Рішення

від 15.07.2014 по справі 17/382

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/382 15.07.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго» До Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська Брама» Печерської районної у місті Києві ради Простягнення 2 439 489, 66 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Левченко В. І. - за дов., Кучкова Ю.В. - за дов.

від відповідача Кириллов М.С. - за дов., Лінченко Ю.А. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 439 489, 66 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором № 520696 від 01.01.2008р.

22 листопада 2011 року Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в позові повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2012 р. по справі № 17/382 було зупинено провадження до вирішення пов'язаною з нею справи № 511-31/511-2012.

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Печерська Брама» звернулась з позовом до ПАТ «Київенерго» за укладеним Договором № 520120 від 01.09.2003 р., про порушення останнім договірних відносин та зобов'язання здійснити перерахунок за надані послуги щодо поставки теплової енергії у гарячій воді за період 2009р., 2010 p., 2011р.

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 по справі № 511-31/511-2012 позов задоволено та зобов'язано ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» зробити відповідний перерахунок наданих договірних послуг та внести корективи до виставлених рахунків за 2009, 2010, 2011р. щодо теплової енергії у гарячій воді спожитої для потреб Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська брама» та стягнуто з ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» 1 073,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 №5011-31/551-2012 апеляційну скаргу ПАТ «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2012р. у справі № 5011-31/551-2012 задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2012 року у справі № 5011-31/551-2012 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено та стягнуто з КП УЖГ «Печерська брама» на користь ПАТ Київенерго» 536, 50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.06.2012 № 5011-31/551-2012 касаційну скаргу КП УЖГ «Печерська брама» залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012р. у справі №5011-31/551-2012 залишено без змін.

Справа № 17/382 розглядається за позовною заявою ПАТ «Київенерго» до КП УЖГ «Печерська Брама» про стягнення заборгованості за Договором № 520696 від 01.01.2008р. за період з 01.12.2009р. по 01.09.2011р.

Паралельно зі справою № 17/382 розглядалась справа № 5011-22/1403-2012 за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська брама» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» у якому КП УЖГ «Печерська брама» просить зобов'язати останнього зробити відповідний перерахунок за надані послуги та внести корективи до виставлених рахунків за 2009р., 2010р., 2011р. за укладеним Договором № 520696 від 01.01.2008р.

Відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 06.07.2012 р. № 5011-22/1403-2012 задоволено позовні вимоги та зобов'язано ПАТ «Київенерго» зробити відповідний перерахунок за поставлену теплову енергію КП УЖГ «Печерська брама» на умовах договору № 520696 від 01.01.2008р. у періоді 2009р., 2010р., 2011р. та за результатами перерахунку внести корективи до виставлених на оплату рахунків за 2009р., 2010р., 2011р., а також стягнути з ПАТ «Київенерго» 10 573, 00 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2012р. № 5011-22/1403-2012 ПАТ «Київенерго» подало апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012р. № 5011-22/1403-2012 рішення господарського суду м. Києва 06.07.2012 р. у справі № 5011-22/1403-2012 залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2012р. № 5011-22/1403-2012 касаційну скаргу ПАТ «Київенерго» задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 06.07.12р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.12р. у справі №5011-22/1403-2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2013 № 5011-22/1403-2012-35/514-2012 в позові відмовлено та стягнуто з КП УЖГ «Печерська брама» на користь ПАТ «Київенерго» 536, 50 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги та 751, 10 грн. судового збору за подачу касаційної скарги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013р. № 5011-22/1403-2012-35/514-2012 апеляційну скаргу КП УЖГ «Печерська брама» на рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2013 року у справі №5011-22/1403-2012-35/514-2012 залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2013 року у справі №5011-22/1403-2012-35/514-2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2013 року № 5011-22/1403-2012-35/514-2012 касаційну скаргу КП УЖГ «Печерська брама» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.13 №5011-22/1403-2012-35/514-2012 повернуто скаржнику без розгляду

Таким чином, на час розгляду даної справи відсутнє будь-яке рішення, як підстава для здійснення перерахунку за 2009р., 2010р., 2011р. за укладеним між Позивачем та Відповідачем Договором № 520696 від 01.01.2008р.

Відповідно до ст. 35 ГПК України - факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, за розрахунком Позивача з моменту зупинення провадження у справі Відповідачем, згідно Довідки про надходження коштів за спожиту теплову енергію сплачено 339 807,92 грн. основного боргу.

За таких обставин Позивач 15.07.2014 року подав заяву про уточнення позовних вимог, яка за своєї природою є заявою про зменшення позовних вимог.

Відповідно до вказаної заяви Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 1 611 313, 33 грн. основного боргу, 368 250, 07 грн. інфляційної складової боргу, 120 118, 34 грн. 3% річних, 24 394, 90 грн. витрат із сплати державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Судом заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята до розгляду, оскільки дана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 2 124 312, 50 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

15.07.2014р. відповідач в судовому засіданні подав клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, не обґрунтувавши підстави для її призначення та не довівши суду питання, які виникли при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Позивач заперечує проти клопотання Відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи, вважає що зазначене клопотання Позивача спрямоване на затягування розгляду справи.

Суд не задовольняє клопотання Позивача про призначення судово-бухгалтерської експертизи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів розглянути справу по суті.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (Позивачем) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Печерська брама» Печерської районної у м. Києва ради (Відповідачем) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2008р. № 520696.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору і відповідно до законодавства України Позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з Відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку Відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Нарахування Відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення Договору розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, які можуть змінюватись в період дії договору.

Згідно п. 9 Додатку 2 до Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 10 Додатка 2 до Договору Відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, а у разі прострочення оплати товару продавець, відповідно до п. 3 цієї ж статті, має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами.

Однак свої зобов'язання за зазначеним Договором Відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.12.2009 по 01.09.2011 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.09.2011 становить 365 536,73 грн., що підтверджується табуляграмами та довідкою про розрахунок основного боргу.

Станом на день розгляду справи №17/382 від 15.07.2014р. за Відповідачем рахується заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 1 611 313, 33 грн., оскільки ним сплачено частково основний борг за теплову енергію в розмірі 339 807,92 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Договір 01.01.2008р. № 520696 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, між сторонами спору виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, і домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується факт постачання електроенергії відповідно до умов Договору Відповідачу, використовування електроенергії Відповідачем, а також існування заборгованості Відповідача перед Позивачем за спожиту електроенергію в розмірі 1 611 313, 33 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 9 Додатку 2 до Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 10 Додатка 2 до Договору Відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 10 Додатку 2 до Договору відповідач повинен був сплачувати грошові кошти за спожиту теплову енергію не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів за надані послуги у розмірі 1 611 313, 33 грн. на підставі Договору і тому ця сума підлягає стягненню з Відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 120 118, 34 грн. 3% річних та 368 250, 07 грн. індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог. Твердження позивача викладені в відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях спростовуються матеріалами справи та судом не приймаються.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська Брама» Печерської районної у місті Києві ради (01133, м. Київ, б-р Лихачова, 3; 01042, м. Київ, б-р М. Приймаченко,3; Код: 34239762) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305, рахунок № 26038301201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, одержувач - ПАТ «Київенерго») 1 611 313 (один мільйон шістсот одинадцять тисяч триста тринадцять) грн. 33 коп. основного боргу, 368 250 (триста шістдесят вісім тисяч двісті п'ятдесят) грн. 07 коп. інфляційної складової боргу, 120 118 (сто двадцять тисяч сто вісімнадцять) грн. 34 коп. 3% річних, 24 394 (двадцять чотири тисячі триста дев'яносто чотири) грн. 90 коп. витрат із сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість )грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.07.2014р.

Суддя І.І. Борисенко