Рішення

від 25.07.2014 по справі 911/2749/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2014 р. Справа № 911/2749/14

За позовом Київської морської школи Товариства сприяння обороні України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари»

про розірвання договору оренди та стягнення 2 886,24грн.

Суддя Горбасенко П.В.

за участю представників:

від позивача Єфремова О.М. (дов. № 60 від 29.05.2014р.); Гурова С.В. (директор);

від відповідача не з'явилися;

Присутня: ОСОБА_1

Обставини справи:

Київська морська школа Товариства сприяння обороні України (далі - позивач) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари» (далі - відповідач) про розірвання договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013р., укладеного між Київською морською школою Товариства сприяння обороні України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари», стягнення 2 394,42грн. боргу за комунальні платежі згідно договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013р., який виник за період з грудня 2013р. по січень 2014р. та з березня 2014р. по квітень 2014р. Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача 10 000грн. витрат за надання аудиторського висновку.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2014р. порушено провадження у справі № 911/2749/14, розгляд справи призначено на 25.07.2014р.

21.07.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області повернулася копія ухвали господарського суду Київської області від 07.07.2014р., яка була направлена судом на юридичну адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари» (07423, Київська обл., Броварський район, с. Семиполки, вул. Київське шосе, буд. 2). Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом поштового зв'язку з позначкою „за зазначеною адресою не проживає (вибув)".

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" № 01-8/1228 від 02.06.2006р., до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

21.07.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зміну позовних вимог № 79 від 21.07.2014р. (вх. № 14475/14 від 21.07.2014р.), згідно якої останній в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 2 886,24грн. заборгованості за комунальні платежі за договором оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013р., який виник за період з грудня 2013р. по січень 2014р. та з березня 2014р. по червень 2014р., яка прийнята судом.

У судовому засіданні 25.07.2014р. представники позивача підтримали позов повністю.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Відповідач в судове засідання 25.07.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013р. між Київською морською школою Товариства сприяння обороні України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари» (Орендар) укладено договір оренди нежилих приміщень № 45, згідно якого орендодавець зобов'язався надати, а орендар - прийняти в орендне користування приміщення для розташування офісу (виставочно-торгівельного залу для профгрупи) 35 кв.м. на 4-му поверсі в нежитловому приміщенні за адресою: вул. Володимира Сосюри, буд. 5, м. Київ, 02090, що є власністю орендодавця на підставі Свідоцтва серії НБ № 01000812 про право власності на нежилий будинок, видане 18.09.1997р. Київською міською державною адміністрацією.

За користування орендованим приміщенням орендар щомісяця сплачує орендодавцю оренду плату в сумі 2 016грн. з ПДВ. Вартість за отримані орендарем комунальні послуги (теплопостачання, електропостачання, водопостачання) не входить до орендної плати, та сплачується на підставі виставлених орендодавцем рахунків пропорційно орендованій площі з урахуванням місць загального користування. Орендна плата та комунальні платежі сплачуються орендарем по день фактичної здачі приміщення по Акту приймання-передачі (п.п. 2.1., 2.2., 2.7. договору).

Згідно п. 3.3. договору орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендні платежі.

Пунктами 7.1., 7.2. договору передбачено, що договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та підписання акту приймання-передачі орендованого нежилого приміщення. Договір діє з 01 жовтня 2013 року по 01 жовтня 2014 року.

Відповідно до п. 7.4. договору орендодавець має право на дострокове одностороннє розірвання договору з наступних підстав: - наявність боргу за оренду та комунальні платежі більше двох місяців; - використання орендованого приміщення не за призначенням; - передання права суборенди третій особі.

01.10.2013р. на виконання договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013р. позивач передав, а відповідач прийняв у позивача в користування орендоване приміщення, що підтверджується актом прийму-передачі приміщення від 01.10.2013р. (а.с. 27), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.

На виконання договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013р. позивач забезпечив надання відповідачу комунальних послуг, зокрема: з ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦЯ» укладено договір постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 02.07.2012р.; з КП «ПРОФДЕЗІНФЕКЦІЯ» укладено договір № 04-6447 від 03.02.2014р.; з АЕК «Київенерго» договір про постачання електричної енергії № 10224 від 12.05.2010р.; з ВАТ «АК «Київводоканал» договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 09198/1-5-4 від 31.08.2010р.; з ТОВ «Селтік» договір про надання послуг з вивезення та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) № 19/12/10-08 від 01.01.2009р.; відповідач за отриманні за період з грудня 2013р. по січень 2014р. та з березня 2014р. по червень 2014р. комунальні послуги не розрахувався, суму боргу за комунальні послуги у розмірі 2 886,24грн. відповідачу не сплатив, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 60-69), виписками по рахунку (а.с. 112-114), аудиторським висновком № 23/05 від 23.05.2014р. (а.с. 80-87) та не спростовано відповідачем.

Крім того, позивачем для оплати відповідачем боргу за комунальні послуги, який виник за період з грудня 2013р. по січень 2014р. та з березня 2014р. по червень 2014р. виставлено рахунки на оплату на загальну суму 2 886,24грн. (а.с. 57-59, 95-96)

Предметом позову, з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог № 79 від 21.07.2014р. (а.с. 94), є вимоги про розірвання договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013р., укладеного між Київською морською школою Товариства сприяння обороні України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари», стягнення 2 886,24грн. боргу за комунальні платежі згідно договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013р., який виник за період з грудня 2013р. по січень 2014р. та з березня 2014р. по червень 2014р.

Суд встановив, що між сторонами виникли орендні правовідносини.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст.ст. 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч. 3 ст. 653 ЦК України).

Cуд встановив, що відповідач за отриманні за період з грудня 2013р. по січень 2014р. та з березня 2014р. по червень 2014р. комунальні послуги не розрахувався, суму боргу за комунальні послуги у розмірі 2 886,24грн. відповідачу не сплатив, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 60-69), виписками по рахунку (а.с. 112-114), аудиторським висновком № 23/05 від 23.05.2014р. (а.с. 80-87) та не спростовано відповідачем.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем за отриманні за період з грудня 2013р. по січень 2014р. та з березня 2014р. по червень 2014р. комунальні послуги на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 886,24грн. боргу за комунальні платежі згідно договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013р., який виник за період з грудня 2013р. по січень 2014р. та з березня 2014р. по червень 2014р. є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку з тим, що відповідач, за користування приміщенням, яке передано йому на підставі договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013р., не сплачує позивачу комунальні платежі за період з грудня 2013р. по січень 2014р. та з березня 2014р. по червень 2014р. (більше двох місяців), суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача про розірвання договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013р., укладеного між Київською морською школою Товариства сприяння обороні України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари» на підставі п. 7.4. договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013р. та ст. 651 Цивільного кодексу України.

Водночас, суд звертає увагу сторін, що з урахуванням частини другої статті 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002) приписи статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати на оплату аудиторського висновку в розмірі 10 000грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду платіжне доручення № 590 від 14.05.2014р. (а.с. 88).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р.).

Враховуючи те, що витрати на оплату аудиторського висновку не входять до складу судових витрат у розумінні ст. 44 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 10 000грн. витрат на оплату аудиторського висновку.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013р., укладений між Київською морською школою Товариства сприяння обороні України (02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Володимира Сосюри, буд. 5; ідентифікаційний код 02725718) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари» (07423, Київська обл., Броварський район, с. Семиполки, вул. Київське шосе, буд. 2; ідентифікаційний код 32183760).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Бровари» (07423, Київська обл., Броварський район, с. Семиполки, вул. Київське шосе, буд. 2; ідентифікаційний код 32183760) на користь Київської морської школи Товариства сприяння обороні України (02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Володимира Сосюри, буд. 5; ідентифікаційний код 02725718) 2 886 (дві тисячі вісімсот вісімдесят шість гривень) 24 коп. боргу за комунальні платежі згідно договору оренди нежилих приміщень № 45 від 01.10.2013р., який виник за період з грудня 2013р. по січень 2014р. та з березня 2014р. по червень 2014р. та 3 045 (три тисячі сорок п'ять гривень) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 29.07.2014р.

Суддя П.В. Горбасенко