Ухвала

від 18.05.2009 по справі 2-а-2105/08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

              ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня

2009р.                     м.

Дніпропетровськ           Справа №

2-а-2105/08

Колегія суддів

Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючий суддя       Мірошниченко М.В.,

суддя                              Баранник Н.П.,

суддя                              Добродняк І.Ю.

при секретарі           Дубова К.С.

з а участю представників

сторін:

прокуратури:  не з'явився

позивача:         ОСОБА_4 дов. від 16.01.2009р. №

1189/9/10-023

відповідача:

      не з'явився

третьої

особи:  не з'явився

розглянувши

у відкритому судовому засіданні              

апеляційну скаргу   ОСОБА_2 м.

Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

на постанову            Дніпропетровського окружного

адміністративного суду від 18.12.2008р.  

у справі                     №   2-а-2105/08            

за позовом                 ОСОБА_1 в особі Державної

                                   ОСОБА_2

Дніпропетровськ

до відповідача         ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Дніпропетровська міська рада, м. Дніпропетровськ

про                             визнання

недійсними установчих документів

              ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 в

особі ОСОБА_2 заявлено позов до ОСОБА_3 про:

-     визнання недійсним запису у журналі обліку

реєстраційних справ Виконкому Дніпропетровської міської ради №12241020000003433

від 19.10.04р. про проведення державної реєстрації ОСОБА_3;

•   -    

визнання недійсним статуту ОСОБА_3, свідоцтва про державну реєстрацію  ОСОБА_3 з моменту реєстрації товариства (а

саме з 19.10.2004 р.) та свідоцтва платника ПДВ (ОСОБА_3) від 26.10.2004 р. №

04430845 з моменту його видачі;

•   -    

припинення юридичної особи - ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ 33247751).

Розглянувши

справу по суті, Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від

18.12.2008р.   у справі № 2-а-2105/08 в

задоволенні адміністративного позову відмовив. Постанова суду першої інстанції

мотивована наступним. Право на звернення органів державної податкової служби

про визнання недійсним запису у журналі обліку реєстраційних справ, статуту,

свідоцтва про державну реєстрацію, установчих документів суб'єктів

господарювання не передбачено чинним законодавством України. Крім того,

оскільки Закон України «Про підприємництво» та Закон України «Про підприємства

в Україні» втратили чинність, тому зі статті 58 Господарського кодексу України

вилучено пункт 15, який надавав право на звернення до суду із вимогою про

визнання недійсними установчих документів.

Прокурор,

звертаючись до суду в інтересах податкового органу, має заявляти позовні вимоги

виключно у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами

України, для такого податкового органу. З позову не випливає, що прокурор

заявляв позовні вимоги від власного імені, виступаючи при цьому позивачем,

отже, заявлені вимоги повинні не виходити за межі повноважень органу, в

інтересах якого вони заявлені.

Суд дійшов

висновку про відсутність у податкового органу права на звернення до суду із

заявленими позовними вимогами, та відповідно, про відсутність такого ж права у

прокурора, що заявив позов у інтересах 

податкового органу, та про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи

справу, суду належить зробити висновок відносно дій засновника, що не виключає встановлення

наявності ознак фіктивного підприємництва, однак адміністративний суд не

наділений повноваженнями вирішувати питання наявності складу злочину, що

належить до кримінального судочинства, та робити висновки відносно таких дій.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2  подана апеляційна скарга, в якій зазначені

наступні обставини. Відповідно до п.2 ст. 89 ЦК України порушення встановленого

законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих

документів закону є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної

особи. Відповідно до ст. 56 Господарського кодексу України підприємство

створюється згідно з рішенням власника. Відповідно до даних Статуту ОСОБА_3,

його власником є громадянин України ОСОБА_5 Відповідно до ст. 29 Закону України

«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» засновник

підприємства повинен провести державну реєстрацію змін до установчих документів

юридичної особи з поданням до державного реєстратора всіх необхідних

документів. Засновником ОСОБА_3 не були проведені зазначені дії, таким чином

господарська діяльність підприємства ведеться протиправно.

У ході проведення заходів, спрямованих не перевірку законності

реєстрації ОСОБА_3 встановлено, що положення установчих документів даного

товариства містять неправдиву інформацію щодо його засновника. Громадянин

ОСОБА_5 фактично не є власником ОСОБА_3. Установчі документи, що містять

неправдиву інформацію і тим самим суперечать вимогам чинного законодавства, не

можуть мати юридичної сили і повинні бути визнані недійсними з моменту їх

реєстрації.

При проведенні розшукових заходів у відношенні ОСОБА_3 встановлено, що

дане підприємство по юридичній адресі не знаходиться, про що було складено акт

від 11.09.2006р.

Відомості про зміну місцезнаходження

підприємства до ОСОБА_2 не надходили.

Судом не було встановлено, що у гр. ОСОБА_5 не було волевиявлення на

створення юридичної особи з метою здійснення підприємницької діяльності; від

його імені підприємницьку діяльність здійснювали інші особи, які не перебували

з ним у трудових чи інших цивільно-правових відносинах, тому діяльність ОСОБА_3

носить фіктивний характер.    

Просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 18.12.2008р. скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні

вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в

апеляційній скарзі.

Прокурор, ОСОБА_3, Дніпропетровска міська рада письмових заперечень на

апеляційну скаргу до суду не надали. Представники прокуратури, ОСОБА_3,

Дніпропетровскої міської ради до судового засідання не з'явились. Вказані особи

про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

На підставі

ст. 196 КАС України колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі

представників вказаних учасників судового процесу, оскільки їх неявка не є

перешкодою для цього.

Судове засідання 18.05.2009р. фіксувалось за допомогою технічного

комплексу «Оберіг».

Справу призначено до апеляційного розгляду і розглянуто колегією суддів

у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя),

Добродняк І.Ю. (суддя).

В судовому засіданні 18.05.2009р. оголошено вступну та резолютивну

частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, перевіривши їх

доказами, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної

скарги.

Під

час розгляду справи судом встановлено, що 

ОСОБА_3, ідентифікаційний код 33247751, зареєстровано Виконавчим

комітетом Дніпропетровської міської ради 19.10.2004 р., за адресою 49000, місто

Дніпропетровськ, вулиця Свердлова, будинок 33.

11.09.2006р.

ОСОБА_2 м. Дніпропетровська проведено перевірку з питань місцезнаходження

ОСОБА_3 за адресами, вказаними у документах. За результатами перевірки складено

акт від 11.09.2006р. Актом перевірки встановлено, що ОСОБА_3 за фактичною та

юридичною адресами, вказаними у документах наданих до ОСОБА_2 м.

Дніпропетровська, не знаходиться.

У ході

проведення заходів, спрямованих на перевірку законності реєстрації ОСОБА_3,

співробітниками податкової міліції ОСОБА_2 м. Дніпропетровська було

встановлено, що ОСОБА_5 не здійснював дії, які необхідні для реєстрації

підприємства. З його пояснень від 29.08.2006 р. випливає, що у 2004р. він надав

свій паспорт та ідентифікаційний код для працевлаштування начальником охорони

на підприємстві незнайомій особі, яка зареєструвала на його ім'я ОСОБА_3. За

дозволом у дозвільну систему на виготовлення печаток і штампів він не звертався,

договори та будь-які фінансові документи відносно діяльності ОСОБА_3 не

підписував.

Відповідно

до частини 2 статті 19 Конституції Украйни, органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами

України.

Права

органів державної податкової служби встановлені статтею 11 Закону України «Про

державну податкову службу» від 04.12.1990 р. N 509-ХІІ, і серед перелічених

у зазначеній статті прав відсутнє право звернення до суду із позовними вимогами

про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної

особи . Пунктом 17 статті 11 вказаного Закону, зазначено, що органи

державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку,

встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом

випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування

державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Позовні вимоги про

визнання недійсним запису про державну реєстрацію, статуту та свідоцтва

платника ПДВ та про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької

діяльності не збігаються, і не є тотожними визначеному законом способу

звернення до суду.

Стаття

104 Кодексу адміністративного судочинства України наділяє особу, яка вважає, що

порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин

правом на звернення до адміністративного суду з позовом. Суб'єкти владних

повноважень уповноважені звертатися до суду у випадках, встановлених законом

.

Право

на звернення до суду органів державної податкової служби про визнання недійсним

запису у журналі обліку реєстраційних справ, статуту, свідоцтва про державну

реєстрацію, установчих документів суб'єктів господарювання не передбачено

чинним законодавством України . Крім того, оскільки Закон України

«Про підприємництво» та Закон України «Про підприємства в Україні» втратили

чинність, тому зі статті 58 Господарського кодексу України вилучено пункт

15, який надавав право на звернення до суду із вимогою про визнання недійсними

установчих документів.

Прокурор,

звертаючись до суду в інтересах податкового органу, має заявляти позовні вимоги

виключно у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України,

для такого податкового органу. З позову не випливає, що прокурор заявляв

позовні вимоги від власного імені, виступаючи при цьому позивачем, отже,

заявлені вимоги повинні не виходити за межі повноважень органу, в інтересах

якого вони заявлені.

Враховуючи

вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції

про відсутність у податкового органу права на звернення до суду із заявленими

позовними вимогами, та відповідно, про відсутність такого ж права у прокурора,

що заявив позов у інтересах такого податкового органу .

Відносно

дій засновника, не виключається встановлення наявності ознак фіктивного

підприємництва, але адміністративний суд не наділений повноваженнями вирішувати

питання наявності складу злочину, що належить до кримінального судочинства, та

робити висновки відносно таких дій.

Таким чином,

колегія суддів приходить до висновку про відсутність факту порушення права

або інтересу позивача у справі, внаслідок чого відсутні підстави для

задоволення позову, спрямованого на захист такого права (інтересу) .  

З огляду на

вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду

даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясував усі

обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи і ухвалив

законне рішення про відмову у задоволені позову. Порушень та неправильного

застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою

скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією не

встановлено, а тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду від

18.12.2008р. по даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи

апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а

тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись   ст. ст. 195, 198 (п.1), 200, 205 Кодексу

адміністративного судочинства України, колегія суддів, -                          

         УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від

18.12.2008р.   у справі   №  

2-а-2105/08 залишити без змін.  

Ухвала   суду

апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту

проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця  до адміністративного суду касаційної

інстанції.

Ухвала виготовлена в повному обсязі - 28.05.2009р.

            Головуючий

суддя                                                          

М.В. Мірошниченко

                            Суддя                                                           

Н.П. Баранник

                                  Суддя                                                           

І.Ю. Добродняк