Постанова

від 17.07.2014 по справі 5008/276/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2014 року Справа № 5008/276/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий, доповідач), Могил С.К., Харченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 року у справі № 5008/276/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх" до Руськомокрянської сільської ради про визнання права власності,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року ТОВ "Успіх" звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Руськомокрянської сільської ради про визнання права власності на будівлю адмінбудинку за адресою: вул. Миру, 182, с. Руська-Мокра Тячівського району Закарпатської області, за набувальною давністю у зв'язку з тим, що позивач добросовісно, безперервно та відкрито володіє зазначеним нерухомим майном з 2000 року.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив заявлені вимоги та просив визнати право власності на будівлю адмінбудинку за адресою: вул. Миру, 225, с. Руська-Мокра Тячівського району Закарпатської області за набувальною давністю.

До прийняття рішення по справі позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та просив визнати за ним право власності на нежитлові приміщення другого поверху будівлі адмінбудинку за адресою: вул. Миру, 225, с. Руська-Мокра Тячівського району Закарпатської області, а саме: приміщення № 12 площею 21,8 кв.м, приміщення № 13 площею 10,6 кв.м, приміщення № 14 площею 18,5 кв.м. за набувальною давністю.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.12.2013 року (суддя Васьковський О.В.) позов задоволено та визнано за позивачем право власності на нежитлові приміщення другого поверху будівлі адмінбудинку за адресою: вул. Миру, 225, с. Руська-Мокра Тячівського району Закарпатської області, а саме: приміщення № 12 площею 21,8 кв.м, приміщення № 13 площею 10,6 кв.м, приміщення № 14 площею 18,5 кв.м.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 року (судді Кравчук Н.М., Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.07.2014 року розгляд справи було відкладено на 17.07.2014 року.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що згідно з установчим договором від 15.02.1996 року про створення та діяльність ЗАТ фірми "Смерека-2" Організація орендарів Усть-Чорнянського лісокомбінату виробничо-торгового лісозаготівельного об'єднання "Закарпатліс" та ТОВ "Спільне Українсько-болгарське підприємство з іноземними інвестиціями "АТАD K" домовились про об'єднання свого майна та підприємницьку діяльність (стаття 3 установчого договору).

01.12.1999 року між ТОВ "Успіх" та ЗАТ "Смерека-2" було укладено договір оренди приміщення двох кімнат на другому поверсі спірної будівлі за адресою с. Руська Мокра, вул. Миру, 182.

15.01.2001 року між позивачем та ЗАТ "Смерека-2" було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна - адмінбудинку у зв'язку з тим, що ТОВ "Успіх" надало послуги ЗАТ "Смерека-2, а саме: здійснило очистку та здало лісосіки під посадку, виконало та надалі виконує послуги по утриманню автодоріг та мостів, а також враховуючи те, що ТОВ "Успіх" прийняло на роботу лісорубів та водіїв в свій штат, ЗАТ "Смерека-2" передає, ТОВ "Успіх" приймає адмінбудинок за адресою с. Руська Мокра, вул. Миру, 182, Тячівського району, Закарпатської області.

17.06.2003 року Руськомокрянською сільською прийнято рішення № 7 "Про обстеження земельних ділянок несільськогосподарського призначення ТзОВ "Успіх", яким вирішено закріпити земельну ділянку розміром 1,96 га за ТОВ "Успіх" згідно з актом обстеження земель несільськогосподарського призначення, на яких розташовані: гараж, пилорама, цех, ремонтна майстерня, адміністративний будинок, склад деревини, територія для відходів виробництва.

У ході проведення двох судових будівельно-технічних експертиз у зв'язку з різною нумерацією, ідентифіковано нерухоме майно, яке є об'єктом спору - адмінбудинок, розташований по вул. Миру, 225 в с. Руська Мокра.

Предметом даного судового розгляду є вимога про визнання права власності на нежитлові приміщення другого поверху адмінбудівлі за набувальною давністю.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову обгрунтовано наявністю підстав для визнання права власності на спірні приміщення за набувальною давністю у зв'язку з добросовісністю набуття позивачем у володіння зазначених приміщень та безперервним користуванням ними протягом десяти років.

Водночас, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, виходив з порушення останнім вимог ч. 4 ст. 22 ГПК України у зв'язку з прийняттям заяви про зміну предмета позову після початку розгляду господарським судом справи по суті, а висновок про відмову в позові апеляційний суд обгрунтував наведенням позивачем невірної адреси спірної будівлі.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК.

Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ст. 16 ЦК можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Як вбачається зі змісту позовної заяви від 06.04.2012 року ТОВ "Успіх" просило визнати право власності за набувальною давністю на будівлю адмінбудинку за адресою: с. Руська Мокра, вул. Миру, 182, Тячівського району, Закарпатської області, у заяві про уточнення характеристик предмету позовних вимог просило визнати право власності за набувальною давністю на будівлю лісопункту "Комсомольський" ("Мокрянський") за адресою: с. Руська Мокра, вул. Миру, 225, а у заяві про зменшення позовних вимог - визнати право власності за набувальною давністю на нежитлові приміщення № 12, 13, 14 другого поверху будівлі адмінбудинку за адресою: с. Руська Мокра, вул. Миру, 225.

Таким чином, предмет позову - визнання права власності - в даному випадку залишився незмінним, було уточнено лише адресу спірного об'єкта внаслідок проведення судової експертизи.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції не тільки неправильно застосовано норми ст. 22 ГПК України, але й порушено вимоги ч. 1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи, та ч. 1 ст. 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки судом не було розглянуто позовні вимоги з урахуванням остаточного уточнення таких вимог.

У свою чергу, місцевим судом також було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та допущено порушення і неправильне застосування норм матеріального права.

Так, відповідно до приписів частин 1, 4 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Виходячи з вимог даної норми матеріального права набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

Наявність договору оренди, за яким позивачу передано в оренду спірний об'єкт нерухомості, виключає можливість визнання за позивачем права власності за набувальною давністю, що не враховано судом першої інстанції під час вирішення спору.

Водночас, суд першої інстанції не звернув уваги, що за змістом ст. 344 ЦК України обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є таке:

- майно може бути об'єктом набувальної давності;

- добросовісність володіння;

- відкритість володіння;

- давність володіння та його безперервність;

- відсутність інших осіб, які претендують на це майно;

- відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном набуття права власності.

До того ж, суду першої інстанції слід було мати на увазі, що відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник або особа, яка вважає себе власником майна, проте визначивши відповідачем сільську раду, суд зазначені обставини не дослідив.

У зв'язку з наведеним, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 року та рішення господарського суду Закарпатської області від 11.12.2013 року скасувати, і справу № 5008/276/2012 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді С.Могил

В.Харченко