Рішення

від 22.07.2014 по справі 910/9742/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9742/13 22.07.14

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тронка-АТ"

про розірвання договору та стягнення суми попередньої оплати у розмірі

588 816,00 грн., штрафу у розмірі 147 204,00 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники:

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 22.07.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тронка-АТ" (далі - за текстом - відповідач) про розірвання договору № 11EXW/01-12H від 13.02.2012 року та стягнення суми попередньої оплати у розмірі 588 816,00 грн., штрафу у розмірі 147 204, 00 грн., також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2013 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/9742/13, розгляд справи призначено на 18.06.2013.

В судовому засіданні 18.06.2013 відповідно до ст. 77 ГПК України судом оголошувалася перерва до 16.07.2013.

В судовому засіданні 16.07.2013 відповідно до ст. 77 ГПК України судом оголошувалася перерва до 23.07.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 подану позивачем заяву про зміну предмету позову по справі № 910/9742/13, яку розцінено судом як додаткові пояснення по справі з мотивів викладених в ухвалі та продовжено строк вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять днів. В судовому засіданні 23.07.2013 судом була оголошена перерва до 06.08.2013, у зв'язку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 у справі призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі до надання висновків судової товарознавчої експертизи.

В зв`язку з оскарженням ухвали суду від 06.08.2013 в апеляційному та касаційному порядку, справу № 910/9742/13 було скеровано до експертної установи листом від 24.02.2014 року за № 06-17/43/14, після повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.

21.03.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від експертів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшло клопотання про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи, відповідно до якого експерти просили суд виконати вимоги викладені в клопотанні, необхідні для дачі висновку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2014 провадження у справі було поновлено, задоволено клопотання експертів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за № 2421/14-54 від 21.03.2014 щодо виконання вимог сторонами, необхідних для проведення експертизи, зобов'язано сторін виконати вимоги зазначені в ухвалі та зупинено провадження у справі до надання висновків судової експертизи, призначеної у справі.

07.05.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання висновку по справі від 06.05.2014 № 2421/14-54 разом з матеріалами справи, відповідно до якого експерти зазначають, що клопотання експертів про надання на огляд об'єктів дослідження не було задоволено та не надано експертам на огляд об'єкту дослідження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 провадження у справі поновлено в порядку ст. 79 ГПК України, розгляд справи призначено на 27.05.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 10.06.2014, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, необхідністю витребування додаткових доказів по справі, невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 12.05.2014.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 10.06.2014, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/9742/13 передано для розгляду судді Балацу С. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 справу було прийнято до провадження судді Балаца С.В., розгляд справи призначено на 08.07.2014.

Розпорядженням в. о. Голови Господарського суду міста Києва від 18.06.2014, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу № 910/9742/13 для розгляду передано судді Бондаренко Г.П. та прийнято до її провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2013 відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 22.07.2013, в зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, невиконання відповідачем вимог ухвал суду від 25.03.2014 та 27.05.2014, необхідністю надання сторонами додаткових пояснень по справі.

21.07.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та письмові пояснення по справі № 910/9742/13.

В судове засідання 22.07.2014 сторони не з'явилися, відповідач про свою відсутність суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, представник позивача про свою відсутність повідомив, надавши суду клопотання про неможливість прибути в судове засідання та відкладення розгляду справи, а також розгляд справи без участі представника позивача.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання позивача про відкладення розгляду справи суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, як необґрунтованому. Як вбачається із поданого клопотання, позивач просить відкласти розгляд справи, так як сам позивач та його представник мешкають у м. Донецьк, на території якого збройними силами України ведуться АТО, у зв'язку з чим, виїхати з міста будь-яким транспортом не можливо. При цьому, клопотання про відкладення розгляду справи та письмові пояснення подані суду представником позивача ОСОБА_4 21.07.2014 через канцелярію суду нарочно, що свідчить про присутність представника позивача в місті Києві у зазначену дату, та спростовує викладене в клопотанні.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки №11EXW/01-12H від 13.02.2012, в частині виготовлення, підготовлення до відвантаження та поставки обладнання для виробництва халви в строк обумовлений договором.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що покупець виконав свої зобов'язання про оплату 40 % авансової передплати тільки 24.04.2012, що відповідачем було підготовлено обладнання до відвантаження в повному обсязі в строк обумовлений договором на складі продавця, про що було повідомлено покупцю (позивачу), і обладнання було представлено покупцю, проте, позивач свої зобов'язання по виконанню другого етапу оплати в десятиденний термін не виконав, а отже у відповідача відсутній обов'язок здійснити поставку обладнання позивачу, оскільки не настав строк виконання зобов'язання щодо поставки обладнання.

Враховуючи те, що не з'явлення сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, сторони не скористалися своїми процесуальними правами на направлення представників для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників позивача і відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, ознайомившись з наявними доказами в матеріалах справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2012 року між позивачем, як покупцем за умовами договору, і відповідачем як продавцем за умовами договору, було укладено договір №11EXW/02-12H (далі за текстом - договір), згідно п.п. 1.1., 1.3. якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача комплект обладнання для виробництва халви, а позивач - прийняти та оплатити дане обладнання. в строки обумовлені в договорі, за умови відповідності обладнання технічним вимогам позивача - додаток № 1 та паспортних даних на обладнання - додаток № 3.

За умовами п. 1.4. договору виготовлене обладнання повинно бути належної якості, що підтверджується "Висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи", "Сертифікатом відповідності" та відповідати технічним умовам покупця - додаток № 1, та технічного опису обладнання (паспортні дані) - додаток № 3.

Загальна вартість обладнання за даним договором становить 1 472 040, 00 грн. відповідно до п.2.3. даного договору.

Пунктами 3.4.1-3.4.3 сторонами було узгоджено порядок оплати, а саме: 40% від загальної вартості товару сплачується у термін 15 днів, після отримання оригіналу договору завіреного підписом та печаткою продавця, разом з договором покупець отримує рахунок - фактуру на суму передплати; 40% - у термін 10 банківських днів з моменту повідомлення продавцем про готовність обладнання до відвантаження; 20% - сплачується у термін 10 банківських днів після виконання продавцем пусконалагоджувальних робіт.

Відповідно до п.4.1. договору, обладнання повинно бути готове до відвантаження протягом сімдесяти шести календарних днів з дати отримання продавцем 40% договірної суми у відповідності до п. 3.4.1 договору.

Місцем поставки визначено склад продавця, АДРЕСА_2, поставка обладнання здійснюється автотранспортом продавця, за рахунок покупця (п.п. 4.2, 4.3. договору).

За умовами п. 4.4. договору, продавець повинен завантажити на автотранспорт обладнання, закріпити його таким чином, щоб виключити пошкодження при транспортуванні, за умови виконання покупцем другого етапу оплати 40 %, відповідно до п. 3.4.2 та оплати автотранспортних послуг.

Пунктом 4.8. договору встановлено, що часткове відвантаження обладнання не допускається.

Згідно п. 8.4. договору за неповну поставку або поставку обладнання незадовільної якості, а саме: невиконання Інструкції "Про порядок приймання товару матеріально - технічного призначення та товарів народного споживання по якості" № П-7 (підтвердження якості: паспорт з відміткою ОТК підприємства та "Висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи", "Сертифікатом відповідності"), а також "Інструкції про порядок приймання товарів матеріально-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості" № П-6, продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 10 % від загальної вартості обладнання.

Відповідно до п.8.5 договору передбачено, що у випадку невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо поставки обладнання більш ніж 30 календарних днів з його вини (за умови виконання покупцем п. 3.4.2.), останній зобов'язується протягом 24 годин, з моменту повідомлення позивачем, повернути усі отримані грошові кошти на виконання договору, а також сплатити штраф у розмірі 10% від загальної вартості даного договору, за умови повернення позивачем поставленого продавцем обладнання відповідно до вантажної відомості.

Згідно п.8.6. договору у разі невиконання покупцем п. 3.4.2 по закінченню 30 календарних днів обладнання вважається поставленим покупцеві та прийнятим за кількістю та якістю у повному об'ємі.

У п.8.7. сторони узгодили, що у разі невиконання покупцем п.3.4.2 по закінченню 60 календарних днів договір вважається виконаним у повному обсязі на загальну суму договору відповідно до п.2.3.

Рахунок - фактура №11EXW/02-12H на оплату 40 % передплати по договору №11EXW/02-12H від 03.02.2012 року на суму 588 816, 00 грн., копія якого наявна в матеріалах справи, датований 21.02.2012.

Згідно викладеного відповідачем у відзиві на позовну заяву (арк. 70 1 тому), оригінал договору та додатки до нього були завірені підписом та печаткою продавця 13.02.2012.

Позивачем були перераховані грошові кошти у розмірі 588 816,00 грн. в якості передплати за отриманий товар, що підтверджується наступними документами: квитанцією №856/7769 від 23.02.2012 на суму 49000 грн., квитанцією № 856/7809 від 24.02.2012 на суму 49000 грн., квитанцією №134718268/142081071/392357734/748 від 29.02.2012 на суму 49000 грн., квитанцією №136244561/1437118144/396996236/1244 від 16.03.2012 на суму 49000 грн., квитанцією №136459189/143945195/397608884/1646 від 19.03.2012 на суму 49000 грн., квитанцією №2216/з8 від 20.03.2012 на суму 49000 грн., квитанцією №2218/з10 від 21.03.2012 на суму 49000 грн., квитанцією №2216/з7 від 22.03.2012 на суму 49000 грн., квитанцією №2216/з3 від 23.03.2012 на суму 49000 грн., квитанцією №138233795/145881919/403093258/1851 від 06.04.2012 на суму 49000 грн., квитанцією № 138451733/146112560/403717454/1244 від 09.04.2012 на суму 40000 грн., квитанцією №139795725/147565163/407850923/1851 від 24.04.2012 на суму 49000 грн., квитанцією №142 від 24.04.2012 на суму 9816 грн.

За розрахунком позивача, 10.07.2012 сплинув строк підготовки обладнання до відвантаження, і у вказану дату позивач мав отримати від відповідача повідомлення про готовність товару для відвантаження, після чого позивач мав здійснити оплату 2 етапу.

Згідно викладеного відповідачем у відзиві на позовну заяву (арк. 70 1 тому), відповідач погоджується з позивачем у визначені строку, в який обладнання мало бути підготовлене до відвантаження - 10.07.2012, та зазначає що він підготував обладнання до відвантаження у повному обсязі, і в строк, та 26.06.2012 на складі продавця, за адресою: АДРЕСА_3, покупцю було повідомлено про готовність обладнання до відвантаження і обладнання було представлене покупцю. Після чого, позивач надав відповідачу довіреність № 1 від 26.06.2012 на отримання обладнання згідно договору (копія довіреності наявна в матеріалах справи).

Матеріали справи письмового повідомлення відповідачем позивача про готовність обладнання до відвантаження, зокрема станом на 26.06.2012, не містять.

Згідно, наявного в матеріалах справи, листа відповідача Вих. № 48 від 22.08.2012 директор відповідача гарантував позивачу готовність та відвантаження обладнання, що виготовляється за договором частинами у строки до 04.09.2012 (збірник протертих ядер соняшника на 3500 л; насос харчовий 1 шт.), до 14.09.2012 (насос харчовий 1 шт.; комплект трубо шляхів та запірної арматури; комплект обладнання для приготування карамельної маси) та до 25.09.2012 (машина для збиття карамельної маси з піноутворювачем 2 шт.; замішувальна машина "Стандарт" 2 шт.; дежа 330 л 3 шт.; дежаопрокидувач 1 шт.; станція вагового дозування компонентів в дежу 1 шт., які входять в комплект обладнання для приготування карамельної маси).

Згідно, наявного в матеріалах справи, листа відповідача Вих. № 49 від 25.09.2012 директор відповідача гарантував позивачу готовність та відвантаження обладнання, що виготовляється за договором частинами у строки до 26.09.2012 (збірник протертих ядер соняшника на 3500 л; комплект трубо шляхів та запірної арматури), 04.10.2012 (станція уварювання карамельної маси двокорпусна в комплекті з вакуумним насосом, яка входить в комплект обладнання для приготування карамельної маси), 11.10.2011 (станція приготування цукрово-паточного сиропу двокорпусна в комплекті з насосами для перекачування сиропу, ємність накопичувальна з терморубашкою в комплекті з насосом для в'язких продуктів, комплект трубо шляхів та запірної арматури, які входять в комплект обладнання для приготування карамельної маси), 24.10.2011 (машина для збиття карамельної маси з піноутворювачем 2 шт.; замішувальна машина "Стандарт" 2 шт.; дежа 330 л 3 шт.; дежаопрокидувач 1 шт.; станція вагового дозування компонентів в дежу 1 шт., які входять в комплект обладнання для приготування карамельної маси).

У подальшому, а саме 01.11.2012., 24.01.2013 позивач з претензією звертався до відповідача щодо повернення суми попередньої передоплати, 19.04.2013 року позивач звернувся з вимогою про розірвання договору та повернення суми передоплати. 23.04.2013 року на адресу відповідача було спрямовано для підписання два примірника акту звірення взаєморозрахунків, одна ніякої відповіді з боку останнього не було отримано, доказів іншого матеріали справи не містять.

Відповідачем в матеріали справи надані: паспорт станції приготування цукрово-паточного сиропу двокорпусної в комплекті з насосами для перекачування сиропу ЛКК. 17/440.02, паспорт збірника протертих ядер соняшника, об'ємом 3 500 л. ЛПС. 41/3500.06.ПС, паспорт машини протирочної ЛПС. 41/300.05, паспорт жорнового постав розмелу масляничних культур ЛПС. 41/400.04, паспорт ємкості накопичувальної з терморубашкою в комплекті з насосом для в'язких продуктів ЛКК. 17/400.04, паспорт станції уварювання карамельної маси двокорпусної в комплекті з насосом вакуумним ЛКК.17/400.06, паспорт машини для збивання карамельної маси з піноутворювачем ЛКК.18.400.01, паспорт замішувальної машини "Стандарт" (з 1 дежою 330 л) D330-ММС, інструкція з експлуатації комплекту обладнання для виробництва халви, паспорт дежаопрокидувача ЛКК. 18/400.03, заявку на проведення сертифікації продукції у системі сертифікації УкрСЕПРО на обладнання, яке виготовляється під замовлення (договір № 11EXW/02-12Н від 13.02.2012).

З метою встановлення факту виготовлення відповідачем для поставки позивачу обладнання обумовленого договором та відповідності виготовленого обладнання технічним вимогам покупця на поставку технологічного обладнання для виробництва халви із зерен соняшника в строки обумовлені договором, господарським судом у справі призначалася судова товарознавча експертиза, проведення якої доручалося Київському науково - дослідному інституту судових експертиз.

Призначена судом у справі експертиза проведена не була, від експертів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання висновку № 2421/14-54 від 06.05.2014, у зв'язку з ненаданням на огляд експертам об'єкту дослідження. При цьому, ухвалою від 25.03.2014 господарський суд зобов'язував сторін по справі, зокрема і відповідача, за твердженням якого обладнання знаходиться у повній готовності на його складі, надати для огляду експертів обладнання, виготовлення якого обумовлено договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Договір №11EXW/02-12H від 13.02.2012 за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Судом встановлено, що сторони при укладанні договору визначили, що обладнання повинно бути готове до відвантаження протягом 76 календарних днів з дати отримання продавцем 40 % договірної суми, що складає 588 816, 00 грн. (п. 4.1. договору).

Позивач остаточно сплатив відповідачу 40 % передплати (588 816, 00 грн.) 24.04.2012, що підтверджується матеріалами справи. Отже, приймаючи до уваги п. 4.1. договору відповідач мав підготувати обладнання до відвантаження до 10.07.2012. Суд зазначає, що в частині визначення кінцевої дати готовності обладнання до відвантаження, спору між сторонами не має, як позивачем, так і відповідачем така дата визначена, як 10.07.2012.

За умовами договору місце поставки визначено сторонами, як склад продавця в АДРЕСА_2. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує, що підготував обладнання до відвантаження в повному обсязі на своєму складі за адресою АДРЕСА_3, і що покупцю було повідомлено про готовність обладнання до відвантаження в повному обсязі.

При цьому, із матеріалів справи вбачається направлення відповідачем позивачу гарантійних листів Вих. №№ 48, 49, відповідно до яких відповідач гарантував позивача готовність обладнання до відвантаження частинами, спочатку з кінцевою датою 25.09.2012, згодом - 24.10.2012, в той час, як згідно п. 4.8. договору часткове відвантаження товару не допускається.

Як встановлено судом, п. 1.3. договору сторонами було погоджено зобов'язання позивача щодо прийняття обладнання та його оплати за умови його відповідності технічним вимогам позивача та паспортних даних на обладнання. Встановити відповідність виготовленого обладнання вимогам обумовленим договором, та сам факт виготовлення обладнання, суд позбавлений можливості, оскільки обладнання відповідачем для огляду експертам надано не було. Враховуючи, що обладнання передано відповідачем позивачу не було, суд дійшов висновку, що обладнання знаходиться у відповідача, і саме відповідач зобов'язаний був надати таке обладнання для огляду експертів, проте відповідні вимоги суду виконані відповідачем не були, результатом чого стало повідомлення про неможливість надання висновку № 2421/14-54 від 06.05.2014.

Як встановлено судом, обов'язок по оплаті другого етапу оплати (40 % загальної вартості обладнання згідно п. 3.4.2. договору) виникає у відповідача з моменту (після) повідомлення продавцем про готовність обладнання до відвантаження.

Дослідивши зміст листів відповідача № 48, 49 господарський суд дійшов висновку, що такі листи не є повідомленнями про готовність обладнання до відвантаження. Зазначеними листами відповідач гарантує готовність обладнання до відвантаження на майбутню дату (що настане через місяць), а враховуючи, що таких листів було направлено позивачу 2, з різними датами, у які відповідач гарантував готовність обладнання до відвантаження, суд дійшов висновку, що гарантії викладені в листі № 48 дотримані відповідачем не були.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про повідомлення відповідачем позивача про готовність обладнання до відвантаження, в якому було б вказано дату та місце де позивач може отримати обладнання в повному обсязі (не частинами), зокрема, в червні 2012 року.

Відсутні в матеріалах справи і такі документи, як висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи та сертифікат відповідності на обладнання, які підтверджують якість виготовленого обладнання у відповідності до п.1.4. договору.

Відсутність таких доказів, а також наявність в матеріалах справи гарантійних листів відповідача № 48, 49 спростовує твердження відповідача викладене у відзиві, стосовно того, що покупцю було повідомлено про готовність обладнання до відвантаження станом на 26.06.2012. Крім того, суд відмічає, що згідно відзиву обладнання було готове до відвантаження на складі продавця в місті Києві, в той час як за умовами договору місцем поставки визначено місто Донецьк.

Враховуючи приписи ст. 664 ЦК України та приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем у строк визначений п. 4.1. договору не було підготовлено обладнання до відвантаження, не було направлено позивачу повідомлення про готовність обладнання до відвантаження, а отже з боку відповідача було допущено порушення п. 4.1. договору.

При цьому, у позивача не виникло перед відповідачем зобов'язання по оплаті 2 етапу оплати обладнання (п. 3.4.2. договору).

Згідно ч. 1 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Відповідно ч.3 ст.538 ЦК України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що позивач, користуючись правом наданим йому, як покупцю ч. 2 ст. 693 ЦК України, вимагав від відповідача претензією від 10.08.2012 (яка була направлена відповідачу 24.01.2013) виконати зобов'язання щодо підготовки обладнання до відвантаження та листом б/н б/д (який був направлений відповідачу 19.04.2013) повернути суму здійсненої передплати за товар.

Таким чином, у відповідача перед позивачем з моменту направлення позивачем йому вимоги про повернення коштів передплати виник обов'язок по поверненню йому коштів передплати за договором в розмірі 588 816, 00 грн., який виконаний відповідачем протягом строку встановленого ч. 2 ст. 530 ЦК України не був, доказів іншого матеріали справи не містять.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 588816, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 588 816, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк повернення коштів передплати, у відповідності до ст. 530 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 588 816, 00 грн. коштів передплати підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки позивач в результаті порушення відповідачем умов договору в частині підготовки обладнання до відвантаження не отримав обладнання на отримання якого розраховував при укладанні договору (значною мірою був позбавлений того, на що розраховував), суд дійшов висновку про істотність порушення допущенного відповідачем.

Відтак, заявлені позовні вимоги щодо розірвання договору № 11EXW/02-12Н від 13.02.2012 ґрунтуються на законі, доведені матеріалами справи і відповідно є такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що одночасне задоволення позовних вимог щодо повернення коштів передплати та щодо розірвання договору не суперечить чинному законодавству.

Стаття 653 ЦК України встановлює, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).

Стаття 225 ГК України визначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, право позивача визначене ч. 2 ст. 693 ЦК України на повернення грошових коштів передплати кореспондується з правом позивача на відшкодування збитків понесених в результаті істотного порушення відповідачем умов договору, до яких входить вартість втраченого майна.

Відповідач в силу п. 8.5 договору зобов'язаний повернути всі раніше перераховані позивачем грошові кошти на виконання договору та оплатити штраф в розмірі 10 % від загальної вартості договору, у випадку невиконання відповідачем його зобов'язань поставки обладнання більше ніж 30 календарних днів з його вини (за умови виконання позивачем п. 3.4.2. договору).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Позивачем його зобов'язання по оплаті передплати у відповідності до п. 3.4.1. виконані в повному обсязі, відповідачем же, як встановлено судом, допущено порушення п. 4.1. договору, в результаті чого обладнання не було поставлено відповідачем позивачу (при цьому факт виготовлення обладнання матеріалами справи не підтверджено взагалі). За викладених умов суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 10 % штрафу від суми договору (1 472 040, 00 * 10 % = 147 204 грн.), оскільки судом встановлено порушення відповідачем на строк більше ніж 30 календарних днів з вини відповідача невиконання його зобов'язань по поставці обладнання.

Враховуючи зазначене, підсумовуючи все викладене вище позовні вимоги підлягають задоволенню в повному розмірі, стягненню з відповідача підлягають суми попередньої оплати у розмірі 588 816,00 грн., штрафу у розмірі 147 204,00 грн. та підлягає розірванню договір № 11EXW/01-12H від 13.02.2012 року.

Доводи відповідача щодо не настання у нього обов'язку щодо поставки обладнання, з огляду не оплати позивачем 2 етапу за договором, судом відхиляються, на тих підставах, що обов'язок щодо підготовки обладнання до відвантаження у відповідача перед позивачем настав, і виконаний не був, а обов'язок у позивача оплатити 2 етап не настав, оскільки такий обов'язок виникає з моменту повідомлення позивача відповідачем про готовність обладнання до відвантаження. За таких обставин, порушення умов договору допущено тільки з боку відповідача, і відповідальність за порушення умов договору покладається на нього.

Пункти 8.6., 8.7. договору судом не застосовувалися до правовідносин, що склалися між сторонами, оскільки зазначені пункти не містять посилання на момент з якого починається відлік 30 та 60 днів відповідно, що робить неможливим їх застосування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір № 11EXW/02-12H від 13.02.2012 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тронка-АТ" (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 19; ідентифікаційний код 35727867) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (83003, АДРЕСА_1; реєстраційний номер фізичної особи - підприємця НОМЕР_1) з моменту набрання цим рішенням суду про розірвання договору законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тронка-АТ" (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 19; ідентифікаційний код 35727867; в порядку визначеному законом України «Про виконавче провадження») на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (83003, АДРЕСА_1; реєстраційний номер фізичної особи - підприємця НОМЕР_1) суми попередньої оплати у розмірі 588 816 (п'ятсот вісімдесят вісім тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп., штрафу у розмірі 147 204 (сто сорок сім тисяч двісті чотири) грн. 00 коп. та витрат по оплаті судового збору в розмірі 15 867 (п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 40 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.07.2014.

Суддя Г. П. Бондаренко