Ухвала

від 23.06.2014 по справі 30/26-16/456

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/26-16/456 23.06.14

За позовом Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва»

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттадор"

Про визнання права власності

за позовом третьої особи,

яка заявляє самостійні

вимоги на предмет

спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»

до 1. Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Маттадор»

про визнання договору недійсним та витребування майна

Судді: Картавцева Ю.В. (гол.)

Бойко Р.В.

Отрош І.М.

Представники:

від позивача Походзяєв С.О. - представник (дов. № б/н від 08.01.2013 р.)

від відповідача не з'явився

від 3-ої особи не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Підприємство "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттадор" про визнання права власності на поліграфічне обладнання Shinohara 75 V H Pil за позивачем. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо передачі спірного майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2010 року позовні вимоги Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва» задоволено повністю. Визнано право власності Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва»на поліграфічне обладнання Shinohara 75 V H Pile та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маттадор» на користь Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва» 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

09.02.2010 року на виконання вищевказаного рішення Господарського суду міста Києва видано наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2010 року рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2010 року у справі №30/26 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У листопаді 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" звернулося до господарського суду міста Києва як третя особа, що заявляє самостійні вимоги у справі з позовом до підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" та ТОВ "Маттадор" про визнання недійсним договору лізингу №34/1703 від 17.03.2008 р. та витребування від підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" та передачу ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75 V H Pil з опційним оснащенням.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року, що залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 року у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Позов третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» задоволено повністю; визнано недійсним договір фінансового лізингу №34/1703 від 17 березня 2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маттадор» та Підприємством «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва»; витребувано від Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва» та передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»пятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75 V H Pilе з опційним оснащенням; стягнуто з Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва»на корсить Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» 12 775,00 грн. державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маттадор»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» 12 775,00 грн. витрат по сплаті державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.08.2011 року рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 року у справі №30/26-16/456 залишено без змін.

04.10.2011р. відділом діловодства Господарського суду міста Києва суду від Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва» одержано заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2011р. у справі №30/26-16/456 за нововиявленими обставинами, згідно якої заявник просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2011р. по справі №30/26-16/456.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року заяву Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва 08.02.2011 року у справі №30/26-16/456 скасовано.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року у справі №30/26-16/456 скасовано. Заяву Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2012 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року у справі №30/26-16/456 скасовано, залишено в силі рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року.

18.09.2012р. до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва» надійшла заява про прийняття додаткового рішення у справі №30/26-16/456, у якій позивач просив прийняти додаткове рішення у справі №30/26-16/456 стосовно позовної вимоги Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маттадор» про визнання права власності та стосовно позовної вимоги третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» до Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва», Товариства з обмеженою відповідальністю «Матадор»про визнання недійсним договору лізингу та витребування поліграфічного обладнання Shinohara 75 V H Pilе з чужого незаконного володіння.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2012р. залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 р. позовні вимоги Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" задоволено повністю. Визнано право власності Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" на поліграфічне обладнання Shinohara 75 V H Pile. Стягнуто з ТОВ "Маттадор" на користь Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" про визнання недійсним договору лізингу та витребування поліграфічного обладнання Shinohara 75 V H Pile з чужого незаконного володіння відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2013 р. додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.12 р. та постанову Київського апеляційного Господарського суду від 20.12.12 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У жовтні 2013 р. Приватне підприємство "Два "Я"-Універсал" звернулося до господарського суду міста Києва як третя особа, що заявляє самостійні вимоги у справі з позовом до Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" про витребування п'ятифарбової аркушевої офсетної машини SHINOHARA 75V з опційним оснащенням. Ухвалою суду від 21.10.2013 р. прийнято позовну заяву Приватного підприємства «Два «Я» -Універсал» до розгляду, залучено Приватне підприємство «Два «Я» -Універсал» в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимогами на предмет спору, а також залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдрук" в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2013 р. у справі № 30/26-16/456 позовні вимоги Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" задоволено повністю. Визнано право власності Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" на п"ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75 V H Pilе з опційним оснащенням. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттадор" на користь Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита і 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" про визнання недійсним договору фінансового лізингу та витребування п"ятифарбової аркушевої офсетної машини Shinohara 75 V H Pilе з опційним оснащенням відмовлено. В задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Приватного підприємства "Два "Я"-"Універсал" про витребування п"ятифарбової аркушевої офсетної машини Shinohara 75 V H Pilе з опційним оснащенням відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2013 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттадор" про визнання права власності відмовлено повністю. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" до Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва", Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттадор" про визнання договору недійсним та витребування майна задоволено частково. Визнано недійсним договір лізингу № 34/1703 від 17.03.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маттадор" та Підприємством "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва". В іншій частині в позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" до Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" відмовлено. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Приватного підприємства "Два "Я"-Універсал" до Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" про витребування майна задоволено повністю. Витребовано від Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" та передати Приватному підприємству "Два "Я"-Універсал" п'ятифарбову аркушеву офсетну машину SHINOHARA 75V з опційним оснащенням.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2014 р. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2014 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2013 р. у справі № 30/26-16/456 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва для прийняття додаткового рішення.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду м. Києва № 04-23/268 від 28.05.2014 р. у справі № 30/26-16/456 призначено повторний автоматичний розподіл.

В результаті повторного автоматичного розподілу справи № 30/26-16/456, останню передано до розгляду судді Картавцевій Ю.В.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 28.05.2014р. для розгляду справи № 30/26-16/456 визначено колегію суддів у наступному складі: Головуючий суддя Картавцева Ю.В., судді Бойко Р.В. та Отрош І.М.

Ухвалою суду від 30.05.2014 р. справу № 30/26-16/456 прийнято до провадження для прийняття додаткового рішення колегією суддів у складі: Головуючий суддя Картавцева Ю.В., судді Бойко Р.В. та Отрош І.М., судове засідання призначено на 23.06.2014 р.

19.06.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача пояснення стосовно висновків, викладених у Постанові ВГСУ від 14.05.2014 р., у яких останній просить суд прийняти додаткове рішення у справі та задовольнити позовні вимоги та визнати право власності на Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва" на поліграфічне обладнання Shinohara 75 V H Pile, а в задоволенні вимог 3-ої особи 1 та 3-ої особи 2 відмовити.

У судове засідання 23.06.2014 р. представники відповідача та 3-ої особи 1 не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали.

Суд зазначає, що поштові відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 30/26-16/456 від 30.05.2014 р. були направлені відповідачу та 3-ій особі 1 за адресами (65000, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська 2а, оф. 203 та 79057, м. Львів, вул. Є. Коновальця 103, оф. 605, відповідно), які відповідають адресам місцезнаходження відповідача та 3-ої особи 1 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При цьому, повідомлення про вручення вказаного поштового відправлення із ухвалою суду від 30.05.2014 р. 3-ій особі 1 - ТОВ «Компанія «Лізинговий дім», а також поштове повернення відправлення із ухвалою суду від 30.05.2014 р. відповідачу містяться в матеріалах справи.

За наведених обставин вважається, що ухвала від 30.05.2014 р. у справі № 30/26-16/456 вручена зазначеним учасникам судового провадження належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача та 3-ої особи 1 в судовому засіданні 23.06.2014 р. від останніх до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, враховуючи, що суд здійснює новий розгляд справи для прийняття додаткового рішення, базуючись на наявних матеріалах справи та висновках основного судового рішення, що набрало законної сили, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення судового розгляду.

У судовому засіданні 23.06.2014 р. представник 3-ої особи 2 подав суду заяву про здійснення процесуального правонаступництва стосовно позовних вимог зустрічного позову, відповідно до якої просить суд замінити Товариство з обмежено відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» на Приватне підприємство «Два «Я» - Універсал» як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору про визнання недійсним договору, витребування та повернення спірного майна з підстав того, що Приватне підприємство «Два «Я» - Універсал» та Товариство з обмежено відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» уклали 10.10.2012 р. договір про заміну сторони шляхом відступлення права вимоги № 3С-11/0412, за яким ТОВ «Компанія «Лізинговий дім» фактично відступило право власності на спірний об'єкт на користь Приватного підприємства «Два «Я» - Універсал».

Колегія суддів, розглянувши заяву 3-ої особи 2 про здійснення процесуального правонаступництва, відмовляє в її задоволенні з підстав того, що суд першої інстанції здійснює розгляд справи виключно на основі зроблених судом у рішенні від 08.12.2011 р. висновків з метою прийняття додаткового рішення у даній справі, що пов'язано із необхідністю усунення процесуальних недоліків основного рішення. При цьому, суд обмежений у можливості встановлення нових, не встановлених у основному рішенні, фактів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність процесуальних підстав задоволення клопотання про здійснення процесуального правонаступництва на стадії нового розгляду справи для прийняття додаткового рішення, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання 3-ої особи 2 судом відмовлено.

Разом з тим, у судовому засіданні 23.06.2014 р. колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дійшла висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині позовних вимог 3-ої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Приватного підприємства "Два "Я"-"Універсал" (3-тя особа 2), 3-тя особа без самостійних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдрук" до Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва» про витребування майна, у зв'язку з чим ухвалою суду від 23.06.2014 р. припинено провадження у справі № 30/26-16/456 в частині, а саме стосовно позовних вимог 3-ої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Приватне підприємство "Два "Я"-"Універсал", заявлених до Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдрук" про витребування майна на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Суд, враховуючи висновки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 14.05.2014 р. щодо направлення справи № 30/26-16/456 на новий розгляд до суду першої інстанції для прийняття додаткового рішення, а також подані позивачем пояснення, у яких останній просить суд прийняти додаткове рішення у даній справі, дійшов висновку про необхідність прийняття додаткового рішення у справі № 30/26-16/456.

Відтак у судовому засіданні 23.06.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення у справі № 30/26-16/456.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача - Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва» підлягають задоволенню, а у задоволенні позовних вимог 3-ої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» слід відмовити з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року, що залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 року, а також Постановою Вищого господарського суду України від 11.08.2011 року, у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Позов третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» задоволено повністю.

Водночас за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року, яке залишене в силі Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2012 р., заяву Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва 08.02.2011 року у справі №30/26-16/456 скасовано.

При цьому, як зазначено у Постанові Вищого господарського суду України від 27.06.2012 р., якою оскаржуване рішення від 08.12.2011 р. залишено в силі, суд першої інстанції, скасувавши рішення господарського суду м. Києва від 08.02.2011 р., та розглянувши з урахуванням нововиявлених обставин вимоги первісного позову та позову 3-ої особи, не прийняв рішення з цих вимог, що, відповідно до ст. 88 ГПК України, є підставою для прийняття додаткового рішення.

За змістом ст. 88 ГПК України, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, зокрема, якщо: з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення.

Оскільки рішенням від 08.12.2011 р. судом скасовано рішення від 08.02.2011 р. з підстав зазначених у ньому, однак фактично не прийнято нове рішення по суті позовних вимог, то суд першої інстанції в межах даного судового провадження дійшов висновку про необхідність виправлення зазначеного процесуального недоліку шляхом прийняття додаткового рішення у справі № 30/26-16/456.

При цьому, суд зазначає, що додаткове рішення, виходячи з його процесуально-правового значення, приймається з метою виправити неповноту основного судового рішення у справі. При цьому, зважаючи на незмінність судового рішення, суд, який його прийняв, не вправі скасувати чи змінити останнє, однак повинен виправити його недоліки, тобто прийняти рішення, яке помилково не було прийнято, а саме додаткове рішення за своїм змістом та висновками не може відрізнятись від основного рішення.

За таких обставин, суд повинен прийняти додаткове рішення у даній справі в межах змісту висновків, які покладено в основу рішення від 08.12.2011 р.

Так, основним рішенням від 08.12.2011 р. суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2011 року у справі №30/26-16/456 р., в його основу покладено факт недійсності Договору фінансового лізингу №34/1703 від 17.03.2008р., факт не доведення позивачем обставин щодо оплати вартості об'єкту лізингу та того, що позивач не знав і не міг знати про те, що майно було придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Разом з тим, наявні в матеріалах справи докази, які були в матеріалах справи при її розгляді в сукупності з доказами, які надані позивачем в підтвердження оплати поліграфічного обладнання, про які позивач не знав, і про які йому стало відомо, підтверджують факт оплати позивачем вартості об'єкту лізингу.

Так наявна в матеріалах справи виписка з рахунку позивача за період з 01.01.2008р. по 03.11.2009р. та платіжні доручення №629 від 09.11.2009р. на суму 40 000,00 грн., №638 від 17.11.2009р. на суму 50 000,00 грн., №686 від 09.12.2009р. на суму 30 000,00 грн., №708 від на суму 370 000,00 грн., №596 від 26.10.2009р. на суму 20 000,00 грн., №581 від 14.10.2009р. на суму 30 000,00 грн., №549 від 06.10.2009р. на суму 40 000,00 грн., №536 від 29.09.2009р. на суму 28 660,00 грн., №512 від 15.09.2009р. на суму 30 000,00 грн., №496 від 03.09.2009р. на суму 40 000,00 грн., №470 від 17.08.2009р. на суму 25 000,00 грн., №463 від 12.08.2009р. на суму 30 000,00 грн., №418 від 28.07.2009р. на суму 20 000,00 грн., №417 від 28.07.2009р. на суму 20 000,00 грн., №384 від 07.07.2009р. на суму 20 000,00 грн., №380 від 06.07.2009р. на суму 60 000,00 грн., №346 від 18.06.2009р. на суму 35 000,00 грн., №302 від 04.06.2009р. на суму 30 000,00 грн., №288 від 01.06.2009р. на суму 20 000,00 грн., №287 від 29.05.2009р. на суму 70 000,00 грн., №256 від 07.05.2009р. на суму 35 000,00 грн., №244 від 30.04.2009р. на суму 30 000,00 грн., №185 від 08.04.2009р. на суму 30 000,00 грн., №183 від 02.04.2009р. на суму 41 500,00 грн., №172 від 31.03.209р. на суму 60 000,00 грн., №144 від 12.03.2009р. на суму 35 000,00 грн., №106 від 23.02.209р. на суму 15 000,00 грн., №125 від 27.02.2009р. на суму 30 000,00 грн., №105 від 19.02.2009р. на суму 55 000,00 грн., №56 від 02.02.2009р. на суму 15 000,00 грн., №53 від 30.01.209р. на суму 55 000,00 грн., №803 від 30.12.208р. на суму 35 000,00 грн., №791 від 25.12.2008р. на суму 169 000,00 грн., №715 від 27.11.2008р. на суму 70 000,00 грн., №714 від 27.11.2008р. на суму 130 000,00 грн., №639 від 30.10.2008р. на суму 205 000,00 грн., №559 від 29.09.2008р. на суму 170 000,00 грн., №558 від 29.09.2008р. на суму 290 700,00 грн., №549 від 18.09.2008р. на суму 900 000,00 грн., №500 від 29.08.2008р. на суму 175 000,00 грн., №452 від 05.08.2008р. на суму 50 000,00 грн., №434 від 30.07.2008р. на суму 150 000,00 грн., №436 від 30.07.2008р. на суму 27 000,00 грн., №308 від 30.05.2008р. на суму 120 000,00 грн., №351 від 26.06.2008р. на суму 100 000,00 грн., №363 від 26.06.2008р. на суму 84 000,00 грн., №258 від 19.05.2008р. на суму 100 000,00 грн., №215 від 30.04.2008р. на суму 55 000,00 грн. свідчать про те, що позивачем на виконання умов Договору фінансового лізингу №34/1703 від 17.03.2008р. було сплачено лізингових платежів на загальну суму 4 240 860,00 грн.

Крім того, як вбачається, 27.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маттадор», Підприємством «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва», Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергополіс» був укладений Договір поруки №27/09, за яким ТОВ «Енергополіс», як поручитель, зобов'язалось безвідклично та безумовно сплатити ТОВ «Маттадор» за його першою вимогою необхідні платежі за Договором фінансового лізингу №34/1708 від 27.03.2008р. загальною сумою 3 731 284,97 грн.

Платіжним дорученням №22 від 11.03.2009р. поручителем ТОВ «Енергополіс» був здійснений відповідачеві лізинговий платіж на суму 100 000,00 грн.

Також згідно Додаткової угоди №1 від 27.11.2009р. до Договору фінансового лізингу №34/1703 від 17.03.2008р. позивач та відповідач домовились, що у зв'язку з відсутністю можливості погасити заборгованість по розрахунках, вказаних в Додатку №3 до Договору фінансового лізингу №34/1703 від 17.03.2008р., в забезпечення заборгованості лізингоодержувач (позивач по справі) видає лізингодавцю (відповідачеві по справі) свій простий вексель на пред'явника на суму 3 637 773,51 грн. (номер бланка векселя 3003359326).

22 грудня 2009р. відповідач продав ТОВ «Енергополіс» за Договором б/н вексель №3003359326 від 01.12.2009р., виписаний позивачем на відповідача номінальною вартістю 3 637 773,51 грн.

В матеріали справи позивачем надані платіжні доручення №99 від 25.12.2009р. на суму 650 000,00 грн. та №98 від 24.12.2009р. на суму 650 000,00 грн., які свідчать про сплату ТОВ «Енергополіс» грошових коштів на загальну суму 1 300 000,00 грн. ТОВ «Маттадор» та які, в свою чергу, на думку суду, одночасно є оплатою лізингових платежів позивача, так як проданий ТОВ «Енергополіс» вексель був виданий позивачем в забезпечення заборгованості по Договору фінансового лізингу.

Згідно Довідки, виданої Печерським відділенням ПАТ «Укрсоцбанк», клієнту ТОВ «Енергополіс» повернення коштів по платіжним дорученням №98 від 24.12.2009р. на суму 650 000,00 грн. та №99 від 25.12.2009р. на суму 650 000,00 грн. не було.

У відповідності до ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, оскільки оплата згідно платіжних доручень №98 та №99 була здійснена не позивачем, а ТОВ «Енергополіс», то позивач не знав і не міг знати про них. При цьому суд приходить до висновку, що обставини щодо оплати лізингових платежів, які підтверджуються вказаними вище платіжними дорученнями, з урахуванням положень ст. 388 Цивільного кодексу України щодо можливості чи неможливості витребування власником майна у добросовісного набувача за відплатним договором цього майна, впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні від 08.02.2011р. та мають істотне значення для справи, з огляду на що суд вважає, що заявником доведена наявність нововиявлених обставин, які мають істотне значення для справи, вони виявлені після постановлення рішення по даній справі і не могли бути відомі суду та позивачеві на час розгляду справи.

В подальшому Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2012 р, якою залишено в силі основне рішення від 08.12.2011 р., встановлено, що, по-перше, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що зазначена заявником обставина є нововиявленою; по-друге, правильним є висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання права власності за позивачем на поліграфічне обладнання Shinohara 75 V H Pilе; по-третє, враховуючи, що позивач набув спірне майно за відплатним договором, а також зважаючи на ту обставину, що майно не може бути витребувано у позивача в силу статті 388 ЦК України, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимоги ТОВ «Компанія «Лізинговий дім» щодо витребування спірного майна від Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва».

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, судом у рішенні від 08.12.2011 р. встановлений факт повної оплати позивачем лізингових платежів за спірним договором фінансового лізингу №34/1703 від 17.03.2008 р. та встановлений факт оплати за векселем, який визнаний судом нововиявленою обставиною та, відповідно став підставою для скасування судового рішення від 08.02.2011 р.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав всі умови договору №34/1703 від 17.03.2008 р., зокрема: відповідно до п. 5.2 договору, прийняв майно, що підтверджується актом прийому-передачі, своєчасно та в повному обсязі за погодженим графіком виплатив лізингові платежі відповідно до умов договору, що підтверджується вищезазначеними платіжними дорученнями, а також випискою банку Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк» в м. Києві по рахунку та простим векселем, розрахунок яким передбачений додатковою угодою сторін №1 від 27.11.2009 року до договору №34/1703 від 17.03.2008 р.

При цьому, сам предмет лізингу, поліграфічне обладнання Shinohara 75 V H Pilе, перебувало у фактичному володінні, користуванні та розпорядженні лізингодавця, ТОВ «Маттадор», і з жодними обставинами, які б свідчили про відсутність у відповідача права власності, позивач обізнаний не був.

Більше того, відповідач та 3-тя особа не довели, що позивач знав чи міг знати про придбання ним майна у особи, яка не мала права на його відчуження у зв'язку з відсутністю права власності.

За таких обставин суд, на основі висновків, викладених у рішенні від 08.12.2011 р. та Постанові Вищого господарського суду України від 27.06.2012 р. стосовно того, що підприємство "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" фактично є добросовісним набувачем за договором фінансового лізингу (оренди) №34/1703 від 17.03.2008 р., а також на основі аналізу ст. 388 ЦК України, вважає, що вимоги підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" про визнання права власності на поліграфічне обладнання Shinohara 75 V H Pile є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" про визнання недійсним договору лізингу №34/1703 від 17.03.2008 р. та витребування від Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" і передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" п'ятифарбової аркушевої офсетної машини Shinohara 75 V H Pilе з опційним оснащенням, суд зазначає таке.

Як вбачається із рішення від 08.12.2011 р., судом не здійснено аналізу позовної вимоги 3-ої особи з самостійними вимогами - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" - щодо визнання недійсним спірного договору фінансового лізингу (оренди) №34/1703 від 17.03.2008 р., так само, як і не прийнято рішення з даної вимоги, у зв'язку з чим, суд, приймаючи додаткове рішення стосовно вимоги про визнання недійним договору, в межах наявних в матеріалах справи доказів та пояснень учасників судового процесу дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог ч.1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.

Статті 203 ЦК України встановлює умови чинності правочинів, а саме: законність змісту правочину; наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу цивільної дієздатності; наявність об'єктивного вираження волевиявлення учасника правочину та його адекватність внутрішній волі учасника правочину; відповідність форми правочину вимогам закону; спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату; відсутність у сторін - батьків (усиновлювачів), які вчиняють правочин спрямованості на порушення прав та інтересів їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. У разі недотримання перерахованих вимог правочин є недійсним.

У статті 203 ЦК України зазначається, що зміст правочину насамперед не повинен суперечити вимогам Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до висновків Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.111-16 ГПК України, за II півріччя 2012 року права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 Цивільного кодексу України. У речових правовідносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо існують підстави, передбачені статтею 388 Цивільного кодексу України, що дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Згідно зі ст.ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є його невідповідність чинному законодавству, а у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону.

Можливим результатом задоволення заявленого позову стало б застосування судом наслідків недійсності угоди, які стосуються лише сторін угоди і не поширюються на права третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, яка вважає себе власником спірного майна, не будучи стороною угоди. Тобто в такому разі права легітимного власника не відновлюються, оскільки майно має повертатися відповідачу за недійсним правочином, а не власнику.

За таких обставин суд приходить до висновку про невідповідність обраного ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" способу захисту цивільних прав в частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору фінансового лізингу (оренди) №34/1703 від 17.03.2008 р.

Разом з тим, аналізуючи доводи 3-ої особи щодо недійсності договору фінансового лізингу (оренди) №34/1703 від 17.03.2008 р. з підстав відсутності у договорі посилання на те, що ТОВ «Маттадор» є власником поліграфічного обладнання, суд зазначає таке.

За приписами ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. При цьому, істотними умовами договору лізингу є:

предмет лізингу;

строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

розмір лізингових платежів;

інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За таких обставин, оскільки вищевказаним Законом чітко визначений перелік істотних, тобто обов'язкових, умов договору лізингу, а перелік підстав для визнання договорів недійсними є вичерпний, отже відсутність в договорі лізингу посилання на підставу виникнення права власності у лізингодавця в жодному випадку не може бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною.

За таких обставин, проаналізувавши матеріали справи, ґрунтуючись на висновках, викладених у рішенні від 08.12.2011 р. та Постанові Вищого господарського суду України від 27.06.2012 р., суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно :

1)було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2)було викрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3)вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 388 Цивільного кодексу України.

Позовна вимога ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" стосовно витребування майна та повернення його власнику на підставі ст.387 Цивільного кодексу України є за своєю суттю віндикаційним позовом щодо витребування майна від добросовісного набувача. В такому випадку суду необхідним є з'ясування наявності підстав, передбачених статтею 388 Цивільного кодексу України, що дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Водночас 3-ою особою жодним чином не доведено наявності виключних підстав для витребування майна у добросовісного набувача, прямо передбачених у ст. 388 ЦК України, а тому позовна вимога третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору щодо витребування майна також не підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, у задоволенні позовних вимог 3-ої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім» слід відмовити.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, колегія суддів визнає позовні вимоги Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва» про визнання права власності на поліграфічне обладнання Shinohara 75 V H Pile обґрунтованими, такими, що відповідають висновкам суду, викладеним в основному рішенні від 08.12.2011 р., а тому підлягають задоволенню.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 49, 88 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" задовольнити повністю.

2. Визнати право власності Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" (03150, м. Київ, вул. Боженка, 86 Б, код ЄДРПОУ 30382690) на п'ятифарбову аркушеву офсетну машину Shinohara 75 V H Pilе з опційним оснащенням.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маттадор" (65000, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2 А, офіс 203, код ЄДРПОУ 16307380) на користь Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів міста Києва"(03150, м. Київ, вул. Боженка, 86 Б, код ЄДРПОУ 30382690) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (79057, м. Львів, вул. Коновальця 103, оф. 605, код ЄДРПОУ 31730064) про визнання недійсним договору фінансового лізингу (оренди) №34/1703 від 17.03.2008 р. та витребування п'ятифарбової аркушевої офсетної машини Shinohara 75 V H Pilе з опційним оснащенням відмовити.

5. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне додаткове рішення

складено 27.06.2014 р.

Судді Ю.В. Картавцева (гол.)

Р.В. Бойко

І.М. Отрош