Постанова

від 25.06.2014 по справі 1/69-75

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 1/69-75

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Вовка І.В.

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2014

у справі №1/69-75

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Прилуцький"

до Прилуцької сільської ради Ківерцівського району

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_3

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_4

4. ОСОБА_5

5. ОСОБА_6

6. ОСОБА_7

7. ОСОБА_8

про визнання права власності на нерухоме майно

за участю представників сторін

від позивача: Шабала М.О. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від третіх осіб: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року у справі №1/69-75 апеляційне провадження за апеляційною скаргою третьої особи ОСОБА_2 на рішення господарського суду Волинської області від 21.02.2008 року у справі №1/69-75 припинено.

Припиняючи провадження у справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційне провадження у даній справі було порушено помилково, оскільки строк подання апеляційної скарги на час звернення апелянта сплив, а враховуючи положення законодавства норми статті щодо відновлення пропущеного процесуального строку є імперативними, тому в даному випадку пропущений процесуальний строк відновленню не підлягає.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права просить ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Волинської області від 21.02.2008 року у справі №1/69-75 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано за Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Прилуцький" право власності на житлові будинки з надвірними будівлями, які розташовані в с. Прилуцьке, Ківерцівського району за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, та 1/2 частини будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_6.

ОСОБА_2 03.06.2013 року подала апеляційну скаргу на рішення господарського суду Волинської області від 21.02.2008 року у справі №1/69-75 та клопотання про поновлення строку подання скарги, яке ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.06.2013 року задоволено, скаргу ОСОБА_2 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 року у справі №1/69-75 апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_2 задоволено. Рішення господарського суду Волинської області від 21.02.2008 року у справі №1/69-75 в частині визнання за Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Прилуцький" право власності на 1/2 частини будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_6 скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким: відмовлено Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Прилуцький" в задоволенні позовних вимог в частині визнання за Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Прилуцький" права власності на 1/2 частини будинку з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_6.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Сільськогосподарський виробничий кооператив "Прилуцький" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, вказуючи на те, що з урахуванням приписів пункту 2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій та статус суддів" при апеляційному оскарженні судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, застосовуються правила частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною на час прийняття таких рішень щодо можливості відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги лише протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного судового рішення.

Постановою Вищого господарського суду України від 25 грудня 2013 року касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Прилуцький" задоволено частково. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 7серпня 2013 року скасовано. Справу № 1/69-75 направлено до Рівненського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Під час нового розгляду, судом апеляційної інстанції винесено оскаржувану ухвалу від 09.04.2014 року, якою припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, як таке, що порушено помилково.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, прийняті судами першої інстанції до набрання чинності цим Законом, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цим Законом (ч. 7 п. 2 розділу ХІІІ "Перехідні положення"). Зазначений Закон набрав чинності 03.08.2010 року.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу" господарським судам необхідно мати на увазі, що з урахуванням приписи абзацу 7 пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при апеляційному оскарженні судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, застосовуються, зокрема, правила частини 2 статті 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною на час прийняття таких рішень) щодо можливості відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги лише протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного судового рішення.

Це правило не поширюється на апеляційне оскарження прийнятих до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" судових рішень місцевих господарських судів особами, які не брали участі у справі і стосовно яких господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, оскільки Господарським процесуальним кодексом України до набрання чинності названим Законом відповідним особам не надавалося право апеляційного оскарження судових рішень і щодо них не застосовувався присічний тримісячний строк подання апеляційної скарги.

Згідно пункту 8 абзацу 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України'' від 17 травня 2011 року №7, у разі помилкового порушення провадження в зазначених випадках (якщо апеляційну скаргу подано особою, яка не мала права її подавати) суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, припиняючи апеляційне провадження у справі №1/69-75 дійшов правомірного висновку про те, що оскільки рішення місцевим господарським судом прийнято 21.02.2008 року, а апеляційна скарга ОСОБА_2 подана 03.06.2013 року, тобто після спливу присічного строку встановленого ч.2 ст.93 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції помилково порушено апеляційне провадження, яке підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо посилань скаржника на те, що остання не брала участі у справі, а тому має право на оскарження рішення місцевого господарського суду, колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 має процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми процесуального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року у справі №1/69-75 залишити без змін .

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

І.В. Вовк