Постанова

від 23.06.2014 по справі 826/5012/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 червня 2014 року 17:01 № 826/5012/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі Бабич Г.Ю., за участі представника позивача Толмачова С.В., представника відповідача Єлєніної С.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА ПЛЮС УКРАЇНА"

до: Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.03.2014 №0002422208.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта плюс Україна» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним і скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.03.2014 №0002422208.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення до прийняття рішення у кримінальній справі.

Також позивач стверджує, що мав в наявності всі документи, для включення сум ПДВ, сплачених ТОВ «Імперіал ленд», ТОВ «Краснокутський агроснаб» та ПП «Міжрегіональна сервісна компанія» до складу податкового кредиту.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що у контрагентів позивача були відсутні можливості для надання послуг, а у позивача відсутні документи для віднесення сум до складу витрат, а сум ПДВ - до складу податкового кредиту. При цьому, відповідач посилається на акти перевірок контрагентів позивача та те, що угоди не могли бути виконані реально, а надані послуги - використані позивачем у господарській діяльності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач), було проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 11.03.2014р. №84/1-22-08/37724433 «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТА ПЛЮС УКРАЇНА» з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків постачальниками та покупцями за період з 01.03.2013 по 31.08.2013». (далі - акт перевірки).

Як вбачається з матеріалів справи, дану перевірку було призначено на виконання постанов від 21.10.2013 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нафта Плюс Україна».

Згідно з постановою про призначення перевірки від 21.03.2014р., СУ ГУМВС України в місті Києві 30.07.2013 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013110000000805 по факту незаконного виготовлення бензину та дизельного палива посадовими особами ТОВ «НАФТА ПЛЮС УКРАЇНА», їх зберігання, транспортування з метою збуту та збуту кінцевим і проміжним; споживачам, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України. Крім цього, СУ ГУМВС України в місті Києві 08.08.2013 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013110000000828 по факту використання посадовими особами ТОВ «НАФТА ПЛЮС УКРАЇНА» завідомо підроблених сертифікатів відповідності та паспортів якості на бензин та дизельне паливо, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. Прокуратурою міста Києва кримінальні провадження за № 12013110000000805 та 12013110000000828 об'єднано в одне провадження за № 12013110000000805.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78. 1 статті 78 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваних рішень, документальна позапланова перевірка здійснюється у зв'язку з отриманням судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно з пунктом 86.9 статті 86 вищезазначеного Кодексу, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Стаття 204 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, а стаття 358 - за підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут.

Отже, предметом кримінальних правопорушень стосовно посадових осіб позивача не є податки та/або збори, тому норми статті 86.9 Податкового кодексу України не підлягають застосуванню у даному випадку.

Актом перевірки було встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальній сумі 5 505 985 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002422208 від 24.03.2014р., яким визначено податкові зобов'язання позивача зі сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 882 481, 00 грн., з яких 5 505 985 грн. за основним платежем та 1 376 496, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Прийняття зазначеного рішення мотивовано наступними висновками акту перевірки.

Актом перевірки встановлено, а позивачем не спростовується, що позивачем були задекларовані операції з ПП "Міжрегіональна сервісна компанія".

Акт перевірки містить висновок, що відповідно до документів наданих СУ ГУ МВС України у м. Києві від ПП "Міжрегіональна сервісна компанія" позивачем було отримано видаткові накладні на загальну суму 19 212 256,32 грн., крім того ПДВ 3842 451,21 грн. В даних накладних зазначено про передачу пального. Акт перевірки містить висновок, що згідно з висновком ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за весь період діяльності ПП «Міжрегіональна сервісна компанія» (код за ЄДРПОУ 35464966) від 12.11.13р. №12/11-13/660 за податковою адресою м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101 згідно якого, місцезнаходження платника податків не встановлено, опитано директора та засновника який повідомив, що відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності він не має, та зареєстрував дане СПД на своє ім'я за грошову винагороду. Крім того, за результатами відпрацювання встановлено, що на підприємстві працюючих 1 особа, балансова вартість основних фондів 0, на підприємстві відсутні офісні та складські приміщення, виробничі потужності, транспортні засоби, які необхідні для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства. ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Міжрегіональна сервісна компанія» з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків постачальниками та покупцями за весь період діяльності від 14.11.2013р. №418/26-53-22-01-15/35464966. За результатами перевірки не встановлено здійснення реальних фінансово-господарських операцій. Відповідач в акті перевірки дійшов висновків, що вказані вище обставини свідчать про відсутність здійснення реальних фінансово-господарських операцій між ТОВ «НАФТА ПЛЮС УКРАЇНА» та ПП «Міжрегіональна сервісна компанія».

Також актом перевірки було встановлено, що ТОВ "НАФТА ПЛЮС УКРАЇНА" задекларовані відносини з ТОВ «Імперіал ленд» за серпень 2013 року в загальній сумі 1540266,64 грн., крім того ПДВ 308 053,36 грн. В акті перевірки було зазначено, що документи, які підтверджують отримання ТМЦ від ТОВ «Імперіал ленд» за серпень 2013 року, не надані.

Актом перевірки було встановлено, що ТОВ "НАФТА ПЛЮС УКРАЇНА" задекларовані відносини по Договору про спільну діяльність від 31.08.2012р. з уповноваженою особою ТОВ «Краснокутський агроснаб» за травень 2013 року в загальній сумі 216 660 грн., крім того ПДВ 43332,00 грн.

Богодухівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області проведено перевірку Договору про спільну діяльність від 31.08.2012р. №31-12С уповноважена особа ТОВ «Краснокутський агроснаб» (реєстраційний (обліковий) номер 457185438) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при декларуванні за травень 2013р. взаємовідносин з ТОВ «Українські технології коопераційних систем» (код ЄДРПОУ 36032875). За результатами перевірки складено акт від 30.08.2013р. №77/220/457185438. Перевіркою встановлено, що операції Договору про спільну діяльність від 31.08.2012р. №31-12С уповноважена особа ТОВ «Краснокутський агроснаб» по ланцюгу постачання від ТОВ "Українські технології когенераційних систем» та подальшим покупцям товару не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Суд погоджується з висновками акту перевірки, виходячи з такого.

Актом перевірки було встановлено відсутність певних документів у позивача.

Порядок надання документів під час проведення перевірок встановлено нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно із статтею 44.6 вищезазначеного кодексу, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов'язок позивача надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів. Крім того, цією правовою нормою визначено обов'язок врахування наданих документів під час прийняття рішення.

Статтею 44.7 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Зазначеною нормою визначено право платника податку після отримання акту перевірки надати документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Натомість, позивачем заперечень до акту перевірки не надавалося, відповідно не було надано і документів, визначених в акті як відсутніх.

Крім того, суд відзначає наступне.

Ухвалою про відкриття провадження у справи у позивача було витребувано, зокрема, письмові пояснення керівника та відповідальних осіб позивача щодо осіб, які представляли контрагентів позивача при укладенні угод та виконанні робіт (передачі товарів), засобів комунікації з контрагентами та укладення угод. Також у позивача було витребувано докази фактичної передачі товару - транспортування, зберігання, введення в експлуатацію тощо.

На виконання вимог ухвали жодних пояснень щодо осіб, якими така поставка була здійснена, ким саме були укладені договори та передано товар, засобів комунікації з контрагентами, позивачем не надано.

Як вбачається з матеріалів справи надані позивачем товарно - транспортні накладні не містять визначення адреси (місця) завантаження та розвантаження товару. Суд доходить висновків, що з урахуванням специфіки товару, який, як стверджує позивач ним було придбано та реалізовано, завантаження та розвантаження може здійснюватися тільки в спеціально визначених місцях.

При цьому суд виходить з того, що розвантаження значних обсягів нафтопродуктів в будь - якому місці є неможливим як об'єктивно, так і з точки зору чинного законодавства. Матеріали справи не містять жодних посилань на нафтобази чи інші місця продажу нафтопродуктів, які використовувалися позивачем.

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

В той же час, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Водночас, в пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Разом із тим, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому судом, в процесі розгляду справи реальності здійснення позивачем господарських операцій не підтверджено.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян