Ухвала

від 21.10.2014 по справі 636/3415/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/3415/13-ц

Провадження № 22-ц/790/6551/14 Головуючий 1 ін. - Слурденко О.І.

Категорія: «договірні» Доповідач - Бородін М.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: Бородіна М.М.,

суддів - Костенко Т.М., Міненкової Н.О.,

при секретарі - Ригіні О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області про визнання недійсним договору довічного утримання та визнання права власності на частку житлового будинку та земельної ділянки в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернулася у суд із вищевказаним позовом.

При цьому вказала, що її батько - ОСОБА_5 з 1972 року перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6. На підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 25 березня 1983 року виконкомом Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області кожному з подружжя належало на праві власності по ? частці житлового будинку АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року її батько помер. Після смерті батька відкрилась спадщина за законом і вона, як спадкоємець першої черги, у встановлений законодавством шестимісячний строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталась, спадщину прийняла фактично.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 померла, так і не отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом.

Під час звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини їй стало відомо, що 05 вересня 1991 року між подружжям ОСОБА_6 було укладено договір довічного утримання, посвідчений виконавчим комітетом Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області, відповідно до якого її батько передав у власність ОСОБА_6 належну йому на праві власності ? частину спірного домоволодіння.

Однак вона вважала вказаний договір недійсним, оскільки на момент укладення цього договору її батько досяг 54-річного віку, не був інвалідом і не перебував на обліку в медичних закладах, був працездатним і не потребував стороннього догляду, а отже не міг бути стороною правочину. Також зазначала, що договір довічного утримання не був зареєстрований у встановленому законом порядку, а вперше його реєстрація відбулася у КП «Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації» через 19 років на підставі дублікату, виданого 29 червня 2010 року виконкомом Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області.

Зареєструвавши право власності в порядку спадкування за законом ОСОБА_2 відчужив спірний будинок та земельну ділянку на користь ОСОБА_4.

Враховуючи вищевикладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд визнати вказаний недійсним договір довічного утримання; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 15 квітня 2011 року державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області на ім'я ОСОБА_2; визнати частково недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 15 березня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4; визнати частково недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1360 га., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, укладений 15 березня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Також просила суд визнати за нею право власності на ? частину зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами та на ? частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом після батька - ОСОБА_5.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував. Додатково пояснив, що договір довічного утримання повністю відповідає вимогам цивільного законодавства, яке діяло на час його укладення. Право власності у ОСОБА_6 на ? частину житлового будинку виникло з моменту передачі речі - домоволодіння їй чоловіком ОСОБА_5 і не потребувало обов'язкової реєстрації в органах БТІ. Також посилався на те, що за життя ОСОБА_5 не ставив питання щодо неналежного виконання його дружиною умов договору довічного утримання, а отже договір є виконаним. Він як спадкоємець за заповітом після смерті тітки - ОСОБА_6 отримав спадщину у вигляді домоволодіння і земельної ділянки у встановленому законом порядку.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про можливість розгляду справи за її відсутності, в якій зазначила, що проти позову вона заперечує у повному обсязі, оскільки є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна.

Представник відповідача - Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області у судове засідання не з'явився, надав заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_3 визнає у повному обсязі і просить їх задовольнити.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 30 липня 2014 року позов ОСОБА_3 - задоволений.

Визнано договір довічного утримання, укладений 05 вересня 1991 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - недійсним з моменту його укладення.

Визнано свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане 15 квітня 2011 року державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області на ім'я ОСОБА_2 - частково недійсним в 1/4 частині будинку.

Визнано договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 укладеного 15 березня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - частково недійсним в 1/4 частині будинку.

Визнано договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1360 га., що знаходиться за адресою, АДРЕСА_1 укладеного 15 березня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - частково недійсним в 1/4 частині земельної ділянки.

Визнано за ОСОБА_3 в порядку успадкування за законом право власності на ? частину вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами та на ? частину земельної ділянки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову - відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт зокрема вказує, що ЦК УРСР 1963 року не передбачав обов'язкової умови про зазначення в тексті договору довічного утримання щодо непрацездатності відчужувача. Крім того, вказаним договором на момент його укладання права позивача не порушені. Посилається також і на ніші обставини.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 з 1972 року перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6. На підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 25 березня 1983 року виконкомом Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області кожному з подружжя належало на праві власності по ? частці житлового будинку АДРЕСА_1.

05 вересня 1991 року між подружжям ОСОБА_6 було укладено договір довічного утримання, посвідчений виконавчим комітетом Введенської селищної ради Чугуївського району Харківської області, відповідно до якого ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_6 належну йому на праві власності ? частину спірного домоволодіння.

Питання укладання договору довічного утримання станом на 1991 рік регулювалося ст. 425 ЦК УРСР (в ред. 1963 року). Відповідно до вказаної статті за договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.

Тобто обов'язковою умовою для укладання вказаного договору буле те, що відчужував повинен бути непрацездатною особою за віком або станом здоров'я. Проте ОСОБА_5 на момент укладання договору досяг лише 54-річного віку, не був інвалідом і не перебував на обліку в медичних закладах, тобто був працездатним та не мав права на укладання договору довічного утримання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 помер.

Оскільки ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_5 та спадкоємцем після нього, спірний правочин порушує також її права на спадщину.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі наведеного та ст. ст. 308, 314, 315, 317 ЦПК колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 30 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом вірно, суддя