Рішення

від 21.07.2014 по справі 910/8027/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8027/14 21.07.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АВТОМАТИКА"

про стягнення 66.530,00 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: не з'явилися;

відповідача: Мохнюк Д.М. - за довіреністю від 20.05.2014 № б/н.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АВТОМАТИКА" про стягнення з останнього 66.530,00 грн.

Позивач свої вимоги мотиву тим, що відповідачем порушено зобов'язання за Договором купівлі-продажу, укладеного останніми у прощений спосіб, яке полягає у поставці позивачеві товару, якій не відповідає технічним та якісним характеристикам, передбачених паспортом. Позивач був позбавлений можливості у введенні поставленого товару в експлуатацію у зв'язку із його невідповідністю паспортним даним. Як вказує позивач, останній повідомляв відповідача електронними листами про вказану обставину. У подальшому, позивачем було надіслано відповідачеві листи із вимогами щодо відшкодування понесених позивачем збитків. Позивач зазначив, що його вимога залишена відповідачем без виконання. У зв'язку із наведеною обставиною, позивач, керуючись правилами, закріпленими в Законі України "Про захист прав споживачів" та ст. 708 Цивільного кодексу України, заявив позовну вимогу про стягнення з відповідача вартості товару, поставленого із недоліками, в сумі 26.400,00 грн; витрати, пов'язані із додатковими демонтажно-монтажними, пусконалагоджувальними та випробувальними роботами, в сумі 32.850,00 грн та з оплатою відряджень в сумі 2.000,00 грн; штрафу в сумі 5.280,00 грн на підставі ст. 231 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2014 прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/8027/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014, за клопотанням представника відповідача, строк розгляду спору продовжено в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судових засіданнях 23.06.2014, 14.07.2014 судом оголошувалися перерви до 14.07.2014 та 21.07.2014, відповідно.

Відповідач скориставшись правом, забезпеченим ст. 59 ГПК України, надав суду відзив, яким позов відхилив повністю. Як зазначив відповідач, позивачем не дотримано умов експлуатації товару, що унеможливлює досягти паспортних показників, про що відповідач повідомляв своїми листами позивача. Також, за твердженням відповідача, позивачем не підтверджені належними доказами розміри понесених ним збитків. Відповідач вказує, що позивачем не доведено той факт, що останнім дотримані нормативні вимоги при монтажу товару. Крім того, позивач безпідставно посилається на Закон про захист прав споживачів, оскільки останній не фізична, а юридична особа. Також, позивач безпідставно нараховує штраф, оскільки останній, як суб'єкт господарювання, не належить до державного сектору економіки.

При розгляді справи здійснювалося фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, встановленому статями 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 21 липня 2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін даної справи по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" (далі - позивач) платіжним дорученням від 25.04.2013 № 1641 на підставі рахунку-фактури від 10.04.2013 № 37 перераховано грошові кошти на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АВТОМАТИКА" (далі - відповідач) в розмірі 26.400,00 грн за Пальник мікродифузійний газовий блоковий МДГГ-200 Б до котла Е 2,5-0,9 (далі - товар / пальник). Товар поставлено відповідачем і отримано позивачем 30 травня 2013 року, що підтверджується видатковою накладною № 3-05. (засвідчені копії вказаних платіжного доручення, рахунку-фактури та накладної містяться в матеріалах даної справи).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Факт оплати позивачем платіжним дорученням від 25.04.2013 № 1641 виставленого відповідачем рахунку-фактури від 10.04.2013 № 37 та поставки товару за видатковою накладною від 30.05.2013 № 3-05 свідчить про виникнення між сторонами спору договірних правовідносин з купівлі-продажу, укладеного останніми у спрощений спосіб, відтак, в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет (товар) та ціна, які узгоджені сторонами спору у названій видатковій накладній.

За приписом ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем зобов'язання за Договором, яке полягає у поставці позивачеві товару, який не відповідає технічним характеристикам, регламентованих паспортом. Вказана обставина позбавила позивача можливості застосовувати товар відповідно до поставленої позивачем мети.

Поставлений відповідачем пальник не вдалося ввести в експлуатацію, оскільки товар не відповідає задекларованій в паспорті потужності, що підтверджується Актом від 21.09.2013, який підписано директором відповідача - Мельниковим М.А., технічним директором налагоджувальної організації ТОВ "НВО ТЕПЛОЕНЕРГОРЕСУРС" та начальником промислової дільниці ПАТ "ЧЕРКАСИХЛІБ".

Про невідповідність поставленого позивачеві пальника технічним характеристикам, регламентованих паспортом, відповідач повідомлявся листами від 09.09.2013 № 152/13, від 20.09.2013 № 165/13 ТОВ "НВО ТЕПЛОЕНЕРГОРЕСУРС", який здійснював демонтажні-монтажні, пусконалагоджувальні та випробувальні роботи із пальником. Відповідно до листів від 08.09.2004 № 6, від 16.03.2008 № 15-3-17 Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Вінницькій області фахова підготовленість персоналу ТОВ "НВО ТЕПЛОЕНЕРГОРЕСУРС" дозволяє виконувати режимно-налагоджувальні роботи на комплексне налагоджування, зокрема, парових котлів. Також в матеріалах справи міститься засвідчена копія Сертифікату, видана відповідачем товариству "НВО ТЕПЛОЕНЕРГОРЕСУРС", яка свідчить про те, що вказане підприємство є партнером відповідача та має атестований персонал, який отримав повноваження на проведення робіт з монтажу, первинного введення в експлуатацію, виконання налагоджувальних робіт та випробувань, технічного обслуговування та технічного сервісу котлів виробництва відповідача. Крім того, наявність у товариства "НВО ТЕПЛОЕНЕРГОРЕСУРС" права на зайняття вказаною діяльністю підтверджується Ліцензією (бланк серії АД № 040620), виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (засвідчена копія міститься в матеріалах даної справи).

Позивачем були надіслані відповідачеві претензій від 01.11.2013 № 425 і від 29.11.2013 № 450, в яких викладена вимога про виплату грошових коштів в сумі 66.530,00 грн за поставку неякісного товару - пальника. Однак, вказані вимоги залишені відповідачем без виконання, що й слугувало для позивача підставою для звернення до господарського суду із позовом, з метою захисту свого порушеного права і охоронюваного законом інтересу, шляхом стягнення з відповідача вартості товару в сумі 26.400,00 грн; витрати, пов'язані із роботами товариства "НВО ТЕПЛОЕНЕРГОРЕСУРС" в сумі 32.850,00 грн та оплатою відряджень в сумі 2.000,00 грн та штрафу, передбаченого ст. 231 ГК України, в сумі 5.280,00 грн.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" підлягає задоволенню частково, з урахуванням такого.

За приписом ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У відповідності до п. 3 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця, зокрема, відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактів, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача сплаченої за неякісний товар грошової суми в розмірі 26.400,00 грн підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт поставки неякісного товару позивачем належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем в порядку, визначеному статтями 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, не спростовано.

Суд, щодо вимог позивача про стягнення з відповідача збитків, пов'язаних із роботами товариства "НВО ТЕПЛОЕНЕРГОРЕСУРС" в сумі 32.850,00 грн та оплатою відряджень в сумі 2.000,00 грн, зазначає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені доказами, які б свідчили про перерахування на користь ТОВ "НВО ТЕПЛОЕНЕРГОРЕСУРС" вказаного розміру грошових коштів та про оплату працівникам позивача їх відряджень.

Відносно позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 20 % вартості неякісного товару в сумі 5.280,00 грн суд зазначає, що вказана вимога також задоволенню не підлягає, оскільки до спірних правовідносин сторін норму, закріплену в ч. 2 ст. 231 ГК України, застосовувати не можна, оскільки жодна зі сторін Договору не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, порушення не пов'язане з виконанням державного контракту, виконання зобов'язання не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Враховуючи, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, тому суд, керуючись ч. 2 ст. 49 ГПК України, покладає витрати по сплаті судового збору на товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АВТОМАТИКА" в повному обсязі.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "АВТОМАТИКА" (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 7-А; ідентифікаційний код 38547306, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" (19100, Черкаська обл., м. Монастирище, вул. Леніна, буд. 3; ідентифікаційний код 31100615, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) вартість товару неналежної якості в сумі 26.400,00 (двадцять шість тисяч чотириста) грн 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29 липня 2014 року.

Суддя С.В. Балац