Постанова

від 18.09.2014 по справі 908/990/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року Справа № 908/990/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДобролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуАдвокатського об'єднання "Цезар" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 01.07.14 у справі№ 908/990/14 Господарського суду Запорізької області за позовомАдвокатського об'єднання "Цезар" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" простягнення 150 000 грн.

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 03-05/1831 від 17 вересня 2014 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін від:

позивача : Хільченко С.С. - керівник, Горобець О.В. (дов. від 28.04.14),

відповідача : Жманков В.Є. (дов. від 17.07.14)

ВСТАНОВИВ:

Адвокатське об'єднання "Цезар" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" про стягнення 150 000 грн. заборгованості за надані юридичні послуги. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1 про надання юридичних послуг від 26.11.13 щодо повної та вчасної оплати наданих позивачем юридичних послуг. При цьому позивач посилався на приписи статей 525, 526, 629, 901 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.05.14, ухваленим суддею Носівець В.В., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи факту надання позивачем юридичних послуг за укладеним між сторонами договором від 26.11.13. При цьому суд керувався приписами статей 526, 530, 629, 901 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Донецький апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Діброви Г.І. - головуючого, Бойченка К.І., Черноти Л.Ф., постановою від 01.07.14 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з обставин недоведеності позивачем належними та допустимими доказами факту виконання укладеного сторонами договору особисто позивачем (його адвокатами, що діяли на підставі довіреностей, виданих відповідачем на представництво його інтересів у судових та виконавчих органах) та досягнення саме позивачем позитивного для замовника ефекту від дій, що були предметом цього договору. При цьому апеляційний суд керувався приписами статей 525, 526, 530, 901, 902 Цивільного кодексу України, статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Адвокатське об'єднання "Цезар" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування апеляційним судом відсутності у договорі таких умов як акт приймання-передач виконаних робіт та досягнення позивачем позитивного для замовника ефекту від дій, що були предметом укладеного договору. Відтак, на думку скаржника, обов'язок відповідача оплатити позивачу надані послуги залежить не від підписання таких актів, а від настання певних юридичних фактів, які настали у визначений договором строк. При цьому скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 11, 509, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що, 26.11.13 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зоря" (замовник) та Адвокатським об'єднанням "Цезар" (виконавець) укладено договір № 1 про надання юридичних послуг, предметом якого є врегулювання взаємних прав та обов'язків сторін, основних умов та порядку надання юридичних послуг, а також їх оплату. Пунктом 1.2. договору передбачено, що в межах виконання цього договору виконавець надає наступні послуги: - підготовка проекту позовної заяви, подання позову до належного суду, представництво інтересів замовника в процедурі стягнення суми грошових коштів (боргу) з громадянки ОСОБА_10 на користь замовника. Це завдання вважається виконаним у випадку ухвалення судом рішення (у тому числі заочного) про стягнення з ОСОБА_10 на користь замовника грошових коштів (боргу); - отримання в суді виконавчого листа, пред'явлення виконавчого листа до виконання у Вільнянському відділі державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції. Це завдання вважається виконаним у випадку винесення виконавчою службою постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_10 та постанови про арешт майна боржника (ОСОБА_10) та оголошення заборони на його відчуження; - участь в судовому засіданні , призначеному Апеляційним судом Запорізької області, призначеному для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_10 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 15.10.13 у справі за позовом ОСОБА_10 до замовника про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Це завдання вважається виконаним у випадку взяття участі представником виконавця в інтересах замовника у судовому засіданні, призначеному Апеляційним судом Запорізької області; - представництво інтересів замовника в прокуратурі Вільнянського району Запорізької області та Вільнянському РВ ГУМВС України в Запорізькій області у кримінальному провадженні, порушеному за заявою замовника стосовно протиправних дій ОСОБА_10 Це завдання вважається виконаним у випадку скасування прокуратурою Вільнянського району Запорізької області постанови слідчого Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області про закриття кримінального провадження № 12013080210001923 від 10.10.13; - надання усних консультацій замовнику стосовно підстав оскарження учасниками господарських товариств зборів засновників, оформлених у вигляді протоколу, порядку проведення зборів учасників господарських товариств та припинення корпоративних прав учасників товариств. Це завдання вважається виконаним з моменту надання такої усної консультації . Згідно з пунктом 3.1. договору за надання послуг замовник сплачує виконавцю грошові кошти в сумі 150 000 грн., без ПДВ, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Пунктом 3.2. договору передбачено, що підставою для оплати замовником послуг виконавця є рахунок виконавця, який підлягає оплаті протягом 3 банківських днів. Строк виконання зобов'язань замовника з оплати юридичних послуг виконавця або залучених виконавцем третіх осіб за цим договором - до 17.03.14 (пункт 3.3. договору). У пункті 6.1. договору передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем обов'язку зі сплати наданих позивачем відповідно до договору юридичних послуг. Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною другою статті 193 цього Кодексу передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. За приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. З огляду на зазначені норми права, зміст предмета послуги за договором між сторонами складається як із власне професійних юридичних дій виконавця, невіддільних від його особи , так і з позитивного для замовника ефекту від таких дій. Відтак договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати. Тобто, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги , якщо сторони не домовились про інше. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами статті 43 вказаного Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Тобто, при вирішенні господарських спорів суд забезпечує сторонам рівні умови для встановлення фактичних обставин справи і оцінює кожний доказ окремо, та усі докази в сукупності. Згідно з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд установив, що позивачем під час розгляду справи як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, не було надано належних доказів на підтвердження факту виконання укладеного між сторонами договору особисто позивачем (його адвокатами, що діяли на підставі довіреностей, виданих відповідачем на представництво його інтересів у судових та виконавчих органах) та досягнення саме позивачем позитивного для замовника ефекту від дій, що були предметом укладеного договору. При цьому колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду, щодо наявності обов'язку позивача, при запереченнях контрагента за договором, довести суду сам факт надання таких послуг будь-якими іншими належними доказами по справі, як то посилання виконавця на виготовлення позовів, листів, звернень до уповноважених органів, зазначення учасників судового процесу в процесуальних документах суду тощо. За таких установлених обставин справи, висновки апеляційного суду про недоведеність позивачем надання послуг, обумовлених договором від 26.11.13, а отже, і відмову у стягненні спірної заборгованості за ці послуги визнаються правомірними. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Адвокатського об'єднання "Цезар" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.14 у справі № 908/990/14 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець