Рішення

від 28.07.2014 по справі 910/11515/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11515/14 28.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геокон"

до Кооперативної автостоянки "ГЛИБОЧИЦЬКА"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача - Київська міська рада

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самовільно розміщених гаражів

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Лукашев М.В. - директор

Самардак С.Л. за довіреністю б/н від 10.06.2014 р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Ходорич О.М. за довіреністю № 225-КР-495 від 07.07.2014 р.

Баранов М.С. за довіреністю № 225-КР-488 від 07.07.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геокон" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Кооперативної автостоянки "ГЛИБОЧИЦЬКА" (відповідач) з вимогами про: зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Київ, Шевченківський район, Глибочицький проїзд, 2; зобов'язати відповідача привести земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Київ, Шевченківський район, Глибочицький проїзд, 2 у придатний для використання стан, в тому числі знести гаражі та інші будівлі і споруди на вказаній земельній ділянці.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на орендованій позивачем згідно договору оренди № 52 від 03.02.2004 р. земельній ділянці площею 0,44 га у Глибочицькому проїзді, 2 у Шевченківському районі м. Києва відповідач незаконно розмістив споруди (гаражі) за відсутності у нього відповідної проектно-дозвільної документації на землекористування та облаштування цих споруд, чим порушує законні права і охоронювані законом інтереси позивача як орендаря спірної земельної ділянки, а також перешкоджає здійсненню позивачем господарської діяльності. Позивач зазначає про наявність підстав стверджувати про самовільне зайняття відповідачем наведеної земельної ділянки, тоді як відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли змелені ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/11515/14, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Київську міську раду та призначено розгляд справи на 04.07.2014 р. о 10:40 год.

27.06.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

02.07.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла довідка про відсутність аналогічного спору.

02.07.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 13.06.2014 р., а саме: інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна НЖ-2014 № 6620 від 20.06.2014 р.; витягу з бази міського земельного кадастру станом на 19.06.2014 р.; фотографій земельних ділянок та прилеглої території; плану-схеми з межами земельної ділянки; платіжних доручень та витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача станом на 10.06.2014 р.

В судове засідання, призначене на 04.07.2014 р., представники позивача з'явилися.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 04.07.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 13.06.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 04.07.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 13.06.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представники позивача в судовому засіданні, призначеному на 04.07.2014 р., подали клопотання про долучення копії заяви про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самовільно розміщених гаражів б/н від 24.06.2014 р., поданої позивачем до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища, та зворотнього рекомендованого повідомлення (як доказ направлення копії зазначеної заяви відповідачу) до матеріалів справи. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 04.07.2014 р., представники позивача надали пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позов підтримали у повному обсязі.

Враховуючи нез'явлення представників відповідача, третьої особи та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 04.07.2014 р., у зв'язку з чим ухвалою від 04.07.2014 р. відклав розгляд справи на 28.07.2014 об 11:20 год.

В судове засідання, призначене на 28.07.2014 р., представники позивача та третьої особи з'явилися.

Представники позивача в судовому засіданні 28.07.2014 р. подали клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, копії листа Департамента міського благоустрою та збереження природного середовища № 064-6370 від 04.07.2014 р. Клопотання судом задоволене та передане до відділу суду для реєстрації.

Представники третьої особи в судовому засіданні 28.07.2014 р. подали пояснення по справі, відповідно до яких третя особа повністю підтримала позовні вимоги позивача до відповідача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самовільно розміщених гаражів, оскільки відповідач не має права на зайняття земельної ділянки за адресою: м. Київ, Глибочицький проїзд, 2 та фактично використовує її без правовстановлюючих документів, передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 28.07.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 13.06.2014 р. та від 04.07.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Зокрема, поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/11515/14 від 13.06.2014 р. та від 04.07.2014 р. були направлені відповідачу за адресою 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 10, вказаною у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача станом на 10.06.2014 р.

Втім, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11515/14 та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання (довідка ф. 20).

За наведених обставин, судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 вищезазначеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставини, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.07.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представники позивача в судовому засіданні 28.07.2014 р. надали усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримали у повному обсязі.

Представники третьої особи в судовому засіданні 28.07.2014 р. надали усні пояснення, відповідно до яких повністю підтримали позовні вимоги позивача до відповідача.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.07.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2003 року Київська міська рада на IV сесії XXIV скликання прийняла рішення від 10.07.2003 р. за № 638/798 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", відповідно до пункту 26 якого вирішила:

- затвердити проект відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "ГЕОКОН" для будівництва, експлуатації та обслуговування офісних приміщень та гаражів у Глибочицькому проїзді, 2 у Шевченківському районі м. Києва;

- передати Товариству з обмеженою відповідальністю "ГЕОКОН", за умови виконання п. 26.1 цього рішення, земельні ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування офісних приміщень та гаражів у Глибочицькому проїзді, 2 у Шевченківському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови загальною площею 0,48 га, з них:

ділянку № 1 площею 0,44 га - в довгострокову оренду на 15 років;

ділянку № 2 площею 0,04 га, в межах червоних ліній, - в короткострокову оренду на 5 років.

На підставі п. 26 вищезазначеного рішення Київської міської ради № 638/798 від 10.07.2003 р., між Київською міською радою, в якості орендодавця, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕОКОН", в якості орендаря, були укладені договір оренди земельної ділянки від 03.02.2004 р. (зареєстрований в реєстрі за № 52) (далі - Договір № 1) та договір оренди земельної ділянки від 03.02.2004 р. (зареєстрований в реєстрі за № 53) (далі - Договір № 2). Зазначені договори зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено записи від 16.02.2004 р. за № 91-6-00216 та за № 91-6-00215 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п. 1.1 Договору № 1 визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на 15 років земельну ділянку з наступними характеристиками:

- місце розташування - Глибочицький проїзд, 2 у Шевченківському районі м. Києва;

- розмір - 0,4359 га;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування офісних приміщень та гаражів;

- кадастровий номер 8000000000:91:132:0045 (далі - ділянка № 1).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 2 визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на 5 років земельну ділянку з наступними характеристиками:

- місце розташування - Глибочицький проїзд, 2 у Шевченківському районі м. Києва;

- розмір - 0,0391 га в межах червоних ліній;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування офісних приміщень та гаражів;

- кадастровий номер 8000000000:91:132:0042 (далі - ділянка № 2).

Згідно актів приймання-передачі земельної ділянки від 16.02.2004 р. орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування земельні ділянки № 1 та № 2. При цьому місце розташування земельних ділянок, що передаються в оренду, було зазначене на плані земельної ділянки, який є невід'ємною частиною до кожного з Договорів № 1 та № 2.

Зокрема, Договір № 1 на даний час є чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

При зверненні з позовом до суду позивач зазначив, що в процесі проведення ним робіт, необхідних для початку будівництва на орендованих ділянках, з'ясувалось, що на ділянці № 1 (земельна ділянка площею 0,44 га у Глибочицькому проїзді, 2 у Шевченківському районі м. Києва) розташовані незаконно збудовані гаражі, які належать Кооперативній автостоянці "ГЛИБОЧИЦЬКА", що підтверджується Витягом з бази даних Державного земельного кадастру від 19.02.2008 р.

У відповідь на звернення позивача № 04/01 від 29.01.2007 р. до Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації зі зверненням щодо наявності проектно-дозвільної документації на землекористування та облаштування автостоянки "ГЛИБОЧИЦЬКА", яка розміщена по вул. Глибочицька, 10, позивача листом № 02/37-1363 від 28.02.2007 р. було повідомлено, що Кооперативна автостоянка "ГЛИБОЧИЦЬКА" займає земельну ділянку по вул. Глибочицька, 10 без відповідної проектно-дозвільної документації на розташування зазначеної автостоянки. Також, у наведеному листі було вказано, що за результатами обстеження автостоянки "ГЛИБОЧИЦЬКА" по вул. Глибочицька, 10 виявлено, що зазначена земельна ділянка знаходиться у незадовільному санітарно-технічному стані, огорожа потребує відновлення. Вздовж огорожі накопичено сміття, відсутні інженерні мережі водовідведення, у зв'язку з чим можливе виникнення процесу зсуву грунту.

Як зазначив позивач, факт самовільного заняття земельної ділянки відповідачем, також підтверджується протоколами № б/н від 20.02.2007 р., № 419-08 від 07.08.2008 р. про адміністративне правопорушення, складеними спеціалістами відділу контролю за благоустроєм Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації. В першому наведеному протоколі встановлено відсутність у відповідача проектно-кошторисної документації, а в другому наведеному протоколі зазначено, що відповідачем самовільно встановлено тимчасові споруди (гаражі), які перешкоджають вільному пересуванню мешканців.

У відповідь на лист позивача № 23/1 від 23.05.2008 р., Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація листом № 07/32-4968 від 25.06.2008 р. повідомила позивача про те, що тимчасова кооперативна автостоянки "ГЛИБОЧИЦЬКА" зареєстрована в Шевченківському районі згідно рішення Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва № 1771 від 22.11.1982 р. по вул. Глибочицька, 10. До наведеного листа Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації додано копію виданого Кооперативній автостоянці "ГЛИБОЧИЦЬКА" свідоцтва № 23151948.

Натомість, як зазначив позивач, відповідно до пунктів 3, 4 вищенаведеного рішення Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва № 1771 від 22.11.1982 р. було вирішено на земельній ділянці по вул. Глибочицька, 10 створити тимчасову відкриту кооперативну автостоянку, а у разі потреби для капітального будівництва означені земельні ділянки мають бути звільнені у місячний строк без компенсування затрат на благоустрій.

Таким чином, у вищезазначеному рішенні Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва № 1771 від 22.11.1982 р. мова йде про створення тимчасової відкритої кооперативної автостоянки, а не розміщення гаражів.

Статтею 96 Земельного кодексу України передбачені обов'язки землекористувачів, зокрема, землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Проте, як стверджує позивач, відповідач зайняв та використовує орендовану позивачем земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Київ, Шевченківський район, Глибочицький проїзд, 2 (ділянка № 1), для розміщення гаражів без наявності у нього необхідної проектно-дозвільної документації, чим порушує права позивача, як землекористувача.

Позивач зазначив, що неодноразово звертався до відповідача стосовно звільнення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Київ, Шевченківський район, Глибочицький проїзд, 2 від самовільно збудованих споруд, втім відповіді від відповідача не отримав. В процесі розгляду спору позивачем було залучено до матеріалів справи копію заяви про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самовільно розміщених гаражів від 24.06.2014 р., а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на підтвердження вручення зазначеної заяви відповідачу.

Крім того, позивачем в процесі розгляду спору залучено до матеріалів справи докази на підтвердження факту самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки по вул. Глибочицька, 10 та фактичного використання останньої відповідачем станом на час звернення позивача з даним позовом до суду, а саме: інформаційну довідку Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна НЖ-2014 № 6620 від 20.06.2014 р., відповідно до якої згідно з даними Бюро нежилі приміщення в буд. 2 по Глибочицькому проїзду на праві власності не зареєстровані; Витяг з бази міського земельного кадастру станом на 19.06.2014 р.; фотографій земельних ділянок та прилеглої території; План-схему з межами земельної ділянки ТОВ "ГЕОКОН" та гаражів Кооперативної автостоянки "ГЛИБОЧИЦЬКА".

Згідно положень ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на місцезнаходження спірної земельної ділянки у м. Києві, дана справа у спорі, що виникає із земельних відносин, передбачених пунктом 6 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядається господарським судом за місцезнаходженням об'єкту земельних відносин.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про:

- зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Київ, Шевченківський район, Глибочицький проїзд, 2;

- зобов'язання відповідача привести земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Київ, Шевченківський район, Глибочицький проїзд, 2 у придатний для використання стан, в тому числі знести гаражі та інші будівлі і споруди на вказаній земельній ділянці.

Відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Як вже було встановлено судом, позивач являється орендарем земельної ділянки, яка розташована у Глибочицькому проїзді, 2 у Шевченківському районі м. Києва, розмір якої складає 0,4359 га, кадастровий номер 8000000000:91:132:0045 (ділянка №1) відповідно до договору оренди земельної ділянки від 03.02.2004 р. (зареєстрований в реєстрі за № 52) (Договір № 1), який був укладений між позивачем та третьою особою підставі п. 26 рішення Київської міської ради № 638/798 від 10.07.2003 р. Договір № 1 зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 16.02.2004 р. за № 91-6-00216 у книзі записів державної реєстрації договорів. Станом на час розгляду спору по суті Договір № 1 є чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні

Згідно листа Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації № 02/37-1363 від 28.02.2007 р. Кооперативна автостоянка "ГЛИБОЧИЦЬКА" (відповідач) займає земельну ділянку по вул. Глибочицька, 10 без відповідної проектно-дозвільної документації на розташування зазначеної автостоянки, а також, зазначена земельна ділянка знаходиться у незадовільному санітарно-технічному стані.

Наявними в матеріалах справи протоколами № б/н від 20.02.2007 р., № 419-08 від 07.08.2008 р. про адміністративне правопорушення, складеними спеціалістами відділу контролю за благоустроєм Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, також підтверджується відсутність у відповідача проектно-кошторисної документації на спірну автостоянку та самовільне встановлення відповідачем тимчасових споруд (гаражів).

Наявні в матеріалах справи докази, зокрема, лист Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація № 07/32-4968 від 25.06.2008 р., свідчать про те, що тимчасова кооперативна автостоянки "ГЛИБОЧИЦЬКА" зареєстрована в Шевченківському районі згідно рішення Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва № 1771 від 22.11.1982 р. по вул. Глибочицька, 10.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідно до пунктів 3, 4 вищенаведеного рішення Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва № 1771 від 22.11.1982 р. на земельній ділянці по вул. Глибочицька, 10 було вирішено створити тимчасову відкриту кооперативну автостоянку, а у разі потреби для капітального будівництва означені земельні ділянки мають бути звільнені у місячний строк без компенсування затрат на благоустрій.

Таким чином, у рішенні Виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва № 1771 від 22.11.1982 р. йшлося про створення тимчасової відкритої кооперативної автостоянки, в той час як наявні в матеріалах справи докази, а саме: Витяг з бази міського земельного кадастру станом на 19.06.2014 р.; фотографії земельних ділянок та прилеглої території; План-схема з межами земельної ділянки ТОВ "ГЕОКОН" та гаражів Кооперативної автостоянки "ГЛИБОЧИЦЬКА", свідчать про самовільне зайняття та використання відповідачем спірної земельної ділянки, належної на праві оренди позивачу, та розміщення на ній відповідачем гаражів.

Відповідно до наявної в матеріалах справи інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна НЖ-2014 № 6620 від 20.06.2014 р. підтверджується, що згідно з даними Бюро нежилі приміщення в буд. 2 по Глибочицькому проїзду на праві власності не зареєстровані, а отже нежилі приміщення в буд. 2 по Глибочицькому проїзду не зареєстровані на праві власності за відповідачем.

Рішень Київською міською радою щодо передачі земельної ділянки у Глибочицькому проїзді, 2 у Шевченківському районі м. Києва у власність (користування) відповідачу не приймалось, відповідні документи, що посвідчують право власності (користування) на вказану земельну ділянку станом на час розгляду спору по суті в матеріалах справи відсутні.

Отже, з наявних в матеріалах справи вбачається, що відповідач не є власником або користувачем земельної ділянки у Глибочицькому проїзді, 2 у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до п.п. а), б), в) ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.

Статтею 12 Земельного кодексу України також передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (п.п. а), б), в) ч. 1 наведеної статті).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Відповідно до частини другої цієї статті порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 96 Земельного кодексу України передбачені обов'язки землекористувачів, зокрема, землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 р. зазначено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Як зазначено у абз. 1 п. 3.1 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, як зазначено в абзаці 2 п. 3.1 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Перелічені обставини судом досліджені, у зв'язку з чим встановлено наявність фактичного користування відповідачем спірною земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, що є підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (ч. 3 наведеної статті).

Згідно зі ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З огляду на наведені правові норми, з урахуванням обставин використання відповідачем земельної ділянки у Глибочицькому проїзді, 2 у Шевченківському районі м. Києва без дотримання вимог, передбачених ст.ст. 124, 126 Земельного кодексу України, суд прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Київ, Шевченківський район, Глибочицький проїзд, 2; про зобов'язання відповідача привести земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Київ, Шевченківський район, Глибочицький проїзд, 2 у придатний для використання стан, в тому числі знести гаражі та інші будівлі і споруди на вказаній земельній ділянці, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на повне задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Кооперативну автостоянку "ГЛИБОЧИЦЬКА" (04050,м. Київ, вул. Глибочицька, 10; ідентифікаційний код 23151948) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Київ, Шевченківський район, Глибочицький проїзд, 2.

3. Зобов'язати Кооперативну автостоянку "ГЛИБОЧИЦЬКА" (04050,м. Київ, вул. Глибочицька, 10; ідентифікаційний код 23151948) привести земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Київ, Шевченківський район, Глибочицький проїзд, 2 у придатний для використання стан, в тому числі знести гаражі та інші будівлі і споруди на вказаній земельній ділянці.

4. Стягнути з Кооперативної автостоянки "ГЛИБОЧИЦЬКА" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 10; ідентифікаційний код 23151948), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геокон" (01001, м. Київ, вул. Костьольна, буд. 8) 2436,00 грн. (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень 00 коп.) судового збору).

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.2014 р.

Суддя Гумега О.В.