Рішення

від 22.10.2007 по справі 2-1355/07

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22

жовтня 2007 року                    справа

№ 2- 1355/07       м.  Нововолинськ

Нововолинський

міський суд Волинської області під головуванням

судді                                                Федонюк

С. Ю.,

при

секретарі                                 Навроцькій

М. Р.,

з участю :

позивача                                       ОСОБА_1

представника

позивача               ОСОБА_2,

представникавідповідача            Кравчука О.А.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ "Ера моди" про стягнення заборгованої заробітної

плати і компенсації за невикористану відпустку, 

не виплачених при розрахунку, 

компенсацію через порушення термінів їх виплати, середнього заробітку за

період затримки розрахунку та моральної шкоди, 

-

встановив:

09 липня

2007 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до ТзОВ "Ера моди" про

стягнення заборгованої заробітної плати в розмірі 1878 грн. та компенсації за

невикористану відпустку в сумі 675 грн.

Під час

розгляду справи в суді ОСОБА_1змінив та доповнив позовні вимоги,  просив стягнути з відповідача заборговану

заробітну плату і компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2034, 87 грн.

,  не виплачених при розрахунку,  компенсацію через порушення термінів їх виплати

- 138, 30 грн., середнього заробітку за період затримки розрахунку з 22 травня

по 12 червня 2007 року в сумі 568, 20 грн., 

всього в розмірі 2741, 37 грн. та 1000 грн. моральної шкоди,  а також стягнути витрати за надання юридичної

допомоги по даній справі в сумі 400 грн.

Свої

змінені позовні вимоги позивач мотивував тим, 

що працював у відповідача директором з 01.09.2006 року по 22.05.2007

року згідно контракту,  укладеного

31.08.2006 р. з власником ТзОВ "Силует" Швець В.В. Підприємство

"Силует" з 15.11.2006 р. перейменоване в ТзОВ "Ера моди" ,

яке є його    правонаступником.  Згідно умов контракту , а саме п.14.

керівнику

2

нараховується

заробітна ,  виходячи із посадового

окладу в розмірі 1000 грн. і премії в розмірі 50% нарахованої заробітної поати

за посадовим окладом.  22 травня 2007

року за угодою сторін трудовий догововір було розірвано. При розрахунку і до

даного часу відповідачем не було сплачено нараховану заробітну плату за квітень

та травень 2007 року та компенсацію за невикористану відпустку за період роботи

з 01 вересня 2006 року по 22 травня 2007 року в сумі 2034, 87 грн.,  на підставі довідки відповідача про

заборгованість від 02.07.2007 р. Вважає, що згідно законодавства,  до даної суми слід застосувати коефіцієнти

станом на жовтень 2007 року для нарахування компенсації за порушення термінів

виплати даних сум.  Відповідно до  ст. 117 КЗпП України, просить стягнути також

середній заробіток в сумі 568, 20 грн. за період затримки розрахунку з дня

звільнення- 22 травня по 12 червня 2007 року , - до дня,  коли розпочав свою діяльність як приватний

підприємець. У зв"язку з грубим порушенням відповідачем конституційного

права на своєчасне отримання заробітної плати, 

що вимагало додаткових зусиль для організації життя та спричинило

негативний вплив на його матеріальне становище, 

внаслідок чого було завдано моральну шкоду,  тому просить стягнути як компенсацію за

моральну шкоду суму в розмірі 1000 грн. та покласти витрати за правову допомогу

в сумі 400 грн. на відповідача. Для забезпечення позову просив накласти арешт

на банківські рахунки відповідача.

В

судовому засіданні позивач ОСОБА_1та його представник ОСОБА_2 змінені та

доповнені позовні вимоги підтримали повністю, 

просять стягнути з ТзОВ "Ера моди" 2741, 37 грн. розрахункових

та компенсації за порушення термінів її виплати,  а також 1000 грн. моральної шкоди і 400 грн.

судових витрат за правову допомогу. В межах стягнення заробітної плати за один

місяць просили допустити негайне виконання рішення.

Представник

відповідача Кравчук О.А. в судовому засіданні позов не визнав,  обґрунтовуючи свої заперечення тим, що ОСОБА_1працював

на ТзОВ директором,  мав можливість як

особа, що підписує усі фінансові банківські документи,  сам собі виплатити розрахункові,  чого не зробив. Крім того,  вважає, 

що видана 2 липня 2007 року товариством довідка про нараховану

заборгованість ОСОБА_1 за квітень та травень 2007 р. і компенсацію за

невикористану відпустку, а всього на суму 2034, 87 грн.,  є неправильною,  оскільки іншою довідкою від 28 серпня 2007

року № 15 її було визнано недійсною на основі акту перевірки додержання

законодавства про працю від 26.07.2007 р. управлінням праці та соцзахисту

населення. Згідно результатів даної перевірки було виявлено факт безпідставної

виплати директором собі зарплати в сумі 1500 грн.,  хоча в контракті зазначено 1000 грн. На

основі цього товариством перераховано суму заборгованості перед ОСОБА_1 і

встановленого з врахуванням допущеної переплати,  боргу за розрахункові перед ним на даний час

немає. У зв"язку з цим,  просить

відмовити в позові повністю,  в тому

числі і щодо моральної шкоди.

Заслухавши

пояснення позивача, його представника, 

представника відповідача,  та

дослідивши письмові докази по справі в їх сукупності,  а також

3

проаналізувавши

норми закону, що регулюють спірні правовідносини,  суд вважає, що позов слід задовольнити

частково з таких підстав.

Судом   встановлено,    що  

засновником приватного  

підприємства "Силует" Швець В.В. з позивачем ОСОБА_1 було

укладено котракт від 31.08.2006 р. про роботу на посаді директора підприємства

строком з 1 вересня 2006 року по 1 вересня 2011 року (а.с.  4-5), 

про що було видано наказ №15 від 01.09.2006 р. і зроблено запис в

трудову книжку позивача ( а.с. З). З 15 листопада 2006 року ГШ

"Силует" було перейменовано в ТзОВ "Ера моди" (а.с. 3, 8).

Згідно

п.14 вказаного контракту за виконання обов"язків, передбачених цим

контрактом,  Керівнику нараховується

заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством в результаті

його господарської діяльності, виходячи з установлених Керівнику :- посадового окладу

в розмірі 1000 грн. і фактично відпрацьованого часу; - премії в розмірі 50%

нарахованої заробітної плати за посадовим окладом.  У разі допущення на підприємстві нещасного

випадку із смертельним наслідком з вини підприємства,  премія Керівнику не нараховується.

В суді

встановленого згідно довідки відповідача від 02 липня 2007 року заборгованість

по заробітній платі ОСОБА_1 становить : за квітень - 862 грн.32 коп.,  за травень - 597 грн.92 коп. і компенсація за

невикористану відпустку за роботу з вересня 2006 року по травень 2007 року -

574 грн.65 коп. (а.с. 7). В даній довідці зазначено, що заборгованість ОСОБА_1

буде виплачуватись по мірі погашення 

працівникам товариства.

Згідно  ст. 

116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать

йому від підприємства,  установи,

організації,  провадиться в день

звільнення.В цей день працівникові має бути повністю виданий розрахунок із

заробітної плати,  включаючи компенсацію

за невикористані дні відпустки.

 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі

невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому

працівникові сум у передбачені  ст. 116

цього Кодексу строки,  при відсутності

спору про їх розмір,  підприємство,  установа, 

організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за

весь час затримки по день фактичного розрахунку. В разі,  якщо звільнений працівник до одержання

остаточного розрахунку стане на іншу роботу, 

розмір компенсації зменшується на суму заробітної плати,  одержаної за новим місцем роботи.

Суд не

бере до уваги повторну довідку відповідача від 28.08.2007 р. № 15,  а також заперечення представника

відповідача,  що заборгованість перед

позивачем на час розгляду справи в суді відсутня,  оскільки перерахунок сум заробітної

плати,  належних до виплати станом на 28

серпня 2007 року особі,  з якою трудовий

договір розірвано ще 22 травня 2007 року , 

суперечить нормам трудового законодавства.

Посилання

представника відповідача на ч.2  ст. 117

КЗпП України,  що при наявності спору про

розміри належних звільненому працівнику сум власник повинен сплатити зазначене

в цій статті відшкодування в тому разі, 

коли спір

4

вирішено

на користь працівника,  не може

стосуватись спірних правовідносин, оскільки жодного спору про розмір належних

ОСОБА_1 сум між сторонами не було як на день звільнення,  - 22 травня 2007 року,  так і за весь період затримки

розрахунку,  за який він просить стягнути

середній заробіток ,  тобто до 12 червня

2007 року,  про що власне і свідчить

видана 2 липня 2007 року довідка відповідача.

Твердження

представника відповідача про те,  що

товариством здійснено перерахунок і видано нову довідку про відсутність боргу

перед позивачем,  у зв"язку із

спричиненням ОСОБА_1 матеріальних збитків товариству шляхом безпідставного

нарахуванням собі як директору товариства за січень-березень 2007 року

заробітної плати в сумі 1500 грн. ,  що

було встановлено перевіркою управління праці та соцзахисту населення 26 липня

2007 року,  не заслуговують на увагу,  оскільки ч.2 

ст. 127 КЗпП України містить вичерпний перелік підстав, які дають право

власникові на підставі наказу проводити відрахування із зарплати для погашення

заборгованості перед підприємством,  з

яким він перебуває в трудових відносинах. Однак,  якщо такий наказ не видавався,  власник не може стягнути будь-які кошти з

бувшого працівника інакше, ніж звернувшися до суду з відповідним позовом.

Відповідно

до Постанови Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 р. "Про

затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових

доходів у зв"язку з порушенням термінів їх виплати",  на невиплачену своєчасно заробітну плату та

компенсацію за невикористану відпустку необхідно нарахувати компенсацію через

порушення термінів її виплати станом на день розгляду справи в суді.

Всі інші

підстави заперечення позову відповідача є необгрунтованими,  оскільки розмір позовних вимог

ОСОБА_1базується на неоспорюваних сумах, 

що нараховані самим відповідачем на день звільнення позивача з

розрахунку посадового окладу без урахування премії,  і вказані у довідці від 02.07.2007 р.

Відповідно

до  ст. 237-1 КЗпП України відшкодування

власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться

у разі,  якщо порушення його законних

прав призвели до моральних страждань, 

втрати нормальних зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль

для організації свого життя.

Позивачем

в судовому засіданні не наведено достатньо переконливих доказів,  які б свідчили про втрату ним нормальних

зв"язків,  а також щодо прикладення

значних зусиль для переміни в організації життя,  які він оцінив у суму 1000 грн.,  тому суд у стягненні моральної шкоди на

користь позивача відмовляє.

Як

ствердив позивач,  та видно із довідки

відповідача від 02.07.2007 р., в якій зазначено, що виплата заборгованості буде

здійснена товариством в тому ж порядку, що й іншим працівникам,  ОСОБА_1 обіцяли ,  що його звернення про оплату за час після

звільнення буде вирішено позитивно , 

тому він був упевнений,  що

власник вирішить спір без звернення до суду. Позивач звернувся в суд з вимогою

про стягнення розрахункових сум 9 липня 2007 року

5

-у

визначений законом

строк,  однак 28 серпня

2007 року розширив свої позовні вимоги про стягнення компенсації за порушення

термінів виплати зарплати та середнього заробітку за час затримки і моральної

шкоди.

Згідно

із  ст. 234 КЗпП України у разі пропуску

з поважних причин строків,  встановлених

статтею 233 цього Кодексу,  суд може

поновити ці строки. Оскільки в судовому засіданні встановлено поважність

пропуску позивачем строку звернення до суду, 

тому суд поновлює цей строк.

Суд

стягує з відповідача в користь позивача заборговану суму заробітної плати, що

була не виплачена при розрахунку,  за

квітень 2007 р. - 862, 30 грн.,  за

травень 2007 р. - 597, 92 грн., 

компенсації за невикористану відпустку за 9 місяців за період з 1 вересня

2006 року по 22 травня 2007 року в сумі 574, 65 грн.,  компенсації на вказані суми через порушення

термінів виплати зарплати в сумі 138, 30 грн. з розрахунку :

862, 30 грн. х

0, 072 (коефіцієнт станом на жовтень 2007 р.) = 62, 09 грн.; 597, 92 грн. х 0,

065 = 38, 86 грн.; 574, 65 грн. х 0, 065 = 37, 35 грн.

Оскільки

в судовому засіданні відповідачем не доведено відсутності вини ТзОВ "Ера

моди" у затримці позивачу ОСОБА_1 належних при звільненні розрахункових

сум,  а сама по собі відсутність або

недостатність коштів у власника не виключає його відповідальності,  тому, 

суд задовольняє вимоги про стягнення згідно  ст. 117 КЗпП України середнього заробітку за

час затримки розрахунку в сумі 561, 60 грн., 

виходячи з розрахунку, що середньоденний заробіток позивача згідно

довідки становить 28, 08 грн. ( 862, 30 грн.+ 597, 65 грн.) : 52 календ.дні.

Час затримки - 20 календарних днів , 

тому 20 к.дн. х 28, 08 грн. = 561, 60 грн.

В

позовній заяві ставилось питання про забезпечення позову шляхом накладення

арешту на рахунки відповідача,  однак

окремої заяви,  як того вимагає  ст. 151 ЦПК України,  суду не було подано,  в судовому засіданні ці вимоги позивачем та

його представником не були обгрунтовані, 

як і не було доведено необхідності застосування таких заходів,  а також не надано підтвердження про наявність

таких рахунків у ТзОВ "Ера моди", 

тому суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

Згідно з

нормами  ст. 367 ЦПК України суд допускає

негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати

заробітної плати ,  але не більше,  ніж за один місяць,  тому вимоги ОСОБА_1допустити до негайного

виконання рішення в частині стягнення зарплати за один місяць в сумі 862, 30

грн. є законними і підлягають до задоволення.

Відповідно

до  ст. 

ст. 81, 88 ЦПК України судові витрати за надання правової допомоги в

сумі 400 грн. ,  що підтверджено

квитанціями (а.с. 9, 23) суд стягує з відповідача.

Керуючись  ст. 

ст.  10,  11, 

60,  88,  212, 

213,  214,  215, 367 ЦПК України ,   ст. 

ст.  116, 117,  232-234, 247-1 КЗпП України,  Законом України "Про оплату

праці",  Постановою Кабінету

Міністрів України № 159 від 21.02.2001 р. "Про затвердження Порядку

проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у

зв"язку з порушенням термінів їх виплати",

6

вирішив:

Позов

задовольнити частково.

Стягнути

з товариства з обмеженою відповідальністю "Ера моди" в користь

ОСОБА_1 заборговану заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку в

розмірі 2034 (дві тисячі тридцять чотири) грн.87 коп.,  компенсацію через порушення термінів виплати

заробітної плати в сумі 138 (сто тридцять вісім) грн. 30 коп.,  середній заробіток за час затримки розрахунку

в сумі 561 (п"ятсот шістдесят одну) грн. 62 коп. та судові витрати за

правову допомогу в сумі 400 (чотириста ) грн., 

а всього на суму 3134 (три тисячі сто тридцять чотири ) грн.79 коп.

В решті позовних

вимог ОСОБА_1відмовити.

Рішення

в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 862 (вісімсот

шістдесят дві ) грн. 30 коп. допустити до негайного виконання.

Стягнути

з товариства з обмеженою відповідальністю "Ера моди" судовий збір в

дохід держави в розмірі 51 (п'ятдесяти однієї) гривні та 30 (тридцять) гривень

в користь держави судових витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду

справи до Нововолинського міського суду.

Рішення

може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через

Нововолинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження,  яку можна подати

протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення

суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження,  якщо заяву про апеляційне

оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана в строк,  встановлений статтею 294 ЦПК України,  рішення суду набирає законної сили після

закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги,  рішення, 

якщо його не скасовано,  набирає

законної сили після розгляду справи апеляційним судом.