Рішення

від 05.12.2014 по справі 504/169/13- ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/7901/14

Головуючий у першій інстанції Барвенко В. К.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Сидоренко І.П., Цюри Т.В.

при секретарі Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 червня 2014 року у справі за позовом Державного підприємства «Гвардійське» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, третя особа - служба у справах дітей Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, зобов'язання звільнити нежитлове приміщення, стягнення упущеної вигоди, судового збору та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до Державного підприємства «Гвардійське», Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, третя особа - служба у справах дітей Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, про встановлення факту проживання у спірному приміщенні, визнання права проживання, усунення перешкод у користуванні приміщенням, скасування рішення про визнання права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, стягнення судового збору,-

встановила:

Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідачів, який в процесі розгляду справи уточнив, про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, а саме нежитловим приміщенням частини торгівельного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язання звільнити нежитлове приміщення, стягнення упущеної вигоди у розмірі 68 727,33 гривень та судового збору у розмірі 687,27 гривень. (т. 1 а. с. 3-7, т. 2 а. с. 59-60)

В обґрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають у гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

За вказаною адресою знаходиться нежитлове приміщення, частина якого належить ДП «Гвардійське».

18.01.2010 року на адресу ДП «Гвардійське» надійшов лист від ФГ «Веста-Юг» про укладення договору оренди на «Торговий центр».

На протязі 2011-2013 років відповідачам направлялись претензії-повідомлення із проханням звільнити вказане нежитлове приміщення, однак відповідачі відмовляються добровільно звільнити вказане приміщення

08.10.2013 року до суду надійшов зустрічний позов від ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до ДП «Гвардійське», Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, третя особа - служба у справах дітей Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області, яким вони просили суд встановити факт їхнього постійного проживання з 2004 року - моменту вселення по теперішній час, а малолітнього ОСОБА_4, з моменту народження, в будинку АДРЕСА_1; визнати за ними право проживання та користування приміщенням у вказаному будинку; усунути перешкоди у здійсненні права користування та проживання в спірному будинку та зобов'язати відповідачів за зустрічним позовом не чинити перешкод у подальшому; скасувати рішення виконавчого комітету Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 22.06.2011 року № 36; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно САЕ № 263177 від 29.06.2011 року на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1; стягнути судовий збір. (т. 1 а. с. 175-180)

Ухвалою суду від 03.12.2013 року вказані позови об'єднані в одне провадження. (т. 1 а. с. 213-214)

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 червня 2014 року позов ДП «Гвардійське» задоволено частково. Усунуто перешкоди у користуванні нерухомим майном - нежитловим приміщенням частини торгівельного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 звільнити займане ними нежитлове приміщення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ДП «Гвардійське» упущену вигоду у розмірі 68 727,33 гривень та судовий збір у розмірі 687,27 гривень. В іншій частині позову - відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 - відмовлено. (т. 2 а. с. 85-86)

В апеляційній скарзі апелянти просять скасувати рішення, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ДП «Гвардійське» відмовити у повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. (т. 2 а. с. 90-103)

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ДП «Гвардійське» в частині усунення перешкод у користуванні нерухомим майном - нежитловими приміщеннями частини торгівельного центру за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 звільнити займане ними нежитлове приміщення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для використання приміщень торгівельного центу для проживання в ньому фізичних осіб.

Такий висновок кореспондується з вимогами закону та відповідає матеріалам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 10.07.2004 року по 14.02.2008 року працювала на посаді завідуючої їдальні по радгоспу «Гвардійське» Південного оперативного командування, а з 14.02.2008 року ОСОБА_2 працювала на посаді бухгалтера.

10.04.2008 року ОСОБА_3 була прийнята на роботу до радгоспу «Гвардійський» Південного оперативного командування на посаду завідувача столової.

Наказом Министерства оборони України № 369 від 24.07.2008 року військовий радгосп «Гвардійське» перейменовано в ДП «Гвардійське», директором якого призначено ОСОБА_5 16.02.2009 року проведено державну перереєстрацію підприємства.

З акту прийому - передачі частини приміщень в будівлі «Торгівельного центру» військового радгоспу «Гвардійське» до комунальної власності Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 01.07.2008 року, складеного на підставі договору, укладеного між державною установою - військовим радгоспом «Гвардійське» та Чорноморською селищною радою Комінтернівського району Одеської області, узгодженого начальником управління сільського господарства МО України від 25.07.2007 року, їдальня, що становить 17/100 частин будівлі «Торгівельного центру» 06.03 2009 року прийнята на баланс органом місцевого самоврядування.

У зв'язку зі змінами в організації управління та обліку підприємства наказом № 12 від 10.03.2009 року затверджено новий штатний розклад ДП «Гвардійське», згідно з яким дві посади бухгалтера та завідуючої їдальні підпали під скорочення.

Наказом № 14 від 11.03.2009 року позивачка, у зв'язку з відсутністю попереднього місця роботи, була переведена з 01.03.2009 року на 0,5 ставки денного чергового КПП по машино - тракторному парку з розрахунку мінімальної заробітної плати 605 гривень.

В подальшому наказом № 31-к від 24.06.2009 року ОСОБА_3 звільнена з роботи по п. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогули без поважних причин.

Указані обставини встановлені в рішенні апеляційного суду Одеської області від 19 березня 2012 року, яким поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду, визнано недійсним та скасовано накази директора ДП «Гвардійське» № 13 від 10.03.2009 року № 14 від 11.03.2009 року, № 31-к 24.06.2009 року, поновлено ОСОБА_3 на посаді завідуючої їдальні, стягнуто з ДП «Гвардійське»на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу (т. 1 а. с. 160-165).

Відповідно до Наказу № 33-к від 28 липня 2009 року ОСОБА_2 було звільнено з ДП «Гвардійьске», на підставі ст. 38 КЗпП України. Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.06.2011 року було змінено підстави звільнення ОСОБА_2, та вказано, що її звільнено по ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правомірно проживають по спірній адресі з 2004 року не кореспондується з матеріалами справи.

Так, в матеріалах справи містяться дві заяви ОСОБА_3 на ім'я директора радгоспу «Гвардійське» від 01.09.2007 року про надання дозволу на проживання в гуртожитку у зв'язку з відсутністю постійного житла та наявністю дворічної дитини, з резолюцією про надання дозволу на проживання на зимній період та аналогічна за змістом заява ОСОБА_3 від 22.06.2008 року з резолюцію директора радгоспу - поселити згідно трудової угоди (а. с. 126).

Отже, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її малолітній син на підставі указаних звернень і з дозволу керівництва з 2007 року проживають в нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1.

Безпідставним є довід апеляційної скарги про те, що підприємство було зобов'язано забезпечити житлом ОСОБА_3, оскільки в ДП «Гвардійське» немає відомчого житлового фонду, воно не здійснює будівництво житла, і відповідно, не має таких обов'язків перед своїми працівниками.

Неспроможним є довід апеляційної скарги про те, що судом безпідставно не прийнято до уваги наявність в матеріалах справи квитанцій про оплату за проживання в спірному приміщенні на рахунок ДП «Гвардійське». Так, квитанції про оплату комунальних послуг або інших платежів, свідчать тільки про наявність або відсутність заборгованості по відповідній категорії платежів і не можуть бути допустимим доказом правомірності проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її дитини в торгівельному центрі.

ОСОБА_2, в судовому засіданні в апеляційної інстанції пояснила, що в часи роботи радгоспу спірне приміщення використовувалось для проживання сезонних робочих на час збирання врожаю, там також тимчасово проживали особи, у яких не було постійного житла, а зараз вони там залишились одні.

На підставі свідоцтва про право власності від 29.06.2011 року, виданого виконавчим комітетом Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області, 7/100 частин торгового центру (в тому числі і приміщення в яких мешкають ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її дитина), який розташований за адресою: АДРЕСА_1, належить Державі Україна в особі Міністерства оборони України на праві повного господарського відання ДП «Гвардійське» (т. 1 а. с. 25). Право власності на вказане приміщення торгового центру зареєстровано 27.07.2011 року, що вбачається із витягу про державну реєстрацію прав № 30761475 від 27.07.2011 року (т. 1 а. с. 26).

В матеріалах справи містяться неодноразові претензії-повідомлення ДП «Гвардійське» на адресу відповідачів, щодо необхідності звільнення займаного ними приміщення, які направлялись протягом 2011-2013 років.

Указаним обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 2004 року та до теперішнього часу по спірній адресі та визнання за ними права проживання та користування приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 проживають в торгівельному центрі за адресою: АДРЕСА_1 без наявності на то правових підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 звільнити займане ними нежитлове приміщення регулюються нормами ст. 319, 321, 391 ЦК України, і підлягають задоволенню, оскільки вказане приміщення належить ДП «Гвардійське» на праві власності на законних підставах і власник може вимагати усунення будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачі за зустрічним позовом не надали належних та допустимих доказів неправомірності рішення виконавчого комітету Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 22.06.2011 року № 36, та недійсності свідоцтва про право власності на нерухоме майно САЕ № 263177 від 29.06.2011 року на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, на думку суду, вказаними правовими актами не порушено жодних цивільних прав та законних інтересів позивачів за зустрічним позовом.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ДП «Гвардійське» упущеної вигоди у розмірі 68 727,33 гривень.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Доведення факту завдання реальних збитків та втрати доходів, які б особа могла отримати, якщо її право не було б порушено, а також причинний зв'язок між цією шкодою та діями відповідача в силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України, покладається на позивача.

Згідно із роз'ясненнями, наданими у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).

Судом у порушення ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України не звернуто увагу на те, що у позові не міститься належних та допустимих доказів наявності реальних збитків, а також упущеної вигоди, яких позивач зазнав внаслідок дій відповідача.

Так, посилання на лист - пропозицію від 15.01.2010 року ФГ «Веста - Юг» щодо укладання з ДП «Гвардійське» договору оренди торгівельного центру не підтверджують наявності причинного зв'язку між діями відповідача на визначеною позивачем сумою збитків.

Висновки суду про доведеність позивачем наявності збитків та упущеної вигоди, спричинених унаслідок неправомірних дій відповідача, ґрунтуються на припущеннях, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України є неприпустимим.

Отже, позивачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ним протягом спірного періоду здійснювались будь-які дії, спрямовані на реальне отримання із зайнятих відповідачем приміщень доходу у вигляді орендної плати, зокрема не вживались будь-які заходи на укладення як з відповідачем, так і з іншими особами договорів оренди, тоді як з матеріалів справи вбачається, що позивач у цей період приймав від відповідача плату за користуванням спірними приміщеннями в сумі 180 гривень щомісячно у вигляді оплати за проживання та не повертав ці кошти як безпідставно отримані.

Зважаючи на наведені обставини та норми, в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, який є підставою для цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а саме відсутні збитки позивача у вигляді упущеної вигоди, оскільки відсутнє порушене право позивача на отримання доходу у вигляді орендної плати, на яке посилається позивач в підставах позову.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку по відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 упущеної вигоди у розмірі 68 727,33 гривень.

При указаних обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не вірно встановив обставини справи, не визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що відповідно, призвело до неправильного вирішення справи в частині задоволення позову ДП «Гвардійське» про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 упущеної вигоди у розмірі 68 727,33 гривень, у зв'язку з чим рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 червня 2014 року в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті заявлених позовних вимог. В іншій частині судове рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 червня 2014 року - скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Державного підприємства «Гвардійське» упущеної вигоди у розмірі 68 727,33 гривень та судового збору у розмірі 687,27 гривень.

В цій частині ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Державного підприємства «Гвардійське» про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 упущеної вигоди у розмірі 68 727,33 гривень та судового збору у розмірі 687,27 гривень - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Цюра Т.В.

Сидоренко І.П.