Ухвала

від 30.07.2014 по справі 5011-34/1895-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-34/1895-2012 30.07.14 За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРГО»

на дії головного державного виконавця Микитин О.С. відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області по виконанню наказу господарського суду міста Києва від 01.08.2012 у справі №5011-34/1895-2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»

до 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

2) Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СЕРГО»

про стягнення 10734180,50 грн.

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до 1) Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СЕРГО»

про визнання договорів недійсними.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - Луценко С.О. (представник за довіреністю);

від ВПВР - не з'явився.

Обставини справи:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2012 у справі №5011-34/1895-2012 позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СЕРГО» про стягнення 10734180,50 грн. задоволено повністю, у задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СЕРГО» відмовлено.

01.08.2012 на виконання вищевказаного рішення судом було видано відповідні накази.

Через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРГО» надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області по виконанню наказу №5011-34/1895-2012 господарського суду м. Києва від 01.08.2012.

У поданій скарзі скаржник просить суд скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про призначення експерта у виконавчому провадженні №35837832 від 18.04.2014 по виконанню наказу господарського суду м. Києва № 5011-34/1895-2012 від 01.08.2012 та визнати дії державного виконавця Головного управління юстиції у Київській області Микитин Оксани Степанівни по винесенню вказаної постанови незаконними.

Для встановлення питання дотримання скаржником встановленого ст. 121-2 ГПК України строку на звернення зі скарго, було призначено судове засідання.

Так, із наданого скаржником у засіданні 27.06.2014 листа УДППЗ «Укрпошта» вбачається, що оскаржувану постанову Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРГО» було отримано 08.05.2014, а отже судом встановлено, що вищеописану скаргу було подано в межах встановленого ст. 121 ГПК України строку, тому вона була прийнята до провадження та ухвалою від 27.06.2014 призначена до розгляду на 30.07.2014.

Представники Позивача, Відповідача-1 та ВПВР у судове засідання не з'явились.

Разом з цим, судом явка представників сторін та ВПВР у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а отже направлення повноважним представників було їх правом, а не обов'язком.

Крім того, за приписами статті 121-2 ГПК України, яка регулює порядок розгляду скарг на дії органів державної виконавчої служби, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши подану скаргу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, з огляду на наступне.

Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Так, у відповідності до статті 1 Закону, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону, для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Подану скаргу про визнання дій головного державного виконавця Микитин О.С по винесенню постанови від 18.04.2014 про призначення експерта у виконавчому провадженні №35837832 незаконними та скасування вказаної постанови скаржник мотивує тим, що в тексті постанови від 18.04.2014 зазначено, що вона видана на підставі виконавчого документу (наказу від 01.08.2012) господарського суду Київської області, однак зазначеним судом такий виконавчий документ не видавався.

На таке обґрунтування скарги суд зазначає, що з тексту оскаржуваної постанови від 18.04.2014 № 35837832 вбачається, що вона винесена в межах виконавчого провадження саме по виконанню наказу господарського суду міста Києва від 01.08.2012 у справі №5011-34/1895-2012, та направлена на забезпечення виконавчих дій державного виконавця саме між сторонами вказаного спору, зокрема, між Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «СЕРГО».

А відтак суд приходить до висновку, що державним виконавцем в оскаржуваній постанові було допущено описку в назві суду як органу, що видав виконавчий документ, проте на суть виконання судового рішення та наказу у справі №5011-34/1895-2012 господарського суду міста Києва ця описка не впливає.

Суд також зазначає, що положення чинного Закону України «Про виконавче провадження» не пов'язують наявність описки в назві органу, що видав виконавчий документ, з чинністю постанови державного виконавця по примусовому виконанню цього документу. Нормативного та доказового обґрунтування протилежного скаржником суду наведено не було.

Щодо обґрунтування скарги в частині, що експертиза оцінки майна згідно оскаржуваної постанови має бути проведена на підставі акту опису й арешту майна від 01.03.2013, проте з того часу пройшло більше року та об'єкт оцінки піддавався модернізації, а тому оцінка на підставі акту 2013 року буде нижчою, чим буде порушено права скаржника, суд зазначає, що ці посилання скаржника є необґрунтованим, з огляду на наступне.

Так, у вступній частині постанови державний виконавець встановив та описав обставину, що згідно акту опису й арешту майна від 01.03.2013 ним було проведено опис майна, що належить боржнику , а саме: майновий комплекс за номером АДРЕСА_1, загальна площа 1535,2 кв.м., а також згідно акту опису й арешту майна від 24.03.2014 - земельної ділянки площею 0,3567 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3210600000:00:033:0521.

Проте, в резолютивній частині постанови державний виконавець постановив експерту, суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання ОСОБА_4 надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) з питань вартості - майнового комплексу за номером АДРЕСА_1, загальна площа 1535,2 кв.м. - земельної ділянки площею 0,3567 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3210600000:00:033:0521.

При цьому, всупереч твердженням скаржника державний виконавець не надавав експерту вказівок та не ставив перед ним вимог проводити оцінку станом на 2013 рік або за цінами 2013 року. Натомість він лише ідентифікував майно, що підлягає оцінці, як майно, арештоване та описане ним ще в 2013 році згідно відповідного акту.

Натомість, відповідно до ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

А для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна , транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», що і було зроблено державним виконавцем у оскаржуваній постанові - залучено суб'єкта оціночної діяльності та вказано, який саме об'єкт він повинен оцінювати.

Подальша діяльність, як зазначено вище, має здійснюватись суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», в тому числі й щодо того, на яку дату буде проводитись оцінка, тобто оскільки державним виконавцем не вказано на яку дату має здійснюватись оцінка, то це питання залишено на вирішення експерта згідно закону.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», у разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

З огляду на наведене, суд не вбачає у діях державного виконавця порушень, на які вказує скаржник. Відтак, враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що доводи скарги не знайшли свого належного доказового та нормативного обґрунтування, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРГО» на дії головного державного виконавця Микитин О.С. відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області по виконанню наказу господарського суду міста Києва від 01.08.2012 у справі №5011-34/1895-2012, відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя Сташків Р.Б.