Рішення

від 13.02.2020 по справі 804/4318/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року Справа № 804/4318/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представника позивача представника відповідача Качан В.О. Донцов Є.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЗІПАКТИВ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЗІПАКТИВ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000790220 від 18.09.2012р., податкову вимогу №382 від 04.10.2012р. та зобов`язати Дніпродзержинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області повернути позивачу сплачену до державного бюджету донарахованого податку на додану вартість у розмірі 270341,00 грн., штрафних санкцій в сумі 39473,00 грн., податкового боргу у розмірі 30390,36 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що висновки податкового органу щодо отримання товару на безоплатній основі є безпідставними та спростовуються наявними у матеріалах справи первинними документами, оформленими у відповідності до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік". Позивач зазначає, що жодних норм Цивільного кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України не порушував, правочини з ТОВ "Дормашавто" та ПП "Топаз-96" був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, ознаки недійсності, "фіктивності" правочинів відсутні, у зв`язку з чим податок на додану вартість занижено підприємством не було, висновки акту перевірки є помилковими, податкове повідомлення-рішення, податкова вимога є протиправними та підлягають скасуванню, а сплачені до державного бюджету суми по оскаржуваним податковим зобов`язанням - поверненню.

Позиція відповідача аргументована тим, що позовні вимоги не грунтуються на вимогах податкового законодавства та не відповідачє фактичним обставинам справи. Так, на думку відповідача, між позивачем та ТОВ "Дормашавто" та ПП "Топаз-96" були вчинені правочини, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, які є недійсними (нікчемними), не підтверджені документами. У зв`язку із зазначеним ТОВ "ПРОМЗІПАКТИВ" в порушення ст.1, ст.3, ст.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми грошових виплат по господарським операціям із зазначеними контрагентами за перевірюваний період, що не підтверджено податковими накладними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 та задоволено позовні вимоги.

Постановою Верховного Суду від 26.11.2019 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі № 804/4318/14 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В подальшому первинного відповідача замінено на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

На підставі направлень виданих Дніпродзержинською ОДПІ від 05.08.2012 року №445 - та відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, Дніпродзержинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з 06.08.2012 р. по 12.09.2012 р. була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ПРОМЗІПАКТИВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р.

Згідно матеріалів проведеної перевірки податковим органом встановлено наступне.

Перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) на митній території України товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою» показників за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. у загальній сумі 5174693,00 грн. по операціям з придбання паливо мастильних матеріалів, запчастин до автомобілів, послуг сторонніх організацій з перевезення вантажів, отриманих послуг оренди, а також за видані попередні оплати постачальникам, на підставі податкових накладних, реєстрів отриманих податкових накладних, платіжних доручень та інших документів задекларованих ТОВ «ПРОМЗІПАКТИВ» Дніпродзержинською ОДПІ встановлено завищення задекларованих підприємством показників у рядку 10.1 Декларацій «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) на митній території України товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою" на загальну суму податку на додану вартість - 270341,00 грн., в тому числі: у червні 2010 р. на суму 21767,00 грн.; в липні 2010 р. - 34750,00 грн.; у серпні 2010 р. - 26433,00 грн.; у версні 2010 р. - 9067,00 грн.; у жовтні 2010 р. - 7292,00 грн.; у листопаді 2010 р. - 5300,00 грн.; в грудні 2010р. - 750,00 грн.; у січні 2011 р. - 983,00 грн.; у лютому 2011 р. - 5400,00 грн.; у березні 2011 р. - 13350,00 грн.; у квітні 2011 р.- 41610,00 грн.; у травні 2011 р. - 22914,00 грн.; у червні 2011 р. - 28192,00 грн; у липні 2011 р.- 22825,00 грн.; у серпні 2011 р. - 15767,00 грн.; у вересні 2011 р. - 9492,00 грн.; у жовтні 2011 р. - 3200,00 грн.; у листопаді 2011 р. - 1250,00 грн.

Зокрема, завищення задекларованих підприємством показників по податку на додану вартість відбулось внаслідок порушень податкового законодавства у правовідносинах із наступними підприємствами:

- ТОВ „Дормашавто" (код ЄДРПОУ 36791493) на загальну суму 248834 грн.;

- ПП «Топаз-96» (код 24237155) на загальну суму 21507 грн.

ДПІ у м. Дніпродзержинську складено акт №3665/213/23-408/24237155 від 05.07.2011р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Топаз-96» (код 24237155), з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за результатами декларацій з ПДВ за березень, квітень 2011 року» , а також акт №3821/256/23-206/24237155 від 12.08.2011р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Топаз-96» (код 24237155), з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за результатами декларацій з ПДВ за травень 2011 року» .

Згідно даних актів в ході проведення відповідачем невиїзних документальних перевірок ПП «Топаз-96» (код 24237155) встановлено, що правочини, укладені із даним підприємством за березень, квітень, травень 2011 року по ланцюгу реалізації є нікчемними. Зокрема перевіркою встановлено порушення ПП «Топаз-96» ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Топаз-96» при придбанні та наступному продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 Цивільного кодексу України.

За результатами проведеної перевірки працівниками Дніпродзержинської ОДПІ складено Акт про результати виїзної планової документальної перевірки ТОВ «ПРОМЗІПАКТИВ» (код за ЄДРПОУ 31523074) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. №3018/20 від 18.09.2014р. (далі-акт перевірки), у якому зафіксовано порушення підприємством:

п. 1.7 ст. 1, п.3.1 ст. 3, п.4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97ВР від 03.04.1997р., п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. у вигляді завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р.на загальну суму 270341,00 грн., в тому числі: червень 2010 р. - 21767,00 грн.; липень 2010 р.- 34750,00 грн.; серпень 2010 р. - 26433,00 грн.; версень 2010 р. - 9067,00 грн.; жовтень 2010 р. - 7292,00 грн.; листопад 2010 р. - 5300,00 грн.; грудень 2010 р. - 750,00 грн.; січень 2011 р. - 983,00 грн.; лютий 2011 р. - 5400,00 грн.; березень 2011р. - 13350,00 грн.; квітень 2011 р. - 41610,00 грн.; травень 2011 р. - 22914,00 грн.; червень 2011 р. - 28192,00 грн; липень 2011 р. - 22825,00 грн.; серпень 2011 р. - 15767,00 грн.; вересень 2011 р. - 9492,00 грн.; жовтень 2011 р. - 3200,00 грн.; листопад 2011 р. - 1250,00 грн.

п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 9.12.2 п.9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003р., п.3.2, п. 3.3 розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №1020 від 24.12.2010р. в результаті чого підприємством занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 331,95 грн., в тому числі: за 2009 рік - 180,00 грн., за 2010 рік - 151,95 грн.

Не погодившись із висновками податкового органу, позивач надав заперечення на акт перевірки за вих. №45 від 21.09.2012р.

У відповідь на отримане звернення Дніпродзержинська ОДПІ направила на адресу позивача лист за вих. №22935/22-516 від 28.09.2012р., яким залишила заперечення ТОВ «ПРОМЗІПАКТИВ» без задоволення.

На підставі зазначеного акту перевірки Дніпродзержинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000790220 від 18.09.2012р., яким збільшено суму податкового зобов`язання підприємства по податку на додану вартість за основним платежем на 270341,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 39473,00 грн. та податкову вимогу №382 від 04.10.2012р., у якій зазначено, що сума податкового боргу підприємства по податку на додану вартість у вигляді пені становить 29920,26 грн.

24.09.2012р. ТОВ «ПРОМЗІПАКТИВ» здійснило оплату сум нарахованих відповідачем грошових зобов`язань.

Винесене податкове повідомлення-рішення та вимогу в адміністративного порядку позивач не оскаржував та звернувся до суду із даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов`язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов`язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ПРОМЗІПАКТИВ» та ТОВ «Дормашавто» був укладений договір № 01/06 від 01 червня 2010 року та договір № 7 від 04 січня 2011року згідно умов якого ТОВ «Дормашавто» взяло на себе зобов`язання з перевезення та/або організації перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України. Пунктом 5.13 Договору передбачено, що при залученні ТОВ «Дормашавто» третіх осіб для виконання умов договору, ТОВ «Дормашавто» не звільняється від відповідальності за дії третіх осіб и несе повну матеріальну відповідальність за дії третіх осіб як за свої власні. Тобто умовами Договору передбачено було, що ТОВ «Дормашавто» здійснює перевезення та/або організацію перевезення як своїми силами, так і з залученням третіх осіб.

У довідці з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) ТОВ «Дормашавто» передбачено, що останній здійснює діяльність автомобільного вантажного транспорту, займається організацією перевезення вантажів (копія довідки додавалась). Також ТОВ «Дормашавто» мало ліцензію Міністерства транспорту та зв`язку України на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, якою дозволено внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, що зі свого боку підтверджує наявність можливості та належної кваліфікації на здійснення послуг перевезення (організації перевезення).

Позивачем з ТОВ «Дормашавто» були укладені Договори з метою перевезення організації перевезення товару для Товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства «ЗІП» (ТОВ ПП «ЗІП» ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Пак» (ТОВ «Еталон Пак» ), на підставі укладених договорів (договір № 001 від 01.01.2009 року, договір № 01/10 від 03.02.2010 року), дія яких автоматично була пролонгована на наступні роки.

ТОВ ПП «ЗІП» та ТОВ «Еталон Пак» надали довідки про те, що за період з червня 2010 року по листопад 2011 року Позивачем були організовані перевезення для ТОВ ПП «ЗІП» , ТОВ «Еталон Пак» з правом залучення третіх осіб, в тому числі ТОВ «Дормашавто» . згідно оформлених товарно-транспортних накладних та видаткових накладних.

Крім того, між Приватним підприємством «Топаз-96» , ТОВ «ПРОМЗІПАКТИВ» та ПП «Топаз-96» був укладений договір поставки № 28/11 від 28.03.2011 року. За умовами Договору ПП «Топаз-96» зобов`язувалось передати у власність Позивача горюче-мастильні матеріали. Згідно з п.2.1. Договору, відвантаження горюче-мастильних матеріалів здійснювалось на підставі підписаних Сторонами додаткових угод.

У довідці з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) ПП «Топаз-96» передбачено, що останній здійснює діяльність з оптової торгівлі паливом.

Позивачем горюче-мастильні матеріали придбались з метою використання у своїй господарській діяльності, так як Позивач займається діяльністю автомобільного вантажного транспорту, наданням транспортно-експедиційних послуг, а також перевезенням торговельних (транзитних) вантажів і пасажирів на території України та за її межами.

Факт виконання умов Договору сторонами підтверджується оформленими видатковими накладними за період з березня 2011 року по травень 2011 року, здійсненими оплатами (виписки банку за період з квітня 2011 року по травень 2011 року), наданими податковими накладними.

Заперечуючи проти вимог даного позову, відповідач посилається на висновки, викладені в акті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №54/3-23-20 від 25.01.2012р. та №30/3-22-80-36791493 від 13.03.2012р. по ТОВ „Дормашавто" (код ЄДРПОУ 36791493), у яких встановлено:

«…Суб`єкти підприємницької діяльності ТОВ „Ольтенія білл" (код ЄДРПОУ 36546782), ТОВ „Берніс Продакт" (код ЄДРПОУ 37319033), ТОВ „Деал Трейд" (код ЄДРПОУ 337317476), ТОВ „Дормашавто" (код ЄДРПОУ 36791493), ТОВ „Ковенант" (код ЄДРПОУ 36186393), ТОВ „ТПК "Техномашпостач" (код ЄДРПОУ 36803875), ТОВ „Українська будівельна компанія №2" (код ЄДРПОУ 35982811), ТОВ „Укртрансенерго" (код ЄДРПОУ 32208072) - зареєстровані на осіб, що не мали наміру здійснювати фінансово - господарську діяльність, згідно реєстраційних документів засновниками та керівниками є є громадяни мешканці інших регіонів України та Російської Федерації.

Вказані товариства за адресами реєстрації ніколи не знаходилися та не знаходяться, основні фонди, активи та працівники у них відсутні.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України, встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов`язаних з його недійсністю.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Положенням статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено нікчемності господарських операцій позивача з ТОВ «Дормашатво» .

Крім цього, суд зазначає, що обов`язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, та правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин, контрагента позивача було зареєстровано як юридичну особу та платника податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник» , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Таким чином, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000790220 від 18.09.2012р., податкової вимоги №382 від 04.10.2012р.

Щодо позовних вимог про повернення позивачу сплаченого до державного бюджету донарахованого податку на додану вартість у розмірі 270341,00 грн., штрафних санкцій в сумі 39473,00 грн., податкового боргу у розмірі 30390,36 грн. суд зазначає наступне.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань врегульовані статтею 43 Податкового кодексу України.

Пункт 43.3 статті 43 Податкового кодексу України передбачає, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (пункт 43.4 статті 43 Податкового кодексу України).

Суд зазначає, що податковим законодавством передбачений певний порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, а тому суд вважає передчасним звернення позивача до суду з вимогою про повернення коштів, без дотримання умов статті 43 Податкового кодексу України шляхом звернення до податкового органу з заявою про повернення помилково сплачених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Виходячи з ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст. ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЗІПАКТИВ" - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000790220 від 18.09.2012р.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу №382 від 04.10.2012р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 487,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 24 лютого 2020 року.

Суддя О.В. Єфанова