Ухвала

від 09.07.2014 по справі 2а/2370/4035/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/4035/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Чубар Т.М. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Вівдиченко Т.Р., Гром Л.М. Коток А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аграр Технік Центр-Жашків» до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Аграр Технік Центр-Жашків» (далі Товариство або позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі ОДПІ або відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000012200 від 12.10.2012 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суд України від 17 березня 2014 року скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2013 року та постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000012200 від 12.10.2012 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 374 315 грн. 88 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ОДПІ посилається на те, що рішення першої інстанції є неправомірним, оскільки законодавством визначено, що у відповідності до положень статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення імпорту визначається не моментом фактичного перетину кордону, а моментом перетину товаром митного кордону України, що підтверджується вантажно-митною декларацією, яка є єдиним документом, що підтверджує здійснення поставки на митну територію України.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2010 року між іноземним підприємством «Агро-Вільд Україна» (Комітент) та ТОВ «Аграр Технік Центр-Жашків» (Комісіонер) укладено договір № 01/09т комісії на купівлю майна, згідно з яким Комітент доручає, а Комісіонер приймає на себе зобов'язання за винагороду, від свого імені, за дорученням, за рахунок та в інтересах Комітента укладати угоди щодо купівлі майна на умовах, найбільш вигідних для Комітента.

Згідно із пунктом 9.1. договору комісії (із змінами і доповненнями) даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 30.09.2013 року

На виконання укладених договорів доручення та комісії в період з лютого 2010 року по квітень 2011 року, позивачем було укладено контракти з нерезидентами (юридичними особами Німеччини) на придбання (імпорт) сільськогосподарської техніки, за якими передбачалось, що відвантаження предмета поставки здійснюється протягом 2-х тижнів після підписання договору (&3 «Строки поставки» Договорів купівлі-продажу). Загальна вартість договору розумілася на умовах EXW (INKOTERMS-2000).

У період з 10.09.2012 року по 21.09.2012 року ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено Акт № 328/22-01/35643405 (далі Акт перевірки).

Перевіркою проведення розрахунків при здійсненні імпортних операцій встановлено, зокрема, порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР в частині порушення термінів надходження товару по імпорту, а саме:

- на виконання вимог контракту № 29_03ATZ від 29.03.2010р., укладеного з фірмою «Agrarprodukte Falkenberg GmbH» (Німеччина), позивачем перераховано відповідно до платіжного доручення № 220 від 31.03.2011р. на придбання сільськогосподарської техніки 62 500 євро. В зв'язку з неможливістю виконання умов контракту нерезидент повернув кошти 29.12.2011 року, або на 273 день з дати здійснення попередньої оплати, тобто з порушенням законодавчо встановленого терміну на 93 дні;

- на виконання вимог контракту № 20_01 від 20.01.2011р., укладеного з фірмою «Agrarprodukte Falkenberg GmbH» (Німеччина), позивачем перераховано відповідно до платіжного доручення № 167 від 28.01.2011р. кошти в сумі 10 500 євро на придбання сідельного напівпричіпа. Сільськогосподарська техніка (код товару 8716310000) надійшла згідно ВМД № 303165 від 28.10.2011 року, або на 273 день з дати здійснення попередньої оплати, тобто з порушенням законодавчо встановленого терміну на 93 дні;

- на виконання умов контракту № 24_01 від 24.01.2011 року, укладеного з фірмою LONGOTRUCKS GMBH (Німеччина), позивачем перераховано відповідно до платіжного доручення № 168 від 28.01.2011 року кошти в сумі 24 000 євро на придбання тягача сідельного. Сільськогосподарська техніка (код товару 8701209000) надійшла згідно ВМД № 303768 від 28.12.2011р., або на 334 день з дати здійснення попередньої оплати, тобто з порушенням законодавчо встановленого терміну на 154 дні;

- на виконання умов контракту № 24_01/1 від 24.01.2011р., укладеного з фірмою LONGOTRUCKS GMBH (Німеччина), позивачем перераховано відповідно до платіжного доручення № 168 від 28.01.2011 року кошти в сумі 27 000 євро на придбання тягача сідельного. Сільськогосподарська техніка надійшла згідно ВМД № 303742 від 26.12.2011 року, або на 332 день з дати здійснення попередньої оплати, тобто з порушенням законодавчо встановленого терміну на 152 дні;

- на виконання умов контракту № 11_04 від 11.04.2011 року, укладеного з фірмою NBC-Trucks GmbH (Німеччина), позивачем перераховано відповідно до платіжного доручення № 259 від 15.04.2011 року кошти в сумі 18 400 євро на придбання тягача сідельного. Сільськогосподарська техніка надійшла згідно ВМД № 310048 від 07.02.2012 року, або на 298 день з дати здійснення попередньої оплати, тобто з порушенням законодавчо встановленого терміну на 118 днів.

На підставі Акту перевірки ОДПІ прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000012200 від 12.10.2012 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 563 117 грн. 81 коп.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд в ухвалі від 17 березня 2014 року зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено умов контракту № 29_03АТZ від 29.03.2010 року, укладеного між позивачем та фірмою «Agrarprodukte Falkenberg GmbH» (Німеччина), не встановлено моменту фактичного перетину товаром митного кордону згідно вказаного контракту, з урахуванням статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та статті 6 Митного кодексу України.

Також, касаційний суд зазначив, що у випадку встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, слід врахувати, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Вирішуючи даний спір судом першої інстанції враховано, що відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94 від 23.09.1994 року в редакції від 20.01.2010 року (далі Закон № 185/94) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно із статтею 4 Закону № 185/94 в редакції від 31.05.2007 року порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Висновки Акту перевірки про порушення позивачем статті 2 Закону № 185/94 і, відповідно, розрахунок фінансових (штрафних) санкцій (Додаток до акту) ґрунтується на тому, що датою поставки товару на територію Україну є дата оформлення вантажно-митної декларації.

Вказана позиція відповідача базується, зокрема, на нормах Інструкції про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 136 від 24.03.1999 року в редакції від 22.08.2008 року, в силу вимог якої, здійснення поставки - це оформлення вантажно-митної декларації (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

Суд першої інстанції не погодився з такою правовою позицією відповідача та дійшов висновку, що оскільки відповідачем здійснений невірний розрахунок пені за порушення термінів розрахунків за контрактами № 20_01 від 20.01.2011 року, № 24_01 від 24.01.2011 року, № 24_01/1 від 24.01.2011 року, № 11_04 від 11.04.2011 року, встановлених статтями 1 і 2 Закону № 185/94, та з огляду на те, що розрахунок штрафних санкцій є виключною компетенцією податкової інспекції і суд не наділений правом розраховувати такі санкції, то оскаржуване рішення відповідача в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 374 315 грн. 88 коп. підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-XII від 16.04.1991 року (далі Закон № 959-XII) є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.

Згідно із абзацом 14 статті 1 Закону № 959-XII та абзацом 2 підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України № 136 від 24.03.1999 року, імпортом є купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону № 185/94-ВР передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону № 959-XII є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України» визначається також нормами Митного кодексу України.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Митного кодексу України в редакції від 11.07.2002 року передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно із пунктом 23 частини 1 статті 1 Митного кодексу України в редакції від 11.07.2002 року переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Відповідно до статті 5 Митного кодексу України в редакції від 11.07.2002 року під митною територією розуміється територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України.

Статтею 6 Митного кодексу України в редакції від 23.09.2010 року передбачено, що межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон та меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі території спеціальних митних зон та штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять митний кордон України.

Згідно статті 43 Митного кодексу України у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів, митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до статті 92 Митного кодексу України, якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Отже, вирішальним є перетин митного кордону України, як умова здійснення імпорту.

Митне оформлення товарів, як наступна подія після перетину митного кордону, має інше правове значення.

Поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки за змістом ч. 1 статті 27 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей.

Відповідно до пунктів 2, 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997 року, вантажна митна декларація (далі ВМД) - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів. Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на поміщення товарів та/або транспортних засобів у заявлений митний режим і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Таким чином, перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), на якому відбиток штампа «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Дані висновки кореспондуються з підпунктом 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України № 136 від 24.03.1999 року в редакції від 22.08.2008 року, відповідно до якого банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу IM-40 «Імпорт», IM-41 «Реімпорт», IM-72 «Магазин безмитної торгівлі», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 21-412а11 від 16.01.2012 року та № 21-136а11 від 04.07.2011 року, які прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме статей 1, 2 Закону № 185/94-ВР, пп. 2, 14, 23 статті 1, статті 43 Митного кодексу України та статті 56 Закону України «Про Національний банк України» № 679-XIV від 20.05.1999 року.

Так, Верховний Суд України визначив, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Дослідивши міжнародні товарно-транспортні накладні CMR та вантажно-митні декларації, надані позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дата фактичного перетину митного кордону України не збігається з датою оформлення вантажної митної декларації, надходження товару на територію України за міжнародними договорами купівлі-продажу відбулося раніше ніж закінчилося митне оформлення вантажно-митної декларації.

Так, за контрактом № 20_01 від 20.01.2011 року, укладеним з фірмою «Agrarprodukte Falkenberg GmbH» (Німеччина), попередня оплата в сумі 10 500 євро здійснена 28.01.2011 року. Граничний термін надходження товару по імпорту 27.07.2011 року. Сільськогосподарська техніка (танкер) надійшла на територію України 21.10.2011 року, що підтверджується відтиском штампу «Під митним контролем» Львівської митниці на міжнародній товарно-транспортній накладній CMR від 19.10.2011 року (а.с. 168). Оформлення вантажно-митної декларації № 303165 завершено 28.10.2011 року (а.с. 82).

За контрактом № 24_01 від 24.01.2011 року, укладеним з фірмою LONGOTRUCKS GMBH (Німеччина), попередня оплата в сумі 24 000 євро здійснена 28.01.2011 року. Граничний термін надходження товару по імпорту 27.07.2011 року. Сільськогосподарська техніка (МАН сідельний тягач) надійшла на територію України 21.10.2011 року, що підтверджується відтиском штампу «Під митним контролем» Львівської митниці на міжнародній товарно-транспортній накладній CMR від 19.10.2011р. (а.с. 167). Оформлення вантажно-митної декларації № 303768 завершено 28.12.2011р. (а.с. 81).

За контрактом № 24_01/1 від 24.01.2011 року, укладеним з фірмою LONGOTRUCKS GMBH (Німеччина), попередня оплата в сумі 27 000 євро здійснена 28.01.2011 року. Граничний термін надходження товару по імпорту 27.07.2011 року. Сільськогосподарська техніка (МАН сідельний тягач) надійшла на територію України 28.10.2011 року, що підтверджується відтиском штампу «Під митним контролем» Черкаської митниці на міжнародній товарно-транспортній накладній CMR від 19.10.2011 року. (а.с. 166). Оформлення вантажно-митної декларації № 303742 завершено 26.12.2011 року. (а.с. 80).

За контрактом № 11_04 від 11.04.2011 року, укладеним з фірмою NBC-Trucks GmbH (Німеччина), попередня оплата в сумі 18 400 євро здійснена 15.04.2011 року. Граничний термін надходження товару по імпорту 12.10.2011 року. Сільськогосподарська техніка (МАН сідельний тягач) надійшла на територію України 01.02.2012 року, що підтверджується відтиском штампу «Під митним контролем» Львівської митниці на міжнародній товарно-транспортній накладній CMR від 25.01.2012 року. (а.с. 165). Оформлення вантажно-митної декларації № 310048 завершено 07.02.2012 року. (а.с. 79).

Правомірними є висновки відповідача про те, що позивачем допущено порушення термінів розрахунків за контрактами № 20_01 від 20.01.2011р., № 24_01 від 24.01.2011 року, № 24_01/1 від 24.01.2011 року, № 11_04 від 11.04.2011 року, встановлених статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 року.

Однак з огляду на те, що датою поставки товару за імпортною операцією є саме дата фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України, а не дата оформлення вантажно-митної декларації, то податковим органом здійснено невірний розрахунок пені.

В той же час, за контрактом № 29_03ATZ від 29.03.2010 року, укладеним з фірмою «Agrarprodukte Falkenberg GmbH» (Німеччина), позивачем перераховано відповідно до платіжного доручення № 220 від 31.03.2011 року (а.с. 213) на придбання сільськогосподарської техніки 62 500 євро. В зв'язку з неможливістю виконання умов контракту нерезидент повернув позивачу означені кошти 29.12.2011 року (а.с. 214), або на 273 день з дати здійснення попередньої оплати, тобто з порушенням законодавчо встановленого терміну на 93 дні.

Враховуючи, що позивач не отримував товар від нерезидента, при цьому кошти були повернуті позивачу з порушенням законодавчо встановленого терміну на 93 дні, відповідачем правомірно в межах Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.1994 року здійснено нарахування пені за контрактом № 29_03ATZ від 29.03.2010 року на загальну суму 188 801 грн. 93 коп. (а.с. 142).

Зважаючи на те, що відповідачем здійснений невірний розрахунок пені за порушення термінів розрахунків за контрактами № 20_01 від 20.01.2011 року, № 24_01 від 24.01.2011 року, № 24_01/1 від 24.01.2011 року, № 11_04 від 11.04.2011 року, встановлених статтями 1 і 2 Закону № 185/94, та з огляду на те, що розрахунок штрафних санкцій є виключною компетенцією податкової інспекції і суд не наділений правом розраховувати такі санкції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване рішення відповідача в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 374 315 грн. 88 коп. підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.