Рішення

від 24.06.2014 по справі 504/169/13- ц

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/169/13- ц

2/504/185/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2014смт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

при секретарі - Мельниковій В.М.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №9, позовну заяву Державного підприємства «Гвардійське» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в своїх інтересах, та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, зобов'язання звільнити нежитлове приміщення, стягнення упущеної вигоди, судового збору, та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до Державного підприємства «Гвардійське», Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, третя особа - служба у справах дітей Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, про встановлення факту проживання у спірному приміщенні, визнання права проживання, усунення перешкод у користуванні приміщенням, скасування рішення про визнання права власності, визнання недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, стягнення судового збору, -

ВСТАНОВИВ:

ДП «Гвардійське» звернулось до суду із позовом до відповідачів, яким просила суд усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном - нежитловим приміщенням частини торгівельного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язати відповідачів звільнити займане ними нежитлове приміщення, що розташовано за цією ж адресою.

Також позивач просив стягнути з відповідачів упущену вигоду, внаслідок неможливості передачі належного нерухомого майна в оренду, та судовий збір.

Відповідачі подали зустрічний позов до позивача за первісним позовом, яким просили суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_2, ОСОБА_1 з 2004 року- моменту вселення по теперішній час, а малолітнього ОСОБА_3, з моменту народження, в будинку АДРЕСА_1; визнати за позивачами за зустрічним позовом право проживання та користування приміщенням для проживання в будинку АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди у здійсненні позивачами за зустрічним позовом права користування та проживання в будинку АДРЕСА_1 , та зобов'язати відповідачів за зустрічним позовом не чинити перешкод у подальшому; скасувати рішення виконавчого комітету Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 22.06.2011 року № 36; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно САЕ № 263177 від 29.06.2011 року на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1; стягнути судовий збір.

В судовому засіданні представник ДП «Гвардійське» підтримала позовні вимоги повністю, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідачі позовні вимоги за первісним позовом не визнали, просили у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник служби у справах дітей Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області подав заяву про розгляд справи за своєї відсутності, у раніше проведених судових засіданнях просив врахувати інтереси малолітнього ОСОБА_3

Позивачі за зустрічним позовом позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник ДП «Гвардійське», та представник Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, який повторно в судове засідання не з'явився, проте подав письмові заперечення на позов, вважали вимоги зустрічного позову безпідставними, просили в їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник служби у справах дітей Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області у раніше проведених судових засіданнях залишив вимоги за зустрічними позовом на розсуд суду.

Заслухавши думки та правові обгрунтування сторін щодо первісного та зустрічного позову, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні правовідносини:

Сторонами не заперечувався той факт, що ОСОБА_1 з 10.07.2004 року по 14.02.2008 року працювала на посаді завідувача ідальні по радгоспу «Гвардійське» Південного оперативного командування, а з 14.02.2008 року ОСОБА_1 працювала на посаді бухгалтера.

Сторонами не заперечувався той факт, що ОСОБА_2 10.04.2008 року була прийнята на роботу до радгоспу «Гвардійський» Південного оперативного командування на посаду завідувача столової військового радгоспу.

Як стверджували відповідачі за первісним позовом, в липні 2004 року ОСОБА_1 було надано дозвіл та право на проживання у гуртожитку (жилому приміщенні) за адресою: АДРЕСА_1.

Як пояснили відповідачі за первісним позовом, на підставі звернення від 10.07.2004 року, клопотання завідчувача господарства ДП «Гвардійське» та дозволу керівництва, вони постійно довгий час проживають у гуртожитку, сплачують плату за проживання, та необхідні комунальні платежі.

На підставі свідоцтва про право власності від 29.06.2011 року, яке видано виконавчим комітетом Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, 7/100 частин торгового центру, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, належить Державі Україна в особі Міністерства оборони України на праві повного господарського відання ДП «Гвардійське».

Право власності на вказане приміщення торгового центру зареєстровано 27.07.2011 року, що встановлено судом зі змісту витягу про державну реєстрацію прав № 30761475 від 27.07.2011 року.

Позивач за первісним позовом вважав, що відповідачі не мають жодного права на користування нежитловим приміщенням торгового центру, що розташовано за вищевказаною адресою.

Крім того, обгрунтовуючі позовні вимоги в частині стягнення втраченої вигоди, позивач за первісним позовом послався на лист- пропозицію від 15.01.2010 року ФГ «Веста-Юг» щодо укладення з ДП «Гвардійське» договору оренди торгового центру, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В матеріалах справи містяться неодноразові претензіїі - повідомлення позивачем за первісним позовом на адресу відповідачів, щодо необхідності звільнення займаного ними приміщення, зокрема, такі повідомлення - претензії направлялись протягом 2011-2013 років.

Економістом ДП «Гвардійське» розраховано суму втраченої вигоди з розрахунку 1 315,28 грн на місяць за оренду нежитлового приміщення торгового центру, що встановлено судом зі змісту розрахунку від 29.10.2012 року, який за 2011 рік становив 15 864,91 грн. (а.с.44, 48)

Врешті, позивач за первісним позовом збільшив вимоги в цій частині, і в останній редакції позову, просив стягнути суму втраченої вигоди у розмірі 68 727,33 грн.

Дослідженням матеріалів інвентарної справи на приміщення торгового центру, розташованого за вищевказаною адресою судом встановлено, що статусу гуртожитку це нежитлове приміщення ніколи не мало, і є нежитловим приміщенням .

Відсутність факту присвоєння данному нежитловому приміщенню статусу гуртожитку підтверджується письмовими заперечення Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3.

Також сторонами не заперечувалось, що ордер на вселення відповідачів у спірне нежитлове приміщення адміністрацією ДП «Гвардійське» а раніше радгоспу «Гвардійське» не видавався.

Право на захист особи відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (далі -Закон № 500-VІ), є правомірність її проживання в гуртожитку та користування гуртожитком.

Для вирішення питання, чи на законних підставах особи мешкають у нежитловому приміщенні (що відповідачами вважається гуртожитком), судом застосовуються загальні норми матеріального права, які регулюють питання вселення у гуртожиток та набуття права користування житловою площею у ньому.

Суд застосовує положення житлового законодавства, а саме: статей 128, 129 ЖК УРСР та пункту 10 розділу II Примірного положення про гуртожитки, пункту 69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, згідно з якими на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер , який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Форму спеціального ордера встановлено Примірним положенням про гуртожитки.

Суд дійшов до висновку, що відсутність статусу гуртожитку спірного приміщення, відсутність спеціального ордеру на вселення є обставиною, що унеможливлюють застосування норм Закону № 500-Vl, і, як наслідок, не підлягають захисту права відповідачів за первісним позовом щодо проживання та користування спірним нежитловим приміщенням.

При цьому не мають правового значення твердження відповідачів, що вони сплачували комунальні та інші необхідні платежі за проживання в спірному нежитловому приміщенні.

В силу ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Отже в цій частині позовні вимоги первісного позову засновані на законі і підлягають судовому захисту.

З цих же підстав суд не приймає до уваги свідчення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які стверджували, що відповідачі на правових підставах стали проживати у, як на думку свідків, гуртожитку.

Решта заперечень відповідачів не спростовують висновків суду.

Разом із тим, в сенсі положення ч.3 ст.116 ЖК України безпідставними є умови звільнення приміщення - «без надання іншого приміщення», оскільки судом встановлено, що відповідачі не самовправно зайняли спірне нежитлове приміщення, а з дозволу адміністрації підприємства.

В силу п.2 ч.2 ст.22, ч.1 ст.1166 ЦК України підлягають задоволенню вимоги про стягнення втраченої вигоди, оскільки ці вимоги є доведеними належними та допустимими доказами, і не спростовані відповідачами, зокрема, суд вважає що винні дії відповідачів перешкоджають власникові майна в повній мірі користуванню та розпорядженню цим майном, і між цими діями та наявною шкодою (втраченої вигоди) існує причинний зв'язок.

Вимоги первісного позову в частині стягнення судового збору підлягають задоволенню повністю, оскільки вони документально доведені.

Відповідно до ст.256 ч.2 ЦПК України , у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти (крім визначених у ч.1 ст.256 ЦПК України ), від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Позовні вимоги зустрічного позову в частині встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2, ОСОБА_1 з 2004 року- моменту вселення по теперішній час, а малолітнього ОСОБА_3, з моменту народження, в будинку АДРЕСА_1, не можуть бути задоволені, оскільки вони не породжують правових наслідків для позивачів за зустрічним позовом.

Крім того, суд приймає до уваги, що позивачі за зустрічним позовом фактично зареєстровані за іншими адресами, ніж адреса спірного нежитлового приміщення.

Позовні вимоги зустрічного позову в частинах про визнання за ОСОБА_2, ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_3 права проживання та користування спірним приміщенням, про усунення перешкод у здійсненні права користування та проживання, та зобов'язання не чинити перешкод у подальшому, знаходяться у прямій залежності з можливістю задоволення чи відмови у задоволенні первісного позову, і, у зв'язку із обгрунтованістю первісного позову в частині усунення власнику майна перешкод у користуванні нерухомим майном- нежитловим примішенням частини торгівельного центру, та зобов'язання звільнити займане приміщення, позовні вимоги зустрічного позову в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд враховує, що позивачі за зустрічним позовом не надали належних та допустимих доказів неправомірності рішення виконавчого комітету Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 22.06.2011 року № 36, та недійсності свідоцтва про право власності на нерухоме майно САЕ № 263177 від 29.06.2011 року на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, на думку суду, вказаними правовими актами не порушено жодних цивільних прав та законних інтересів позивачів за зустрічним позовом.

Таким чином в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

У зв'язку із відсутністю підстав для задоволення зустрічного позову, в силу ст. 88 ЦПК України, судовий збір слід віднести на рахунок позивачів за зустрічним позовом, тому вимоги про стягнення з ДП «Гвардійське» судового збору задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись п.2 ч.2 ст.22, 391, 1166 ЦК України, ч.3 ст.116,128,129 ЖК України, п. 10 розділу II Примірного положення про гуртожитки, п.69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, ст.ст. 10, 11, 15, 57-61, 64, 84, 88, 208, 212, 215, 218, ст.256 ч.ч.1,2, 223, 293, 294, 296 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Гвардійське» код 14304703 - задовольнити частково.

Усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном- нежитловим приміщенням частини торгівельного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_1, ОСОБА_2, в своїх інтересах, та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, звільнити займане ними нежитлове приміщення, що розташовано за цією ж адресою.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_2, на користь Державного підприємства «Гвардійське» код 14304703, 68 727,33 грн. (шістдесят вісім тисяч сімсот двадцять сім гривень, тридцять три копійки) упущеної вигоди, та 687,27 грн. (шістсот вісімдесят сім гривень, двадцять сім копійок) судового збору.

В решті позову -відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з часу отримання копіїї його повного тексту через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя В.К. Барвенко