Ухвала

від 26.06.2014 по справі 908/2073/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 червня 2014 року Справа № 908/2073/13

Вищий господарський суд України у складі судді Вовк І.В.,

головуючого:Вовка І.В., суддів:Грека Б.М., Селіваненка В.П., Стратієнко Л.В., Черкащенка М.М.,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ЮНІ" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 24.12.2013 у справі№ 908/2073/13 за позовом дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Запоріжжя" публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ЮНІ" провизнання права власності на посіви,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.07.2013 у справі № 908/2073/13 задоволено позов дочірнього підприємства "Ілліч-Агро Запоріжжя" публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ЮНІ" про визнання права власності на посіви.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2013 скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2013 у справі № 908/2073/13 скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2013, рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-ЮНІ" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2013 у справі № 908/2073/13, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, залишити без змін постанову Донецького апеляційного господарського суду.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 03.04.2012 у справі № 5024/1712/2011, від 17.12.2013 у справі № 5024/910/2012, від 09.03.2010 у справі № 8/365-37/248-08, від 25.12.2013 у справі № 914/1643/13 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень статей 15, 316, 319, 328, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 95, 125, 126 Земельного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2014 було зобов'язано заявника усунути недоліки, допущені при оформлені заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2013 у справі № 908/2073/13, які заявником усунуті 13.06.2014.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає, що справа № 908/2073/13 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 24.12.2013 у справі № 908/2073/13, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову про визнання права власності позивача на посіви з огляду на встановлені місцевим господарським судом обставини справи про те, що здійснюючи посіви восени 2012 року, позивач був належним користувачем земельних ділянок переданих йому в оренду фізичними особами, оскільки договори оренди зазначених земельних ділянок зареєстровано, у встановленому законодавством порядку та не розірвано у порядку передбаченому умовами цих договорів оренди.

Водночас у постанові від 03.04.2012 у справі № 5024/1712/2011, на яку заявник посилається, Вищий господарський суд України зазначив щодо обґрунтованої відмови судом першої інстанції у задоволенні позову про визнання права власності на посіви. Вказаного висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлення місцевим господарським судом того, що на час збору врожаю, земельні ділянки, на яких було посіяно спірну пшеницю, не перебували в користуванні позивача, оскільки договори оренди вказаних ділянок було достроково розірвано в судовому порядку. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що матеріалами справи однозначно не підтверджується факт здійснення позивачем посівної за власний рахунок, власними силами та до розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Також з постанови від 09.03.2010 у справі № 8/365-37/248-08 вбачається, що Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо безпідставності заявленого позивачем позову про визнання права власності на врожай зібраний ним із земельних ділянок, якими він користувався на підставі договорів оренди земельних ділянок. Зазначеного висновку суд касаційної інстанції дійшов з огляду на встановлені апеляційною інстанцією обставини справи, відповідно до яких посівна та збір спірного врожаю було здійснено позивачем у вересні 2008 року, в той час як право користування вказаними земельними ділянками виникло у нього лише у 2009 році, тобто вже після збору врожаю.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанову Вищого господарського суду від 25.12.2013 у справі № 914/1643/13, оскільки предмети та підстави позовів у вказаній справі та у справі, про перегляд якої просить заявник, є різними. Так у справі № 908/2073/13 предметом позовних вимог є заборона відповідачу вчиняти дії, наслідком яких може бути знищення та/або пошкодження посівів або врожаю озимої пшениці, тоді як у справі № 908/2073/13, про перегляд постанови у якій просить заявник, предметом позовних вимог є визнання права власності на посіви, тому спірні правовідносини у даних справах не є подібними.

При цьому, постанова Вищого господарського суду України від 17.12.2013 у справі № 5024/910/2012 також не може бути доказом неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки в даній постанові суд касаційної інстанції вирішував процесуальне питання щодо наявності підстав для припинення провадження у даній справі на підставі пункту 1 1 частини першої статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору (з підстав відсутності доказів фактичної наявності спірного майна) та не розглядав спір у названій справі по суті позовних вимог.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 111 16 , 111 21 ГПК України Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-ЮНІ" у допуску справи № 908/2073/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя:І.Вовк Судді:Б.Грек В.Селіваненко Л.Стратієнко М.Черкащенко