Ухвала

від 01.07.2014 по справі 801/4919/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2014 р. м. Київ К/800/2023/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушті Головного управління Міндоходів Автономної Республіки Крим

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року

у справі №801/4919/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Санаторій Карасан» (надалі - ПАТ «Санаторій Карасан»)

до Державної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (надалі - ДПІ у м.Алушті АРК ДПС)

про визнання бездіяльності протиправної та спонуканню до виконання певних дій, -

встановив:

У травні 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому поставлено питання про визнання бездіяльності - ДПІ у м.Алушті АРК ДПС щодо невиконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим по справі №2-16/1542-2005 від 03 травня 2007 року протиправною, а також зобов'язання відповідача поновити у картці особового рахунку ПАТ «Санаторій Карасан» суму 444250,00 грн. в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11 липня 2013 року залишено без розгляду позовну заяву приватного акціонерного товариства «Санаторій Карасан» до Державної податкової інспекції у м. Алушта АР Крим Державної податкової служби в частині позовних вимог про визнання бездіяльності Державної податкової інспекції у м.Алушта АР Крим Державної податкової служби щодо невиконання рішення Господарського суду АР Крим по справі №2-16/1542-2005 від 03.05.2007 року протиправною.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 липня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким позовні вимоги задоволено. Зобов'язано ДПІ у м.Алушті АРК ДПС поновити у картці особового рахунку ПАТ «Санаторій Карасан» з податку на додану вартість суму бюджетного відшкодування 444250,00грн. в рахунок зменшення податкових зобов'язань ПАТ «Санаторій Карасан» з податку на додану вартість наступних податкових періодів, згідно декларації ПАТ «Санаторій Карасан» з податку на додану вартість за квітень 2006 року.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Санаторій Славутич» (правонаступник якого є позивач) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на його розрахунковий рахунок за квітень 2006 року.

За підсумками перевірки складено акт №1016/23/02650682 від 17 липня 2006 року, на підставі якого та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 00001402301/0 від 21 липня 2006 року, № 00001402301/1 та №00001402301/2 від 01 листопада 2006 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 444250,00грн.

В подальшому ПАТ «Санаторій Славутич» звернувся до Господарського суд Автономної Республіки Крим з позовом про скасування вищевказаних податкових повідомлень - рішень.

Так, постановою Господарським судом Автономної Республіки Крим від 03 червня 2007 року по справі №2-16/1542-2007А позов задоволено та скасовано оскаржувані податкові повідомлення -рішення.

26 липня 2007 року Севастопольським апеляційним господарським судом Автономної Республіки Крим по справі №2-16/1542-2007А прийнято постанову про часткове задоволення позову та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Алушті АРК ДПС № 00001402301/0 від 21 липня 2006 року, № 00001402301/1 та №00001402301/2 від 01 листопада 2006 року в частині позбавлення права ПАТ «Санаторій Славутич» на заявлення бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів із податку на додану вартість у розмірі 444250,00грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, в силу приписів ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 даного закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до форми податкової декларації, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження змін до податкової звітності з податку на додану вартість» за рядком 25 декларації визначається «Залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів (різниця рядків (21 - 22 - 23 - 24) колонки Б)».

Згідно розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) сума бюджетного відшкодування залежно від обраного платником податку напрямку повернення суми бюджетного відшкодування ( на рахунок цього платника податку у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума в повному обсязі вказується у відповідному рядку податкової декларації з податку на додану вартість.

В даному випадку наявність у позивача від'ємного значення з податку на додану вартість на час подання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2006 року відповідачем не спростовується.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що під час вирішення справи №2-16/1542-2007А судом було визнано право позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2006 року у сумі 444250,00 грн. шляхом зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у наступних податкових періодів.

Отже, податкова інспекція повинна була відобразити на особовому рахунку ПАТ «Санаторій Славутич» з податку на додану вартість суму 444250,00грн. як від'ємне значення податку на додану вартість за податковою декларацією за квітень 2006 року, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Згідно копій особового рахунку позивача за період квітень 2006 року сума від'ємного значення податку на додану вартість 444250,00грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню, не відновлена податковою інспекцією на особливому рахунку позивача.

У вересні 2007 року позивач звертався до податкового органу з питання відображення за даними його особового рахунку з податку на додану вартість суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість 444250,00грн. в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів з податку на додану вартість. Проте дана заява була залишена відповідачем без розгляду.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушті Головного управління Міндоходів Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В.Вербицька

---

О.В.Муравйов