Рішення

від 21.07.2014 по справі 910/12630/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12630/13 21.07.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОР МЮЗІК"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтікс"

Про стягнення 82 584,00 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача Бригинець С.М. - представник (дов. № б/н від 04.12.2013 р.)

Від відповідача Калінчук Н.Б. - представник (дов. № 75 від 03.02.2014 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автор мюзік" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтікс" про стягнення компенсації за порушення авторського права і суміжних прав у розмірі 82584,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

29.01.2013 р. в приміщенні, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Елтікс", а саме в магазині "Кошик", для фонового озвучення приміщення використовувався з комерційною метою (шляхом публічного виконання) фонограми музичних творів: "40 градусов" (виконавець - ОСОБА_3) та "Вместе мы" (виконавець - "ОСОБА_10").

Таке публічне виконання відповідачем було здійснене без виплати авторської винагороди, що є порушенням чинного законодавства.

Виходячи з положень ст. 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права", розмір компенсації за порушення майнових авторських прав відповідачем на думку позивача становить 82584,00 грн., які позивач і просить стягнути з відповідача. Також, позивач просить стягнути з відповідача в доход державного бюджету штраф за порушення майнових авторських та суміжних прав в сумі 8 258,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2013р. порушено провадження у справі № 910/12630/13.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року у справі №910/12630/13, що залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014р. у справі №910/12630/13 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду м. Києва № 04-23/266 від 28.05.2014 р. у справі № 910/12630/13 призначено повторний автоматичний розподіл.

В результаті повторного автоматичного розподілу справи № 910/12630/13, останню передано до розгляду судді Картавцевій Ю.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.05.2014 р. справу № 910/12630/13 прийнято до розгляду суддею Картавцевою Ю.В., розгляд справи призначено на 16.06.2014 р.

13.06.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача заперечення на позовну заяву, відповідно до яких останній заперечує проти позовних вимог з підстав того, що відеозйомку, яка була здійснена позивачем, можна було проводити лише з дозволу адміністрації магазину, використання музичних творів мало випадковий, а не багаторазовий, як стверджує позивач, характер, а вимоги про стягнення компенсації за використання суміжних прав є такими, що не підлягають під дії, за які в порядку Закону України «Про авторське право і суміжні права» повинна сплачуватись компенсація.

У судове засідання 16.06.2014 р. представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника позивача, невиконанням вимог ухвали суду, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 07.07.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу.

04.07.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача доповнення до заперечення, у яких відповідач заперечує з тих підстав, що радіоприймач, з якого лунала зазначена у позові музика, не був встановлений відповідачем, оскільки останній не здійснює фонове озвучення торгових залів належного йому магазину. За таких обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також позивачем у судовому засіданні 07.07.2014 р подано суду письмові пояснення по справі з урахуванням Постанови ВГСУ від 20.05.2014 р., згідно з якими позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні 07.07.2014 р. оголошено перерву до 21.07.2014 р.

Після повернення з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 21.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2012 р між ОСОБА_4 (автор) та ИП «ОСОБА_5» укладено договір № МК-15/01/12 про відчуження прав на твір, предметом якого є передача виключних прав в тому числі на музичний твір «Вместе мы» (автор музики - ОСОБА_6, ОСОБА_4, автор тексту ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, виконавець ОСОБА_10).

01.09.2011 р. між ОСОБА_8 та ИП «ОСОБА_5» укладено договір № 5STA-02-01/09/11 про відчуження прав на твір, предметом якого є передача суміжних прав в тому числі на музичний твір «Вместе мы» (автор музики - ОСОБА_6, ОСОБА_4, автор тексту ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, виконавець ОСОБА_10).

01.05.2009 р. між ИП «ОСОБА_5» та ТОВ «Чесна музика» укладено ліцензійний договір № 37-09 від 01.05.2009 р. в редакції Додаткової угоди № 5 до Ліцензійного договору № 37-09 від 01.05.2009 р., за яким останньому передано виключні майнові авторські та суміжні права на контент (рінгтон, реалтон, рінгбектон), що означає право ТОВ «Чесна музика» на власний розсуд здійснювати, дозволяти чи забороняти здійснення відносно контенту такі дії: відтворення контенту, розповсюдження контенту будь-яким способом, в тому числі шляхом продажу, здавання в прокат та ін., публічне виконання контенту, переробка, аранжування, переробку творів і фонограм у форму контенту,зокрема стосовно музичного твору «Вместе мы» (автор музики - ОСОБА_6, ОСОБА_4, автор тексту ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, виконавець ОСОБА_10).

15.12.2011 р. між ТОВ «Чесна музика» (правовласник) та ТОВ «Автор Мьюзік» (ліцензіат) укладено договір № 15/12/11, предметом якого є передача прав на використання в межах території України об'єктів авторського та суміжних прав щодо музичних творів «Вместе мы» (автор музики - ОСОБА_6, ОСОБА_4, автор тексту ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, виконавець ОСОБА_10) та « 40 градусов (Нравится)» (автор тексту та музики - ОСОБА_9, ОСОБА_3, виконавець - ОСОБА_3).

За змістом п. 3.3. договору № 15/12/11, у разі порушення будь-якими третіми особами майнових прав, наданих ліцензіату у відповідності із розділом 2 цього договору, ліцензіат має право здійснювати на власний розсуд будь-які дії, спрямовані на захист прав відповідно до законодавства, що підлягає застосуванню на території України.

За таких обставин, обсяг прав позивача щодо кожного спірного об'єкта судом встановлено.

Як зазначає позивач, актом № 1 фіксації використання об'єктів авторського права і суміжних прав, складеним уповноваженим представником позивача С.М. Бригинцем та відеозаписом на відеокамеру було встановлено, що в приміщенні магазину «Кошик» по вул. Драгоманова 29 у м. Києві, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ «Елтікс», публічно виконувались фонограми музичних творів «Вместе мы» (автор музики - ОСОБА_6, ОСОБА_4, автор тексту ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, виконавець ОСОБА_10) та « 40 градусов (Нравится)» (автор тексту та музики - ОСОБА_9, ОСОБА_3, виконавець - ОСОБА_3) за допомогою наявного у закладі радіоприймача (радіо Люкс ФМ)

При цьому позивач вказує, що використання відповідачем вищевказаних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати відповідної винагороди, чим порушено авторські права та суміжні права, передбачені вимогами п. "а", статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Відповідач заперечує проти позовних вимог з підстав того, що відеозйомку, яка була здійснена позивачем, можна було проводити лише з дозволу адміністрації магазину, використання музичних творів мало випадковий, а не багаторазовий, як стверджує позивач, характер, а вимоги про стягнення компенсації за використання суміжних прав є такими, що не підпадають під дії, за які в порядку Закону України «Про авторське право і суміжні права» повинна сплачуватись компенсація.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст. 440 ЦК України до майнових прав інтелектуальної власності на твір відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до положень статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що:

публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

За змістом ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. При цьому, виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти в тому числі публічне виконання і публічне сповіщення творів.

За таких обставин, публічне виконання та публічне сповіщення є окремими формами використання об'єктів авторського права.

При цьому, як зазначено у Постанові Вищого господарського суду України від 20.05.2014 р., якою дану справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, подання відвідувачам торговельних закладів творів, фонограм (за наявності відповідного факту), використаних радіостанціями, не охоплюється поняттям публічного сповіщення та є публічним виконанням у розумінні статті 1 Закону.

Пунктом 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Відповідно до п. 3 ст. 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", з огляду на приписи статті 33 ГПК щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача.

В свою чергу відповідач повинен довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди.

Як встановлено судом, на підтвердження факту публічного виконання музичних творів «Вместе мы» (автор музики - ОСОБА_6, ОСОБА_4, автор тексту ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, виконавець ОСОБА_10) та « 40 градусов (Нравится)» (автор тексту та музики - ОСОБА_9, ОСОБА_3, виконавець - ОСОБА_3) за допомогою наявного у закладі радіоприймача (радіо Люкс ФМ) в приміщенні магазину «Кошик», розташованому в м. Київ, вул. Драгоманова 29, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ «Елтікс», позивачем надано відеозапис публічного виконання, акт фіксації № 1 від 29.01.2013 р.

У процесі розгляду даної справи судом здійснено дослідження наданих речових доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем прав позивача на публічне виконання та публічне сповіщення, з приводу чого суд встановив наступне.

З проведеного відеозапису вбачається, що такий запис проводився у приміщенні магазину «Кошик», розташованому в м. Київ, вул. Драгоманова 29, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ «Елтікс» при звучанні музичних творів під назвами «Вместе мы» (автор музики - ОСОБА_6, ОСОБА_4, автор тексту ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, виконавець ОСОБА_10) та « 40 градусов (Нравится)» (автор тексту та музики - ОСОБА_9, ОСОБА_3, виконавець - ОСОБА_3). Таким чином, даний відеозапис доводить факт публічного виконання відповідачем музичних торів під назвами «Вместе мы» (автор музики - ОСОБА_6, ОСОБА_4, автор тексту ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, виконавець ОСОБА_10) та « 40 градусов (Нравится)» (автор тексту та музики - ОСОБА_9, ОСОБА_3, виконавець - ОСОБА_3).

Водночас відповідач жодних доказів на існування у останнього дозволу на таке публічне виконання зазначених творів не надав, а тому факт порушення відповідачем майнових прав позивача на публічне виконання та публічне сповіщення судом встановлено.

Так, за змістом ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Як зазначено у Постанові вищого господарського суду України від 20.05.2014 р. у даній справі, безпосередня належність радіоприймача, за допомогою якого відбувалося виконання творів, за відсутності доказів його використання поза контролем ТОВ "Елтікс" не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неправомірне використання спірних музичних творів у приміщенні торговельного закладу (у разі доведеності цього).

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що за наслідками дослідження документів справи та речового доказу - диску з відеозаписом, суд дійшов висновку, що радіоприймач, за допомогою якого здійснювалось виконання спірних музичних творів не знаходився поза контролем власника магазину «Кошик» за адресою вул. Драгоманова 29 у м. Києві, оскільки фактично був розміщений за прилавком, а тому заперечення відповідача про те, що вказаний пристрій міг бути поставлений будь-ким із відвідувачів не приймається судом до уваги.

Відповідно до п.п. 51.2, 51.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Так, позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача 82 584, 00 грн., (18 мінімальних заробітних плат) за кожен факт порушення майнових авторських та кожен факт порушення суміжних прав з розрахунку 18 мінімальних заробітних плат станом на день подання позову (1147, 00 грн.) за незаконне використання авторських та суміжних прав стосовно спірних музичних творів. Оскільки матеріалами справи, зокрема ОСОБА_6 фіксації та наявним відеозаписом підтверджується факт здійснення публічного виконання у приміщенні відповідача двох творів - об'єктів майнових авторських прав позивача, а відповідачем не надано доказів на підтвердження законності такого виконання, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 24 360, 00 грн. (1218, 00 грн. - 1 мінімальна заробітна плата станом на час прийняття судового рішення х 10 (в порядку п. «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права») х 2 (за кожен окремий факт виконання 2 музичних творів). Доводи позивача на підтвердження обґрунтованості встановлення компенсації у розмірі 18 мінімальних заробітних плат, в тому числі щодо багаторазовості порушення, то суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем надано суду докази публічного виконання спірних музичних творів по одному разові кожного твору, а тому за відсутності доказів іншого, суд вважає, що обґрунтованим та співрозмірним із вчиненим порушенням буде встановлений Законом мінімальний розмір компенсації (10 мінімальних заробітних плат) за кожен окремий факт, тобто по 12 180, 00 грн., а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах заявлених вимог про стягнення компенсації за порушення авторських прав, а саме в сумі 24 360, 00 грн.

У свою чергу, стосовно стягнення компенсації за порушення суміжних прав, суд зазначає, що за змістом статей 450, 452, 453, 454 ЦК України, статей 36, 37, 39, 40, 42, 43 Закону № 3792: право на використання об'єкта суміжних прав (зокрема, виконання, фонограми, відеограми тощо) належить відповідному правовласнику (виконавцеві, виробникові фонограми та/або відеограми чи особі, якій відповідні права передані у встановленому порядку); використання об'єктів суміжних прав здійснюється за згодою правовласників; у випадках, передбачених законом, допускається пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників без згоди відповідних правовласників, але з виплатою їм винагороди; збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються уповноваженими організаціями колективного управління.

Згідно з частиною першою статті 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права» допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Водночас пунктом "а" статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є:вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

За таких обставин, як зазначено у Постанові Вищого господарського суду України від 20.05.2014 р. у даній справі, беручи до уваги: наявні розбіжності в правовому регулюванні змісту майнових прав стосовно об'єктів авторського права і щодо об'єктів суміжних прав; особливості розпорядження визначеними законом видами використання цих об'єктів (зокрема, в частині публічного використання); надання законом права на певні види використання об'єктів суміжних прав без згоди правовласника (частина перша статті 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), - слід дійти висновку про те, що, на відміну від використання об'єктів авторського права (музичних творів, пісень), використання фонограми або її примірника як об'єкта суміжних прав без дозволу правовласника не є порушенням суміжних прав у розумінні пункту "а" статті 50 Закону № 3792.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення компенсації за порушення суміжних прав.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10% від суми позовних вимог, тобто у розмірі 8 258, 40 грн.

З цього приводу суд зазначає, що за змістом ч. 3 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

Водночас позивачем не надано жодного обґрунтування стосовно необхідності та доцільності стягнення з відповідача штрафу, а також враховуючи те, що вказана стаття Закону передбачає право, а не обов'язок суду стягувати до Державного бюджету України такий штраф, зважаючи на висновок суду про справедливий, обґрунтований та співрозмірний із порушенням розмір компенсації (24 360, 00 грн.), то підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача штрафу в порядку ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» немає.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позовні вимоги позивача задовольняються частково, в сумі 24 360, 00 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елтікс» (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 29; ідентифікаційний код 23730511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автор Мюзік» (03141, м. Київ, вул. Солом'янська 33, ідентифікаційний код 34188713) суму компенсації в розмірі 24 360 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 507 (п'ятсот сім) грн. 50 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 25.07.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева