Постанова

від 02.07.2014 по справі 908/990/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.07.2014 справа №908/990/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Черноти Л.Ф. при секретарі Романовій А.О. від позивача:ОСОБА_9 - за дов. б/н від 28.04.2014 р. від відповідача:не з`явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», с. Михайлово - Лукашеве Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2014 р. у справі№ 905/990/14 (суддя Носівець В.В.) за позовомАдвокатського об'єднання «Цезар», м. Запоріжжя до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», с. Михайлово - Лукашеве Запорізької області простягнення 150 000 грн. 00 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2014 році позивач, Адвокатське об'єднання «Цезар», м. Запоріжжя, звернувся з позовною заявою до господарського суду Запорізької області до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», с. Михайлово - Лукашеве Запорізької області про стягнення 150 000 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.05.2014 р. позовні вимоги Адвокатського об'єднання «Цезар», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», с. Михайлово - Лукашеве Запорізької області були задоволені в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», с. Михайлово - Лукашеве Запорізької області на користь Адвокатського об'єднання «Цезар», м. Запоріжжя заборгованість в сумі 150 000 грн. 00 коп.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря», с. Михайлово - Лукашеве Запорізької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2014 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Адвокатського об'єднання «Цезар», м. Запоріжжя в повному обсязі.

Позивач надав відзив та заперечення на апеляційну скаргу, якими просив суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої заперечення щодо апеляційної скарги.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, направив доповнення до апеляційної скарги, яке судом прийнято до розгляду, явка сторін ухвалою суду від 18.06.2014 р. не була визнана обов'язковою, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 908/990/14 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зоря» (замовник) та Адвокатським об'єднанням «Цезар» (виконавець) було укладено договір № 1 про надання юридичних послуг, предметом якого є врегулювання взаємних прав та обов'язків сторін, основних умов та порядку надання юридичних послуг, а також їх оплату.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що в межах виконання цього договору виконавець надає наступні послуги:

- підготовка проекту позовної заяви, подання позову до належного суду, представництво інтересів замовника в процедурі стягнення суми грошових коштів (боргу) з громадянки ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_1) на користь замовника. Це завдання вважається виконаним у випадку ухвалення судом рішення (у тому числі заочного) про стягнення з ОСОБА_5 на користь Замовника грошових коштів (боргу);

- отримання в суді виконавчого листа, пред'явлення виконавчого листа до виконання у Вільнянському відділі державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції. Це завдання вважається виконаним у випадку винесення виконавчою службою постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_1) та постанови про арешт майна боржника (ОСОБА_5) та оголошення заборони на його відчуження;

- участь в судовому засіданні, призначеному Апеляційним судом Запорізької області, призначеному для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 15.10.2013 р. по справі за позовом ОСОБА_5 до замовника про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Це завдання вважається виконаним у випадку взяття участі представником Виконавця в інтересах Замовника у судовому засіданні, призначеному Апеляційним судом Запорізької області;

- представництво інтересів замовника в прокуратурі Вільнянського району Запорізької області та Вільнянському РВ ГУМВС України в Запорізькій області у кримінальному провадженні, порушеному за заявою замовника стосовно протиправних дій ОСОБА_5 Це завдання вважається виконаним у випадку скасування прокуратурою Вільнянського району Запорізької області постанови слідчого Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області про закриття кримінального провадження №12013080210001923 від 10.10.2013 р.;

- надання усних консультацій замовнику стосовно підстав оскарження учасниками господарських товариств зборів засновників, оформлених у вигляді протоколу, порядку проведення зборів учасників господарських товариств та припинення корпоративних прав учасників товариств. Це завдання вважається виконаним з моменту надання такої усної консультації.

Згідно з п.3.1 договору, за надання послуг замовник сплачує виконавцю грошові кошти в сумі 150000 грн. 00 коп., без ПДВ, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що підставою для оплати замовником послуг виконавця є рахунок виконавця, який підлягає оплаті протягом 3 банківських днів.

Строк виконання зобов'язань замовника з оплати юридичних послуг виконавця або залучених виконавцем третіх осіб за цим договором - до 17.03.2014 р. (п. 3.3 договору).

У п.6.1 договору передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов»язань за цим договором.

Позивач при зверненні до суду з вказаним позовом зазначив, що ним нібито виконані всі зобов»язання за цим договором, у зв»язку з чим 11.03.2014 року на адресу відповідача був направлений рахунок для оплати замовником послуг виконавця на суму в розмірі 150 000 грн. 00 коп., проте відповідач свої зобов»язання по оплаті за надані послуги не виконав.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з відповідача боргу за договором про надання юридичних послуг від 26.11.2013 р. в розмірі 150 000 грн. 00 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо доведеності та обґрунтованості позивачем його позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу за договором про надання юридичних послуг від 26.11.2013 року в розмірі 150 000 грн. 00 коп. з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України надання послуг позивачем саме на виконання умов договору про надання юридичних послуг №1 від 26.11.2013 року, що визначений позивачем в якості підстави позову.

Так, п. 1.2.1 договору передбачено, що виконавець повинен був здійснити підготовку проекту позовної заяви, подання позову до належного суду, представництво інтересів замовника в процедурі стягнення суми грошових коштів (боргу) з громадянки ОСОБА_5 на користь замовника, при цьому завдання вважається виконаним у випадку ухвалення судом рішення (у тому числі заочного) про стягнення з ОСОБА_5 на користь замовника грошових коштів (боргу). Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що докази виконання цього пункту договору в матеріалах справи відсутні, оскільки посилання позивача нібито на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28.01.2014 р. у провадженні по справі №2/332/269/14 є неправомірним, так як ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 27.03.2014 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» до ОСОБА_7, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди за результатами перегляду заочного рішення по справі залишено без розгляду. До того ж, жодного письмового належного доказу щодо підготовки позовних матеріалів або участі саме адвоката позивача в якості представника матеріали справи не містять. Складання позивачем в односторонньому порядку довіреності та акту приймання нібито виконаних послуг за договором, що визначений в якості підстави позову, не є такими належними засобами доказування по даній справі.

Пунктом 1.2.2 договору передбачений обов»язок виконавця щодо отримання в суді виконавчого листа, пред'явлення виконавчого листа до виконання у Вільнянському відділі державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції, завдання вважається виконаним у випадку винесення виконавчою службою постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_5 та постанови про арешт майна боржника (ОСОБА_5) та оголошення заборони на його відчуження. Судова колегія зазначає, що доказів виконання вказаного пункту договору позивачем також не надано, оскільки відкрите виконавче провадження на підставі постанови державного виконавця ДВС Вільнянського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 27.02.2014 р., на яку посилався позивач, як на доказ виконання ним умов договору, відповідно до п.6 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» 20.03.2014 р. зупинено до закінчення строку дії обставин на підставі ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2014 року.

Згідно з п.1.2.3 договору, виконавець повинен прийняти участь в судовому засіданні, призначеному Апеляційним судом Запорізької області, призначеному для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 15.10.2013 р. по справі за позовом ОСОБА_5 до замовника про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, завдання вважається виконаним у випадку взяття участі представником виконавця в інтересах замовника у судовому засіданні, призначеному Апеляційним судом Запорізької області. Надана в якості доказів вказаного пункту договору ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 22.01.2014 року по справі №22-ц/778/321/14 про перегляд ухвали судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 15.10.2013 року по справі за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди не є належним та допустимим доказом участі представника виконавця в судовому засіданні, оскільки з вказаної ухвали не вбачається, хто ж саме приймав участь у судовому засіданні, а саме по собі зазначення в ухвалі про вислухування учасників процесу судовою колегією, не є таким доказом у господарському судочинстві.

Відповідно до п.1.2.4 договору, виконавець повинен здійснити представництво інтересів замовника в прокуратурі Вільнянського району Запорізької області та Вільнянському РВ ГУМВС України в Запорізькій області у кримінальному провадженні, порушеному за заявою замовника стосовно протиправних дій ОСОБА_5, завдання вважається виконаним у випадку скасування прокуратурою Вільнянського району Запорізької області постанови слідчого Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області про закриття кримінального провадження №12013080210001923 від 10.10.2013 р. В якості доказів виконання вказаного пункту договору позивачем була надана копія листа прокуратури Вільнянського району Запорізької області №76-10-14 від 20.02.2014 р. про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, проте позивачем не додано до вказаного листа постанови прокуратури про скасування цієї постанови слідчого відповідно до вимог чинного кримінально - процесуального законодавства України, а тому вказане завдання також не може вважатись виконаним.

Пунктом 1.2.5 договору передбачено, що виконавець повинен надати усні консультації замовнику стосовно підстав оскарження учасниками господарських товариств зборів засновників, оформлених у вигляді протоколу, порядку проведення зборів учасників господарських товариств та припинення корпоративних прав учасників товариств, завдання вважається виконаним з моменту надання такої усної консультації. Будь - яких належних та допустимих доказів звернення відповідача до позивача з метою надання останнім усних консультацій та факту надання вказаних консультацій матеріали справи містять, а тому судова колегія приходить до висновку про недоведеність позивачем його позовних вимог також в цій частині вимог.

Зміст предмета послуги за договором між сторонами складається як із власне професійних юридичних дій виконавця, невіддільних від його особи, так і з позитивного для замовника ефекту від таких дій. Відтак договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати. В даному випадку позивачем взагалі не надані ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належні засоби доказування на підтвердження факту виконання укладеного сторонами договору особисто позивачем (його адвокатами, що діяли на підставі довіреностей, виданих відповідачем на представництво його інтересів у судових та виконавчих органах) та досягнення саме позивачем позитивного для замовника ефекту від дій, що були предметом укладеного договору. Посилання позивача на відсутність в договорі умови щодо складання двостороннього акту судовою колегією розглянуті та не прийняті до уваги, оскільки, дійсно договором не передбачена така обов»язкова умова, але при запереченнях контрагента за договором про надання послуг інша сторона повинна довести суду сам факт надання таких послуг будь-якими іншими належними доказами по справі, як то посилання виконавця на виготовлення позовів, листів, звернень до уповноважених органів, зазначення учасників судового процесу в процесуальних документах суду тощо. Крім того, встановлення в договорі строку оплати рахунку позивача не позбавляє останнього обов»язку довести суду сам факт надання послуг відповідачу належним чином.

За таких підстав, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо доведеності позивачем відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами по справі його позовних вимог в частині належного виконання ним умов договору про надання юридичних послуг №1 від 26.11.2013 року в повному обсязі, що визначений ним в якості підстави позову.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем всупереч вимогам норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України не надано письмових належних та допустимих доказів прийняття відповідачем нібито наданих послуг позивачем на виконання умов договору про надання юридичних послуг №1 від 26.11.2013 року, як то будь - якого двостороннього акту про надання й прийняття наданих послуг, складеного відповідно до вимог чинного законодавства України за участю відповідача, оскільки саме по собі виставлення позивачем рахунку на оплату наданих юридичних послуг б/н від 10.03.2014 р. і нібито направлення його на адресу відповідача, що нібито підтверджується повідомленням про вручення 13.03.2014 р. поштового повідомлення не є такими доказами. Крім того, зазначення судом першої інстанції про нібито отримання рахунку відповідачем не підтверджується матеріалами справи, оскільки з самого рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не вбачається, що саме було направлено на адресу відповідача та ним отримано.

Також судова колегія зазначає, що судом першої інстанції при порушенні провадження у справі №908/990/14 порушені норми процесуального права України. Так, відповідно до п.3 ч.1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

1 листопада 2011 року набув чинності Закон України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 р. Цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Розмір ставок судового збору визначений статтею 4 вищевказаного закону.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, Адвокатським об'єднання «Цезар», м. Запоріжжя, в якості доказів сплати судового збору відповідно до норм статті 4 Закону України «Про судовий збір» додано квитанції №8280.52.8 від 18.03.2014 р. на суму 300 грн. 00 коп. та №9475.610.1 від 27.03.2014 р. на суму 2700 грн. 00 коп., сплачені ОСОБА_8, а не позивачем по справі - Адвокатським об'єднанням «Цезар», м. Запоріжжя. Тобто, в матеріалах справи взагалі відсутні докази сплати судового збору позивачем по справі - Адвокатським об'єднанням «Цезар», м. Запоріжжя у встановленому порядку і розмірі в порушення вищенаведених норм. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази зарахування нібито сплаченого судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК, а саме статтею 43 5 , пунктом 4 частини першої статті 63, пунктом 3 частини першої статті 97, пунктом 4 частини першої статті 111 3 , частиною другою і пунктом 1 частини четвертої статті 111 20 , пунктом 3 частини шостої статті 113, частиною п'ятою статті 122 2 , частиною п'ятою статті 122 8 . При цьому якщо таке повернення здійснюється у зв'язку з недодержанням заявником вимог закону щодо порядку та/або розміру сплати судового збору (сплата його не до спеціального фонду державного бюджету України або в меншому розмірі, ніж необхідно), то у відповідній ухвалі господарського суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору (п.2.22 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 року)

У відповідності до приписів п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права України, тому судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2014 року у справі № 908/990/14 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі в зв»язку з недоведеністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», с. Михайлово - Лукашеве Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2014 року у справі № 908/990/14 - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.05.2014 року у справі № 908/990/14 - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Адвокатського об'єднання «Цезар», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», с. Михайлово - Лукашеве Запорізької області про стягнення 150 000 грн. 00 коп.

Стягнути з Адвокатського об'єднання «Цезар», 69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 141, офіс 13, ЗКПО 38520242, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», 70042, Запорізька область, с. Михайлово - Лукашеве, вул. Космічна, 5, ЗКПО 03750032, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1500 грн. 00 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, надсилається сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І.Діброва

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5 - ГС Зап.. обл.;

Довгалюк К.Г.