Рішення

від 28.07.2014 по справі 911/2261/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2014 р. Справа № 911/2261/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/2261/14

за позовом Заступник прокурора Київської області, місцезнаходження: 01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, в інтересах держави

до Відповідача - 1: Щасливська сільська рада Київської області, місцезнаходження: 08340, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Фестивальна, буд. 9, ідентифікаційний код: 04527520,

Відповідача - 2: товариство з обмеженою відповідальністю «КІА-ЦЕНТР», місцезнаходження: 08340, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Гагаріна, буд. 15, ідентифікаційний код: 32792252,

та Відповідача - 3: Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «ДРІМ ХАУС», місцезнаходження: 01601, м. Київ, Харківське шосе, буд. 160 А, кв. 191, ідентифікаційний номер: 23494714,

про скасування рішень сільської ради, визнання недійсними договорів та зобов'язання повернути ділянку,

за участю представників сторін:

від прокуратури: Безрук А.С., який діє на підставі посвідчення від 07.04.2014 року за № 025412;

від відповідача - 1: Бакум С.Ю., який діє на підставі довіреності від 29.01.2014 року за № 113;

від відповідача - 2: не з'явився;

від відповідача - 3: не з'явився, -

Обставини справи:

Заступник прокурора Київської області (далі за текстом: Прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави до Щасливської сільської ради Київської області (далі за текстом: Відповідач - 1), товариства з обмеженою відповідальністю «КІА-ЦЕНТР» (далі за текстом: Відповідач - 2) та Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ДРІМ ХАУС» (далі за текстом: Відповідач - 3) про скасування рішень Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 18.08.2006 року за № 82.16-5-У, від 16.12.2008 року за № 475.3-25-У, від 04.02.2010 року за № 908-33-У, визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки від 12.03.2010 року (далі за текстом: Договір - 1), суборенди земельної ділянки від 27.12.2011 року (далі за текстом: Договір - 2) та зобов'язання Відповідача - 2 повернути державі земельну ділянку.

Позовні вимоги Прокурор обґрунтовує тим, що прийнятті Відповідачем рішення є протиправними, внаслідок чого укладений на підставі цих рішень між Відповідачем - 1 та Відповідачем - 2 Договір - 1 з подальшим укладенням на його підставі між Відповідачем - 2 та Відповідачем - 3 Договору - 2 суперечать інтересам держави в зв'язку з тим, що Відповідач - 1 вийшов за межі наданих йому повноважень при прийняті спірних рішень та укладенні Договору - 1, внаслідок чого ці рішення Відповідача - 1 підлягають скасуванню, як незаконні, с послідуючим визнанням недійсним цих Договорів, а Відповідач - 2 зобов'язаний повернути державі земельну ділянку, протиправно отриману в користування за Договором - 1.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2014 року порушено провадження у справі № 911/2261/14, розгляд якої призначено на 07.07.2014 року.

07.07.2014 року в судове засідання з'явився Прокурор, який вимоги ухвали суду від 12.06.2014 року виконав частково, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач - 1, який вимоги ухвали суду від 12.06.2014 року не виконав, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити повністю. Відповідачі - 2, - 3 в судове засідання не з'явились будучи повідомленими про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 12.06.2014 року не виконали. Ухвалою суду від 07.07.2014 року розгляд справи відкладено на 28.07.2014 року.

28.07.2014 року до суду через відділ діловодства за вхідним номером 15041/14 надійшло письмове клопотання від 28.07.2014 року за № 836 від Відповідача - 1 про відкладення розгляду справи.

28.07.2014 року до суду через відділ діловодства за вхідним номером 15042/14 надійшло письмове клопотання без вихідного номеру та без вихідної дати від Відповідача - 3 про відкладення розгляду справи.

28.07.2014 року до суду через відділ діловодства за вхідним номером 15043/14 надійшли письмові заперечення на позов від 25.07.2014 року без вихідного номеру від Відповідача - 1, відповідно до яких останній позовні вимоги Прокурора заперечував та просив в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

28.07.2014 року в судове засідання з'явився Прокурор, який вимоги ухвал суду від 12.06.2014 року та від 07.07.2014 року виконав частково, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Суд розглянувши письмові клопотання Відповідачів - 1, - 2 про відкладення розгляду справи прийшов до висновку, що вони є безпідставними та необґрунтованими, внаслідок чого не підлягають задоволенню. Відповідач - 1 в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги попередніх ухвал суду виконав частково. Відповідачі - 1, - 2 в судове засідання не з'явились будучи повідомленими про день та час розгляду справи, вимоги попередніх ухвал суду не виконали.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Прокурора та Відповідача - 1, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 28.07.2014 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідачі - 1, - 2, - 3 належним чином повідомлені про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідачів - 1, - 2, - 3 суд дійшов висновку, що Відповідачі - 1, - 2, - 3 були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідачі - 1, - 2, - 3 про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, Відповідачі - 2, - 3 доказів, на які вони посилалися би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надали, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, Відповідача - 1, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

Прокуратурою Київської області проведено перевірку законності використання земельних ділянок на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, за наслідками якої органами прокуратури встановлено наступне.

Рішенням Щасливської сільської ради Київської області від 18.08.2006 року за № 82.16-5-У ТОВ «КІА-ЦЕНТР» надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею біля 1,0 га, лісів для будівництва багатоповерхових будинків по вул. П.Морозова в с. Проліски Щасливської сільської ради Бориспільського району.

Рішенням Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 16.12.2008 року за № 475.3-25-У (рішення про внесення змін від 04.02.2010 року за № 908-33-У) ТОВ «КІА-ЦЕНТР» відведено в користування земельну ділянку, площею 0,9966 га, для будівництва багатоповерхових будинків по вул. П.Морозова в с. Проліски Щасливської сільської ради Бориспільського району.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Крім того, Цивільний кодекс України в ч. 6 ст. 4 передбачає, що цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

На підставі вказаного рішення сільської ради, 12.03.2010 року між Щасливською сільською радою (Орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «КІА-ЦЕНТР» (Орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3220888000:03:001:0017, площею 0,9966 га, забудованих земель для будівництва багатоповерхових багатоквартирних будинків за рахунок земель державної власності по вул. П.Морозова в с. Проліски Щасливської сільської ради, строком на 15 років.

Факт прийняття ТОВ «КІА-ЦЕНТР» у користування вищевказаної земельної ділянки підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки від 28.05.2010 року, який є невід'ємною частиною договору оренди від 12.03.2010 року та копія якого знаходить в матеріалах справи.

Одночасно встановлено, що 27.12.2011 року між ТОВ «КІА-ЦЕНТР» та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ДРІМ ХАУС» укладено договір суборенди частини земельної ділянки (кадастровий номер 3220888000:03:001:0017), площею 0,1502, для будівництва багатоповерхового будинку по вул. П.Морозова в с. Проліски Щасливської сільської ради, строком на 13 років.

Суд приходить до висновку, що є доведеною та обґрунтованою позиція Прокурора з приводу того, що рішення Щасливської сільської ради Київської області від 18.08.2006 року за № 82.16-5-У, від 16.12.2008 року за № 475.3-25-У та від 04.02.2010 року за № 908-33-У є незаконними та підлягають скасуванню, а договір оренди земельної ділянки від 12.03.2010 року та суборенди земельної ділянки від 27.12.2011 року - визнанню недійсними в судовому порядку, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Цивільний кодекс України у ст. 92 передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень .

Відповідно до ст. 19 Конституції України та ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року за № 7-рп/2009, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст. 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські ради передають земельні ділянки у власність чи у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Дослідженням змісту рішення Щасливської сільської ради Київської області від 18.08.2006 року за № 82.16-5-У встановлено, що цим рішенням ТОВ «КІА-ЦЕНТР» надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею біля 1,0 га для будівництва багатоповерхових будинків по вул. П.Морозова в с. Проліски Щасливської сільської ради Бориспільського району.

Відповідно до довідки форми 6-зем (яка міститься в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «КІА-ЦЕНТР» та копія якої знаходиться в матеріалах справи), вищевказана земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, а саме «інші лісові землі».

За таких обставин Прокурором доведено та Відповідачами - 1, - 2, - 3 не спростовано те, що поза увагою Щасливської сільської ради залишились імперативні вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року за № 610-р «Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками».

Судом береться до уваги, що вказаним розпорядженням з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок, зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Цивільний кодекс України у ст. 761 передбачає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

В ході розгляду справи Прокурором доведено суду за допомогою належних та допустимих доказів те, що станом на момент прийняття Щасливською сільською радою спірних рішень, діяли положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року за № 610-р, дія якого поширюється на ДП «Бориспільське лісове господарство», оскільки відповідно до ст. 28 Лісового кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань лісового господарства здійснює покладені на нього повноваження самостійно і через його територіальні органи та орган виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання.

Отже, спірні рішення Щасливської сільської ради суперечили вимогам вищевказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року за № 610-р.

Також встановлено, що при прийнятті спірних рішень Щасливською сільською радою порушено вимоги законодавства при зміні цільового призначення земельної ділянки, а саме порушено порядок зміни цільового призначення земельних ділянок.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства (ч.3 ст. 20 Земельного кодексу України).

За наслідками дослідження матеріалів справи судом береться до уваги, що ДП «Бориспільське лісове господарство» та орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища висновків на зміну цільового призначення вищевказаної лісової ділянки не надавали.

Зазначене підтверджується листом Київського обласного та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства від 17.03.2014 року за № 04-31/470, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно із положеннями ст.ст. 19-21 Земельного кодексу України, зарахування частини земельної ділянки до земель запасу не є підставою для зміни її цільового використання.

Крім того, встановлено, що в порушення зазначених вимог чинного земельного законодавства та розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 року за № 610-р, Щасливською сільською радою прийнято рішення від 04.02.2010 року, яким внесено зміни до попереднього рішення сільської ради від 16.12.2008 року, внаслідок чого спірну земельну ділянку категорії «інші лісові землі» віднесено до категорії «землі житлової та громадської забудови».

Суд погоджується з позицією Прокурора, що вищезазначене свідчить про допущені порушення Щасливською сільською радою Бориспільського району вищевказаних вимог Земельного кодексу України під час прийняття оскаржуваних рішень щодо передачі у користування ТОВ «КІА-ЦЕНТР» зазначеної земельної ділянки.

Статтею 21 Земельного кодексу України визначено наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Зокрема, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Право користування земельними ділянками урегульовано главою 15 Земельного кодексу України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами у сфері земельних відносин.

Зокрема, нормами ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи вищевказані обставини суд погоджується з позицією Прокурора, що рішення Щасливської сільської ради від 18.08.2006 року за № 82.16-5-У, від 16.12.2008 року за № 475.3-25-У, від 04.02.2010 року за № 908-33-У є незаконними, внаслідок чого є всі правові підстави для визнання недійсними договору оренди земельної ділянки від 12.03.2010 року, укладеного між Щасливською сільською радою та ТОВ «КІА-ЦЕНТР», та суборенди земельної ділянки від 27.12.2011 року, укладеного між ТОВ «КІА-ЦЕНТР» та ОК «Житлово-будівельний кооператив «ДРІМ ХАУС» в судовому порядку, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок. Так, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» унормовано підстави та умови припинення договору оренди землі шляхом його розірвання в судовому порядку.

Так, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позиції Прокурора з приводу того, що Відповідач - 1 не мав права та повноважень на прийняття оскаржуваних рішень та на час укладення спірного Договору - 1 не мав права та повноважень на укладення останнього з Відповідачем - 2, внаслідок чого оспорюванні рішення сільської ради є незаконними і підлягають скасуванню та даний договір є таким, який порушує публічний порядок через те, що спрямований на протиправне заволодіння державною власністю, в зв'язку з чим в силу вимог ст.ст. 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, є недійсним.

Враховуючи положення ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. 32 Закону України «Про оренду землі», оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 12.03.2010 року підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, з моменту його вчинення.

Зважаючи на те, що договір оренди земельної ділянки від 12.03.2010 року є недійсним, то відповідно і договір суборенди від 27.12.2011 року, укладений між ТОВ «КІА-ЦЕНТР» та ОК «ЖБК «ДРІМ ХАУС», в силу вищезазначених вимог закону, також є недійсним.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 16 Конституції України забезпечення безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

Суд вважає обґрунтованою позицію Прокурора, що виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 року, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Одночасно, згідно із вказаним рішенням Конституційного Суду України, поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Пункт 4 рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 року передбачає, що інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в її діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Відповідно до абз. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду , прокурор набуває статусу позивача.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Указаний центральний орган виконавчої влади відповідно до його повноважень, визначених ст. 6 згаданого Закону, здійснює державний контроль за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Відповідно до Указу Президента України «Про Державну інспекцію сільського господарства України» від 13.04.2011 року за № 459/2011, Положення про державну інспекцію сільського господарства в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 року за №770 та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель» від 23.02.2012 року, державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція сільського господарства України і її територіальні органи.

Разом з тим ст.ст. 6, 9, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», якими передбачено повноваження згаданого органу, визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також встановлено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду із заявами про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними або нікчемними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, визнання права власності держави на земельні ділянки.

Не передбачено таких повноважень і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 року за № 459/2011.

Суд погоджується з доводами Прокурора з приводу того, що зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з господарським позовом, прокурор пред'являє цей позов у інтересах держави як позивач.

Незаконне надання у користування ТОВ «КІА-ЦЕНТР» земельної ділянки, площею 0,9916 га, для будівництва та обслуговування об'єкту незавершеного будівництва порушує державні інтереси у сфері розпорядження та контролю за використанням та охороною земельних ресурсів та завдає шкоди державі.

Вказані порушення, виявленні в ході проведення прокурорської перевірки, відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури в порядку позовного провадження.

Є доведеною та обґрунтованою позиція Прокурора, що у сфері земельних відносин загальносуспільні інтереси переважають над приватними інтересами окремих власників, у зв'язку з чим порушення принципу законності не допускається.

Цивільний кодекс України у ст. 386 передбачає, що на державу покладений обов'язок забезпечувати рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Зазначені вище дії по незаконній передачі Відповідачем - 1 Відповідачу - 2 в користування належної державі земельної ділянки зачіпають інтереси держави.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Господарський кодекс України у ст. 5 передбачає, що правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України; право кожного громадянина користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вищевказані оспорюванні рішення сільської ради та договори в силу вимог ст.ст. 21, 202, 203, 215, 228 Цивільного кодексу України порушують публічний порядок через те, що спрямовані на протиправне вилучення з користування держави земельної ділянки, в зв'язку з чим позовні вимоги Прокурора є обґрунтованими і доведеними, внаслідок чого підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Крім того, суд приходить до висновку, що Відповідачі -1, -2, - 3 не намагалися вживати заходів щодо усунення виявлених в ході проведеної органами прокуратури перевірки вищевказаних порушень вимог земельного законодавства.

У судовому засіданні, надані Прокурором докази, спростовані не були та заперечувались Відповідачами -1 в ході розгляду справи.

На момент судового засідання Відповідачами -1, -2, - 3 не подано належних і допустимих письмових доказів, які підтверджують усунення порушень, які допущенні Відповідачем-1 при наданні Відповідачу-2 в користування земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Прокурором і Відповідачем - 1 суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 49 Господарського кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

В зв'язку з викладеним, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача-1, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір .

Зважаючи на викладене та враховуючи, що чинним законодавством визначено органи, уповноважені державою здійснювати функції контролю за використання та охороною земель, однак у вказаних державних органів відсутні повноваження щодо звернення до суду, прокурор пред'явив позов в інтересах держави як позивач.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника прокурора Київської області в інтересах держави до Щасливської сільської ради Київської області, товариства з обмеженою відповідальністю «КІА-ЦЕНТР» та Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ДРІМ ХАУС» про скасування рішень сільської ради, визнання недійсними договорів та зобов'язання повернути ділянку, - задовольнити повністю.

2. Скасувати, як незаконні, рішення Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, місцезнаходження: 08340, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Фестивальна, буд. 9, ідентифікаційний код: 04527520, від 18.08.2006 року за № 82.16-5-У, від 16.12.2008 року за № 475.3-25-У та від 04.02.2010 року за № 908-33-У.

3. Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки від 12.03.2010 року, укладений між Щасливською сільською радою Бориспільського району, місцезнаходження: 08340, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Фестивальна, буд. 9, ідентифікаційний код: 04527520, та товариством з обмеженою відповідальністю «КІА-ЦЕНТР», місцезнаходження: 08340, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Гагаріна, буд. 15, ідентифікаційний код: 32792252, зареєстрований в Книзі реєстрації за № 041093800085 від 28.05.2010 року.

4. Визнати недійсним з моменту укладення договір суборенди земельної ділянки від 27.12.2011 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «КІА-ЦЕНТР», місцезнаходження: 08340, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Гагаріна, буд. 15, ідентифікаційний код: 32792252, та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ДРІМ ХАУС», місцезнаходження: 01601, м. Київ, Харківське шосе, буд. 160 А, кв. 191, ідентифікаційний номер: 23494714, зареєстрований в управлінні Держкомзему у Бориспільському районі за № 322088004001776 від 06.03.2012 року.

5. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «КІА-ЦЕНТР», місцезнаходження: 08340, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Гагаріна, буд. 15, ідентифікаційний код: 32792252, повернути до земель запасу Щасливської сільської ради земельну ділянку, площею 0,9966 га (кадастровий номер: 3220888000:03:001:0017), вартістю 887 063,00 грн. (вісімсот вісімдесят сім тисяч шістдесят три гривні 00 коп.).

6. Стягнути з Щасливської сільської ради Бориспільського району, місцезнаходження: 08340, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Фестивальна, буд. 9, ідентифікаційний код: 04527520, в доход державного бюджету України, судовий збір у сумі 21395,26 грн. (двадцять одна тисяча триста дев'яносто п'ять гривень 26 коп.).

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 01 серпня 2014 року.