Постанова

від 14.04.2014 по справі 804/4318/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 р. Справа № 804/4318/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. при секретаріКанівець К.В. за участю: представника позивача представника відповідача Сириці О.В. Колота В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЗІПАКТИВ" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЗІПАКТИВ" (далі - ТОВ "ПРОМЗІПАКТИВ", підприємство, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000790220 від 18.09.2012р., податкову вимогу №382 від 04.10.2012р. та зобов'язати Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області повернути позивачу сплачену до державного бюджету донарахованого податку на додану вартість у розмірі 270 341, 00 грн., штрафних санкцій в сумі 39 473, 00 грн., податкового боргу у розмірі 30 390, 36 грн.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що висновки податкового органу щодо отримання товару на безоплатній основі є безпідставними та спростовуються наявними у матеріалах справи первинними документами, оформленими у відповідності до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік". Позивач зазначає, що жодних норм Цивільного кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України не порушував, правочини з ТОВ "Дормашавто" та ПП "Топаз-96" був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, ознаки недійсності, "фіктивності" правочинів відсутні, у зв'язку з чим податок на додану вартість занижено підприємством не було, висновки акту перевірки є помилковими, податкове повідомлення-рішення, податкова вимога є протиправними та підлягають скасуванню, а сплачені до державного бюджету суми по оскаржуваним податковим зобов'язанням - поверненню.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позиція відповідача аргументована тим, що позовні вимоги не грунтуються на вимогах податкового законодавства та не відповідачє фактичним обставинам справи. Так, на думку відповідача, між позивачем та ТОВ "Дормашавто" та ПП "Топаз-96" були вчинені правочини, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, які є недійсними (нікчемними), не підтверджені документами. У зв'язку із зазначеним ТОВ "ПРОМЗІПАКТИВ" в порушення ст.1, ст.3, ст.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми грошових виплат по господарським операціям із зазначеними контрагентами за перевірюваний період, що не підтверджено податковими накладними.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, виходячи із системного аналізу положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та матеріалів справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, мотивуючи це наступним.

Згідно Довідки з ЄДРПОУ серії АБ №446466 - Товариство з обмеженою відповідалністю "ПРОМЗІПАКТИВ" (ідентифікаційни код 31523074) зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області від 23.08.2001р. та має таки види діяльності:

49.41 -вантажний автомобільний транспорт;

33.17- ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів;

45.20- технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів;

46.90- неспеціалізована оптова торгівля;

52.21- допоміжне обслуговування наземного транспорту;

68.20- надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відповідно до копії витягу із Статуту ТОВ "ПРОМЗІПАКТИВ" є підприємством, що займається діяльністю автомобільного вантажного транспорту, наданням транспортно-експедиційних послуг, а також перевезенням торговельних (транзитних) вантажів і пасажирів на території України та за її межами, а також агентуванням і диспетчеруванням транспорту.

На підставі направлень виданих Дніпродзержинською ОДПІ від 05.08.2012 року №445 - головним державним податковим ревізором - інспектором ПС-І рангу відділу спеціальних та особливо важливих перевірок управління податкового контролю Ольховиком Д.О., від 06.08.2012 року №444 - головним державним податковим ревізором - інспектором ПС-І рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Цукановим В.А., від 28.08.2012 року №514 - головним податковим ревізором -інспектором відділу перевірок фінансових установам та операціями у сфері зовнішньо-економічної діяльності Томіним В.В., від 06.08.2012 року №462 - заступником начальника ПР - III рангу відділу податкового контролю юридичних та фізичних осіб Скоморохою І.А., від 06.08.2012 року №461 - головним державним податковим ревізором -інспектором ПС - І рангу відділу податкового контролю юридичних та фізичних осіб Ржевською Л.В. згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст. 77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-УІ та відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі-Дніпродзержинська ОДПІ) з 06.08.2012 р. по 12.09.2012 р. була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ПРОМЗІПАКТИВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р.

Згідно матеріалів проведеної перевірки податковим органом встановлено наступне.

Перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) на митній території України товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою" показників за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. у загальній сумі 5 174 693, 00 грн. по операціям з придбання паливо мастильних матеріалів, запчастин до автомобілів, послуг сторонніх організацій з перевезення вантажів, отриманих послуг оренди, а також за видані попередні оплати постачальникам, на підставі податкових накладних, реєстрів отриманих податкових накладних, платіжних доручень та інших документів задекларованих ТОВ "ПРОМЗІПАКТИВ" Дніпродзержинською ОДПІ встановлено завищення задекларованих підприємством показників у рядку 10.1 Декларацій "придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) на митній території України товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою" на загальну суму податку на додану вартість - 270 341, 00 грн., в тому числі: у червні 2010 р. на суму 21 767, 00 грн.; в липні 2010 р. - 34 750, 00 грн.; у серпні 2010 р. - 26 433, 00 грн.; у версні 2010 р. - 9 067, 00 грн.; у жовтні 2010 р. - 7 292, 00 грн.; у листопаді 2010 р. - 5 300, 00 грн.; в грудні 2010 р. - 750, 00 грн.; у січні 2011 р. - 983, 00 грн.; у лютому 2011 р. - 5 400, 00 грн.; у березні 2011 р. - 13 350, 00 грн.; у квітні 2011 р.- 41 610, 00 грн.; у травні 2011 р. - 22 914, 00 грн.; у червні 2011 р. - 28 192, 00 грн; у липні 2011 р.- 22 825, 00 грн.; у серпні 2011 р. - 15 767, 00 грн.; у вересні 2011 р. - 9 492, 00 грн.; у жовтні 2011 р. - 3 200, 00 грн.; у листопаді 2011 р. - 1 250, 00 грн.

Зокрема, завищення задекларованих підприємством показників по податку на додану вартість відбулось внаслідок порушень податкового законодавства у правовідносинах із наступними підприємствами:

- ТОВ „Дормашавто" (код ЄДРПОУ 36791493) на загальну суму 248 834 грн.;

- ПП "Топаз-96" (код 24237155) на загальну суму 21 507 грн.

Фактично послуги перевезення, отриманні від ТОВ "Домашавто" оприбутковано в бухгалтерському обліку на рахунок 84 "Інші операційні витрати".

Суми податку на додану вартість по податковим накладним включено до складу податкового кредиту в червні - грудні 2010 року та січні - листопаді 2011 року на загальну суму 248 834,08 грн., що підтверджується даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за червень - грудень 2010 року та січнь - листопад 2011 року.

Посадовими особами підприємства надано пояснень, що сума витрат, сформована за рахунок взаємовідносин ТОВ "ПРОМЗІПАКТИВ" з ТОВ "Дормашавто" фактично не відносились до складу валових витрат декларації з податку на прибуток підприємств, що підтверджується даними бухгалтерського та податкового обліку у відповідних податкових періодах.

ДПІ у м. Дніпродзержинську складено акт №3665/213/23-408/24237155 від 05.07.2011р. "Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП "Топаз-96" (код 24237155), з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за результатами декларацій з ПДВ за березень, квітень 2011 року", а також акт №3821/256/23-206/24237155 від 12.08.2011р. "Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП "Топаз-96" (код 24237155), з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за результатами декларацій з ПДВ за травень 2011 року".

Згідно даних актів в ході проведення відповідачем невиїзних документальних перевірок ПП "Топаз-96" (код 24237155) встановлено, що правочини, укладені із даним підприємством за березень, квітень, травень 2011 року по ланцюгу реалізації є нікчемними. Зокрема перевіркою встановлено порушення ПП "Топаз-96" ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Топаз-96" при придбанні та наступному продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.

Таким чином, ТОВ "ПРОМЗІПАКТИВ" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, що не підтверджено податковими накладними на суму 21 507 грн.

За результатами проведеної перевірки працівниками Дніпродзержинської ОДПІ складено Акт про результати виїзної планової документальної перевірки ТОВ "ПРОМЗІПАКТИВ" (код за ЄДРПОУ 31523074) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. №3018/20 від 18.09.2014р. (далі-акт перевірки), у якому зафіксовано порушення підприємством:

п. 1.7 ст. 1, п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97ВР від 03.04.1997р., п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. у вигляді завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р.на загальну суму 270 341, 00 грн., в тому числі: червень 2010 р. - 21 767, 00 грн.; липень 2010 р.- 34 750, 00 грн.; серпень 2010 р. - 26 433, 00 грн.; версень 2010 р. - 9 067, 00 грн.; жовтень 2010 р. - 7 292, 00 грн.; листопад 2010 р. - 5 300, 00 грн.; грудень 2010 р. - 750, 00 грн.; січень 2011 р. - 983, 00 грн.; лютий 2011 р. - 5 400, 00 грн.; березень 2011 р. - 13 350, 00 грн.; квітень 2011 р. - 41 610, 00 грн.; травень 2011 р. - 22 914, 00 грн.; червень 2011 р. - 28 192, 00 грн; липень 2011 р. - 22 825, 00 грн.; серпень 2011 р. - 15 767, 00 грн.; вересень 2011 р. - 9 492, 00 грн.; жовтень 2011 р. - 3 200, 00 грн.; листопад 2011 р. - 1 250, 00 грн.

п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 9.12.2 п.9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003р., п.3.2, п. 3.3 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №1020 від 24.12.2010р. в результаті чого підприємством занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 331, 95 грн., в тому числі: за 2009 рік - 180, 00 грн., за 2010 рік - 151, 95 грн.

Не погодившись із висновками податкового органу, позивач надав заперечення на акт перевірки за вих. №45 від 21.09.2012р.

У відповідь на отримане звернення Дніпродзержинська ОДПІ направила на адресу позивача лист за вих. №22935/22-516 від 28.09.2012р., яким залишила заперечення ТОВ "ПРОМЗІПАКТИВ" без задоволення.

На підставі зазначеного акту перевірки Дніпродзержинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000790220 від 18.09.2012р., яким збільшено суму податкового зобов'язання підприємства по податку на додану вартість за основним платежем на 270 341, 00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 39 473, 00 грн. та податкову вимогу №382 від 04.10.2012р., у якій зазначено, що сума податкового боргу підприємства по податку на додану вартість у вигляді пені становить 29 920, 26 грн.

24.09.2012р. ТОВ "ПРОМЗІПАКТИВ" здійснило оплату сум нарахованих відповідачем грошових зобов'язань.

Винесені податкове повідомлення-рішення та вимогу в адміністративного порядку позивач не оскаржував та звернувся до суду із даним позовом.

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При поданні до Дніпродзержинської ОДПІ (ДПІ у м.Дніпродзержинську) податкової звітності з податку на додану вартість по платнику за червень - грудень 2010 року та січень - листопад 2011 року, березень-травень 2011 року для нарахування сум по податку на додану вартість діяли норми Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР та Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2756-УІ.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю) (п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР).

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно із положеннями ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статею 8 цього закону, протягом такого періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку - в даному випадку, такі факти не встановлено.

У відповідності до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Так, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації (п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України - у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з пунктами 201.1, 201.4, 201.6, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-XIV від 16.07.1999р., первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами веденні бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної, вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 35 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Так, в ході проведеної Дніпродзержинською ОДПІ перевірки та під час судового розгляду справи, позивачем не надано первинні бухгалтерські документи на підтвердження взаємовідносин між ТОВ "ПРОМЗІПАКТИВ" та ПП "Топаз-96", на підставі яких підприємством сформовано витрати та податковий кредит.

У статті 13 Цивільного кодексу України зазначено, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства. Не допускається зловживання правом.

За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд враховує, що Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 звернув увагу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбає, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, укладення договорів, саме по собі не спричиняє змін в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а отже не свідчить про здійснення господарської діяльності і не впливає на визначення податкових зобов'язань. Зазначені наслідки пов'язані із виконанням зобов'язань, які зумовлені відповідними договорами.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки Дніпродзержинською ОДПІ стосовно того, що укладені між ТОВ "ПРОМЗІПАКТИВ" та ТОВ "Дормашавто" правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, та як наслідок юридичну дефектність первинних документів, засновані на інформації, відображеної у матеріалах перевірок іншого податкового органу.

Так, відповідачем було отримано від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва акти перевірки №54/3-23-20 від 25.01.2012р. та №30/3-22-80-36791493 від 13.03.2012р. по ТОВ „Дормашавто" (код ЄДРПОУ 36791493), у яких встановлено:

"…Суб'єкти підприємницької діяльності ТОВ „Ольтенія білл" (код ЄДРПОУ 36546782), ТОВ „Берніс Продакт" (код ЄДРПОУ 37319033), ТОВ „Деал Трейд" (код ЄДРПОУ 337317476), ТОВ „Дормашавто" (код ЄДРПОУ 36791493), ТОВ „Ковенант" (код ЄДРПОУ 36186393), ТОВ „ТПК "Техномашпостач" (код ЄДРПОУ 36803875), ТОВ „Українська будівельна компанія №2" (код ЄДРПОУ 35982811), ТОВ „Укртрансенерго" (код ЄДРПОУ 32208072) - зареєстровані на осіб, що не мали наміру здійснювати фінансово - господарську діяльність, згідно реєстраційних документів засновниками та керівниками є є громадяни мешканці інших регіонів України та Російської Федерації.

Вказані товариства за адресами реєстрації ніколи не знаходилися та не знаходяться, основні фонди, активи та працівники у них відсутні.

Таким чином, невстановлені слідством особи, вчинили фіктивне підприємництво, тобто повторно створили та придбали перелічені суб'єкти підприємницької діяльності, вчинивши злочин передбачений ч.2 ст.205 КК України.

У відповідності до ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублеці) та підроблені докумецти; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Діяльність зазначених підприємств підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, передбачених у ст. 55-1 Господарського кодексу України.

Також, враховуючи обставини, які свідчать про відсутність у зазначених СПД адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань з по укладенню угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а значить, і відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами (ст. 234 ЦК України), а також той факт, що правочини не відповідають вимогам дійсності правочинів, які передбачені частинами 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, та внаслідок того, що був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконце заволодіння ним, згідно до ч. 1ст. 228 ЦК України вважається таким, що порушує публічций порядок..."

Також, в акті зазначено, що Дніпродзержинською ОДПІ було отримано від СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м.Києва постанову від 10.01.2012р. про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ "Остін Трейд" (код 37582931), ТОВ "Дормашавто" (код 36791493), ПП "Фірама "Володар" (код 31988783) на імя громадянина Росії ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяно велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Згідно матеріалів даної кримінальної справи:

"..Опитаний 14.12.11 громадянин Російської Федерації ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1, який згідно офіційної реєстраційної документації значиться керівником та головним бухгалтером ТОВ "Дормашавто" (код 36791493) пояснив, що засновником та директором цого підприємства він не являється, ким та коли здійснювалась реєстрація підприємства, включаючи статутні він не складав та не підписував, розрахункові рахунки підприємства в будь-яких банківських установах він не відкривав. ОСОБА_13 пояснив, що у листопаді 2009 року він погодився на прохання його знайомої ОСОБА_15, а також незнайомої людини на ім'я ОСОБА_3 за винагороду у розмірі 5000 рублів РФ перевезти конверт з документами у м.Київ, про те який зміст документів йому не відомо, та ніякої участі в реєстрації будь - яких підприємств, включаючи, ТОВ "Дормашатво" він не брав та ніяких документів не підписував…"

Дані факти вказують, що ТОВ "Дормашатво" в період з 01.06.2011р. - по 30.11.2011р. не здійснював фінансово-господарську діяльність, а, отже, фактично не надавав товарів/послуг на адресу ТОВ "ПРОМЗІПАКТИВ".

У відповідності до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, посилання на яку міститься в акті перевірки, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № 2а-9864/11/2670 (K/9991/50772/12).

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Отже, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції платника податків, в тому числі транспортні витрати, повинні бути пов'язані з господарською діяльністю платника податків і документально підтверджені.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не було надано належних та достатніх доказів щодо неправомірності та необґрунтованості прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промзіпактив" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та зобов'язання вчинити певні дії - задоволенню не пілягає.

Керуючись ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 квітня 2014 року

Суддя Р.А. Барановський