Постанова

від 08.07.2014 по справі 923/509/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року Справа № 923/509/13

Вищий господарський суд України у складі: Бенедисюк І.М. (доповідач) - головуючий, судді Васищак І.М., Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу приватної телерадіокомпанії "Рубін-плюс", м. Нова Каховка Херсонської області (далі - Телерадіокомпанія),

на рішення господарського суду Херсонської області від 04.02.2014 та

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2014

зі справи № 923/509/13

за позовом Телерадіокомпанії

до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Херсон (далі - відділення АМК),

про визнання недійсними пунктів 2, 3, 4 рішення адміністративної колегії відділення АМК від 26.03.2013 № 41/1-рш,

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Телерадіокомпанія звернулася до господарського суду Херсонської області з позовом (з урахуванням заяви про його уточнення ("зменшення розміру позовних вимог") про визнання недійсними пунктів 2-4 рішення адміністративної колегії відділення АМК від 26.03.2013 № 41/1-рш у справі № 16/1-13 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - рішення № 41/1-рш).

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.02.2014 (суддя Закурін М.К.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 (колегія суддів у складі: суддя Воронюк О.Л. - головуючий, судді Єрмілова Г.А., Лашина В.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Телерадіокомпанія у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення названими судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися. Причини неявки суду не повідомили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

У прийнятті судових рішень зі справи господарські суди виходили з таких фактичних обставин:

- на підстави виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення ліцензії НР № 0216-п та додатків до неї Телерадіокомпанія з 16.04.2003 по 16.04.2013 була провайдером програмної послуги з ретрансляції програм визначеного пакету програм (у тому числі програм універсальної програмної послуги);

- Телерадіокомпанія отримала ліцензію АВ № 501005 Національної комісії з питань регулювання зв'язку України (НКРЗ) з надання послуг технічного обслуговування і експлуатації телекомунікаційних мереж на території м. Нова Каховка Херсонської області;

- згідно з рішенням № 41/1-рш:

Телерадіокомпанія протягом січня 2010 року-березня 2013 року займала монопольне (домінуюче) становище на ринку надання програмної послуги в межах власної багатоканальної кабельної мережі в м. Нова Каховка Херсонської області;

дії Телерадіокомпанії, що полягали в наданні програмної послуги з використанням багатоканальної кабельної мережі на підставі абонентських договорів, умови яких не відповідають вимогам статті 40 Закону України "Про телекомунікації", статті 39 Закону України "Про телебачення та радіомовлення", пункту 40 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, та Основним вимогам до договору про надання телекомунікаційних послуг, затверджених рішенням НКРЗ від 26.03.2009 № 1420, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12.05.2009 за № 422/16438 (далі - Правила, Вимоги), визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на досліджуваному ринку, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, шляхом встановлення таких умов реалізації послуг, які неможливо було б встановити за умови значної конкуренції на ринку (пункт 2 рішенням № 41/1-рш);

за це порушення на Телерадіокомпанію накладено штраф у сумі 68 000 грн. та зобов'язано Телерадіокомпанію привести умови договорів відповідно до вимог чинного законодавства;

- у мотивувальній частині рішення зазначено, зокрема, таке:

Телекомпанія з січня 2010 року по березень 2013 року укладала зі споживачами договори про абонентське обслуговування, зміст яких відповідає розробленому Телерадіокомпанією зразку (далі - Договори про абонентське обслуговування;

зокрема, відділенням АМК було досліджено договір, укладений з гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3;

згідно з умовами Договорів про абонентське обслуговування Телекомпанія (виконавець) забезпечує підключення абонента до багатоканальної мережі кабельного телебачення та надає послуги з приймання телевізійних програм державного, місцевого та супутникового телебачення відповідно до вимог Закону України "Про телебачення і радіомовлення", діючих стандартів і нормативно-технічних вимог; абонент оплачує вартість робіт з підключення та абонентську плату за встановленими Телерадіокомпанією тарифами;

у цих договорах не зазначено всі умови договорів про надання програмної послуги, визначені чинним законодавство, зокрема пунктом 40 Правил та Вимогами; у тому числі умови щодо майнової відповідальність провайдера перед споживачами за неналежне надання відповідних послуг; додаток до договору, яким передбачено обсяг послуг, що надається, підписується лише позивачем; у договорі, укладеному з гр. ОСОБА_3, не вказано вартість програмної послуги.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У статті 39 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" зазначено, що надання програмної послуги абоненту здійснюється на підставі угоди між абонентом і ліцензіатом, укладеної відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 40 Правил передбачено, що за ненадання або неналежне надання послуг оператор, провайдер несе перед споживачем відповідальність, в тому числі майнову, відповідно до закону та договору;

у разі неусунення пошкодження телекомунікаційної мережі, яке унеможливило доступ абонента до послуги або знизило до неприпустимих значень показники якості послуг, понад одну добу із зафіксованого моменту подання абонентом відповідної заяви абонентна плата не нараховується за весь період пошкодження, а понад п'ять діб - оператор, провайдер несе відповідальність згідно із Законом України "Про телекомунікації";

витрати, пов'язані з усуненням пошкодження кінцевого обладнання абонента, що сталося з вини оператора, провайдера, здійснюються оператором, провайдером відповідно до законодавства;

питання щодо відшкодування завданих споживачеві фактичних збитків, моральної шкоди, втраченої ним вигоди через неналежне виконання оператором, провайдером обов'язків, передбачених законодавством та договором, вирішуються в судовому порядку;

у разі анулювання чи визнання недійсною ліцензії, вилучення номерного та/або радіочастотного ресурсу внаслідок порушення оператором, провайдером вимог законодавства такий оператор, провайдер зобов'язаний відшкодувати абонентові витрати, пов'язані з припиненням надання послуг, відповідно до закону.

Пунктами 3.1-3.5.13 Вимог передбачено, що договір повинен містити істотні умови, визначені законодавством; якщо окремі умови договору збігаються з вимогами Правил чи інших нормативно-правових актів, вони можуть викладатись у вигляді посилань на відповідні положення нормативно-правових актів, з якими оператор, провайдер зобов'язані ознайомити споживача ; договір повинен містити наступну інформацію: дату та місце укладення; реквізити сторін договору (у разі письмової форми договору); відомості про включення оператора, провайдера до реєстру операторів, провайдерів телекомунікації; предмет договору; перелік та обсяги замовлених телекомунікаційних послуг, обраний споживачем пакет телерадіопрограм, до якого забезпечується доступ (для послуг у телемережах для потреб телебачення); умови і порядок припинення надання телекомунікаційних послуг; строки усунення пошкоджень телекомунікаційних мереж відповідно до нормативно-правових актів у сфері телекомунікації тощо.

З огляду на викладене місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про те, що в рішенні № 41/1-рш доведено, що умови досліджених Договорів про абонентське обслуговування порушують положення чинного законодавства, що регулюють надання споживачам, зокрема, програмної послуги.

При цьому попередніми судовими інстанціями зазначено, що лише розміщення на певному стенді позивача та його веб-сайті інформації для ознайомлення споживачів з переліком телеканалів та вартості програмних пакетів у розумінні наведених вимог чинного законодавства не є доказом наявності в Договорах про абонентське обслуговування всіх необхідних умов для даного виду договорів.

Таким чином, попередні судові інстанції правомірно відмовили в задоволенні позову про визнання недійсними пунктів 2, 3, 4 рішення адміністративної колегії відділення АМК № 41/1-рш.

Доводи касаційної скарги, висновків господарських судів, покладених в основу оскаржуваних судових актів не спростовують, і визначені чинним законодавством підстави для скасування цих актів відсутні.

Керуючись статтями 111 9 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Херсонської області від 04.02.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 зі справи № 923/509/13 залишити в силі, а касаційну скаргу приватної телерадіокомпанії "Рубін-плюс" - без задоволення.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Васищак

Суддя В. Харченко