Рішення

від 16.07.2014 по справі 35/479

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 35/479 16.07.14

За позовомПриватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" провизнання договору №06/09-1984 поставки природного газу від 22.12.2009 недійсним

Головуюча суддя Літвінова М.Є.

Судді Грєхова О.А.

Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Іванов П.О. - представник за дов.

У судовому засіданні 16.07.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання договору №06/09-1984 поставки природного газу від 22.12.2009 недійсним та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2011 порушено провадження у справі №35/479, розгляд справи призначений на 25.01.2012.

03.01.2012 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2012, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 13.02.2012.

Ухвалою від 13.02.2012, провадження у справі зупинено на підставі п. 3 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України до завершення реорганізації Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Ухвалою від 28.03.2014 провадження у справі поновлено.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 28.03.2014 справу №35/479 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуюча суддя Літвінова М.Є., суддя Босий В.П., суддя Полякова К.В.

Ухвалою від 28.03.2014 справу прийнято до провадження колегії суддів, розгляд справи призначено на 28.04.2014.

У в'язку з відпусткою судді Полякової К.В. та судді Босий В.П., розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 28.04.2014 справу №35/479 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуюча суддя Літвінова М.Є., суддя Гавриловська І.О., суддя Головіна К.І.

Ухвалою від 28.04.2014 справу прийнято до провадження колегії суддів, розгляд справи призначено на 28.04.2014.

Ухвалою від 28.04.2014, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 26.05.2014.

У зв'язку з припиненням повноважень судді Гавриловської І.О., розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 26.05.2014 справу №35/479 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуюча суддя Літвінова М.Є., суддя Головіна К.І., суддя Цюкало Ю.В.

Ухвалою від 26.05.2014, в порядку статті 86 ГПК України, справу 35/479 прийнято до провадження колегії суддів, розгляд справи призначено на 26.05.2014.

В судовому засіданні 26.05.2014, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 02.06.2014.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 02.06.2014, у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному, справу №35/479 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Босий В.П., суддя Головіна К.І., Цюкало Ю.В.

Ухвалою від 02.06.2014 справу №35/479 прийнято до провадження колегії суддів, розгляд справи призначено на 02.07.2014.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 16.06.2014, у зв'язку з виходом судді Літвінової М.Є. з лікарняного, враховуючи перебування судді Головіної К.І. у відпустці, справу №35/479 передано в провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Грєхова О.А., суддя Цюкало В.Ю.

Ухвалою від 16.06.2014 справу №35/479 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Грєхова О.А., суддя Цюкало В.Ю., розгляд справи призначено на 02.07.2014.

Ухвалою від 02.07.2014 розгляд справи відкладено на 16.07.2014, в порядку ст. 77 ГПК України.

Представники позивача в судове засідання 16.07.2014 не з'явились, 15.07.2014 через відділ діловодства суду подали клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого суд відмовив та визнав його необґрунтованим.

У відзиві на позов, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що спірний договір не суперечить як положенням ст.203 ЦК України так і іншим вимогам чинного законодавства. Вказаний договір містить всі істотні умови встановлені законодавством для даного виду правочинів, такі як предмет, ціна та строк, Договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

В судовому засіданні 16.07.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

22.12.2009 між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник за договором, відповідач) та ЗАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (яке в подальшому перейменоване на ПАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот") (покупець за договором, позивач) укладено договір №06/09-1984 поставки природного газу (далі -Договір), з протоколом розбіжностей від 07.07.2010, які погоджені в редакції покупця.

За умовами цього Договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець - прийняти від постачальника та оплатити природний газ, в обсязі зазначеному в статті 2 цього Договору.

До Договору сторони уклали додаткову угоду №1 від 10.03.2010, додаткову угоду №3 від 31.05.2010, №4 від 01.06.2010, №5 від 06.07.2010, №6 від 06.08.2010, які наявні в матеріалах справи.

Спір у справі виник у зв'язку із оспорювання позивачем дійсності договору - №06/09-1984 від 22.12.2009.

Підставою для недійсності Договору позивачем визначається: не відповідність вимогам ст. 265 ГК України, якою встановлено, що умови Договорів поставки повинні викладатись сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" та вимогам ч. 1 Указу Президента України №567/94 від 04.10.1994 (у редакції, діючої на момент укладення Договору).

З посиланням на норми ст.ст. 203, 215, 316, 317, 321, 328, 334, 712 Цивільного кодексу України, позивач просить суд визнати спірний договір недійсним.

У відзиві на позов, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що спірний договір не суперечить як положенням ст.203 ЦК України так і іншим вимогам чинного законодавства. Вказаний договір містить всі істотні умови встановлені законодавством для даного виду правочинів, такі як предмет, ціна та строк, Договір укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у даній справі виникли відносини з договору поставки, врегульовані гл. 54 ЦК України, § 1 гл. 30 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Частиною 4 ст. 265 ГК України (в редакції яка діяла станом день укладення договору) передбачено, що умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Згідно ст. 1 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс", метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

З огляду на вищезазначене, викладенню, відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс", підлягають умови зовнішньоекономічних договорів поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, договір №06/09-1984 поставки природного газу від 22.12.2009 р. таким не є.

Зі змісту даного договору слідує, що сторони у справі дійшли згоди щодо усіх істотних умов, необхідних для даного виду договорів, його умови про порядок передачі товару відповідають вимогам ст.ст. 662-664 ЦК України та ст. 267 ГК України.

Недотримання вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" при укладанні даного виду договорів, в силу вимог чинного законодавства, не тягне за собою визнання таких договорів недійсними.

Доказів невідповідності спірного договору іншим вимогам чинного законодавства сторонами суду не надано.

Також, слід зазначити, що згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Щодо посилань позивача, як на підставу своїх позовних вимог, на указ Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 04.10.1994 №567/94, то останній втратив чинність згідно указу Президента України від 19.05.2011 №589/2011.

Згідно з абз. 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року N 11 (далі - Постанова № 11) вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Крім того, слід зазначити, що згідно з частинами 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов спірного договору.

Щодо твердження позивача про обмеження права власності враховуючи п. 1.2 Договору, слід зазначити наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 4 Договору передбачено, що право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики й приймає на себе всю відповідальність пов'язану з правом власності на газ.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України.

Суд погоджується з позицією відповідача, що пункт 1.3 Договору ніяким чином не суперечить чинному законодавству та не обмежує права позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору №06/09-1984 поставки природного газу від 22.12.2009, укладеного між ЗАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України , витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення: 21.07.2014.

Головуюча суддя М.Є. Літвінова

Судді О.А. Грєхова

Ю.В. Цюкало