Рішення

від 22.07.2014 по справі 906/1614/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" липня 2014 р. Справа № 906/1614/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Гіндрюк Т.С. дов. №217/13-Н від 28.02.2013р.;

від відповідача: Гуртовенко Р.М. дов. від 09.10.2013р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Светолюкс" (м.Житомир)

про стягнення 1970170,73 грн.

В судовому засіданні з оголошувалась перерва з 14.07.2014 р. до 14:30 год 22.07.2014 р.

Подано позов про стягнення з відповідача заборгованості по нарахованим за кредитним договором №012/108-01/615 від 21.05.2008р. відсоткам в сумі 1970170,73грн.

Ухвалою господарського суду від 04.11.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 25.11.2013р.

Ухвалою господарського суду від 25.11.2013 р. провадження у справі № 906/1614/13 було зупинено до вирішення господарським судом Житомирської області справи № 906/613/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Приватного підприємства "Светолюкс" про стягнення 90822431,99 грн., в якій досліджуються обставини щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором № 012/108-01/615 від 21.05.08 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2014р., ухвалу господарського суду від 25.11.2013. скасовано. Справу №906/1614/13 направлено до господарського суду Житомирської області для розгляду по суті.

08.04.2014р. відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Житомирської області справи №2/5007/105/11 за первісним позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до Приватного підприємства "Светолюкс" та до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно та за зустрічним позовом ПП "Светолюкс" про визнання недійсними правочинів.

16.05.2014р. представником відповідача подано клопотання про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи для дослідження питань щодо розміру коштів, виданих позивачем та отриманих відповідачем на підставі кредитного договору № 012/108-01/615 від 21.05.2008р., належного документального підтвердження перерахування коштів, а також щодо зарахування коштів виключно на розрахункові рахунки, які визначені у договорі, в сумі і в спосіб, що відповідають умовам договору.

Згідно ухвали господарського суду від 21.05.2014 р., вищевказані клопотання позивача було відхилено.

14.07.2014 р. представником позивача подано клопотання про призначення судово-економічної експертизи, на вирішення якої просить поставити питання: чи були зараховані кошти на розрахункові рахунки контрагентів, що вказані в розрахункових документах по кредитному договору № 012/108-01/615 від 21.05.2008 р. та в яких сумах; чи підтверджується документально перерахування ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" коштів на підставі кредитного договору.

Як пояснив представник відповідача, необхідність проведення експертизи, полягає в тому, що відповідач не може підтвердити факт перерахування на рахунки третіх осіб коштів в сумі 849890,57 грн., які були перераховані з позичкового рахунку в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договром. Реєстр платіжних доручень, який поданий позивачем в підтвердження перерахування коштів у вищевказаній сумі, вважає неналежним доказом, оскільки останнійй не відповідає вимогам, які ставляться до первинних документів.

Відповідно до ст. 41 ГПК України, господарський суд призначає експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає оскільки питання, запропоновані відповідачем для вивчення експертизою, не потребують спеціальних знань і матеріали справи містять докази достатні для встановлення фактичних обставин у справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, у письмових та наданих в усному порядку поясненнях.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, які виклав у письмовому відзиві (а.с. 70-81 т. 1) та у клопотаннях про зупинення провадження у справі та призначення судової експертизи. Вважає кредитний договір не укладеним. Просить суд не брати до уваги його пояснення, які викладені у відзиві від 25.11.2013 р.,що стосуються повноважень особи, а саме ОСОБА_5, на підписання договору кредитування та щодо недійсності договору кредитування.

Судом оглядались матеріали справи №906/613/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Приватного підприємства "Светолюкс" про стягнення 90822431,99 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.10.2008 р. між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПП "Светолюкс" укладено Генеральний кредитний договір № 012/108-01/693, згідно якого позивач зобов'язався надавати відповідачу кредитні кошти у порядку та умовах, визначених в окремих кредитних договорах, договорах овердрафту, договорах акредитиву та гарантії, укладених в рамках цього договору і які є невід'ємними його частинами. (а.с. 29-31 т.1).

В рамках Генерального кредитного договору № 012/108-01/693 від 21.10.2008 р. сторонами було укладено вісім кредитних договорів, в тому числі, 21.05.2008 р. - кредитний договір № 012/108-01/615, згідно якого кредитор (позивач) зобов'язався надати позичальнику (відповідач) кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 2970000,00 дол. США строком до 19.05.2012 р. зі сплатою за користування кредитними коштами 12% річних, а позичальник зобов'язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором (а.с. 8-14 т.1).

В період з 23.05.2008 р. по 16.10.2008 р., позивачем відповідачу було видано кредитні кошти в сумі 2600000,00 дол. США (а.с.154-178 т.1).

Змінами та доповненнями від 21.10.2008 р. сторони обумовили, що договір є таким, що укладений в рамках Генерального кредитного договору № 012/108-01/693 від 21.10.2008 р. Ліміт кредитування визначили в сумі 2970000,00 дол. США або еквівалент в національній валюті (а.с. 16 т.1).

Після підписання вищевказаних доповнень, в період 21, 22, 23, 28 жовтня та 04 листопада 2008 р. з позичкового рахунку № 20730291, безпосередньо контрагентам ПП "Светолюкс" були перераховані кошти в гривневому еквіваленті на загальну суму 849890,57 грн.(а.с. 36-38; 181-204 т.1).

31.03.2009 р. сторони зафіксували загальну заборгованість відповідача з повернення кредиту за договором № 012/108-01/615 в сумі 2600000,00 дол. США та 849890,57 грн., а також змінили графік повернення кредитних коштів (а.с. 17,18 т.1).

Згідно додаткової угоди від 09.09.2009 р. для погашення частини існуючої заборгованості відповідача за кредитним договором № 012/108-01/615 від 21.05.2008 р. в сумі 2600000,00 дол. США банком надано відповідачу кредит в сумі 22265259,41 грн. додатково до існуючої заборгованості в сумі 849890,57 грн., в результаті чого загальна заборгованість за договором склала 23115149,98 грн. (а.с. 19 т.1).

Додатковою угодою від 29.09.2009 р. сторони визначили, що фактична заборгованість за сумою кредиту становить 23115149, 98 грн. та змінили графік повернення кредитних коштів (а.с. 20, 21 т.1).

Додатковою угодою від 18.02.2010 р. сторони повторно змінили графік повернення кредитних коштів в сумі 23115149,98 грн. та обумовили відстрочення платежу щодо частини нарахованих процентів (а.с. 22, 23 т.1).

Додатковою угодою від 30.06.2010 р. сторони обумовили кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 30.05.2012 р. (останній день строку користування кредитом). Плата за користування кредитом встановлена в розмірі 17%. Змінено графік погашення основної заборгованості в сумі 23115149,98 грн. (а.с. 24, 25 т.1).

Угодами від 28.07.2010 р. та від 28.12.2010 р. сторони визначили розмір відсотків, по яким встановлені кредитні канікули (26. 27 т.1).

Додатковою угодою від 16.05.2011 р. сторони змінили порядок повернення кредитних коштів в сумі 23115149,98 грн. У відповідності з ним відповідач зобов'язався в період з 29.07.2011 р. до 30.05.2012 р. щомісячно до 29 числа кожного місяця повертати по 2101377, 27 грн. (а.с. 28 т.1).

Однак, в порушення взятих на себе за договором зобов'язань, відповідач в обумовлені строки кошти не повернув. Залишок боргу з повернення кредиту за кредитним договором №012/108-01/615 становить 23115149, 98 грн.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору проценти за кредит Позичальник сплачує щомісяця на рахунок нарахованих доходів Кредитора № 20786353 в Житомирській обласній дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 311528 не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

Згідно п. 2.4 кредитного договору нарахування процентів за кредитом здійснюється щомісячно, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом.

Внаслідок невиконання Відповідачем своїх кредитних зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитним коштами в розмірі 17%, за період з 28.03.2013 по 26.09.2013 заборгованість відповідача за несплаченими процентами становить 1970170,73 грн.

24.10.2013 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою про сплату нарахованих та несплачених процентів за період з 28.03.2013 р. по 26.09.2013 р. (а.с. 49- 51 т.ю1).

Відповідач заперечуючи позовні вимоги вважає кредитний договір №012/108-01/615 від 21.05.2008 р. неукладеним, оскільки позивачем в порушення вимог п. 5.2 договору, кошти з позичкового рахунку не були зараховані на поточний рахунок позичальника - ПП "Светолюкс".

Вказав, що сторонами за договором було встановлено порядок надання кредитних коштів шляхом їх зарахування на поточний рахунок, тому саме момент такого зарахування і вважається моментом отримання відповідачем коштів на підставі цього договору.

Факт отримання коштів в сумі 2600000,00 дол США відповідач не заперечив. При цьому, вважає, що вказані кошти ним були отримані не за кредитним договором, а є безпідставно отриманими коштами.

Щодо кредитних коштів в сумі 849890,57 грн., які безпосередньо перераховані контрагентам ПП "Светолюкс", то відповідач вважає, що банк не виконав зобов'язання щодо надання кредитних коштів конкретно у спосіб, визначений у п. 5.2 договору, оскільки перерахування контрагентам ПП "Светолюкс" здійснювалось з позичкового рахунку, в той час як даний рахунок, в порядку п. 5.5 договору, є рахунком, на якому обліковується заборгованість. Доказів про те, що ПП "Светолюкс" здійснювало керування позичковим рахунком та здійснювало перерахування з нього коштів у матеріалах справи відсутні.

ПП "Светолюкс" жодних угод про відкриття та користування позичковими рахунками з позивачем не укладало, платіжні доручення про перерахування з позичкового рахунку коштів ні в письмовому вигляді, ні в через систему "Клієнт-Банк" не надавало.

Зазначив, що ПП "Светолюкс" не може підтвердити перерахування позивачем на рахунки третіх осіб коштів в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором № 012/108-01/615 від 21.05.2008 р. та отримання даними особами вказаних кредитних коштів.

Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач вказав, що надання банком кредитних коштів в гривні на підставі відповідних платіжних дручень позичальника не суперечить суті наданих кредитних коштів, отримання та використання їх боржником, як не суперечить і загальним положенням кредитного договору , відповідно до якого видача - операція перерахування кредитних коштів кредитором в безготівковій формі на підставі письмової заяви позичальника з позичкового рахунку позичальника.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем на підставі кредитного договору № 012/108-01/615 від 21.05.2008 р.(із змінами та доповненнями) виникли правовідносини кредитування.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено положеннями про кредитний договір і не випливає із суті кредитного договору.

Суд встановив, що з 23.05.2008 р. по 16.10.2008 р., з позичкового рахунку № 20730291 на транзитний рахунок для подальшої конвертації на міжбанківському валютному ринку України банком було перераховано 2600000,00 дол. США, що підтверджується меморіальними валютними ордерами (а.с.154-174 т.1).

Згідно банківських виписок, після конвертації іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, кошти в гривневому еквіваленті були зараховані на поточний рахунок ПП "Светолюкс" - № 2600110664 (а.с. 175- 178 т.1).

Тобто факт надходження коштів на поточний рахунок позичальника має місце та відповідає вимогам п. 5.2 договору, згідно якого на умовах цього договору, на підставі письмової заяви позичальника кредитор зобов'язується перераховувати кредитні кошти з позичкового рахунку на транзитний рахунок з метою подальшої конвертації на Міжбанківському валютному ринку України та зараховувати отриману суму в безготівковій формі на будь-який поточний рахунок позичальника № 2600110664, № 2600414461, № 2600613132 в Житомирській обласній дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 311528, для подальшого використання за цільовим призначенням.

Згідно ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

З огляду на викладене, заперечення відповідача, щодо неукладеності кредитного договіру № 012/108-01/615 від 21.05.2008 р. є безпідставними.

Згідно матеріалів справи, ПП "Светолюкс" 30.06.2009 р. листом звернувся до Житомирської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про переведення заборгованості за кредитним договором № 012/108-01/615 від 21.05.2008 р. в сумі 2600000,00 дол. США у гривню за курсом та процентною ставкою, встановлених кредитором (а.с. 180 т.1).

09.09.2009 р. власник ПП "Светолюкс" ОСОБА_4 прийняв рішення укласти додаткову угоду до кредитного договору № 012/108-01/615 від 21.05.2008 р. з метою рефінансування існуючої заборгованості з доларів США в національну валюту України, за курсом та відсотковою ставкою, встановленими ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (а.с. 131 т. 1).

Як зазначалось вище, 09.09.2009 р. додатковою угодою до кредитного договору № 012/108-01/615 від 21.05.2008 р. сторони змінили умови кредитування шляхом надання позичальнику кредитних коштів в сумі 22265259,41 грн. для погашення заборгованості позичальника в сумі 2600000,00 дол. США (а.с. 19 т.1).

Факт надання кредиту в зазначенній сумі підтверджується меморіальним ордером № 4 від 23.09.2009 р. призначенням платежу: рефінансування згідно кредитного договору 012/108-01/615 від 21.05.2008 р. (розпорядження 30495 від 23.09.2009 р.). Кошти в сумі 22265259,41 грн. з позичкового рахунку № 20730291 були перераховані на поточний рахунок ПП "Светолюкс" № 2600110664.

Надалі, кошти в сумі 2600000,00 дол. США, призначенням платежу: "Погашення кредиту згідно додаткової угоди від 09.09.2009 р. до кредитного договору 012/108-01/615 від 21.05.2008 р." були перераховані з поточного рахунку позичальника № 2600110664 на позичковий рахунок № 20730291 (а.с. 179 т.1).

Таким чином, в результаті вищевказаних банківських операцій обрахунок заборгованості відповідача по тілу кредиту за кредитним договором здійснювався лише в гривневому еквіваленті.

До внесення змін від 09.09.2009 р. до кредитного договору заборгованість по тілу кредиту мала місце і в доларовому, і в гривневому еквіваленті, що відповідало домовленностям, які сторони досягли 21.10.2008 р. шляхом підписання змін та доповнень до кредитного договору, зокрема до п. 1.1, згідно якого кредит надається позичальнику в доларах США або еквівалент в національній валюті.

Кошти на загальну суму 849890,57 грн. були перераховані 21, 22, 23, 28 жовтня та 04 листопада 2008 р. з позичкового рахунку № 20730291, безпосередньо контрагентам ПП "Светолюкс" (а.с. 181-204 т.1).

Відповідно до п. 5.5 договору, заборгованість позичальника за кредитним договором обліковується на позичковому рахунку № 20730291.

Позичковий рахунок - це рахунок банку, який відкривається для ведення обліку виданих та погашених позик.

В процесі розгляду справи, судом встановлено, що на позичковому рахунку № 20730291 обліковувалась заборгованість лише за договором кредитування № 012/108-01/615 від 21.05.2008 р. Інші договори кредитування, укладені сторонами в рамках Генерального кредитного договору № 012/108-01/693 від 21.10.2008 р., не містять посилань на цей рахунок, тому кошти в сумі 849890,57 грн. видавались саме за кредитним договором № 012/108-01/615 від 21.05.2008 р. Вказана обставина також підтверджується довідкою ПАТ "Райффайзен банк Аваль" (а.с. 79 т.2).

Щодо порядку отримання коштів у такий спосіб, то він дійсно не обумовлений в договорі. Однак, суд зауважує, що порядок який сторони передбачили у п. 5.2 договору кредитування, який передбачав отримання кредиту в іноземній валюті, не міг бути дотриманий при видачі кредиту в гривні. При цьому видача кредиту у такий спосіб не може спростувати сам факт їх отримання.

Як пояснив позивач, платіжні доручення про перерахування коштів контрагентам відповідача надходили до банку від ПП "Светолюкс" по електронним каналам зв'язку у відповідності до Договору № 03/79/9441 від 30.03.2005 р. та додаткової угоди до вищевказаного договору на розрахункове обслуговування по калам зв'язку від 21.09.2009 р. (а.с. 104-110 т.2).

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Таким чином, отримавши доручення платника, банк зобов'язаний був здійснити переказ коштів. До того ж, перерахування коштів було здійснено в межах ліміту встановленого договором.

Відповідно до приписів ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Тобто, обставину стосовно передання чи навпаки, непередання грошових коштів або речей, доводить та сторона, яка посилається на таку обставину на підставі наданих суду будь-яких припустимих доказів, що підтверджують так звану безвалютність позики в цілому чи у певній частині.

Однак, відповідач не подав будь-яких доказів, які б вказували, що кошти не надходили до контрагентів ПП "Светолюкс", при цьому, заперечення відповідача щодо неотримання коштів в сумі 849890,57 грн. спростовуються матеріалами справи, які вказують, що відповідач не лише не заперечував факт отримання коштів, а й обумовлював з позичальником відстрочку по їх сплаті.

Так, в п. 2.1 додаткової угоди до кредитного договору від 31.03.2009 р. (а.с. 17 т.1) сторони визначили, що на дату укладання цієї угоди фактична заборгованість позичальника за договором по сплаті суми кредиту становить 2600000,00 дол. США та 849890,57 грн.

Додатковою угодою від 09.09.2009 р. сторони обумовили, що додатково до існуючої заборгованості за договором у гривнях в сумі 849890,57 грн. кредитор надає кредитні кошти в сумі 22265259,41 грн., в результаті чого загальна заборгованість за договором в гривні становить 23115149,98 грн. ( а.с. 19 т.1).

В додаткових угодах, які були підписані сторонами 18.02.2010 р., 30.06.2010 р., 28.07.2010 р., 28.12.2010 р., 16.05.2011 р. сторони наголошували, що заборгованість позичальника становить 23115149,98 грн.(а.с.22- 28 т.1).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до позивача з пропозицією про врегулювання спірних відносин, що склалися з приводу кредитних договорів, зокрема, кредитного договору № 012/108-01/615 від 21.05.2008 р. з усіма змінами і доповнення, які були внесені до нього, що також є одним з підтверджень про обізнаність відповідача про суму отриманого кредиту, зокрема 849890,57 грн. (а.с. 130 т.1).

Таким чином, суд вважає, що факт отримання відповідачем кредиту в сумі 23115149,98 грн. підтверджується належними та допустимим доказами.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За користування кредитними коштами в сумі 23115149,98 грн. за період з квітня по вересень 2013 р. відповідачу нараховано проценти в розмірі 17% в сумі 1970170,73 грн.

Суд перевірив порядок, а також розмір нарахованих процентів і дійшов висновку про правильність їх нарахування в зазначеній сумі.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що вимоги позивача є законними, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Светолюкс" (10029, м. Житомир, вул. Щорса, 63, код 30355782)

на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова,9, код 14305909)

- 1970170,73 грн. заборгованості по процентам за кредитним договором № 012/108-01/615 від 21.05.2008 р.;

- 39403,41 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.07.14

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи