 2008 року недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він уклав вказаний договір під впливом тяжкої обставини важкої хвороби колишньої дружини) та на вкрай невигідних умовах.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2013 року позов Банку задоволено. Стягнуто на користь Банку солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором у розмірі 421576,59 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентно 3369661 грн.68 коп. в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Також розподілено судові витрати.

В своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі та задовольнити вимоги зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Рішенням апеляційної інстанції від 22 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено в частині вирішення первісного позову. Стягнуто таку ж суму заборгованості за договором кредиту солідарно з боржника і поручителя окремо щодо кожного поручителя. Це рішення в частині вирішення вимог зустрічного позову залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 травня 2014 року рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2013 року у частині задоволення позовних вимог ПАТ «ЕнергоБанк» скасовано, а справу передано на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 8 липня 2008 року між акціонерним банком «ЕнергоБанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ЕнрегоБанк», та ОСОБА_2 укладено договір про надання кредиту № 25, за умовами якого Банк передав позичальнику кредитні кошти у розмірі 270000 доларів США на строк 5 років - з 08 липня 2008 р. по 05 липня 2013 р. для добудови житлового будинку за умови повернення кредиту частинами згідно узгодженого графіку та сплати 17% річних за користування кредитом( т. 1 а.с.9-17)

З метою забезпечення виконання договору кредиту в той же день укладено окремі договори поруки з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за якими поручителі зобов'язувалися відповідати перед кредитором солідарно з позичальником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за договором( т. 1 а.с. 81-84).

Відповідно до п.п. 4.2 зазначених договорів порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором.

ОСОБА_2 свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 10 червня 2013 р. складала: 421576,59 доларів США, що еквівалентно 3369661 грн. 68 коп., а саме: 244352,28 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 129285,90 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 16056,25 доларів США - пеня за прострочені платежі по відсоткам, 31882,16 доларів США - пеня за прострочення погашення тіла кредиту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Оскільки місцевим судом встановлено факт укладання між Банком та ОСОБА_2 кредитного договору, а також факти неналежного виконання позичальником умов договору кредиту щодо зобов'язань погашення кредиту, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача необхідно стягнути заборгованість за договором та нараховану позивачем пеню.

Відповідно до ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з роз'яснень п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору строк його дії встановлено до 05 липня 2013 року. За п. 4.2. Банк мав право стягнути достроково з позичальника всю суму заборгованості, враховуючи відсоток пені, при невиконанні позичальником договірних зобов'язань, використання кредиту не за цільовим призначенням, надання банку недостовірних даних про свій фінансовий стан, а також при погіршення фінансового стану позичальника ( т. 1 а.с.93).

За п. 4.2. договорів поруки порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за кредитним договором.

12 січня 2012 року у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором перед ПАТ «ЕнергоБанк» банком була направлена письмова вимога до позичальника про дострокове повернення кредиту та процентів протягом місяця від дати отримання цієї вимоги. Зазначена вимога отримана ОСОБА_2 18 січня 2012 року. Граничним строком виконання основного зобов'язання позичальника перед кредитором, встановленим банком відповідно до умов кредитного договору, був 18 лютого 2012 року. Аналогічні вимоги були направлені поручителям та отримані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 14 та 17 січня 2012 року відповідно (т. 1 а.с. 24-33).

Після настання нового строку виконання зобов'язання за договором № 25 про надання кредиту Банк вимоги до поручителів про виконання зобов'язання не направляв.

Позов до поручителів пред'явлено тільки 30 серпня 2012 року, тобто після спливу встановленого ч. 4 ст. 554 ЦК України шестимісячного строку.

Оскільки у договорах поруки не встановлено строк, після закінчення якого припиняється порука, а умови цих договорів про дію поруки до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором не є встановленням такого строку, та, ураховуючи, що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був установлений кредитором відповідно, не пред'явив вимоги до поручителів, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором.

Такі висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими у постановах від 23 травня 2012 року № 6-33цс12 та від 16 жовтня 2013 року №6-107цс13.

За такого, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ПАТ «ЕнергоБанк» підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

В частині вирішення судом зустрічного позову ОСОБА_2 касаційна інстанція погодилася з висновками суду і в цій частині судові рішення не скасовувалися, а тому підстави для перегляду рішення суду в цій частині відсутні.

На підставі викладеного ухвалене по справі рішення у частині задоволення позовних вимог ПАТ «ЕнергоБанк» підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають перерозподілу судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду. Ці витрати підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь Банку у розмірі 3441 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-315 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 30 серпня 2013 року у частині задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «ЕнергоБанк» та стягнення судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «ЕнергоБанк» станом на 10 червня 2013 року заборгованість за кредитним договором № 25 від 8 липня 2008 року, укладеним між акціонерним банком «ЕнергоБанк» і ОСОБА_2, в сумі 412 576,59 дол. США, що еквівалентно 3 369 661 (три мільйони триста шістдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят одну) грн. 68 коп., яка складається з 244 352.28 дол. США, що еквівалентно 1 953 107грн. 77 коп., заборгованість за тілом кредиту; 129 285.90 дол. США, що еквівалентно 1 033 382 грн. 20 коп., заборгованість за процентами за користування кредитними коштами; 16 056.25 дол. США, що еквівалентно 128 337 грн. 61 коп. пені за прострочені платежі по процентам; 31 882.16 дол. США, що еквівалентно 254 834 грн. 10 коп. - пеня за прострочення погашення тіла кредиту, а також 3441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн. судових витрат.

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «ЕнергоБанк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовити.

В іншій частині зазначене рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: