Постанова

від 21.10.2014 по справі 17/382

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2014 р. Справа№ 17/382

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кравчик С.М. ( за довіреністю№91/2013/12/25-2 від 25.12.2013 року)

від відповідача: Штоюнда В.І. (за довіреністю №21 ю від 04.01.2014 року), Оніщенко О.Й. (за довіреністю №21 ю від 29.08.2014 року)

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2014р.

у справі № 17/382 (Суддя: Борисенко І.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама"

про стягнення 2 439 489,66 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама" про стягнення 2 439 489, 66 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 520696 від 01.01.2008р.

15.07.2014 року позивач до суду першої інстанції подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь 1 611 313, 33 грн. основного боргу, 368 250, 07 грн. інфляційної складової боргу, 120 118, 34 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі №17/382 позовні вимоги задоволено в повному обсязі: стягнуто з комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська Брама" Печерської районної у місті Києві ради на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" 1 611 313,33 грн. основного боргу, 368 250,07 грн. інфляційної складової боргу, 120 118, 34 грн. 3% річних.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт постачання теплової енергії, відповідно до умов договору, використання теплової енергії відповідачем, а також існування заборгованості відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію в розмірі 1 611 313, 33 грн. , оскільки відповідачем частково сплачено борг в розмірі 339 807, 92 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі № 17/382 та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував, що позивачем надавались неякісні послуги, внаслідок чого відповідач змушений був здійснювати перерахунок оплати послуг кінцевому споживачу. Також вказав на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2014 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама" та призначено розгляд справи на 30.09.2014 р.

30.09.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання, про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи.

У судовому засіданні, 30.09.2014 було оголошено перерву до 21.10.2014 року

21.10.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача, надійшло клопотання про призначення первинної економічної експертизи.

Представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2008 року між публічним акціонерним товариством "Київенерго" та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Печерська брама" Печерської районної у м. Києва ради було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520696 (т.1 а.с.22).

За умовами зазначеного договору, позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі. Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення договору розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, які можуть змінюватись в період дії договору. (пп. 2.2.1. та 2.3.1. договору)

Відповідно до пунктів 9 та 10 додатку 2 (т.1 а.с. 28) до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ). Сплату за вказаними документами відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується табуляграмами та довідкою про розрахунок основного боргу відповідач не виконав свої зобов'язання за зазначеним договором, внаслідок чого за період з 01.12.2009 по 01.09.2011 виникла заборгованість за використану теплову енергію .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що станом на день розгляду справи в суді першої інстанції матеріалами справи доведено та відповідачем не спростовано, що за останнім рахується заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 1 611 313, 33 грн., оскільки ним сплачено частково основний борг за теплову енергію в розмірі 339 807,92 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Договір укладений між сторонами № 520696 від 01.01.2008 року дійсно є договором поставки. Правовідносини, що виникли за ним регулюються згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, та ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, і домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України, передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, а у разі прострочення оплати товару продавець, відповідно до п. 3 цієї ж статті, має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами.

Згідно зі ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом першої інстанції вірно було встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт постачання теплової енергії, відповідно до умов договору № 520696 від 01.01.2008 року відповідачу, використовування теплової енергії відповідачем, а також існування заборгованості відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергії в розмірі 1 611 313, 33 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже вище зазначалось пунктами 9 та 10 додатку 2 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ). Сплату за вказаними документами відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції, що з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, враховуючи приписи п. 10 додатку 2 до договору відповідач повинен був сплачувати грошові кошти за спожиту теплову енергію не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи належним чином підтверджено наявність у відповідача боргу за надані послуги на користь позивача у розмірі 1 611 313, 33 грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача , про те, що позивачем в період виникнення заборгованості по сплаті за надані послуги постачання теплової енергії, в зв'язку з чим він був змушений здійснювати перерахунок оплати за надані послуги, оскільки

відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 04.03.2013 року у справі № 5011-22\1403-2012-35\514-2012 в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Печерська брама» Печерської районної ради у місті Києві про зобов'язання публічного акціонерного товариства «Київобленерго» здійснити перерахунок за надані послуги та внести корективи до виставлених рахунків за 2009, 2010, 2011 роки ( період за який існує заборгованість по сплаті за надані теплову енергію за договором 520696 по даній справі) відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 червня 2013 року апеляційну скаргу комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама» на рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2013 року у справі № 5011-22\1403-2012-35\514-2012 залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 04.03.2013 року у вищевказаній справі залишено без змін. Касаційну скаргу по вищевказаній справі ухвалою Вищого господарського суду України від 06 серпня 2013 року залишено без розгляду та повернуто скаржнику.

Відповідно до ст. 35 ГПК України - факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час розгляду даної справи судом першої інстанції відсутні підстави для здійснення перерахунку за 2009р., 2010р., 2011р. за укладеним між позивачем та відповідачем договором № 520696 від 01.01.2008р. про перерахунок заборгованості за той же період.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про призначення первинної економічної експертизи, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Згідно п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для призначення судової економічної експертизи, оскільки судовими експертами не розглядаються правові питання, вирішення яких належить до компетенції суду.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду, з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі № 17/382, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерська брама" на рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі № 17/382 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року у справі № 17/382 залишити без змін.

Матеріали справи № 17/382 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко