Рішення

від 05.08.2014 по справі 636/3415/13-ц

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/3415/13-ц

Провадження № 2/636/46/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Слурденко О.І., при секретарі Шиловій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Введенської селищної ради Чугуївського району про визнання недійсним договору довічного утримання та визнання права власності на частку житлового будинку та земельної ділянки в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовом, в якому з урахуванням уточнень просить: визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 05.09.1991 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений виконавчим комітетом Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області, зареєстрований в книзі для реєстрації нотаріальних дій за №79; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 15.04.2011 року державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області Оксендлєр О.Б. за реєстровим №1-1128 на ім'я ОСОБА_2; визнати частково недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 15.03.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і посвідчений 15.03.2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №819; визнати частково недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим №6325455300:00:001:0116 площею 0,1360 гектару, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, укладений 15.03.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і посвідчений 15.03.2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №820; визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та на ? частину земельної ділянки за кадастровим №6325455300:00:001:0116 площею 0,1360 гектару, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що її батько - ОСОБА_4 з 1972 року перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5. На підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 25.03.1983 року Виконкомом Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області кожному з подружжя належало на праві власності по ? частці житлового будинку АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько помер. Після смерті батька відкрилась спадщина за законом і вона, як спадкоємець першої черги, у встановлений законодавством шестимісячний строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталась, спадщину прийняла фактично, а через три місяці після смерті чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, так і не отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом. Під час звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 стало відомо, що 05.09.1991 року між подружжям ОСОБА_5 було укладено договір довічного утримання, посвідчений виконавчим комітетом Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області, відповідно до якого її батько передав у власність ОСОБА_5 належну йому на праві власності ? частину спірного домоволодіння, а ОСОБА_5 зобов'язалася утримувати чоловіка до дня його смерті. Вважає цей договір недійсним, оскільки на момент укладення цього договору її батько досяг 54-річного віку, не був інвалідом і не перебував на обліку в медичних закладах, був працездатним і не потребував стороннього догляду, а отже не міг бути стороною правочину. Також зазначає, що договір довічного утримання не був зареєстрований у встановленому законом порядку, а вперше його реєстрація відбулася у КП «Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації» через 19 років на підставі дублікату, виданого 29.06.2010 року виконкомом Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області вже після смерті ОСОБА_4 Крім того, позивачка посилається на не дотриманість нотаріальної форми договору, а також на часткову недійсність наступних правочинів, які вчинялись відповідачем ОСОБА_2 щодо відчуження спірного житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки.

Представник позивачки - адвокат ОСОБА_8 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував. Зазначив, що договір довічного утримання повністю відповідає вимогам цивільного законодавства, яке діяло на час його укладення, а право власності у ОСОБА_5 на ? частину житлового будинку виникло з моменту передачі речі - домоволодіння їй чоловіком ОСОБА_4 і не потребувало обов'язкової реєстрації в органах БТІ. Також посилається на те, що за життя ОСОБА_4 не ставив питання щодо неналежного виконання його дружиною умов договору довічного утримання, а отже договір є виконаним. Відповідач вказує на те, що відсутність у тексті договору напису щодо непрацездатності ОСОБА_4 не є підставою для визнання договору недійсним. Він як спадкоємець за заповітом після смерті тітки - ОСОБА_5 отримав спадщину у вигляді домоволодіння і земельної ділянки у встановленому законом порядку.

Представники відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проти позову заперечували, виклали такі ж обставини, які зазначив ОСОБА_2

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про можливість розгляду справи за її відсутності, в якій зазначила, що проти позову вона заперечує у повному обсязі, оскільки є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна.

Представник відповідача - Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області у судове засідання не з'явився, надав заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає у повному обсязі і просить їх задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що спірним є житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1, який належав на праві власності в рівних частках подружжю - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтв про право власності, виданих на їх ім'я 25.03.1983 року виконкомом Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області (а.с. 241, 242). Право власності на ім'я кожного на ? частину вказаного домоволодіння було зареєстровано в Чугуївському міжміському бюро технічної інвентаризації Харківської області 30.03.1983 року за №1121 в книзі 11.

ОСОБА_4 є батьком позивачки - ОСОБА_1 (а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, про що 07.06.2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану по Чугуївському району Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за №53 (а.с. 12).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина за законом. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є його дочка - позивачка у справі ОСОБА_1 та дружина - ОСОБА_5

У встановлений ст.1270 ЦК України шестимісячний строк ОСОБА_1 звернулася до Чугуївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, заведена спадкова справа №684/2010 (а.с. 16).

Дружина померлого - ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталась, спадщину прийняла фактично, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, залишивши на ім'я ОСОБА_2 заповіт, посвідчений 03.09.2010 року секретарем Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області (а.с.68).

Після звернення до нотаріальної контори позивачці стало відомо про відсутність спадкового майна, внаслідок укладення її батьком договору довічного утримання.

Так, 05.09.1991 року між подружжям ОСОБА_5 було укладено договір довічного утримання, посвідчений виконавчим комітетом Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області і зареєстрований у книзі для запису нотаріальних дій за №79 (а.с.71). За умовами вказаного договору ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_5 належну йому на праві власності ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_5, в свою чергу, зобов'язалась зберегти у безоплатному користуванні ОСОБА_4 кімнату, повністю утримувати ОСОБА_4, надаючи йому необхідне харчування та забезпечуючи доглядом.

Згідно ст.425 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на час виникнення спірних правовідносин - за договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужував), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.

Отже за смислом вказаної норми закону обов'язковою умовою договору довічного утримання є те, що відчужувач майна повинен бути непрацездатною особою за віком або станом здоров'я.

Як вбачається з довідки №61, виданої 28.02.2014 року КЗОЗ «Чугуївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Чугуївської районної ради Харківської області станом на 05.09.1991 року ОСОБА_4 на «Д» обліку в амбулаторії ЗПСМ смт. Введенка не перебував і постійного стороннього догляду не потребував. На «Д» обліку ОСОБА_4 перебував з 2000 року у зв'язку з ішемічною хворобою серця, гіпертонічною хворобою (а.с. 160).

Також на момент укладення договору довічного утримання ОСОБА_4 не був непрацездатним за віком, оскільки не досяг пенсійного віку встановленого Законом України від 05.11.1991 року «Про пенсійне забезпечення» для чоловіків у 60 років.

Статтею ст.426 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що договір довічного утримання повинен бути нотаріально посвідчений (стаття 47 цього Кодексу).

Відповідно до ст.3 Закону України від 25.12.1974 року «Про державний нотаріат» у населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, нотаріальні дії вчиняють виконавчі комітети міських, селищних, сільських рад народних депутатів.

У п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад депутатів трудящих, затвердженої Наказом Міністра юстиції №1/5 від 19.01.1976 року передбачено, що при посвідчені договорів довічного утримання службова особа виконавчого комітету повинна перевірити документ, чи є відчужував жилого будинку (частини будинку) або квартири непрацездатною особою (за віком або за станом здоров'я), про що зазначається в тексті договору. На примірнику договору довічного утримання, що залишається у виконавчому комітеті Ради народних депутатів трудящих, робиться відмітка, в якій зазначаються реквізити документа, що підтверджує непрацездатність відчужувача.

В тексті договору довічного утримання жодних посилань щодо непрацездатності відчужувача не має, як і відсутня відмітка стосовно документа, який би підтверджував непрацездатність ОСОБА_4

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 на момент укладення договору не був непрацездатною особою ні за станом здоров'я, ні за віком, а тому не міг бути стороною (відчужувачем) договору довічного утримання, оскільки фактично постійного стороннього догляду не потребував. Таким чином, вказаний договір вимогам закону не відповідає, а тому у відповідності до ст.48 ЦК України (в редакції 1963 року) є недійсним.

Крім того, суд приймає до уваги й той факт, що сторони за договором довічного утримання перебували в зареєстрованому шлюбі, а тому як ОСОБА_5, так і ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст.32 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969 року) несли обов'язки по взаємному утриманню один одного.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003 року) щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

До договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення (п. 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

В силу ч.1 ст.748 ЦК України (2003 року) набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу, тобто з дня державно реєстрації нерухомого майна.

Правочин, який підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1 ст. 210 ЦК України).

З відмітки, яка міститься на дублікаті договору довічного утримання (а.с. 239) та копії замовлення №3256 від імені ОСОБА_5 (а.с. 240) вбачається, що державна реєстрація права власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5 здійснена КП «Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 06.08.2010 року на підставі дублікату договору довічного утримання, виданого секретарем Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області 29.06.2010 року, тобто після смерті відчужувача ОСОБА_4 і як, наслідок, після припинення дії договору довічного утримання. Наведені обставини свідчать про вчинення правочину після смерті відчужувача.

Приймаючи до уваги викладене, що договір довічного утримання не відповідає вимогам закону, то суд визнає його недійсним на підставі вимог ст.48 ЦК України (в редакції 1963 року).

Зважаючи на те, що суд визнає договір довічного утримання недійсним, то підлягають задоволенню й позовні вимоги щодо визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 15.04.2011 року державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області за реєстровим №1-1128 на ім'я ОСОБА_2 в ? частині житлового будинку, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1, укладеного 15.03.2013 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №819 в ? частині житлового будинку, а також визнання частково недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим № 6325455300:00:001:0116 площею 0,1360 гектару, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, укладеного 15.03.2013 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №820 в ? частині земельної ділянки.

Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, а спадковим майном після смерті ОСОБА_4 є ? частина житлового будинку та земельної ділянки з відповідною частиною надвірних будівель і споруд, то суд визнає за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 та на ? частину земельної ділянки площею 0,1360 гектару в порядку спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Керуючись ст.ст. 209, 212, 214, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 47, 48, 425-427 ЦК України (1963 року), ст.ст. 27, 32 Кодексу про шлюб та сім'ю України (1969 року), п.п.4,9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003 року), ст.ст. 210, 655-657, 745, 748, 1258, 1261, 1267, 1268, 1269, 1270 ЦК України (2003 року), суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Введенської селищної ради Чугуївського району про визнання недійсним договору довічного утримання та визнання права власності на частку житлового будинку та земельної ділянки в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати договір довічного утримання, укладений 05.09.1991 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і посвідчений секретарем виконавчого комітету Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області за реєстровим № 79 - недійсним з моменту його укладення.

Визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 15.04.2011 року державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області за реєстровим № 1-1128 на ім'я ОСОБА_2 - частково недійсним в 1/4 частині будинку.

Визнати договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 укладеного 15.03.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 819 - частково недійсним в 1/4 частині будинку.

Визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим №6325455300:00:001:0116 площею 0,1360 гектару, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 укладеного 15.03.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим № 820 - частково недійсним в 1/4 частині земельної ділянки.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку успадкування за законом право власності на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та на ? частину земельної ділянки за кадастровим №6325455300:00:001:0116 площею 0,1360 гектару, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі протягом десяти днів з моменту його проголошення - апеляції.

Суддя: