Постанова

від 29.07.2014 по справі 911/1408/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року Справа № 911/1408/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачаМартюшенко С.В. дов. від 02.01.2014 року Стеблянко І.К. дов. від 01.02.2013 року відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином третіх осібне з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САВХОЗ" на постановувід 10.04.2014 року Київського апеляційного господарського суду у справі№911/1408/13 господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "САВХОЗ" доПублічного акціонерного товариства "Саливонківський цукровий завод" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Управління держкомзему у Васильківському районі Київської області 2. ОСОБА_6 3. ОСОБА_7 4. ОСОБА_8 5. ОСОБА_9 6. ОСОБА_10 7. ОСОБА_11 8. ОСОБА_12 провизнання права користування земельними ділянками ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САВХОЗ" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Саливонківський цукровий завод" про визнання права користування земельними ділянками згідно договорів оренди від 27.04.2006 року, укладених позивачем з громадянами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Рішенням господарського суду Київської області від 28.11.2013 року (суддя Бабкіна В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 року (головуючий суддя Авдеєв П.В., судді Гаврилюк О.М., Яковлєв М.Л.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "САВХОЗ" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 28.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статей 2, 126, 141, 152 Земельного кодексу України, статей 5, 6, 8, 11-14, 205, 214, 526, 530, 615, 627, 640, 651, 654 Цивільного кодексу України, статей 15, 17, 24, 25, 33 Закону України "Про оренду землі", статті 20 Господарського кодексу України, статей 1, 12, 16, 22, 53, 107-111, 111 3 , 111 9 , 111 10 Господарського процесуального кодексу України.

На думку заявника судами попередніх інстанцій не були досліджені умови договорів оренди земельної ділянки, укладені між ТОВ "САВХОЗ" та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору та не врахували, що згідно статті 15 Закону України "Про оренду землі" сторони в договорі узгодили продовження його дії на той самий строк, якщо обидві сторони не виявили бажання припинити дію договору.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 27.04.2006 року між ТОВ "Савхоз" (орендар) та третіми особами ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (надалі орендодавці) були укладені договори оренди земельних ділянок від 27.04.2006 року №302, 317, 322, 302, 325, 327, за умовами яких орендодавці надають в оренду, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельні ділянки, розташовані на території Пінчуківської сільської ради (село Пінчуки Васильківського району Київської області).

Із вказаних договорів вбачається, що земельні ділянки належать фізичним особам на підставі Державного акта на право приватної власності та зареєстровані в Управлінні Держкомзему у Васильківському районі Київської області 17.08.2006 року.

Факт приймання-передачі земельних ділянок підтверджується актами приймання-передачі.

Пунктами 2.1, 2.2 договорів передбачено, що строк дії цього договору встановлено з моменту його укладення (пункт 10.3) до 31.12.2010 року включно та після закінчення строку договору договір кожного разу вважається продовженим на той самий строк, якщо обидві сторони не виявили бажання припинити його дію.

Оскільки після закінчення строку дії договорів оренди земельних ділянок від ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 не надходили листи-повідомлення про відмову про продовження дії договорів оренди земельної ділянки позивач обґрунтовує тим, що правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму зазначені в статті 764 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Отже, на переконання позивача, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 погодились на продовження дії договорів оренди земельної ділянки на новий строк на тих самих умовах, а саме - до 31.01.2014 року.

У 2011 році між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ПАТ "Саливонківський цукровий завод" були укладені нові договори оренди спірних земельних ділянок, які зареєстровані у Держкомзему у Васильківському районі Київської області.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що на даний час існують по два договори оренди одних і тих самих земельних ділянок, укладені між ТОВ "САВХОЗ" і ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, та укладені між ПАТ "Саливонківський цукровий завод" і ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а відтак його порушені права підлягають захисту шляхом визнання за ним права користування земельними ділянками на підставі договорів оренди земельної ділянки з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в тому числі порушені права землекористувачів, які підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

Згідно частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним законом, що регулює правовідносини з оренди землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на час закінчення дії договорів, укладених між позивачем та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11) передбачала, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Виходячи із викладених норм суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що законодавство не визначає автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише встановлює переважне право добросовісного орендаря на поновлення договору, причому таке право може бути реалізоване перед іншими претендентами на земельну ділянку за інших рівних з ними умов.

Крім того, судами встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем чи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 надавалися до Держкомзему у Васильківському районі Київської області відомості щодо внесення змін до укладених з позивачем договорів оренди.

Більш того, судами встановлено, що у 2011 році між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та відповідачем укладені нові договори оренди спірних земельних ділянок, які зареєстровані у Держкомземі у Васильківському районі Київської області.

Відповідно до статті 373 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

У відповідності до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладені у 2011 році між власниками земельних ділянок та відповідачем договори оренди земельних ділянок зареєстровані в Управлінні Держкомзему у Васильківському районі Київської області і на даний час є чинними.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, наявності у нього на даний час права користуватися спірними земельними ділянками, на захист якого подано позов.

Одночасно касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що згідно статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін, а відтак вирішувати питання про припинення договорів оренди з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які є третіми особами у даній справі, у судів попередніх інстанцій не було законних підстав.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Київської області від 28.11.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 року у справі № 911/1408/13 господарського суду Київської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САВХОЗ" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач