Ухвала

від 16.07.2014 по справі 8/82/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

---

УХВАЛА                      16 липня 2014 року                                                             Справа № 8/82/2011                                                                                            За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Енергокомплект", м. Запоріжжя, до  Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області, про стягнення 534864 грн. 58 коп. Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П., при секретарі судового засідання Маркєловій В.О., в присутності учасників розгляду скарги: від позивача (заявника) - представник не з'явився; від відповідача – представник не з'явився; від 1-ї заінтересованої особи – Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області – представник не з'явився; від 2-ї заінтересованої особи - Відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції Луганської області – представник не з'явився, - розглянувши матеріали справи, -                                                            ВСТАНОВИВ :           суть справи:  01.07.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю НВП "Енергокомплект" (далі – ТОВ НВП "Енергокомплект") звернулося до господарського суду Луганської області з позовом (вих. №б/н від 22.06.2011) про стягнення з Державного підприємства "Ровенькиантрацит"  основного боргу у  сумі 428600,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 106264,58 грн. та 3% річних у сумі 24000,74 грн., нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов контракту №18-1183гп, укладеного між сторонами 10.06.2008. У зв'язку з надходженням цього позову господарським судом було порушено провадження у справі №8/82/2011. Рішенням суду від 01.08.2011, яке не оскаржувалося та набрало законної сили,  позов задоволено повністю (а.с.143-145). 19.08.2011 з метою його примусового виконання  судом на користь позивача видано наказ №8/82/2011 від 15.08.2011 (а.с.146-147). 02.09.2011 позивач (стягував) звернувся до  Відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції Луганської області (далі – ВДВС),  з заявою про примусове виконання наказу (а.с.157-163), на підставі якої 05.09.2011 було відкрито виконавче провадження ВП №28490261 (а.с.157-163 та ін.). Постановою ВДВС від 13.09.2011 це виконавче провадження було зупинено на підставі п.15 ст.37 Закону України  від 21.04.1999 №606-ХІУ "Про виконавче провадження" (далі – ЗУ "Про виконавче провадження"), оскільки боржник – ДП "Ровенькиантрацит" з 28.11.2005 було внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які здійснюють розрахунки за вугільну продукцію на підставі Закону України "Про забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (далі – ЗУ №2711) (а.с.154). На підставі доручення Державної виконавчої служби України  ВДВС  Ровеньківського МУЮ 28.01.2013 виніс постанову про передачу виконавчого провадження ВП №28490261 для об'єднання його зі зведеним виконавчим провадженням ВП №286717, яке  перебувало у провадженні ВПВР УДВС ГУЮ у Луганській області (а.с.155-156; 157-163). 16.02.2014 за вих. №б/н (до суду надійшла 21.02.2014) стягувач подав до господарського суду Луганської області скаргу на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області (далі – ВПВР УДВС ГУЮ у Луганській області) та Відділу державної виконавчої служби Ровеньківського міського управління юстиції Луганської області, яка, на його думку, полягає  у невжитті ними заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", спрямованих на примусове виконання вищезгаданого наказу суду, а саме: ВПВР УДВС ГУЮ у Луганській області, як стверджує скаржник, не було винесено постанову про прийняття  ВП №28490261 до провадження в рамках зведеного виконавчого провадження ВП №286717; не винесено постанову  про поновлення останнього та не повідомлено його про розгляд скарги стягувача з цього приводу (а.с.148-152). Заперечуючи проти даної скарги, ВПВР УДВС ГУЮ у Луганській області надав до справи постанови від 18.03.2014: про поновлення ВП №28490261 (а.с.197) та про прийняття його до провадження ВПВР (а.с.198), а дані про вчинення цих дій 18.03.2014 вніс до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (далі – ЄДРВП) (а.с.201-205). З урахуванням зазначених обставин господарський суд ухвалою від 24.03.2014 припинив провадження по скарзі на підставі пункту 11 ч.1 ст. 80 ГПК України (а.с.209-2011).   Зазначена ухвала не оскаржувалася. 16.05.2014 стягувач звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою на бездіяльність органів державної виконавчої служби (вих.№б/н від 12.05.2014) (а.с.219-222), у якій стверджує, що ці органи (зі скарги видно, що мова йде про ВПВР УДВС ГУЮ у Луганській області), після поновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області №8/82/2011 від 15.08.2011, не вживають заходів, спрямованих на примусове виконання  останнього, а саме: не накладають арешт на кошти та майно боржника та не вживають заходів до їх передачі стягувану. На підтвердження своїх доводів скаржник (стягувач) надав до справи інформацію про виконавче провадження  ВП №28490261 (станом на 12.05.2014), яким, на його думку, підтверджується, що після прийняття ВПВР його до свого провадження та поновлення останнього, не вчинено жодної дії, спрямованої на примусове виконання згадуваного тут наказу суду (а.с.224-230). Він також додав до скарги копію скарги з того ж приводу та аналогічного змісту від 16.04.2014 за вих. №б/н, спрямованої ним на адресу начальника ВПВР УДВС ГУЮ у Луганській області (а.с.231-233), на яку, як він стверджує, йому не надано відповідь, хоча саму скаргу ВПВР отримав 22.04.2014 (а.с.234). На підставі ст. 77 ГПК України розгляд  скарги було відкладено з 29.05.2014 до 16.07.2014 – у зв'язку з неявкою скаржника (позивача), відповідача і ВПВР  та невиконанням ними вимог суду про надання документів та доказів. До  судового засідання, призначеного на 16.07.2014, скаржник, відповідач та ВПВР не з'явилися, хоча кожен з них належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.244;245-246;247-248; та ін.), у т.ч. – письмовими повідомленнями оператора поштового зв'язку про вручення ухвали суду про відкладення розгляду скарги уповноваженим особам: 03.06.2014 – скаржника (позивача); 03.06.2014  -  ВДВС; 04.06.2014 - ВПВР.  Скаржник (позивач), поштою, спрямував до суду клопотання від 26.05.2014 за вих. №б/н  - про повну підтримку скарги та її розгляд за відсутності його представника.           З урахуванням того, що це клопотання не суперечить приписам ст.22 ГПК України, суд  дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню. Відповідач своїм правом на подання відзиву на скаргу та на участь у судовому засіданні не скористався; жодного доказу на спростування доводів скаржника (стягувача) до справи не надав витребувані судом документи не надав, хоча, як сказано вище у цій ухвалі, належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи. ВДВС та ВПВР на вимогу суду жодного доказу на спростування доводів скаржника (стягувача) до справи не надали, хоча, як сказано вище у цій ухвалі, належним чином були поставлені до відома про дату, час та місце судових слухань.           З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, а також те, що термін розгляду скарги відповідно до приписів ч. 1 ст. 69 ГПК України добігає кінця 16.07.2014, тобто сьогодні, а заява про  його продовження від жодної із сторін не надійшла, - що позбавляє суд можливості подальшого відкладення розгляду скарги, керуючись ст.ст.43,32-34,36,43,69 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд скарги по суті у цьому судовому засіданні за відсутності учасників її розгляду та заінтересованих осіб, - на підставі наявних у справі доказів. Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню повністю з наступних підстав. Статтею 1212 ГПК України питання щодо процесуального порядку розгляду скарги на дії підрозділу Державної виконавчої служби спеціально не врегульовано. У зв'язку з цим у абзаці другому пункту 9.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що при вирішенні питань, які виникають  в ході розгляду скарг на рішення, дії  або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2,18,21,22,26,29,31,41,42,62, пунктів 1-3, 5,6,9 частини першої статті 63, статті 64, розділів ХІ, ХІІ, ХІІ1 ГПК тощо. Скаржник (стягувач, позивач) у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що він звернувся до ВДВС з заявою про примусове виконання наказу господарського суду Луганської області №8/82/2011 від 15.08.2011,  на підставі якої ним було відкрито виконавче провадження ВП №28490261. Після його передачі до провадження ВПВР 18.03.2014 провадження у ньому поновлено.           Відповідно до  статті 1 Закону "Про виконавче провадження"  виконавче   провадження  як  завершальна  стадія  судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб)  - це сукупність дій органів і посадових осіб,  визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших  органів (посадових осіб),  які провадяться на підставах,  в межах повноважень та у  спосіб,  визначених  цим  Законом,  іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).           Статтею 2 названого Закону встановлено, що примусове  виконання  рішень  покладається   на   державну виконавчу  службу,  яка  входить  до  системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні  виконавці, визначені Законом   України   "Про   державну   виконавчу  службу". За наявності обставин,  що ускладнюють виконання  рішення, або   у   разі   виконання  зведеного  виконавчого  провадження  у встановленому  Міністерством  юстиції   України   порядку   можуть утворюватися виконавчі групи,  до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої  служби.           Перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, визначено статтею 17 Закону "Про виконавче провадження", до числа яких, зокрема, віднесено накази господарських судів.           В силу ст. 4 вищезгаданого Закону з метою забезпечення електронного документообігу в органах державної виконавчої служби, ведення обліку виконавчих проваджень, контролю за дотриманням державними виконавцями вимог законодавства під  час  здійснення виконавчих дій,  надання оперативного доступу сторонам виконавчого провадження до його  матеріалів  Міністерство юстиції   України  забезпечує  функціонування  Єдиного  державного реєстру виконавчих проваджень.  Порядок  ведення  такого  реєстру, умови  доступу  до  нього  та  отримання інформації встановлюються Міністерством юстиції України.           Частиною 1 ст. 7 Закону визначено, що учасниками виконавчого провадження є   державний виконавець, сторони,  представники сторін,  прокурор,  експерти,  спеціалісти, перекладачі,    суб'єкти    оціночної    діяльності   -   суб'єкти господарювання.           Статтею 8 цього Закону встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.           Для забезпечення можливості примусового виконання згідно зі статтею 11 чинного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом   заходів   примусового  виконання  рішень,  неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі  виконання рішення,  зазначеного в документі на примусове виконання рішення,  у  спосіб  та  в  порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам  виконавчого  провадження  та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви  сторін  та   інших   учасників   виконавчого  провадження і їхні клопотання, а також наділений низкою інших прав та обов'язків.           Права та обов'язки сторін виконавчого провадження врегульовані статтею 12 названого Закону, якою, зокрема, передбачено право сторони на оскарження рішень,  дій або бездіяльності державного виконавця.           В силу ст.19 Закону "Про виконавче провадження", якою врегульовано підстави для відкриття виконавчого провадження, однією з них є заява стягувача, - тобто спірне виконавче провадження ВДВС було відкрито з дотриманням приписів чинного законодавства.           З обставин справи вбачається, що питання підвідомчості виконавчого провадження №28490261 було вирішено з дотриманням приписів ст. 21 вищезгаданого Закону, а прийняття його до провадження ВПВР – з дотриманням ст.ст. 25 та 33 останнього.             Перелік заходів примусового виконання рішень, у т.ч. наказу господарського суду, чітко визначено статтею 32 Закону "Про виконавче провадження" та до їх числа віднесено:            1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника,  у тому числі якщо вони перебувають  в  інших  осіб  або належать боржникові від інших осіб;           2) звернення   стягнення   на  заробітну  плату  (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;           3) вилучення  в  боржника   і   передача   стягувачу   певних предметів, зазначених у рішенні;           4) інші заходи, передбачені рішенням.           Оскільки з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення грошові кошти у сумі 534864,58 грн., а також судовий збір, - то підрозділи Державної виконавчої служби повинні були керуватися приписами статті 52 Закону "Про виконавче провадження", згідно якій звернення  стягнення  на  майно  боржника  полягає  в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.           Стягнення за виконавчими документами звертається  в  першу чергу  на  кошти  боржника  у  гривнях  та іноземній валюті,  інші цінності,  у тому числі кошти на рахунках  і  вкладах  боржника  у банках та інших фінансових установах,  на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.           Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.           На кошти та інші  цінності  боржника,  що  знаходяться  на рахунках,  вкладах  та  на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках,  які  будуть  відкриті  після  винесення  постанови  про накладення арешту.           У разі відсутності у боржника коштів та  інших  цінностей, достатніх  для задоволення вимог стягувача,  стягнення звертається також на належне боржнику інше майно,  за винятком майна,  на  яке згідно  із  законом  не  може бути накладено стягнення.  Звернення стягнення на майно боржника  не  зупиняє  звернення  стягнення  на кошти  боржника.  Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети,  на які необхідно  в  першу  чергу  звернути  стягнення. Черговість  стягнення  на  кошти  та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.           Стягнення  на  майно  боржника  звертається  в  розмірі  і обсязі,  необхідних  для  виконання  за  виконавчим документом,  з урахуванням стягнення  виконавчого  збору,  витрат,  пов'язаних  з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого  провадження.  У  разі  якщо  боржник володіє майном спільно з іншими особами,  стягнення звертається на його  частку,  що  визначається  судом  за   поданням   державного виконавця.           З огляду на вищевикладене дії позивача (скаржника) з оскарження бездіяльності ВПВР  щодо примусового  виконання наказу господарського суду №8/82/2011 від 15.08.2011  повністю узгоджуються з чинним законодавством.           При вирішенні скарги позивача в частині бездіяльності ВПВР, вчиненої шляхом ненадання скаржнику відповіді на його вищезгадану скаргу від 16.04.2014 за вих. №б/н (а.с.231-233),  суд виходить з того, що право на оскарження рішень,  дій або бездіяльності державного виконавця стягувачу надано статтями 12 та 82 Закону "Про виконавче провадження".           З обставин справи вбачається, що позивач скаргу від 16.04.2014 за вих. №б/н (а.с.231-233) подав на ім'я начальника ВПВР з дотриманням вимог статті 83 названого Закону (інше у справі не доведено), з урахуванням чого начальник відділу за результатами її розгляду повинен був керуватися приписами частини  8  названої статті, відповідно до якої скарга,   подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається  у  десятиденний  строк  з  дня  її надходження.  За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить  постанову про її задоволення чи відмову,  яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої  служби  або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті,  розглядається начальником відділу в  порядку, встановленому Законом    України    "Про    звернення    громадян".           З урахуванням наявних у справі доказів у суду маються підстави для висновку, що ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Луганській області під час розгляду вищезгаданої скарги від 16.04.2014 за вих. №б/н вищенаведених приписів Закону не дотримався.           За таких обставин суд дійшов висновку, що скарга  стягувача від 12.05.2014 за вих. №б/н є  законною та обгрунтованою, а тому підлягає задоволенню.           На підставі викладеного, ст.ст.1,2,4,7,8,11,12,19,21,25,32,33,52,82 та 83 Закону України від 21.04.1999 року №606-ІУ "Про виконавче провадження", керуючись ст.43,47,22,32-34,36,43,69,75,86 та 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області                                                            УХВАЛИВ :            1.Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Енергокомплект" від 12.05.2014 за вих. №б/н – на бездіяльність органів Державної виконавчої служби  щодо виконання рішень – задовольнити повністю.            2.Визнати такою, що не відповідає вимогам Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ІУ «Про виконавче провадження», бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління  юстиції у Луганській  області щодо примусового виконання наказу господарського суду Луганської області №8/82/2011 від 15.08.2011 - про стягнення з Державного підприємства "Ровенькиантрацит" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергокомплект", ідентифікаційний код 22137573, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вул. Дзержинського/вул. Радянська, 51/21, - суми основного боргу у розмірі 428600,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 82263,84 грн., 3% річних у сумі 24000,74 грн., а також витрат по сплаті державного мита у сумі 5348,65 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.            3.Визнати такою, що не відповідає вимогам Закону України від 21 квітня 1999 року №606-ІУ «Про виконавче провадження», бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління  юстиції у Луганській  області, яка полягає у ненаданні позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергокомплект", ідентифікаційний код 22137573, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вул. Дзержинського/вул. Радянська, 51/21, - відповіді на його скаргу від 16.04.2014 за вих. №б/н -  про бездіяльність державного виконавця при примусовому виконанні наказу господарського суду Луганської області №8/82/2011 від 15.08.2011 - про стягнення з Державного підприємства "Ровенькиантрацит" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергокомплект", ідентифікаційний код 22137573, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, вул. Дзержинського/вул. Радянська, 51/21, суми основного боргу у розмірі 428600,00 грн., інфляційних нарахувань в сумі 82263,84 грн., 3% річних у сумі 24000,74 грн., а також витрат по сплаті державного мита у сумі 5348,65 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.           Суддя                                                                                          А.П.Середа